річка Сіверський Донець
Сі́верський Донeць (також Дінeць) — річка півдня Східноєвропейської рівнини, що тече через Бєлгородську область Росії, Харківську, Донецьку й Луганську області України, і Ростовську область Росії; права й найбільша притока Дону. Головна водна артерія Східної України.
Загальна протяжність річки становить 1053 км, а в межах України — близько 718 км, площа басейну 98 900 км², середня річна витрата при впаданні до Дону — 200 м³/сек.
Ширина русла в основному коливається від 30 до 70 м, інколи досягаючи 100—200 м, а в зоні водосховищ — 4 км. Дно русла переважно піщане, нерівне, зі змінною глибини від 0,3 м на перекатах до 10 м на плесах. Річка взимку замерзає з поверхневою товщиною льоду від 20 до 50 см. Період замерзання зазвичай становить два-три місяці з середини грудня по кінець березня.
Сіверський Донець впадає до Дону за 218 км від його гирла, поблизу смт. Усть-Донецьке, на висоті 5,5 м над рівнем моря. Таким чином падіння річки становить 195 м, середній ухил 0,18 м/км. Швидкість течії Сіверського Дінця невелика, від 0,15 м/c поблизу Чугуєва до 1,41 м/с у Лисичанську, на деяких ділянках майже нульова.
На більшій частині течії річка має широку долину: від 8—10 км у верхів'ях до 20—26 км у нижній течії. Долина здебільшого асиметрична. Правий берег високий (інколи зустрічаються крейдяні скелі), дуже розчленований ярами, лівий пологий, у нього розміщується заплава з чисельними старицями, озерами і болотами, найбільше з яких озеро Лиман. Русло річки відрізняється звивистістю, особливо до впадіння річки Оскіл. На річці (у верхній і середній течії) багато перекатів, бистрин, невеликих поріжків, завалів.
У верхній течії (до міста Бєлгорода) перекритий греблями і складається з декількох невеликих водосховищ. Нижче, після впадіння річки Вовча розташовано Печенізьке водосховище, що забезпечує водою місто Харків.
У Сіверському Дінці водиться 41 вид риб. У той же час, забруднення річки і сильне рекреаційне навантаження призвели до суттєвого зменшення рибних запасів річки. Найпоширеніші дрібні види риби: окунь, плітка, краснопірка, а серед середніх і великих видів (лящ, судак, сом, щука) останнім часом великі екземпляри зустрічаються все рідше.
У зоні Печенізького водосховища з 1967 року дотепер успішно функціонує великий риборозплідник, в якому вирощується короп. Лов риби для вживання у їжу в Сіверському Дінці нижче впадання річки Казенний Торець є небезпечним через сильне забруднення річки.
Будучи однією з найбільших річок України, Сіверський Донець дуже інтенсивно використовується в господарстві. Щорічно лише на території Україні використовується більше 2 км³ води Сіверського Дінця, з яких половина повертається у вигляді забруднених скидів, що еквівалентно скороченню стоку на 32 м³/з. Таким чином, 20 % стоку Сіверського Дінця безповоротно витрачається, а ще 20 % сильно забруднюється, при тому що для інших великих річок Україні цей показник не перевищує 5 %.
Сіверський Донець сильно постраждав ще в XVIII столітті, коли були вирубані вікові дуби, що ростуть уздовж його русла[31]. В XIX столітті розробка корисних копалин Донбасу знизила рівень підземних вод. Сумарно ці два чинники привели до обміління річки і припинення судноплавства. С п'ятдесятих років XIX століття загальна довжина річки скоротилася на 20 км. До середини XIX століття в Сіверському Дінці було багато риби (сом європейський, судак звичайний, щука звичайна, лящ, короп звичайний), однак систематичне забруднення річки та її приток відходами та відпрацьованими водами призвело до різкого скорочення фауни річки
