Решуцьк, 21.06/2015

Звіт про риболовлю на водоймі в Решуцьку 21.06.
О 4-й ранку зателефонував колега, сказав, що дощу немає і можна виїхати раніше. Невеличкі збори, і вже за воротами, глянувши, що на термометрі тільки 9 градусів, виходжу з машини і повертаюсь додому взяти гольф (хоч і погана прикмета але здалося мені, що серед лісу буде прохолодно). На водойму прибули о 5-й ранку.

Природа супер, вода парує, птахи співають (тут і далі, читачам прийдеться уявляти красу нашої природи, фоток, нажаль, не буде, ніяк не можу "приручити" себе класти фотик до рюкзака), ідилія... яка порушушилась криками: мать, мать, мать... Але через хвилин десять порушники спокою, давши по газах свого ТЗ вирушили, мабуть, в інше місце насолоджуватись красою природи.

Зайняли місця зі сторони лісу. Навпроти мене, зі сторони острова, де досить шумно плескався і терся карась, облаштувався вже рибалка - сіра чапля, і поки я розкладався встигла спіймати дві рибини, скоріш за все червонопірки. Ну, думаю, зараз і я почну ловити.

Стартовий закорм роблю макухою. Закидаю три поплавчанки і фідерну палку, на яку вчепив пружину, набивши в неї мастирки. На гачках опариш і черв'як (як окремо, так і в поєднанні). Пружину пуляю майже під інший берег, поплавчанки під або за латаття. Поки виставляв на підставках фідер пропустив клювання, повернувся, а поплавка немає, ще мить і невеликий окунець опиняється на березі (спокусився на бутерброд). При спробі витягнути гачка обриваю його і він лишаєтья в пащі цього ненажери. Іду до колеги беру невеличкі пасатижі і витягую, ну, думаю шанси в тебе вижити невеликі і кидаю окунця в садок.

І далі очікування на клювання, яких все нема. Карась під протилежним берегом робить мерву (думав до години сьомої він заспокоїтьсяі почне клювати по-торохи, як вже бувало). Замішую ще прикормки, на цей раз пшоняна і кукурудзяна каша розмішана із фіш-дрім карась. Закорм, і десь о 8-й годині отримую клювання карася (грам 200), вже веселіше. Хоча чапля виривається в перед, ловить третю, чертверту, п'яту, шосту , та я стільки риби за раз не з'їм.

Вирішили і ми перекусити, хоча зазвичай не снідаємо бо в цей час щось покльовує, але не в цей день. Ну, і, як завжди буває, коли їли мій поплавок почав рух то в одну то в іншу сторону, то під воду і хоч відстань невелика, поки я добіг він винирнув і стояв собі як нічого і не було.

Після перекусу настрій покращився а кльов ні. Гірше пішли справи і у чаплі, після декількох невдалих кидків і появі конкурентів у вигляді чайок вона десь зникла. Все вказувало на те, що потрібно збиратись додому, як це робили наші сусіди, але вирішено було провести день на рибалці. Колега змінив ще два місця, перепробували різні насадки - результат однаковий. На фідер було зловлено одного канального сомика, на поплавчанки ще дві червонопірки мізиничного розміру і одного ротана.

Було ще одне потужне клювання із викладанням поплавка і з різними вибриками (які я не бачив, але це коментував колега поки я біг від його місця до свого через ліс) яке закінчилось свистом поплавка (який вилетів із води з-під латаття) біля мого вуха. Це було о 20-й годині, і колега ще пожартував, що кльов почався. За пів години почалили збиратись додому.

Квінтесенцією цієї рибалки і кльову зокрема, було те, що два спритних павуки почали плести павутину між лататтям і моїм фідером. А взагалі відпочили добре, не зважаючи на те, що зранку я дуже змерз, не допоміг навіть тепла кофта і гольф, по якого вертався, добре, що колега позичив куртку.

Ось така вийшла рибалка. І хоч колега сказав, що не поїде сюди більше, але думаю, що він трохи лукавив, адже влітку коли пече сонце тут є де сховатись і є шанси зловити десяток-два непоганих карасів.

[igoroks]