Бочаниця, 14-15.06.2011

Сергію можна було вирватись на рибалку лише в будній день, тому я відпросився з роботи і ми звечора поїхали в Бочаницю.
Довго не роздумували і зайняли ті ж пірси, що й минулого разу.

Я почав закидатись і виявилось, що мій сусід з шостого пірсу розкинувся веєром так, що мені треба кидати суто перед собою, ну нічого страшного. За всю рибалку він лише один раз витягнув мої снасті, іто по вині юркого карася. До речі у того рибалки на кожному спінінгу був насаджений бубенчик-дзвіночок і він їх не знімав взагалі: ні при виважування, ні при закиданні. Тому лязгіт стояв цілий вечір і ніч.
Ввечері слабенько покльовував дрібний карасик, десь до долоні-налодонь. Також в камишах клювала плотва, а в Сергія вона клювала і на спутнік. Я умудрився заплутати свою карпову вудочку в комишах так, що довелося рвати снасть, дуже вже ліньки мені було о дев’ятій вечора лізти у воду. Я швиденько прив’язав нову оснастку і знову закинув кукурудзу попід комиші, як виявилось пізніще – дарма. Вночі теж кльов був слабесеньким. Я один фідер оснастив методом і натягнув на волосяну оснастку 4 кукурузки. Один раз вночі на цей метод відбулось різке короткочасне клювання, я подумав, що то риба зацепила леску.Сергій сидів над світлячками всю ніч, а я здався десь о дванадцятій ночі.

З настанням нового дня фактично нічого не змінилось: клював виключно дрібний карась. Такого малого карася я й не приповню, коли ловив в Бочаниці, вже звик до того, що тут клюють одні красені.
Але не цього разу. Я навіть обійшов десь о восьмій ранку весь острів – рибалки натягали по 3-7 карасів і всі маленькі, карпів не злапав ніхто.
Повернувшись на місце через деякий час отримав клювання на спутнік і дістав з води залікового карася. Але це було виключення: на спутніки брав теж мілкий карась. В спутніки я заряджав мастирку, яку зварив ще п’ятого червня для рибалки в Шпанові

Сергій на вудку почав ловити на манку – і пішли покльовки карасиків. Я теж розклав ще одну вудку-махалку і почав ловити на манку-болтушку. І теж клювали карасики, але до певного моменту, потім знову потрібно було змінювати насадку.
На фідер відбулось чергове клювання і після засічки я відчув на тому кінці снасті приємну тяжкість. Було таке враження, що тягну не рибу, а якусь калошу . Після підбирання підсаком то виявився карась грам на 400. Шкода, що він був якимось одинаком-відлюдником.

Звичайно я почав експериментувати з насадками. Пробував ловити на хробака, на кукурудзу, на мастирку, на бутерброди різних комбінацій, але це нічого не давало. Клював лише не крупний карасик
У мене склалось таке враження, що десь після восьмої ранку кльов трішки посилився. Ближче до обіду Сергія розморило і він після безсонної ночі заснув прямо над вудками. Я ж зумів знову заплутати вудку в комишах, на цей раз махову. Ну, думаю, погодка супер чому б і не полізти у воду. Коли я розпутав махалку, то почав шукати свою снасть ту, яку заплутав ще ввечері. Яке ж було моє здивування, коли я виявив на ній дзеркального карпика! Він бідолага заплутався в камишах і так простояв тут всю ніч. Я його випустив і забрав своє обірване оснащення.

Десь після першої дня на спутнік клюнуло ще зо два карася пристойного розміру і один на фідер.
Сергій закомандував збиратись додому і я ще десь годину змотував всі снасті, причому отримуючи клювання і дістаючи рибу.

Коли вже всі речі були зібраними і спакованими в машину мені залишилось по-традиції лише зробити коротеньке відео, як я дістаю рибу з води. Я прийшов на пірс – а там немає садка! Йомайо, він не був нічим закріпленим на пірсі і просто, мабуть, впав у воду. Дивлюсь, а на поверхні плаває моя мертва плітка. Так і є, ну все мабуть все втекло. Але на щастя садок з тяжкими металічними кільцями, та й довжиною 3 метри просто накрив сам себе і придавив рибку. Коротше все обійшлось, зачепив верхнє кільце палкою від підхвата, дістав на пірс і зробив відео .
Отака видалась у нас рибалка.