3 дні бродяжництва по берегам білоруської мікрорічки.

На цих вихідних дорога лягла в Республіку Білорусь... 

В пятницю зранку зі всіма речами посунувся на залізничний вокзал, і взяв квиток на Здолбунів, що б вже звідти поїхати в сусідню країну.

Торгаші постійно штурмують поїзд в Рівному, і якось не хотілось товктися в тій бійні. Дочекався в Здолбунові потяга... дизель Здолбунів - Удрицьк. Потихеньку ця чортопхайка за 4 години доїхала до кінцевого пункта призначення, пограничного Удрицька. Вийшов і з речами направився до пункту пропуску...

- Що у Вас там?

- в тубусі - спінінги, в сумці одяг, в рюкзаку для рибалки речі...

- відкривайте рюкзак і сумку! Це що? - бере в руки плоскогубці рибальскі.

- екстрактор, що б гачки діставати...

- А це!?

- Катушки, приманки..

Мадама починає нишпорити в коробках і пакетах з силіконом..

- а це що?

- силіконові приманки.. штучне все..

- а макухи нема?

- якої ще макухи? я на спінінг їду ловити..

- А що, там риба є??чого взагалі їхати туди!?

- Є...

Підходить вже мужик, заглянув, і тітка трохи остиває.

- Проходь!

Ну думаю, якщо наші так шмонають, то що буде вже там на кордоні...

Сідаю в наступний дизель і через деякий час опиняємось в пункті пропуску Горинь, вже на території РБ.

- Цель Визита? Куда едете? Открывайте сумки.

Навіть до кінця не відкривав.

- там одежда, а в рюкзаке катушки к удочкам и разные приманки, воблера, блесна..

- а в тубусе?

- а там спининги. 

- а.. ну хорошо.

От думаю... що б виїхати з країни більше головняка і допросів ніж при в'їзді до Батьки)

Далі знову дорога. Дизель їде до Барановичів... а звідти ще один дизель до Городеї...

 

10 вечора в місті, перед вокзалом беру таксі і за 12 їхніх рублів доїжджаю до села в якому буду найближчих 3 дні...

Ранок. Пішки топаю до найближчої річки попутно перебуваючи в легкому шоці. Корівники всі працють, будується новий. Повно сільгосптехніки, їздять туди-сюди. Дорога без ям, і не розлазиться після зими. Всі узбіччя викошені і в міру чисті(трапляється подекуди бумажки і пластик, але то я вже спеціально видивлявся, а в Україні всі узбіччя засраті "по самі вуха").

і ось нарешті добрався до мікрорічки)

 

Починаю методично обкидувати... і вже за якихось двадцять хвилин і метрів 50 по берегу кидаючи апстрімом вдається відчути, що на тому кінці хтось смикнув) Клювака реалізована) Щучка видає піруети і за якихось пару обертів катушкою опиняється на березі) Гарна білоруська плямиста зубаста) 42см і 580г) Фотосесія на згадку)

 

З хорошим настроєм топаю далі, пробираючись крізь постійні камиші та заболочені ділянки, а з неба час від часу падає дощ. Надалі ні зміна приманок, ні танці з бубном нічого не приносять. Хижак вперто відмовляється куштувати. Побродивши 8 годин по берегу повертаюсь додому.

 

На другий день вирішено розпочати ловлю далі по течії з того місця куди добрався в перший день, але так само за 8 годин результата немає, риба наче поховалась. Пробираючись кріз траву з наступним кроком відчуваю що землі під ногами немає, а я провалююсь) Машинально розставляю руки в сторони)) Доброго дня друзі бобри))) Провалився по пояс в боброву нору, але хазяїв вдома нажаль не виявилось. На одному з поворотів річки зустрів сім'ю лебедів. 

 

 

На третій день прямую вже вище по течії місця де ловив перший раз. І знову аналогічно - 8 годин повного нуля при постійній зміні приманок. Проте вцілому рибалкою задоволений) Риба в перший день була, а це вже успіх.. і природа гарна)

І ось ранок вівторка, дорога з пересадками... Виявилось що дизель в цей день їде лише до сарн, а так як це вже вечір, то дуже обмаль часу, що б встигнути до останнього автобуса на Рівне. 

Загалом зворотній маршрут виявився таким - автобус (до Городеї) - дизель (до Барановичів) - дизель (до кордону) - дизель (до Сарн) - таксі (до автовокзалу Сарн) - автобус (до Рівного) - маршрутка (до дому).

Така ось рибалка в Республіці Білорусь цими вихідними в мене видалась. Ні разу не шкодую, адже дізнаватись про нові місця - це приємно)