Лисин, 02.05.2026

Попросив нас мій тесть допомогти йому з посадкою картоплі по новій технології, коли кожному кущу присвячують більше уваги й дають більше місця. Гуртом з синами ми справились з цим завдання до обіду, то ж мали достатньо часу й на розваги в селі. Тимпаче, що з настанням травня місяця нарешті настала й по-справжньому тепла погода. Подумати лишень, в понеділок по дорозі в Київ на полях зранку випав сніг, а в суботу я в футболці йду на риболовлю.

До суті. У мене був фідер, а кожному з синів я видав по поплавчанці. Ловили ми на Пратві. Дійти сюди було ще й не так просто, тому що бобри поробили на струмку з джерела якісь свої загати і вода сильна піднялась на лугу, вода, що впадає в саджавку і доводилось перебиратись через таке ось болото в чоботях, стараючись не понабирати за халяви води. До речі два тижні тому, брат мого тестя Женик пройти там не зміг і води таки набрав :)

Отже, рибалили ми півдня до вечора. Бачили клювання, та лиш доволі дрібної рибки. Деяку вдавалось пісдіскнути й витягнути на берег. На фідер покльовок було більше. Оскільки майже весь опариш у мене окуклився в холодильнику, то ми використовували хробака. На пшеничку брати не хотіло.

З високого берегу, де ми сиділи, на поплавок взагалі нічого не клювало, я закинув одну вудку лівіше у місці де через вимоїну в березі течії немає навіть зворотньої, але й там нічого не було. Мій старший Артем просто вирішив ловити зі зрізу води, в тому місці де корови пʼють воду, і на диво саме там щось та й покльовувало. Матвій теж пішов рибалити з ним. Ех, такі моменти й гарна картинка, та ніякого результату. Ото були б гарні спогодати про цей день, про це місце, про цей щасливий час разом.

Вода в річці дуже низька, в ній було ще й багато чи то бруду чи то якихось водоростей. Ми не бачили нікого більше. Вдома отримали прочуханів, що так довго не повертались, адже в селі завжди знайдеться робота для всіх.