Місце риболовлі: Бакота
Початок риболовлі: серп. 20, 2026 14:00
Кінець риболовлі: серп. 23, 2026 09:00
Тип риболовлі: Пружини-смоктухи
| Риба яку було спіймано | Вага, кг | шт. | на що клювало |
|---|---|---|---|
| Лящ | 20.000 | 25 | Пуфі, Пінопласт |
| Плітка | 6.000 | 35 | Пуфі, Пінопласт |
| Судак | 6 | Живець | |
| Рибець | 5 | Пуфі |
| Трофеї | Вага, кг | на що взяло |
|---|---|---|
| Лящ | 2 | Хробак |
| Лящ | 1.7 | Пінопласт |
| Лящ | 1.5 | Пуфі |
| Судак | 1.9 | Живець |
| Товстолоб | 50 | підібрали з поверхні руками |
Компаньйони: Тарас Квартерчук (далі Т.), опосередковано Олександр Кватерчук (далі О.).
Погода: літо... Загалом безхмарні дні і теплі ночі, разок пройшлась сильна гроза, разок холодний світанок.
Рівень води: від початку берега до зрізу води було метрів 200(!!). Вода впала дуже-дуже сильно. Оголені колонії молюсків-дрейсени тепер на сонці блищать білою крейдою.
Час ловлі: ми рибалили вдосвіта сонця і до моменту, коле те починало нам припікати затилки з-за гори, це до години девʼятої. Також ввечері до сутінків.
Місце: навпроти бази Тірас.
Вартість рибалки: безкоштовно.
Зловлено: в середньому 7 кілограм за раз, рекорд 13 кілограм. Переважно це були підлящики 500 грам, крупна плотва. Щодня на живця вдавалось виловити пару судаків.
Наживка: кук пуфі, менше пінопласт і на одну вудку я мучив хробака й опариша.
Прикормка: парені пшоно й варена кукурудзяна крупа.
Снасті: бортові вудки.
Моя мрія мала повторитись знову: потрапити на річку Дністер, в місця, де немає ні інтернету, ні магазинів, нікого. Інколи мрії здійснюються 🙂
Розумію сучасну молодь й тренди, коли один рілз змінює інший вже за пару секунд, тому як ліньки читати так багато тексту, то проскролюйте у “Висновки” і можете дивитись фотки, кожну з них я підписав.
Виїхали якнайраніше, для цього спаковували моє авто ввечері напередодні кілька годин. Маршрут приблизно такий: з міста Рівне на Здолбунів, Острог, Шепетівка, Старкон, Хмельницький, Дунаївці і нарешті Пижівка. Доїхали за шість годин. Місце на березі нам вже було зайняте батьком мого напарника. Він тут вже рибалив вісім днів і люб'язно поділився всією інформацією, що мав.
Перш за все, що вражає - це рівень води у річці. Від колишнього кінця берегу стоянки до нового зрізу води тепер потрібно йти метрів з двісті (!), якщо не більше. Масштаб екологічної небезпеки вражає і ми ще не розуміємо його наслідків.
Перший день — це завжди облаштування табору і приготування снастей для ловлі. Та ми таки ввечері вийшли на воду і стали на розтяжці прямо перед нашою стоянкою. У нас клювала плітка та трохи підлящиків. Повернулись десь о дев'ятій і влаштували святковий бенкет на всю нашу величеньку компанію. Наслухались О. як він тут рибалив, що було в сусідів, як йому здали цікаву точку навпроти бази Тирас і як там треба рибалити.
Після цих розповідей мій напарник Т. вже все побудував в своїй голові і його план був чіткий та надійний як швейцарський годинник, прямо як в фільмі Big Lebovski.
От приїхали ви відпочивати через пів України в богом забуті місця, то коли ви будете вставати зранку? Правильно, в 03:40, щоб не гаяти ні хвилини "золотого проміжку" раноквого кльову.
Виходимо в повній темряві на воду, вмикаємо четверту передачу на веслах і прямуємо на описане О. місце. Тримаємо в голові ті слова: "За мисом поворот до бази Тірас, ваш орієнтир — це прямо навпроти дороги. Там знайдете три поплавки з пляшок, то це не ваші! А в якихось 50 метрах до середини річки буде подвійний поплавок з білої і коричневої пляшки, ви не переплутаєте, бо всередену запханий папірчик." Хороші новини: я придбав налобний ліхтар Nitecore HC65 v2, а погана в тому, що я думав він лишився у величезній сумці для коропової ловлі, яка вже не поміщалася в моє авто. Тож уявіть ситуацію як два хлопці рискають по річці шириною в кілометр туди-сюди в пошуках пластикових пляшок за допомогою китайського ліхтаря. Звісно ж, що ніякої дороги на тому березі нам не видно, а виявляється ніякої програми в телефоні, щоб працювала без інтернеті і показувала наше місце в просторі, у нас немає.
Кілька разів дзвонили до О. в надії, що він ще якось може допомогти, цікаво лиш як))
Але Посейдон був схильний до нас і з темряви ми вичеплюємо якісь пляшки. Ура! Але виявляється не ті, що треба зовсім 😬. Трохи удачі і ми знаходимо ще пляшки і ще. Значить це той трикутник, і нам лише потрібно зорієнтуватись в яку сторони погребти ті нещасні вже пару десятків метрів, щоб вийти на потрібну розтяжку. Перемагаючи час і простір ми знаходимо ті бутилки за папірчиками. ПЕРЕМОГА!
Закидаємось з сірінням, прикорплюємо і кашею, що нам лишили і ввечері звареною Т. Кльов є!
Плотва велика (найбільшу зважили 450 грам), підлящі. Ми беремо три лящі 1500-1750 гр. на спуфи. Трофейний веризуб (моя оцінка 5 кілограм) влітає Т. на пікера. Карколомний й незабутній перформанс його виважування, що закінчується заплутуванням об розтяжку й показуванням нам всієї розміри цієї торпеди під поверхнею води. Ми ніяк не змогли з ним справитись, основна волосінь перетерлась. Дуже, дуже достойний противник дав бій і переміг. Тарас мокрий, я щасливий. Добре нагодували місце.
По хижаку: Т. підсікнув клювання на живця так, що лопнула жилка🤣. Піднявся вітерець, 08:45 кльов пропав. Весь день спали, +35 температури то точно було. Вечерю (смажена картопля) приготували заздалегідь, щоб вийти на воду і повернутись на все готовеньке.
Ми йдемо човном на вечеріний кльов доволі довго, хоча вже знаємо і бачимо куди нам треба. Загалом кльов був, але Т. нервував, що в нього все валиться з рук: сходи веризуба, не реалізовані покльовки хижака, сходи, вихід на поверхню щуки, що переслідувала віброхвоста та ще й "просто гора заплутаних вудок". В нашому улові плітка велика та підлящі. Найбільша рибина - це мій лящ на півторашку. О 20:05 я беру першого в житті свого веризуба! Т. в цей же час ловить лише одну плітку. Ну, й таке буває.
Конкретно загодовуємо вареним пшоном і також даємо зо дві літри замоченої кормової кукурудзи. Я мав три мертвих зачепи на клюваннях, думав що не вистачить оснасток з такими тендеціями.
Будильник 03:40, 03:45 - вимнкули. Встали в 04:45. Цього разу на точці вже були чітко без жодних пошуків. А от клювати почало ще через годину. В цій паузі рясно загодовуємо всією навареною кормовою кукурудзою.
Цього ранку вся риба лише крупна. 8 клювань вирезуба, 4 реалізації. 1 розугнутий гачок і сзоди на різній глибині. Вага 1.7, 1.7, 1.2, 1.5.
1 мій лящ на 1.4 кг.
2 судака 1.9 та 1.4
Пару доволі великих рибців.
Також одна покльовка кликатого на живця. Ще раз: плотно годували вареною кукурудзою. Ми в очікуванні тут вечірнього кльову. Це був рекордний вихід з уловом в ~13 кілограм.
Вечір цього дня — раптовий шквал на воді. Але до його початку Т. встигає злапати веризуба.
Ми стрімголов знімаємось з місця і мчимо до берегу. Там перечікуємо цю грозу. Виходимо назад, коли ще йде дощик, та вже відсутній той страшний вітер.
Течія зупинилась. Дністер став, весь корм тепер просто падає чітко вних, а пух на поверхні нікуди не несе. Кльов дуже поганий. Хтось вимкнув нам рибу.
Ми трусились у човні поки лупашив дощ з великими краплями. А потім він так само раптово скінчився й стало ясно.
На пам'ять всього життя нам було продемостровано один з найкращих заходів сонця в Україні.
АЛЕ!
По дорозі на базу як ото ми гребли після дощу майже в темряві, Т. помічає на воді неопізнаний плаваючий об'єкт. Командує мерщій приймати невідкладні заходи з буксирування цієї HEX на берег. Підпливши на близьку відстань ми розуміємо, що то є товстолоб, який просто всплив на поверхню. Ми його тягнемо на місце нашого фрахтування. Виволокли заледве двоє його на земну твердь і приволокли нашим сусідам. Прикинули, що ваги в ньому кілограм з 50.
Тут варто написати окремо про наслідки цієї грози в нашому таборі. Щоразу, коли ми виходили на воду, то табір просто залишали прибраний, цінні речі були зпаковані в авто. Ми старались, щоб все більш-менш було прибрано, а тент захищав все від сонця та опадів. Але хто ж знав, що буде пиріщити такий сильний дощ. І ось цього вечора ми розгрібали все, що сталось після зливи. Навіть наша постіль в тенті була мокрою, тому що ми не закрили вікна... Не всі речі були сховані під тент. Мокрий надувний матрас, мокрі речі, мокрі спальники, мокрі всі розкладушки і розкладні стільці. Нас спас зачинений бокс на авто з запасним одіялом в ньому.
Розчаровані відсутністю кльову, спаскудженим табором й холодною погодою ми навернули смачнющих фірмових Тарасових смажених кабачків по-дністровські і звалили спати.
Відсутність вітру, течії, кльову і настрою - бо сьогодні ми покидаємо це чудове місце між Бакотою, Лоївецьким заливом, селом Пижівкою та Новою Ушицею.
На воду вийшли зарання, але це був як інший день, зовсім не схожий на попередні. Клювало дуже знехотя, кожну покльовку можна було окремо виділити й над нею чаклувати. А не так, як в попередні дні, коли заходила риба і клювало відразу всюди і на все, що були моменти, що геть всі вудки були вийнятими з води, були переплутані, щось заживлювалось і одночасно виймалось. Ні. Цього дня ми сиділи посеред могутньої ріки в літній штиль без течії і майже без риби. Як швидко може все змінитись! Таке пригодоване місце, точно перевірені снасті з насадками. Але що робиш? Риба просто закрила рота.
Конкретно взяли за ранок одного судачка, мали зрізи двох щук на мормишку. Мені влетів лящ. Ну й ще якийсь був дріб'язок.
Щоб розважитись ми випробували глибинну відеокамеру Т. - подивились, що ж там робиться на дні. Отже під нами все було в ракушці, помітили якісь здорові коряги, деякі з них стоять тут вертикально — ось причина наших зачепів.
Попереду дуже довгі збори і така не близька дорога додому. Ми не говоримо прощавай Дністер, ми кажемо до побачення дідусю і дякуємо!!!
Дякую, що прочитали мій такий довгий звіт з риболовлі. Я з радістю в коментарях відповім на ваші запитання, виправлю орфографічні помилки і буду вдячним вам за донат на будь-який перевірений збір для допомоги нашим силам оборони України.