Довгоочікуваний тріп на озеро Шумбар, Хорватія. Або сон про рибу арапайму.

Вступ. Підготовка, та дорога до водойми.

Пожовклі дерева, дощі, похолодання, а інколи й заморозки, короткий день, і настання темноти уже о 18.00 – це все говорить, не говорить, а кричить, що настала осінь і невдовзі настане закриття коропового сезону, який, здавалося, недавно лише розпочався. Напевно кожний з нас задумується, як і де закрити короповий сезон, де спіймати свого заповітного трофея, якого не вдалося виловити під час сезону, яку водойму обрати, щоб було не тільки цікаво, а й було комфортно перебувати в холодні дощові дні та ночі. Так само відбувається і в нашій команді Carpfishing Team «Рівняни».

Дана історія мала б свій початок ще торік, але карантинні обмеження внесли свої правки в наш графік та наші плани, тому було прийнято рішення перенести дану подорож на більш стабільні часи, а саме на цей рік. Якщо бути конкретним, то дана стаття буде про поїздку до Мекки карпфішинга, мрії чи не кожного коропятника України та всієї Європи – озеро Шумбар, що в Хорватії.

Ще два роки тому, коли ми вперше побували з Іваном на даній водоймі, вирішили обов'язково приїхати сюди ще раз, але вже в повному складі нашої команди, разом з Олегом. Тому, ближче до наступного сезону, я домовився та забронював на весну два сектори, планували їхати великою компанією в складі нашої команди: Carpfishing Team «Рівняни» (Я, Ваня та Олег) і також наш хороший товариш Віктор зі своїм братом та кумом. Наближався час поїздки й лишалося буквально два три місяці, і тут почала зненацька все більше з'являтися інформація про новий вірус, якому ніхто не придавав ніякої уваги, а далі все знаєте самі – закрили кордони, відповідно накрилася і наша поїздка. Я мав ще бронь на рибалку на Шумбарі на осінь, і сподівався, що вся та ситуація з «короною» втрясеться, але все ближче до поїздки розумів, що і цю доведеться скасувати. В результаті Шумбар накрився «мідним тазом», довелося домовлятися про перенесення дат на наступний рік, а саме на 2021.

Оскільки ми з напарниками запланували насичений турнірами в нашому розумінні даний сезон, то поїздку на Шумбар планували на осінь (пора трофеїв, в Хорватії ще тепло, да й хотілося якогось завершення сезону на мажорній ноті). Тому зідзвонившись з Желько Цапаном серед вільних дат обрав 24-29 вересня, хоча хотіли жовтень місяць, проте все було зайнято і заброньовано турнірами.

Приїхавши з турніру «Orient Monsters Carp Cup» де наша команда посіла друге місце, кожен з нас зайнявся вирішенням робочих та домашніх питань, адже до поїздки за кордон лишалося три дні, і потрібно було все владнати та поробити решту документів для перетину та поїздки в Хорватію. Ці три дні пролетіли наче один, як мені вже вкотре телефонує Іван (щоб я виходив зі своїми речами, і ми їдемо на рибалку). Виїхали з м.Рівне ми в 4.30 і вирушили в сторону м.Дубно, де на нас мав чекати Олег, а далі в сторону м.Львів (на об'їзній заїхали на заправку за кавою під бутерброди, які вже традиційно нам готує Олегова мама), після чого вирушили в сторону міста Берегово, що в Закарпатті, де до кордону з Угорщиною було рукою подати. Даний відрізок дороги був найцікавішим, проїзд серпантинами через гори, нехай не Швейцарія чи Австрія, але не менш гарно і цікаво, да й своє, рідне. Їхалося якось легко, розглядаючи все навколо з піднесеним настроєм та великими очікуваннями від даної риболовної пригоди, злегка тривожило лише одне – перетин Угорського кордону.

Близько 10.00 ми вже під'їжджали до кордону, де попередньо на заправці ще доїдали бутерброди з кавою. Наш кордон пройшли швидко. Що я для себе відмітив, що всі працівники митниці без масок, сертифікатів вакцинації чи результатів тестів ніхто навіть не казав показувати, лише закордонні паспорти, та техпаспорт. Далі ми заїхали в буферну зону, де через невеличку чергу застряли на 30-40 хв. І ось Угорський прикордонник відкрив шлагбаум, щоб ми під'їжджали до угорського паспортного контролю. Перед нами було близько 6-7 машин. В очікуванні своєї черги ми помітили знайомого для нас з Іваном «лисого угорського прикордонника», який минулого разу потріпав нормально наші нерви і заставив вивантажити всі речі з авто. Цього разу він трусив і перевертав спереду стоячі машини, навіть туристи які їхали на лайті з двома валізами – витрушували їх повністю. І ми з Іваном почали розуміти, що зі своїм забитим під потолок короповим скарбом, застрянемо на кодоні найдовше, а позаду ще стояло авто Олега, яке забите було під зав'язку ящиками та відрами з кормом. Щоб якось зекономити час, Ваня з Олегом пішли купити наперед «віньєтки» - оплатити проїзд на тиждень по Угорському автобану. На самому Угорському кордоні є така зелена будка, де можна купити дані віньєтки в залежності від часу перебування в країні, пред'явивши закордонний паспорт та тех. паспорт. Хоча ми між собою жартували чи варто наперед брати (оплачувати проїзд по автобану), оскільки ще не перетнули кордон.

Поступово наближалася наша черга, в голові крутилися різні думки стосовно, що цього разу почнуть пред'являти та до чого будуть чіплятися угорські прикордонники. Перед нами лишалося одне авто в черзі яке під'їхало на паспортний контроль, угорські митники десь зникли, зник і той «лисий митник», хоча і до того вони ходили якось не квапливо, складалося враження що більш ховаються по тим прикордонним будкам в очікуванні завершення робочого дня. Щось довго нікого не було навколо наших машин, і десь через 15-20 хвилин очікування вже на паспортному контролі, вийшов молодий прикордонник і за декілька хвилин відпустив попереду стояче авто, візуально оглянувши дві сумки. І ось наша черга паспортного і митного контролю, де оглядає це й же молодий прикордонник. Ваня вручив йому паспорта та решту документів і показав запрошення на рибалку на оз. Шумбар (які попередньо зробив для нас Желько та вислав на електронну пошту). Прикордонник сказав відкрити багажник та задні дверки та, маючи на руках запрошення, додаткових питань не задавав, вказавши лише на огляд трьох сумок, які лежали з самого верху (заброди, спальник і сумка з Івановим одягом) – на нашу думку найменш загружені сумки, які в нас були з наявних. Швидко покопирсавшись в них, прикордонник сказав – ОК, і пішов ставити печатки про перетин кордону і, віддавши документи, відкрив шлагбаум для проїзду. Трошки від'їхавши вперед, сказали що за нами наш колега і він теж їде з нами. Олега практично взагалі не оглядали, попросили відкрити автобокс з вудилищами та все. Такого швидкого проходження кордону в нас ще не було, і ми чудово розуміли, що пощастило з прикордонником, якби був «лисий», то нам би була труба і ми зібрали б чималу чергу, поки він нас перетрушував.

Ну що, кордон перетнули, попереду автобан через Будапешт і до самого кордону з Хорватією, але перед тим заїжджаємо на заправку випити кави й в дорогу. По «Google Maps» показувало, якщо без пригод, то близько 22-23.00 ми повинні бути на водоймі. Для нас з Іваном всі ці місця були знайомі та складалося враження, що нещодавно ми вже тут були, хоча і пройшло два роки, для Олега все було нове і цікаве. Після кави, виїхали на автобан, де можна було рухатися зі швидкістю 130 км/год. Дорога рівна, якісна, приємно їхати, фури їдуть в крайній правій смузі і нікого не обганяють, як в нас в Україні (створюючи пробки й тягучки). Короче, їхати Угорським автобаном одне задоволення, тільки наближаючись до Будапешта, трафік ставав з кожним кілометром все більш насиченим. Автомобілі неначе мурахи стягувалися до Будапешта, як до мурашника. Ми проїжджали наш маршрут по об'їзній Угорської столиці, яка розтягнулася на майже 45 км, а далі знову звичний для нас автобан, з комфортними зупиночками та паркінгами кожні 10-15 км, на одній з яких ми зупинилися, щоб трохи відпочити та змінити сидяче положення на стояче. На таких зупинках передбачені лавочки зі столиками, де можна перекусити, туалети з умивальниками (безкоштовні), все навколо прибрано і чисто. Довго не відпочивали, бо хотіли за світлої пори проїхати максимально дороги., проте ближче до кордону заїхали на заправку взяти кави та хот дог (бо вже трохи підсмокчувало в животах), заодно з'явилася можливість безкоштовного wifi, де я помітив, що телефонував Желько. Зв'язався з ним і сказав, що ми на під'їзді до Хорватії, що в нас все по плану і без змін, близько 22-23.00 плануємо бути на озері.

Так, близько 21.00 вже в темну пору ми під'їжджали до кордону Хорватії – нічого особливого в порівнянні з іншими прикордонними постами, за винятком кількості машин на кордоні, а точніше їх відсутності. Як і минулого разу, автомобілів, які перетинають Угорсько - Хорватський кордон не було взагалі, так само і назад. Прикордонник запитав мету поїздки, і цього разу запросив сертифікати вакцинації, машину навіть не оглядали. Так ми пройшли Угорсько - Хорватський кордон. Після чого – до озера, повз місто Загреб, два відрізки платних доріг (вартість першого близько 6 євро, другого 2-3 євро), та два тунелі в горах перед містом Загреб. Лишалося близько 120-130 км.

Ближче до міста Карловац, поряд з яким і розміщено озеро Шумбар, зупинилися вкотре на заправку, взяли з Олегом по пиву, щоб відмітити приїзд, хоча через стомленість ніхто вже не хотів нічого, окрім того, що вирівнятися на розкладушці горизонтально і відпочити. Не затримуючись, як і планували, близько 23.00 ми стояли перед будиночком адміністрації. Прийняли рішення швидко поставити шатра не розтягуючи його і розмістити три розкрівушки, Олег відмовився, сказав що буде спати в машині (ми його всіляко відмовляли, щоб не полінувався і дістав розкрівушку і відпочив нормально, проте чим старша людина, тим вона впертіша). Отже, спали в шатрі ми у двох, навівши будильники на 6.00, заснули швидко, як по «вмикачу». По «вмикачу» (сигнал будильника) і встали. Поки складали шатра, дістали неподалік захованого газового балона та приготували кави. Поки хлопці розчухувалися, я вирішив піти до адміністрації та сповістити, що ми приїхали, на що черговий сказав, що наш сектор вільний і ми можемо заїжджати, хоча по правилах заїзд в сектор в 12.00, а звільнення його до 12.00 теж. І як тільки ми проїхали адміністрацію, перед нами відкрився каскад прилеглих озер, а згодом і їх «батько» - Шумбар. По плесу і самому лісі, де знаходиться озеро, ще стелився туман, і було не дуже видно сектора з рибалками. Ми  вирушили в сторону свого сектора, який бронювали – сектора №28.

По приїзду помітив відразу поряд з нашим сектором українські номери авто і підійшов поспілкуватися. Чоловік вже зібрався і з'їжджав з сектора №27. В короткій розмові розповів, що за весь період риболовлі (4-5 діб) мав стабільно три клювання за добу, найбільший короп в районі 20 кг, всі решта менші, ловив на три вудилища. На тому все, я його не затримував і сповнений оптимізму, що ми будемо ловити на шість вудилищ і кількість клювань має бути більше, вирушив розкладатися в сектор.

День перший. Батарейки в секторі, пошук перспективних точок

Заїхавши у свій сектор помітили три батарейки (по одній кожному), які валялися біля урізу води. Спочатку не надали цьому значення, але часто між собою жартуємо, коли не клює взагалі, що хтось накидав батарейок в сектор і його вирубило. Десь ті батарейки згодом поділися і ми почали налагоджувати логістику у своєму секторі.

Прийняли рішення відразу розставити свої шатри та великогабаритні меблі (розкладушки, стільці та столики), щоб максимально розвантажити одну з машин. Далі пересіли у звільнену машину і вирушили в м. Карловац (5-8 км. від озера) в місцевий продуктовий магазин SPAR (я їх називаю магазин «мастєрок», раніше думав, що то будівельний супермаркет через їх емблему у вигляді мастєрка, але потім з’ясувалося що це мережа европейських продуктових супермаркетів з такою емблемою, після чого кожен раз як ми бачимо по дорозі такий магазин, Ваня мене постійно тролить), але для мене вони є і залишаються магазини з «мастєрком». Отже, нагребли ми там різноманітних продуктів, місцевого Карловацького пива, решту крепких напоїв везли з собою з України, овочів та м’яса, купили в місцевій кулінарії курку запечену та картоплі фрі, щоб по приїзду перекусити теплим чимось і не перейматися готуванням. Я скористався знову халявним wifi, і вирушили в сектор. По приїзду приїхав адміністратор, якому ми оплатили наше перебування на озері, та нагадали за зернові, які мав для нас приготувати Желько Цапан. Ми попередньо замовляли в нього 20 кг тигрового горіха і 10 кг. коноплі, які нам заздалегідь відварили, горіх мав вигляд «славнозвісних шмарклів – соплей». А так на даний час на озері варили лише кукурудзу, горіха і коноплі не було, і ми трохи зраділи що мали невеличкий бонус у вигляді різноманіття зернових. Також, окрім місцевих зернових, наші хороші друзі - ТМ «Robin» - надали безкоштовно в потрібній для нас кількості свою продукцію у вигляді зернових в ЖБ банках, не потрібно було нічого просити, хлопці самі наполягли, щоб ми взяли й познайомили місцевих коропів з Українськими зерновими (Борис, Сергій – величезне вам Дякую). Ми для себе обрали крушений тигровий горіх, цілу коноплю та крушений мікс з шести зерен. Досить зручно, особливо коли їдеш десь далеко і за кордон, де немає можливості чи придбати зернові суміші, чи немає часу їх приготувати, а особливо як перемолоти в дрібнішу фракцію – якість як завжди на висоті.

Поки Олег займався приготуванням вудилищ та решти снастей, а ловили ми цього разу на шість вудилищ, по три на кожному род поді, ми з Іваном взялися за маркування сектору. Як невеличка шпаргалка поряд була попередньо роздрукована карта з рельєфом озера та відмітками з глибинами. Якщо керуватися шпаргалкою, то ліва частина сектору була найцікавішою, різноманіття перепадів глибин від 5,5 до 2 метрів, ямки, пупки, ракушка (рай для любителів помаркеритися і хороша школа для початківців маркування). По даній стороні сектора ми знайшли й обрали для себе досить перспективну ділянку на наш погляд – пупок (горбик) відмітка 3,25 з навколишнім рельєфом і глибиною дна 4,25, на відстані 82м перед яким чітко відчувалася ракушка. Також, на відстані 95-97 метрів по даному напрямку спостерігався перехід (границя) зі звичайної структури дна на ракушку. Тому два вудилища розмістили саме там: 2-ге вудилище 82 м. за горбом, 3-тє вудилище 97 метрів – на межі ракушки, а перше вудилище вирішили зробити ближню точку 45 метрів (бровка з 4,2 на 3,5 метри).

Права сторона свіма не вирізнялася якимись особливостями, і в ході маркування знайшли максимально тверду ділянку на комфортній відстані в 115 м. в напрямку трьох комишів навпроти 5-6 секторів. Також, правіше орієнтовно в середині 29 сектора було цікаве місце – язик, на якому хотілося половити, але ми до кінця не розуміли чи хтось приїде в даний сектор рибалити чи ні (хоча в телефонній розмові Желько говорив, що два сектори праворуч зайняли Німці), тому сильно в праву сторону ми не лізли.

Точки обрані, вудилища відкліпсовані, варто подумати за прикормку. Цього разу ми вирішили розділити прикормку на три частини, як за складом, так і за виробниками.

• 1-й вид прикормки була зернова суміш. На старті, поки нам готували кукурудзу та шукали де Желько заховав наші попередно замовлені тигровий горіх та коноплю, ми замішали мікс з продукції ТМ «Robin»; куди увійшли крушений тигровий горіх, конопля ціла та мікс з 6 зерен теж крушений. Це все діло ми також залили CSL ТМ Robin. Даний мікс ми використовували на ближній точці – 45м в надії закрутити та спіймати амура, особливо було цікаво як дана точка покаже себе в нічну пору. На насадку в даній точці пробували використовувати дві кукурудзини, або два тигрових горіхів з жовтим підрізаним 12 мм. поп апом Carp Catchers (Honey Pineapple або Banana Cream).

 

• 2-й вид прикормки – бойлова (точка за горбом та на межі ракушки 82 та 97 метрів). В даній прикормці були використані тестові бойки Carp Catchers, з якими ми рибалимо протягом сезону і тестували їх на двох турнірах. Дані бойли теж різалися на половинки та четвертинки й на старті добавляли в них трохи пелету та коноплі. В якості насадки використовували тестовий Carp Catchers, як варений з поп апом так і пилік одиничний і з поп апом (який залишився після турніру). Також вішали стік, в основі якого перекрушені однойменний бойл Carp Catchers та суміш пелетів Crazy Carp Mini Ultramix pellets (1,5мм-2мм).

 

• 3-й вид прикормки – теж бойлова (точка 115 метрів, вудилищами гралися розміщуючи в різних місцях навколо кормового п’ятна і в самому п’ятні теж). В даній прикормці ми використовували різані й крушені (на старті) варені бойки CrazyCarp DEVIL SQUID, пелет Crazy Carp Krill pellets (кріль) 4,5 та 6 мм. та пелет Crazy Carp Halibut pellets 4,5 мм, трошки цілої кукурудзи та конопля. На насадку використовували варений бойл з різноманітними попапами , баланс одиночний Devil Squid&Red Berry Hybrid Wafters 12мм. Разом з насадкою ми чіпляли великий стік в основі якого була суміш пелетів Crazy Carp Mini Ultramix pellets (1,5мм-2мм), крушений варений бойл Crazy Carp DEVIL SQUID.

Для нас було цікаво, на яку прикормку риба буде реагувати більше, хоча розуміли що експериментом назвати це не можна, оскільки обрані точки були нерівнозначними між собою, але щоб не робити «вінігрєту» для себе їх розвели та розмежували як відстанями, так і кормом.

Щодо оснасток. На даному озері згідно з правилами використовується ліска діаметром мін. 0,35 мм. Ще в старих запасах в нас лежала ліска, з якою ми їздили на Шумбар минулого разу, тому тут не парилися і взяли провірену, що лежала в сумках FIN RUBIN CARP 0,35мм. В якості монтажів та розхідних матеріалів вже не перший рік користуємося Techno Carp, в даному випадку на всіх вудилищах був ковзаючий монтаж, грузило Techno Carp Long Cast 130-135 гр; повідок PB Products Jelly Wire 25 lb в обплітці довжиною 20-25 см. Гачок Nash Flota Claw #4 та Hayabusa K-1 #4. У всіх гачках загинали бородку, оскільки в правилах прописано, що дозволено використання тільки безбородих гачків.

Вже другий виїзд поспіль ми користуємося вудилищем, яке нам дали наші товариші на тест Orient Chameleon S2 13f 3,5lb. Новинка цього сезону, яка розроблялася під Європейський ринок. Ззовні вудилище нагадує старий перший Chameleon, за винятком поверхневого рестайлінгу у вигляді карткотримача та комеля вудилища; хоча виробники заявляють, що вудилище зовсім відрізняється від попереднього свого «брата». Якщо порівнювати з нашими робочими вудилищами Orient Bestia 13f 3-5 oz, тільки дивлячись на тест вудилищ зрозуміло, що Bestia жорсткіше вудилище, але Chameleon теж має відчутний запас міці, і при хорошій техніці можна ловити ним на дальніх дистанціях. Наші товариші використовували груз вагою 120 гр., проте ми успішно користувалися 130-135 грам. В режимі спорту без проблем закривалася дистанція 135 м. (далі кидати не було потреби, тому за більш дальні дистанції нічого не скажу). Щодо виважування, то вудилище досить комфортне при виважуванні, добре в’яже рибу, класно вудилище відпрацьовує біля берега, в чому Bestia трохи поступається, але в неї інші задачі. Якщо зробити якесь узагальнення, то вудилище досить класне та цікаве, як воно буде поводитися після сезону інтенсивних експлуатацій на турнірах, поки залишається під питанням, а так палка заслуговує своєї уваги.

Перший день, як завжди, забирає максимум часу та сил, але далі вже йде все легше та неквапливо. Так і цього разу, закинути вудилища і загодувати точки та присісти відпочити нам вдалося лише в 16.00. За допомогою сірників вирішили з'ясувати черговість виважування риби, цього разу вже не потрібно було просити когось, щоб той виважував, всі хотіли спіймати свого трофея. Олег понадламував сірник, розіграли на камінь-ножиці-бумага, хто тягне сірник першим і, як завжди, я виважую першим, Ваня другим, а Олег традиційно – останній (після чого він сказав, що можна було сірники і не тягнути).

В такій метушні сонце поступово почало сідати за горизонт і наближався вечір, ми знімали трохи відео, мішали прикормки, наводили порядок в секторі, як неочікувано чуємо звук сигналізатора, на годиннику 18.00. Спрацювала точка на межі ракушки 97 м, на насадці був тестовий пилік Carp Catchers та половинка поп апа Carp Catchers Honey Pineapple. На таких риболовних сесіях максимально ціниш кожне клювання і при виважуванні максимальна концентрація, а враховуючи популяцію трофеїв на даній водоймі, виважуєш обережно з кожним «шкребом по серцю» коли риба намагається вивернутися чи махає головою. Не дуже тривале виважування і ми заводимо рибу в підсак, на вигляд не велика, але ваги показують 18,000 і ми задоволені фотографуємося з голим Шумбарським красенем, на клювання якого навіть не очікували в перший день. Я щасливий, хлопці теж, щасливий і Ваня, бо його наступна черга виважувати. Після фотосесії рибу випускаємо в воду і на вудилище заряджаємо насадку, яка дала нам такого красеня.

Далі загодовування точок спомбами в очікуванні нічних клювань і вечеря з шашликом та легендарним салатом в моєму виконанні. З настанням вечора на водній гладі з’явилися два човни з рибалками, які за символічну плату у 2 євро мали змогу загодувати свої точки з човна. Почалося масове засипання атроп, на кожну з яких летіло щонайменше з 15-20 кг. прикормки – корм засипався просто шаленими об'ємами, тоді Олег вперше побачив, що таке годування по Шумбарські, ми ж у своєму секторі не планували такого «безпрєдєла» і старалися годувати поступово та дозовано.

Згодом стемніло повністю, хлопці ще сиділи трохи, я ж пішов до розкрівушки, оскільки моя черга виважувати ще не скоро, а коли потрібно буде підсачити, то покличуть. Хоч, зазвичай, я на звук сигналізатора реагую швидше за них. Згодом і хлопці освоїли свої спальники, і так вся ніч пройшла в повній тиші, лише раз серед ночі перезакинули вудилища, і так до самого ранку жодного звука сигналізатора.

День другий. День сподівань та очікувань, «ударна нічка»

Ранок другого дня перебування на озері Шумбар розпочався близько 6.00 з ранкової кави, та густого туману, який окутав озеро і все навколо, проте поступово почав розвіюватися, почали проглядатися перші промені сонця, а трохи згодом стало тепло і ми вже за звичкою переділися в шорти та футболки, а хто й зовсім ходив без футболки, виблискуючи своїм махнатим животом і спиною. В Рівному дощ та +15-16, а тут таке враження, що ще літо +25-28 та сонячно і лише часом легкий вітерець.

Клювань зі вчорашнього вечора так і не спостерігалося. Що цікаво зауважив, що рибалок та зайнятих секторів по всій водоймі було теж не багато, хоча ще за два місяці до поїздки в розмові з Желько він сказав, що все заброньовано. Проте, на цю мить було зайнято лише 6 секторів, лише час від часу заїжджали на вільні сектори місцеві хорвати порибалити на день. Мені й досі не зрозуміло, чому люди відмовлялися від рибалки, чому ще за пів року майже неможливо забронювати хороший сектор, а тут пів озера вільного і серед них вільні й хороші (перспективні сектори, такі як 5-6; 26-27). Якось зі сторони воно виглядало не чесно чи неправильно та незрозуміло, адже багато хто мріє сюди потрапити і їм відмовляють, бо все зайнято, чи не може і не має контактів і зв'язків.

Протягом дня ми потроху годували точки, перезакидали вудилища та чекали на нові клювання, але реакції від риби не було. Ситуація по всій водоймі була теж невтішною.

Десь по обіді, коли ми копошилися у своєму шатрі, почули голос російською мовою чи можна зайти в сектор?, ми не заперечували. То був риболов, який прилетів з компанією в складі ще трьох своїх товаришів з м. Санкт-Петербург, впізнав нас з Іваном і сказав, що дивився наш фільм, який ми знімали на оз. Шумбар та читав статтю, за якими і готувалися до поїздки. В ході нашої розмови він розповів, що приїхали двома днями раніше від нас і мали в цілому за три доби два клювання невеликих коропів, а далі та по сьогоднішній день без клювань. Вони розмістилися орієнтовно в 15-16 секторах. За його словами він досить багато дивиться різноманітні риболовні канали, цікавиться флет фідером, дивиться Carp Catchers, Iron Fish і наш канал, цікавляться нашими виробниками бойлів. Якось розговорилися з ним на різні риболовні теми та трохи вбили час без клювань, він побачив в нас в шатрі зернові ТМ «Robin», сказав що останнім часом часто їх рекламують в відео, ми вирішили поділитися і дали по банці зернових, щоб відкрили на водоймі та оцінили якість нашої Української продукції.

В постійному пошуку, перезакиданні та годуванні пройшов другий день, в тактиці та кормі нічого не змінювали й готувалися до вечірнього закорму та ночі. З настанням темноти цього разу засиділися всі довше, адже були виспані та відпочивші. І ось близько 23.45 трохи більше за добу часу ми почули друге клювання в своєму секторі на шосте вудилище, яке розміщене в напрямку камиша на воді. Черга виважувати Вані, на його лиці було видно, на скільки він сконцентрований над виважуванням і ми його почали підколювати, може він не хоче виважувати та після Мар’ївки йому набридло чути звук сигналізатора і виважувати рибу, але він наполегливо боровся з рибом, та невдовзі ми його завели в підсак, вага того дзеркального красеня показала 18,000. Фотосесія і в воду. Сон відступив, кава, печенюшки, ми з Олегом та Водяним по 50 грамів за трофея. І зі сторони ти бачиш на скільки важливі та цінні клювання в таких умовах при одній чи декількох клюваннях за добу.

А далі потрібно було вже перезакинути всі вудилища і знову чекати на клювання, яке на довго не затягнулося. Близько 3.00 ще одне клювання, цього разу інше вудилище. Олег вже був в спальнику, я першим почув звук сигналізатора і почав кликати Олега, він довго не думаючи вискочив босяком і побіг в сторону род пода і підсік, згодом ми запаркували і його риба в підсак, голий короп вагою 19,000; на цю мить це був найбільший короп в нашій команді на даній сесії, який клюнув на варений Crazy Carp DEVIL SQUID з підрізаною шапкою поп апа Carp Catchers Banana Cream. Знову кава, ми з Олегом та Водяним знову по 50 грам за трофея, поки фотографувалися, знімали відео відпускали рибу, перезакидалися, сон пропав зовсім. Наше коло виважувань замкнулося і настала моя черга виважувати, лишилося тільки дочекатися клювання, яке відбулося близько 6.00 на перше вудилище з зернової точки, я виважую, але супротив особливо не відчуваю, таке враження що вимотуєш пусту оснастку. Але біля берега ліску починає водити в різні боки та вже ближче до поверхні ми бачимо «бабушку», так хорвати називають місцевих гігантських лящів. Я був засмучений і розчарований, що моя спроба чи черга профукана, і почав лобіювати, що так не чесно, і варто не враховувати лящові клювання, хлопці мене трохи ще подратували й погодилися. Наступне клювання сталося відразу після відпускання ляща на шосте вудилище в напрямку камиша і цього разу я відчув справжній короповий супротив, але невдовзі риб здався і нам вдалося завести його в підсак – ним виявився лускатий короп вагою 16,500; (на насадці варений Crazy Carp DEVIL SQUID з підрізаною шапкою поп апа Carp Catchers Banana Cream.) На цьому клювання до самого ранку ми не отримали.

День третій. День тотального безклів’я

Ранок третього дня зустрів нас вже традиційним густим туманом, який надалі змінювався на проблиски променів сонця, які переливалися різноманітними кольорами на ранковій росі. І далі, як і в попередні дні – літня, сонячна погода та легкий вітерець.

Даний день з поміж попередніх нічим особливим не вирізнявся, все відбувалося, як і зазвичай –  годування точок, перезакидання вудилищ, збільшили трохи фракцію зернових (почали по трохи кидати цілу кукурудзу і цілий тигровий горіх), але самих зернових у всьому кормі було лише 10-15%, основний акцент робився на бойлі.

Ближче до обіду в сторону нашого сектору проїхав автобудиночок і зупинився біля нас. То були брати Анохіни (Юрій та Віталій) і ще з ними був товариш третій (соррі - імені не пам'ятаю). Познайомилися і в ході спілкування хлопці розповіли, що їдуть зараз на рибалку на водойму EuroAqua, що в Угорщині, неподалік озера Балатон. Дане озеро відоме тим, що там плаває найбільший в Європі короп вагою 52,200; а також живе велика кількість інших трохи менших за вагою коропів. Попри маленьку площу водойми в районі 8-10 гектарів та наявності восьми секторів, водойма дуже популярна серед європейців, рибалка за дуже жорсткими правилами, літом ловити заборонено. Потрапити туди практично нереально, оскільки є певне коло людей, які їздять туди щороку і постійно водойма зайнята, при цьому адміністрація не прагне в розкрутці даного озера, а тим паче в нових відвідувачах, керуючись тим, що в них повний «биток» і так. Якось я дізнавався за дану рибалку і мені вдалося зв'язатися з адміністрацією даного озера, мені запропонували вільні дати і назвали якусь трохи не реальну суму, що я дану ідею відкинув. Так от, в розмові з Віталієм та Юрієм вирішив поцікавитися скільки вартує дане задоволення на тиждень – 5700 євро за сім днів (два сектори, на двох осіб, два вудилища в секторі, включаючи якийсь ліміт прикорми, яку надає адміністрація). Цифра захмарна, але якщо постійно водойма зайнята, значить є попит. Трохи поспілкувавшись про рибалку вже на Шумбарі ми не стали затримувати і відпустили хлопців, бо попереду в них ще дорога в сторону Угорщини на водойму Euro Aqua.

Протягом дня нам так і не вдалося виманити рибу на свої точки. Ми собі відпочивали, попивали з Олегом Карловацьке пиво під звуки місцевого хорватського радіо, яке називалося «РАДІО СРАКА», що в перекладі означало – радіо сорока (так нам перевів Олег)

Настав вечір, цього разу по меню в нас плов з хорватських продуктів. Поки Олег займався приготуванням, Ваня годував спомбом точки, а я готував з запасом поводки з насадками та в’язав стіки. Розпочався дрібний дощ, який не припинявся до середини ночі. Ми вже повечеряли, випили кави, а риба все не клювала. Цього разу вперше за всі чотири роки, які ми їздимо разом, в пригоді стали карти. Ми вперше сіли грати в «Дурня», і я зрозумів, що так хріново в нас ще ніколи не клювало, що ми взялися в секторі за карти, але вдалося трохи «вбити часу» в очікувані клювання. Близько 00.30 ми розійшлися по палаткам спати, але о 01.45 довгоочікуване клювання на четверте вудилище, черга виважувати Вані і цього разу він як Олег вискочив босяком, щоб не проґавити клювання, я некваплячись виліз зі спальника і приніс йому крокси. Даний короп спочатку йшов до берега, а далі почав показувати свій характер, проте швидко здався після чого ми завели його в підсак, вага показала 17,000 (який клюнув на тестовий пилік Carp Catchers з половинкою поп апа Carp Catchers Spicy Tuna). Близько 3.30 ночі знову клювання з ближньої (зернової) точки 45 м., Олег на виважуванні, але на тому кінці оснастки «бабушка» вагою 2-2,5 кг, яка відразу навіть без фотосесії попливла в воду. Протягом ночі на два різні вудилища ще були поодинокі піки, але підсікав Олег і мені важко сказати, що там було, чи можливо він не засікав рибу, а можливо були холості клювання чи клювання того ж самого ляща. Ось так пройшла наша третя доба перебування на озері Шумбар.

День четвертий. Завершення другого кола виважувань, зміна тактики. Сон «конструктор мозок»

Четвертий день нашого перебування в Хорватії розпочався з того, що проснувся Ваня і почав розказувати сон, який йому приснився:

 - «Він заходить в кабінет в якому суцільна темрява, і пелена диму від цигарок, посеред кабінету стоїть стіл з лампою на ньому – як в кримінальних фільмах, кімната для допитів. За столом сидить Олег і складає велику модель мозку людини». В дитинстві Олег був великим прихильником авіамоделювання. Далі якісь там ще були події, про які розповідав Ваня у своєму сні, але я їх не запам’ятав, лише ці деталі. І як результат даного сну, перед нами стояло завдання розгадати цю головоломку (конструктор), як нам спіймати справжнього трофея, за яким ми сюди приїхали.

Далі все по накатаній схемі, кава, сніданок, але голова переповнена думками, що ми не так робимо, чому не клює по всій водоймі, а головне – чому не клює в нас. Загодовувати точки не поспішаємо і вирішуємо зробити паузу до вечора.

Щоб якось змінити обстановку пропоную Вані пройтися в ліву сторону водойми, пофотографувати та відзняти трохи відео, заодно поцікавитися в рибаків, як в них справи з кльовом. Так помалу ми дійшли до 25 сектора (одного з ТОП секторів на оз. Шумбар), тут рибалили два літнього віку хорвати, в одного запитали, як їх справи та чи спіймали рибу, на що один вказав в сторону шатра, і сказав що за все відповідальний його напарник. З намету вийшов хорват старшого від нас віку, років 60-65 і згодом з ним в нас зав'язалася розмова. За його словами, він рибалить на даному озері понад 30 років, і спіймав чимало трофеїв на даному озері. Особливим для нього є сом вагою 76 кг, якого він спіймав і вже багато років даний сом висушений висить при вході в будиночок адміністрації.  Желько Цапан є його близький товариш, і він розказував, що дану водойму за весь цей час знає як свою кишеню, проте такі випадки тотальної пасивності риби він спостерігав два чи три рази за весь свій рибацький досвід на Шумбарі. Майже за тиждень часу йому вдалося спіймати лише три риби, і за його словами ми стоїмо в одних з найкращих секторів, де риба завжди клює і в великій кількості, але не цього разу. Він перепитав, на яких дистанціях ми ловимо і по яких орієнтирах, і всі наші обрані точки ним підтвердилися, особливо точка з горбом по лівій стороні сектора; за його словами там дуже добре ловлять амура 20-30 кг і багато, упродовж дня звідти ми повинні отримувати мін. 5-7 клювань і в даному секторі можна успішно ловити до 85 метрів. Він розповів про переваги в годуванні риби, розказав про насадки та презентацію, яку він використовує на повідку, розповів про свої топ насадки, все на базі Nutrabaits, і сказав що він є представником та філтестером даної компанії. Але ми на це не зважали, нас цікавила правильність обраних точок, специфіка прикормлювання та презентація насадки. Діалог виявився дуже інформативним та цікавим, після чого я зробив для себе пені висновки, які хотілося застосувати в нас в секторі.

Тим часом хлопці з м. Санкт-Петербурга, які рибалили в 15-16 секторах, через відсутність клювань вирішили переїхати на нашу сторону у 26-27 сектори, тому що вони були вільними. Завдяки автобудиночку це було зробити доволі швидко і легко, лише вимотати та перевезти вудилища, решта речей вся в автобудинку.

По приходу в сектор в хлопців закінчилися цигарки та ми вирішили з'їздили в Карловац в магазин, де вже на місці вирішили, що якщо щось міняти, то міняти кардинально і вирішили взяти місцевого алкоголю – «Сливовіци», мотивуючись тим, що з місцевими Водяними потрібно домовлятися місцевими напоями.

З приїздом з магазину відразу почали реалізовувати свій новий план та складати той «конструктор мозок». Суть нашого плану полягала в тому, що ми вирішили зовсім відмовитися від зернових. За словами того місцевого хорвата, зерно і все що стосується його – ЗЛО і програшна тактика, насадка у два зерна кукурудзи з поп апом і два тигра з поп апом програшна тактика. Тому ми вирішили перейти на більш серйозні насадки, які через неактивність риби, боялися ставити, а саме: 20 мм варений бойл з половинкою поп апа, і чекати рибу, перезакидаючи оснастку з насадкою двічі на добу. Стосовно корму, то в ньому лише бойли та крім бойлів більше нічого, оскільки варений бойл в нас був 20-24 мм, то довелося його порізати на половини та четвертинки. Місцевий хорват мав у своєму арсеналі бойли 15 мм і сипав їх цілими. Цього разу вирішили скористатися човном і закормити точки більш акцентовано, а не розмазувати спомбом. Тому, всівшись у свої стільці та взявши ножі в руки, ми почали різати ті бойки, які привезли – близько 50 кг (30 кг. варених тестових Carp Cathers та 20 кг Crazy Carp DEVIL SQUID); до цього моменту близько 10-15 кг бойлів ми вже висипали, тому решту бойлів розділили на дві половини, на два дні. Ближче до вечора хлопці з Санкт-Петербурга загодовували свої точки, я напросився попливти з ними та прикормити свої, попередньо Ваня закинув маркер та виставили його по дальноміру.

Поки ми втілювали нову стратегію в життя, помалу дегустували ту «Сливовіцу», яка зі сходом сонця дуже швидко закінчилася, тому довелося переключитися на досягнення результату, а саме отримання клювань від риби, які не заставили на себе довго чекати.

На вечір по плану Український Червоний Борщ з хорватських продуктів, і як завжди повний казан, який ми їли два дні й половину залишилося, тому вирішили пригостити сусідів з Санкт-Петербурга автентичним Українським Борщем.

В 23.00 клювання, черга виважувати Олега, таким серйозним ми його ще ніколи не бачили, навіть на турнірі, риб впирався і до кінця не було зрозуміло яка по величині риба, але згодом завели рибу в підсак і вага показала 14,000; спрацювала знову точка 97 метрів на межі ракушки, короп спокусився на варений Carp Catchers з поп апом Carp Catchers Honey Pineapple. На цьому завершилося друге коло наших виважувань і в кожного в заліку по два коропи, попереду ще трохи більше доби і є шанси спіймати ще всім по рибі. Ніч тільки розпочалася, а основна маса клювань в нас після 00.00, тому були великі надії, що ми ще отримаємо клювання цієї ночі. Але склалося все навпаки – жодного клювання до самого ранку, оскільки бойл стояв варений, то ми цього разу не перезакидали вудилища до самого ранку.

День п'ятий. Кульмінація. Сон про рибу арапайму

Ранок цього дня розпочався з того, що Вані знову снилася якась «брєдятіна», але цього разу був сон про рибалку, як він ловив десь рибу і спіймав величезну арапайму вагою 36 кг з рожевою смужкою вздовж всього тіла. Ми, як завжди, тільки посміялися і потролили та не придали цьому значення.

Вранці взяли човна і завезли частину прикормки (різаних бойлів) знову на свої точки й вирішили дотримуватися даної тактики до самого кінця. В надії все ж таки спіймати трофея, щоб не було соромно їхати до дому.

В хлопців з Санкт-Петербурга справи стабільно хрінові – жодного клювання і навіть піка. Місцевий хорват зібрався і поїхав додому. Ми ж відпочивали та насолоджувалися останнім теплим днем перебування цього року в Хорватії, по трохи збирали непотрібні для нас речі й склали одну палатку, переселивши Олега в шатро Nash.

Протягом всього дня, як і попередні, суцільний ігнор з боку риби, і всі надії на вечір, перед яким ми завезли на точки решту різаних бойлів що привезли, та перезакинули вудилища на ніч.

Цього вечора в нас була святкова заключна вечеря у вигляді реберець на грилю та мого фірмового салату, а також хорватського хліба (відкриття для нашої команди цього разу), дуже смачний і якийсь не такий, як в нас хліб. Нажаль, міцні напої в нас скінчилися, да й не хотілося, оскільки попереду 1200 км дороги додому.

Після смачної вечері я відразу пішов спати, хоча і черга виважувати була моя. І не встиг я прилягти, як у 22.05 почув звук сигналізатора – один пік від берега, потім свінгер трохи провис, я не підсікаю і чекаю продовження, щоб зрозуміти що буде робити риб далі, йти до берега і опускати свінгер чи навпаки – стартувати від берега. І тільки побачивши, як свінгер підіймається і сигналізатор набирає своїх обертів, я підсік. Риба спочатку дала про себе знати, що засіклася, але розвернулася і пішла до берега і я потроху в натяжку підмотував її до берега, вже десь на середині шляху риба заплутала одне вудилище на декілька витків навколо сусідньої ліски, тому довелося послабити фрикціон, щоб розплутати ліски між собою, як на диво риб поводився спокійно і стояв на місці, але ми поки не розуміли та не бачили, що то за риба. Розплутавши ліски я почав виважувати далі й вже ближче до берега риба почала показувати свій характер, трохи згодом піднявши рибу на поверхню ми помітили що то амур, на око близько 15 кг. Ще біля берега декілька раз йому вдалося стартанути, вистрибуючи з води, але я тримав його на відпущеному фрикціоні притримуючи шпулю рукою, щоб при ривку риби відразу пустити її і дати змотувати без супротиву ліску. І десь за другим разом ми завели рибу в підсак, де під час саме моменту заходу риби в голову підсаку я помітив, що він туди заходить з трудом. Я зловив себе на думці, можливо то саме та «арапайма», яка приснилася Вані. Вже потім, коли ми всі видихнули та заглянули в той підсак, то побачили амура, якого до цього часу ще ніколи не ловили, підняти його було вкрай важко, тому ми скористалися сумкою для зважування, щоб завести рибу разом з підсаком, підіймали у двох з Олегом. І коли поклали рибу на мат побачили його у всій величині й красі – то був амур, який ледь влазив в нашу сумку «слінг» довжиною на весь «шумбарський мат».

Оскільки це амур, і такий великий, всі маніпуляції зі зважуванням та фото потрібно було зробити дуже швидко і випустити його в воду. Кинувши риба на ваги стрілка завмерла на позначці 23,500; мене і хлопців просто розривали емоції щастя та радості, нам вдалося дочекатися трофея за яким ми приїхали, нам вдалося змінивши тактику не вирубити свої точки, а навпаки заманити крупну рибу. Це був найбільший амур спійманий на сьогодні мною та нашою командою Carpfishing Team «Рівняни» в цілому, це був наш спільний біг фіш. Дана риба клюнула на варений бойл Crazy Carp DEVIL SQUID з половинкою поп апа Carp Catchers Honey Pineapple. Сон пропав, адреналін зашкалював, ми перезакинули вудилище в надії, що може там крутяться ще його товариші поряд.

Ніч тільки розпочалася і є всі шанси, що буде продовження, але тиша, і знову тиша до самого рану. Аж о 4.20 незрозуміле клювання, Ваня вскочив та підсік і знову якось незрозуміло риба йде до берега, виважування і ми заводимо в підсак лускатого коропа вагою 17,200; клюнув на насадку тестовий варений бойл Carp Catchers з половинкою поп апа Carp Catchers Spicy Tuna. Після чого наші вудилища мовчали до самого ранку.

Ми виспалися, та навівши будильник на 7.00 встали та почали збиратися, під час зборів цього разу нам не вдалося отримати клювання. Зібравши всі речі попрощалися з сусідами та вирушили в супермаркет «мастерок» за смаколиками для дітей та рідних, і далі додому.

В цілому задоволені, що за два роки очікування, все ж таки вдалося потрапити на Шумбар. Чи виправдало озеро наші надії та сподівання? Напевно зі сторони Олега – НІ. Особисто в мене склалися двоякі враження, наче риба є, і є багато великої риби, багато трофеїв, але ось така аномальна ситуація, яка вплинула, як на наш результат, так і на результат решти рибалок, а деякі з них не бачили навіть одного клювання. Якби по всій водоймі риболови ловили, а в нас була б тиша, тоді потрібно було б шукати причину у своїх діях. А так, на фоні інших, ми стабільно ловили свою одну, дві риби вночі й в цілому спіймали вісім риб та дві «бабушки». Так, на Шумбар їдуть не за одним чи двома клюваннями за добу, але в тому ж винні ті самі риболови (як хорват казав «голандеси та англи»), які орендують всю водойму і протягом всієї сесії вивозять корабликами та човнами на середину сотні кілограмів прикормки, а після них звичайні рибалки повинні виманювати рибу з середини водойми своїми спомбами.

Чи повернемося ми ще сюди? Я думаю що так, адже не випадково кидали перед від'їздом по монеті в воду, щоб повернутися сюди ще раз і спіймати наших нових трофеїв, ще є до чого йти та прагнути, ще все попереду. Багато хто, прочитавши дану статтю, буде говорити, що ми ловили більших риб в Україні, і для чого їхати за кордон? Але жоден з них, не побувавши на Шумбарі, не зрозуміє його і не зрозуміє, що манить людей зі всієї Європи туди. Цього разу озеро Шумбар показало свій характер, і довело, що спіймати рибу, спіймати велику трофейну рибу тут не так вже й просто, потрібно багато прикласти зусиль, постійно думати та працювати і попри таку наповненість рибою, ніхто не гарантує «Ельдорадо».

Повноцінно не вдалося протестувати корма і зробити якийсь чіткий для себе висновок через малу кількість клювань, але в цілому риба реагувала 50 на 50, як на бойл Carp Catchers, так і на Crazy Carp DEVIL SQUID.

P/S CarpfishingTeam «Рівняни» м. Рівне