Турнір «Orient Monsters Cup — кобра 2019». Або третя спроба підкорити Мар’ївське Водосховище.

Місце риболовлі: Марьевка

Початок рибалки: вер. 09, 2019 10:00

Кінець рибалки: вер. 14, 2019 10:00

Тип рибалки: Карпфішинг

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Короп122

Як і більшість попередніх виїздів, дана поїздка була запланована ще січні місяці. І як минулого року взяти участь ми планували в тому ж складі яким були на «Orient Monsters Cup — кобра 2018», а саме: Я, і мої товариші Іван та Олег, проте цього року наша команда називається «Рівняни», ми вирішили що най кращим варіантом назвати команду буде саме назва міста в якому ми мешкаємо, і так буде всім ясніше з відки ми приїхали і яке місто чи країну ми представляємо. В зимове міжсезоння вирішили пошити форму та віндера, щоб виглядати дійсно як команда, а не купка ахламонів. Після не дуже вдалого минуло річного виїзду на турнір «Orient Monsters Cup — кобра 2018», хоча там і з сектором м’яко кажучи не пощастило, да і даний виїзд був скоріше бойовою розвідкою, а для моїх товаришів випробування на далеку відстань, оскільки так далеко їздити до того в них бажання особливо не виникало, тобто не було таких водойм за ради яких можна було сісти в авто і не дивлячись на кілометраж їхати на зустріч новим водоймам і новим пригодам. 

Отже, ми вирішили у 2019 році зареєструватися на два турніра «2+2 Марьевка — CarpFishing Media Cup» та «Orient Monsters Cup — кобра 2019». І вже в підсумку по завершенню обох, обрати для себе найбільш цікавий, хоча для мене то як обирати між двома кольорами (чорним і чорним), обидва турніри цікаві, організовані на найвищому рівні та напружені до останньої хвилини змагань.
В серпні з 13– 17.08.2019 проходив турнір «2+2 Марьевка — CarpFishing Media Cup» в якому ми приймали участь у двох з Іваном (про перепитії даного турніру читайте той окремий звіт). На даному турнірі в силу певних обставин (трохи підвели з кормом, ДА й удача була на стороні інших команд, а як сказав представник команди МV Сarp – «Без удачі змагання виграти важко, хоча і майстерність стоїть на першому місці») нам не вдалося піднятися на п’єдестал. Нам не вистачило однієї важкої рибки 20 кг., щоб піднятися на перше місце в зоні й в загальному заліку. Проте це безцінний досвід, який не купиш і ніхто тобі не розповість всіх секретів чи нюансів, поки не дійдеш до цього сам.

Зробивши для себе певні висновки та роботу над помилками ми почали готуватися до турніру «Orient Monsters Cup — кобра 2019», до якого лишалося три тижні. Основним завданням було вирішити питання стосовно кормів і чітко проконтролювати щоб все було на високому рівні, щоб бути 100% в них.

День виїзду. Жеребкування та віра в забобони й талісмани.

Наближався день виїзду, всі снасті були налаштовані, ліски перемотані, корма перевірені, складене гастрономічне меню на п’ять днів, продукти закуплені. В силу певних сімейних обставин наш товариш Олег не міг виїхати разом з нами, і планував приїхати на перший день змагань, тому виїхали ми з Іваном у двох. Цього разу виїхали близько 19.00-19.30, переглянувши перший тайм Литва-Україна, де наші козаки перемагали 0:1; а надалі порвали Литовців 0:3. Далі заїхав Іван, ми вбили в навігатор свій маршрут і вирушили в сторону Мар’ївського водосховища. По дорозі під Києвом заїжджаємо вже по традиції на чебуреки й далі в дорогу. Цього разу нам не вдалося дотягнути й проїхати весь відрізок відстанню 1100 км. за один раз, тому змушені були ставати щоб в здрімнути на півтори години, і далі вже нормально почуваючи добити решту дороги. По приїзду особливо ще нікого не було на водоймі, хоча на годиннику вже було 13.00, а реєстрація до 15.00 і відразу жеребкування. Привіталися з присутніми учасниками, та з Андрієм Корденко і Віталієм Шевяковим.

Згодом приїхали наші друзі з команди «ACE Carp»  м.Полонне-Харків, та Іван з яким ми познайомилися в минулому році на Мар’ївці, з яким я протягом року спілкувався стосовно ловлі на даному водосховищі, і він нас підтримував та ділився порадами протягом всього турніру «2+2 Марьевка — CarpFishing Media Cup», а цього року прийняв участь в складі команди «Carp Catchers» - м.Харків. І далі в очікуванні початку жеребкування, яке трохи затрималося через відсутність двох одеських команд. І ось мить, яка вирішить долю розміщення команд в секторах. Ми ще перед виїздом прийняли рішення не вдягати свою командну форму, а їхати в тих самих шмотках що і минулого разу, оскільки тоді пощастило з сектором і в надії що пощастить цього разу. Хто тягнути буде сектор було вирішено вже заздалегідь, Олега не було і 27 сектора теж, тому ми були спокійні.

Вступне слово організаторів та представника генерального спонсора компанії Orient Rods – Юрія Бровко, і закрутилася «рулетка» з кульками в відрах, на початку досить швидко розібрали майже всі крайні сектори, наша черга тягнути була ближче до кінця жеребкування, і ось називають нашу команду і я йду з легким мандражем в середині тягнути доленосну кульку. Встромляю руку і відразу беру кульку яка лягла в рук, не перемішуючи їх у відрі, і дістаю сектор №30. Саме цей сектор я хотів і перед жеребкуванням задивлявся на нього, жеребкуванням я був задоволений. Подарунок кожній команді від спонсора турніру – новинка цього сезону ліска Orient. Даний сектор називають – лакшері, через наявність розеток, і холодильника який тримав всі наші напої в завжди холодному стані. Іван теж зрадів жеребу. І по закінченню жеребкування ми рушили в сектор, при приїзді відразу було помітно що він знаходиться на невеличкому підвищенні рельєфу, що додає метри при потрібному дальньому закиді оснастки, також він був не суттєво, але висунутий в перед стосовно секторів цієї ж берегової лінії, і великим плюсом було те, що не було поруч сусідніх секторів і було багато вільного простору що з права, що з лівої, але сектор прохідний тому стоятиме завдання затримувати рибу і вихватувати по максимуму.

Швиденько розставляємо табір та готуємо маркерне вудилище для того щоб зробити карту сектора. В процесі розставлювання табору підійшов учасник команди «Shustry Carp-БП» - м.Святогорск-Кропивницкий якому ми пообіцяли дати стійки, оскільки вони забули род под в дома. Є такі команди які нічого не дають під час змагань, свідомо – оскільки погана прикмета. Ми вирішили виручити, як подяка чи щоб не було за просто так Сергій дав одногривневу копійку, яка лежала протягом всього турніру в нас на монтажному столику, а по закінченню змагань ми її лишили в теклбоксі як талісман.
Ще до початку славнозвісного фуршету нам вдалося промаркерити два промені, проте цього було мало і сонце сідало, тому решту маркування ми перенесли на наступний день. Більшість команд не маркуються на Мар’ївці, нам же це завжди в кайф, і дає можливість бачити що в воді й розуміти закономірність клювань, специфіку та відстані проходів, структуру дна навіть якщо там «блюдце». Тому ми складаємо карту маркування завжди, і приділяємо їй стільки часу, скільки для цього потрібно.
Наближалася 18.00 і час фуршету, про який ходять легенди, а смак чебуреків і логману полонить навіть самого заядлого гурмана, хоча цього разу був замість логмана – плов, який був не менш смачним. За що дякую кухарям, ви як завжди на висоті. Довго не засиджувалися, і перекусивши пішли у свій лакшері сектор готуватися далі до старту. Навівши фен шуй в секторі, наготувавши основні та запасні вудилища, а користується наша команда вудилищами Orient Bestia 3-5 oz., в нашому арсеналі вісім таких палок, дві з яких ми розмістили на одному род поді дві на іншому, для зручності в виважуванні риби, де при клюванні поряд лишається одна жилка яку досить легко перекинути при ситуації коли риба заплутує сусідню ліску, а не коли три поряд, для нас це зручно і набагато простіше, і нема випадків що ліска обривається з рибою через тертя об іншу сусідню. Також було наготовано для постійної роботи три кобри: дві Orient Bombus 130 27-мм. та одна Orient Bombus 120 32-мм., які давали нам можливість досить легко працювати на потрібних нам дистанціям. В одному відео побачили як команда Сarptronik яка стояла поряд з нами на турнірі «2+2 Марьевка — CarpFishing Media Cup» користувалася тестовим зразком коброю Orient Anakonda довжиною 150. Ми спочатку не розуміли чому в них такий характерний не схожий на інші кобри звук при вильоті бойла з кобри, і чим вони кидають що бойл летить так далеко, і це було дуже добре видно в ранковий штиль. Реально кобра кидає дуже далеко, проте буде видно після їх тестів чи буде вона в продажу, особисто нам було б цікаво попробувати її в користуванні.

І так табір стоїть, монтажна палатка готова, і ми вирішили добре виспатися після важкої дороги, набравшись сил, попередньо зателефонував Олег що він виїжджає в 00.00 з Рівного і при хорошому самопочутті й хорошій дорозі буде на водоймі взавтра після обіду.


День перший. Старт. Закриття перших десяти великий риб. В очікуванні Олега.

Ранок початку першої доби зустрів нас сходом сонця, як планувало смажити протягом всього дня. На водній гладі поки штиль через відсутність вітру, ми відразу беремо маркер в руки та домальовуємо карту до кінця, після чого визначаємося з точками лову. Першу — дальню точку ми знайшли відразу де і лишили друге вудилище, і надалі вона принесла нам основну кількість риби яка ввійшла в таблицю по десяти крупним. Перше ж вудилище було більш пошуковим на над дальніх відстанях, по нашому – Чингісхан. Також вирішили не нехтувати ближняком, оскільки ніхто не заважав ловити з близька, проте тут ми трохи попошукали най оптимальнішу відстань де можна було стабільно ловити крупну рибу, і в ході змагань не міняючи кормового п'ятна на ближняку палки переміщалися як в перед так і назад відносно точки в пошуках найперспективнішого місця.

З точками визначилися і після стартової сирени полетіли оснастки з насадками в воду. Стосовно оснасток, ловили на два вида монтажів (бігуча оснастка та вертоліт), що ті що ті себе показали добре. В якості  поводка звичайний в оплітці поводок 25 lb. Гачки переважно 4 номера (Hayabusa k1 #4 та Nash Сlaw #4). На перші нарікань ніяких, а от на другі по при їх високу гострість та тонку проволку, після першої чи другої риби ломалося жало і гачок ставав тупим, тому від них відразу відмовилися і ловили на Hayabusa k1, які довго тримали гостроту і сходів практично не було. В якості оснасток використовували бойли ті які кидали коброю, як в одиноному варіанті так і по два в купі.
Стосовно прикормочної програми, використано було 10% пилящих бойлів та 90% варених бойлів. Вся пиляща фракція була розподілена на дві рівні частини та розбита на два дні. В кожному з яких вона складала 25% від загальної кількості корму який планувалося висипати за один день. Таким чином ми планували сипати пилік протягом двох днів, даючи риби максимальний сигнал зібравши (чи зупинивши) її у своєму секторі, і вареним бойлом затримувати на довший час. Далі вже на кінець другого дня відмовитися від пиліка взагалі та годувати тільки вареним бойлом в тому ж об’ємі. Задача не стояла ловити тільки крупну рибу, ми намагалися поставити її на корм і виловлювати максимальну кількість з основного стада і старатися дістати все з мінімальною кількістю сходів, оскільки розуміли що призові місця можуть вирішити грами, і тоді вже перебираючи все записувати у свою скарбничку потрібні нам риби.
Робота почала кипіти, я відразу взяв кобру в руки й почав загодовувати вибрані нами точки по максимуму, оскільки вивчивши прогноз погоди, помітили після 12.00 сильні пориви вітру в сторону дамби, які будуть протягом всього дня, і які надалі не дадуть можливості точно закинути бойл в потрібне місце, тому стою і засипаюсь.

Перше клювання ми отримали на друге вудилище тільки о 10.30 коропа вагою 4.000; на старті спіймати рибу нам так і не вдалося. Далі через годину вже на третю палку клюнув теж не залік вагою 4.000; Ми не переживали через клювання тих мальків і працювали далі. Десь о 12.00 запрацьовує перша палка з дальняка і ми беремо коропа вагою 12.000; перша суттєва риба в нашу копілочку, хоча розуміємо щоб виграти чи посісти призове місце, найменша риба в таблиці десяти крупних повинна бути мін 15 кг, а ці дванадцятки погоди не зроблять, проте на початку це теж не поганий поштовх для подальшої праці.
В районі обіду приїхав Олег якого ми з нетерпінням чекали та привіз віскарь для водяного – «так, так – віскарь!» В нашій команді є талісман відеречко – стопка, стакан, для водяного, яке вісить на моєму род поді, і ми в нього заливаємо віскарь, таким чином задобрюючи водяного. Як тільки ми линули того віскаря, справи пішли на покращення, протягом десяти хвилин отримуємо два клювання, які підсікав Олег, так би мовити щоб відразу з авто поринути в бойові умови, проте чи втома чи не готовність дала тим двом рибам зійти при підсічці. Поки Олег розвантажував авто частиною речей та кормів які мав довезти, ми помалу підловлювали рибу. Працювали всі чотири палки й динаміка в них була приблизно однаковою, тобто по кількості клювань приблизно рівна.

Поряд з нами у 28 секторі розмістився «шоу рум Orient Rods на чолі з – Юрієм Бровко» який люб'язно надавав потестувати новинки вудилищ даної компанії, а також всім хто відвідав даний сектор тестувань дарував невеличкі презенти від компанії Orient Rods.Івану дістався органайзер на стільчик на напальчник для закидання вудилищ, я ж для себе дізнався багато про новинки, вроді як домовились про отримання на тест новинки вудилища Chameleon Ultimate 13' 3-6OZ без першого кільця, а також хотів попробувати покидати коброю Anakonda 150 (але на жаль її не було на тесті, думаю ще мені це вдясця зробити до початку наступного сезону). Також вдалося протестити в бойових умовах (вирішили намотати на одну шпулю) ліску Orient Rods Link Line 0.23 – враження поки що позитивні, але ще треба час більш краще протестувати. А в цілому в нашому арсеналі досить багато снастей від даного виробника, якими ми цілком задоволені. Дякую власникам бренду, і Юрію Бровко.

До настання темноти ми беремо дві риби 10+ та одну 12+. Зі сходом сонця припинився вітер і час було загодувати активно точки на ніч. Поки Іван займався приготуванням шашлика, який в нас був по меню на перший день, ми з Олегом взявши кобри в руки загодовували точки. Далі вечеря з жартами та обговоренням першого дня що пройшов та результатів протокола станом на 20.00 де ми з чотирнадцятьма балами на 6 місці, з не закритими п’ятьма рибами. Після вечері ще посиділи трохи та Олега вирубило від майже півтора діб без сну і 1100 км в дорозі. Ми лишилися у двох, вирішили що спати не будем обоє. Близько опівночі догодовую знову точки й тут понеслося, дуплет який ми реалізували у двох і одна з риб заважує 16+ - ось така нам риба і потрібна, і буде точно в фінальній таблиці по десяти крупним. Через деякий час триплет і ми кличем на поміч Олега, який на прохання Вані щоб той встав і допоміг взяти рибу в підсак, або ж допомогти з третьою палкою, сказав коротко і досить зрозуміло: - «ВідЇбіця!», після чого ми його аж до ранку не турбували. Але ті три клювання вдалося реалізувати. Під час одного з виважувань де ми в ночі відразу після клювання йшли з палкою в воду, під берегом була вимита в воді різка яма через те що там рибалки лишають стійку з рибою, і ще не знавши про неї Іван у вейдерсах зайшовши послизнувся і впав у воду у всьому теплому одязі, при цьому намочивши його повністю, але палку з рук не випустив. Настала просто шалено ідіотська ржачка від даного падіння, і стоячи вже мокрим поки не завів він риба в підсак не ступив ні кроку назад щоб зняти мокрий одяг. Протягом всієї ночі ми не спали взагалі, покльовки були регулярними та адреналін який не спадав в організмі тільки заставляв працювати далі. Лише близько 5 ранку коли нам вдалося перезакинути по годинику всі чотири прута нам вдалося прилягти на годинку. Так пройшла перша ніч і перша доба на турнірі «Orient Monsters Cup — кобра 2019».

День другий. Оси атакують. День крупної риби

Настав ранок другого дня, скинули в групу протоколи першої доби за результатами яких ми добре попрацювавши в ночі вискочили на друге загальне місце з чотирма балами й закритою таблицею по десяти крупним рибам. Тепер стояло завдання укрупняться і міняти вже існуючі риби на більші, відповідно до таблиці де найменша наша риба становила 8.225;
З настанням ранку, а це близько 6.00; проснувся й Олег, як ніби нічого не було, Ми йому розповіли як він люб'язно нас послав коли поїхало три палки, на що він просто почав сміятися і не міг повірити, що ним керувало знаючи його характер, щоб послати нас так далеко. Ранкова кава з бутербродами приготованими Олеговою дружиною і далі знову в бій. І вже по традиції з настанням нового дня поновлювалася стопочка водяному.

Цього дня погода планувалася без змін. Палюче сонце зі шквальним вітром в дамбу після 11-12.00. Тому ми беремо кобри в руки й знову засипаємо точки ловлі та поки в нашому кормі ще присутня пиляща фракція яку ми планували викидати до обіду і тоді вже перейти тільки на варений бойл. Точки лову лишаєм без змін.

Чим вище підіймалося сонце, тим більше ос з’являлося в нашому секторі. Ще по заїзду в сектор ми помітили дві ловушки для ос, які складалися з пластикової пляшки в якій дуло зрізано горлишко і запхане в пляшку навпаки, кришка відкручувалася і в середину наливалося щось солодке, в нашому випадку Pepsi, якого цього разу ми взяли з запасом. Таких ловушок які були розставлені навколо нашого сектора, особисто я зробив тільки шість штук, і ще стояли дві чи три чужі. Проте це не завадило їм вкусити Олега спочатку за спину, а потім за язика коли він хотів ковтнути пивка, язик онімів і Олег був не багатослівним протягом всього дня. Мене за всі змагання вони теж два рази вкусили за обидві руки і один раз Івана – короче покусані були всі. До самого обіду клювала не залікова для нас риба, тільки з обіду ми беремо дві риби 13+. Інші команди не стоять на місці теж і час від часу в групу скидають фото з їхніми трофеями. Які в проміжному протоколі станом на обід нас опускають на третє місце. Але ми працюємо далі в тому ж темпі. Ваня закидає всі вудилища, Олег і Я на кобрі, і більшість риби я на виважуванні, після двох сходів підряд Олег чомусь не проявляв бажання виважувати і боявся не зпустити крупну рибу. Протягом дня біги так і не припливли в наш сектор.

Наступав вечір другої доби, загодувавши точки Олег взявся готувати Осетинський борщ, який зварився тільки тоді коли вже стемніло. Вирішили запросити Андрія Корденка та Віталія, але через Маряна – місцевого Great Daddy, який клюнув в секторі №20 в команди «PIRANHAS BAITS» - м.Одеса, їм було не до борщу і ми сіли вечеряти самі. Страва вдалася на славу, а пів казана телячих реберець з м'ясом і гора кінзи придавала їй особливого смаку. Короче вальнули ми по дві тарілки, і ще половина лишилася на наступний день настоюватися. Згодом кава з печенюшками, а для бажаючих пивко під хамончик і в очікуванні клювань. Особливо звістка про Мар’яна нас не засмутила, але це суттєво надавало перевагу команді з Одеси в розташуванні в таблиці біг фішів, де вони займали перше місце, і для того щоб їх посунути потрібно було ловити того ж — Мар’яна, і щоб він заважив більше їхнього, а таке траплялося тільки два рази за всю історію існування водойми. Дана риба підняла команду «PIRANHAS BAITS» на перше місце, проте в таблиці десяти крупних риб, справи в них йшли поки не дуже, було багато дрібної риби 10-11 кг.

Цієї ночі Олег вже виспаний був готовий до бою. Вже по ходу других суток в динаміці клювання можна було чітко спостерігати проходи риби по годинах, під які ми надалі підлаштовувалися загодовуючи точки заздалегідь, в надії призупинивши стадо вихватити по максимуму певну кількість риб і звісно залікових. До настання півночі загодовуємо ще точки і як по графіку клювання, відчуваю щось важке і намагаюся не форсувати, риб іде повільно до берега як мішочок, намагаюся відвести його ліворуч трохи далі від лісок, щоб під час фінішних метрів він не почав збирати мені інші ліски, на підсаці виспаний Олег. Десь за метрів 10-15 вдає ця підняти його до поверхні та побачити того чорного величезного хребта, і я розумію що то реальний «шаран», але він іде поволі до берега в притул до Олега і починає крутитися навколо нього, а Олег крутитися з підсаком в надії підчерпнути його з під низу, хоча лєдкор був у воді й риб прижимався до дна і було важко зрозуміти де він точно. Я трохи в грубому тоні вгамував Олега, щоб той часом не вибив йому підсаком гачка з рота, мовляв: - « Нехай трохи відійде і нормально піднявши його при заході, заведемо в підсак.» Олег послухав і так під моїм чітким контролем зробив. Я дуже переживав щоб не спустити цю рибу і розумів на скільки вона нам важлива, і нехай вибачить мені Олег, але то були емоції та переживання. Вже під час діставання підсака з рибом з води ми побачили того кракена в повну величину. Радості не було меж, вага показала 20+. Викликаємо суддів на зважування та фото з трофеєм. Протягом ночі ми турбували їх ще разів з три, чи чотири. В нас стабільно клювала важка риба і серед них нам вдається підняти одну 17.925 та дві риби 15.125 та 14.600. Ніч видалася дуже продуктивною, і в трьох було на багато легше працювати да і спати особливо не хотілося під впливом безмежної кількості кави та адреналіну.

Десь в ранці підійшов Андрій Корденко і сказав що декілька разів вставав серед ночі на зважування, і бачив що ми як ті зомбі з ліхтариками та вудилищами в руках, ходимо то в воду то з води, то кобрами матлошим, то дійсно було так.

День третій. Трьошки атакують. Нічне затишшя.

Настав ранок третьої доби, а з ним принесли та ранкові протоколи станом на кінець другої доби. По при виловленого Мар’яна командою з Одеси, наша продуктивна праця дозволила нам піднятися на загальне перше місце з трьома заліковими балами й загальною вагою десяти крупних риб 142.900 та нашим біг фішем 20.450; Ранок почався для нас дуже вдало, що тільки надавало сил та наснаги не збавляти обороти й працювати ще більше.

Ранок почався з того що я пішов в «зелену будку» і після того як пройшло зо 5 хв. поїхала палка і ми беремо рибу 17.925. Через годину знову клює дана палка і ми дістаємо цього разу вже рибу 13+. Для нас це реальна прикмета і ми в неї віримо, і після кожного походу до тієї будки чекаємо на диво.
Погода знову була без змін, той самий напрямок вітру, те ж саме палюче сонце.
На сніданок ми вирішили доїсти той Осетинський борщ, щоб він не зіпсувався, але попередньо знову підійшли та запросили хлопців, але ті щось тягнули резину.

Проаналізувавши динаміку кльову, приймаємо рішення змістити третє вудилище на іншу дистанцію, оскільки протягом минулого дня дана палка особливо не приносила нам риби, і поки кліпсував палку мене вкусила оса, і надалі на руці те місце досить розпухло, але якось за рибою я не зважав на той укус і ні чим не обробляв. Протягом дня кльов хоч і був стабільний, але клювала риба до десяти кілограмів, яка нам не потрібна була, цього дня більшість риби виважував Олег, за винятком дуплетів, коли вони були обидва з Іваном у воді. Так пройшов і третій день в постійному русі який особливо навіть не відзначився трофеями.

Наставав вечір і з ним ніч, на які в нас були досить великі сподівання. Ми ж в день намагалися в проміжках між перезакиданнями та клювваннями виспатися, тим самим відновивши свої сили на ніч.
Поки Іван займався приготуванням вечірнього шашлику, ми займалися годуванням закормочних точок в надії на безсонну ніч. Також перемістили в інше місце третю палку яка не принесла нам жодного клювання протягом дня, і відразу отримали з відти клювання. Далі отримуємо клювання після вечірнього планового зважування, і риба показує 14+; і не важиться екстрено, в ніч зважують амурів і всю рибу 15+. Тому лишаєм в мішку чекати ранкового зважування.

Настала ніч, приготувався шашлик, і тут хлопці надумали зайти на Осетинський борщ, який ми з'їли ще в ранці, але ми вирішили пригостити шашликом який щойно приготувався. Після вечері кава з нештяками та в очікуванні клювання, але клювали лише час від часу не залікові риби. В такому темпі ми вирішили по черзі трохи здрімнути змінюючи один одного і встаючи на клювання щоб допомогти з підсаком. Протягом всієї ночі ми не отримали жодного клювання важких риб, це біла найгірша ніч по «бігам» в порівнянні з минулими. Навіть той прохід на який ми очікували не приніс результату лише декілька лавашів. Так минула ніч, як виявилося потім, що по нашому березі особливо ніхто нічого і не спіймав лише на протилежному декілька не суттєвих «кракенів», і дана тенденція була такою не лише в нас.

День четвертий. «Вперед і тільки вперед!»

Настав ранок і початок четвертої доби, ми поки на першому місці з сумою балів чотири.
Даний день в нас пройшов за девізом відомого в колах коропятника з команди
«Smaile Fish» - м. Дніпро; - Голобородько Сергій Миколайович

Ранкова кава з гарячими бутербродами, і далі до праці, загодовуємо точки по стандартній схемі, щоб встигнути до поривів вітру, але і на протязі дня підкидали роблячи поправку.
Цього дня знову робимо корективи на одному пруті, який особливо не приносив нам риби, і після перекліпсування та закиду на нову дистанцію отримуємо на протязі пів години клювання риби 9.100; Знову кладемо в дану точку і не проходить десяти хвилин, як вона знову спрацьовує, я підсікаю, бо хлопці стояли в воді та виважували іншу рибу. Я помалу підтягую з берега, поки хлопці паркують першого, і коли виходять на берег, я відразу прямую в воду на зустріч рибу, і відчуваю знайому поведінку «затонулого мішечка», з підсаком Олег який вже наловчився холоднокровно паркувати «шаранів» в підсак. Короп різко починає зтравлювати ліску в праву частину ближче до 31 сектора, я ж іду за ним підмотуючи ліску на шпулі, він декілька разів розвертався і втікав на мілководдя. І за якимось разом винирнув і було помітно що то не малий короп, ми вже з Олегом знали як діяти та не форсуючи помалу підводили його до підсака та паркуємо, і вже в сітці бачимо що то той довгоочікуваний «кракен» на якого ми чекали всю ніч, але він приплив в ранці. Якраз в секторі вже знаходилися судді які прийшли на планове зважування, і ми відразу його зважили, вага показала 20.150; радості не було меж, це друга риба 20+; яка суттєво укріплює наші позиції в таблиці десяти риб. Протягом півторьох годин ми беремо з цієї точки ще три риби 10.000; 15.225 і третя риба яку виважував Олег заважує на 19.150; Ми щасливі, Олег ще більше щасливий — це його новий особистий рекорд. І він вже сказав що може їхати до дому, оскільки за чим приїхав те він вже отримав з повна. Але в нас трохи інші плани та цілі, і тут нам Олег потрібен. Протягом всього дня риба в нас клювала риба набагато результативніше ніж в попередні й середня вага її була від 9 до 13 кг. Корм в якому вже був присутній тільки варений бойл почав працювати як нам було то потрібно, мілка риба практично нас не турбувала. Сьогодні основну масу риби виважував Олег я ж стояв на підсаці.

Не встигли ми оглянутися як почало сідати сонце, в такому темпі клювань де з води майже не виходиш, день летить дуже швидко. Я як і попередні дні займався годуванням на ніч точок, і близько 19.40 після якого спійманий риб вагою 16+ укріплює наші позиції. Цього вечора в нашому меню був плов, у виконанні «Осетинця» - таке прізвисько отримав Олег в ході нашої сумісної вечері на яку все ж таки наважилися і прийшли хлопці – Андрій Корденко і Віталій. Приємна бесіда з друзями та смачним пловом на рибалці, який ще відпочинок для чоловіка може бути кращим. І як на диво, що риба на даній водоймі дає поснідати та повечеряти, що досить рідко буває на інших водоймах. Тільки ложку в руки так і відразу їде палка. Повечеряли, і хлопці пішли у свій будиночок дрімати, а ми лишилися у своєму лакшері секторі, в очікуванні клювань. Постійно перезакидаєм вудилища та потроху догодовуємо точки, в надії ще сильніше закріпитися в таблиці десяти крупних риб, де поки ми на першому місці. Проте 10-13 кг. і більшого нічого, потрібних риб не було, ситуація була напруженою, нам потрібна була риба 21+ щоб трохи піднятися в таблиці біг фішів, в якій декілька команд нас посунули в низ, але двадцятка цієї ночі не припливла. Ніч пройшла без залікових риб і ми не здали на ранок жодної риби. Проте ми лишалися на загальному першому місці з загальною вагою десяти риб 168.800 та біг фішем 20.450. Помаленьку до нас підбиралася команда «Горизонт» Харків, яка стояла в дуже хорошому секторі №40. Через який проходив основний транзит риби з хвоста до дамби, далі риба поверталася назад у хвіст і на ранок знову йшла на дамбу, і так кожного дня.

День п'ятий. П'ятниця 13. Зміна погоди, або валідольні 24 години

Розпочався ранок останньої, п'ятої доби змагань, станом на даний ранок ми поки перші, але все в притирку і будь-яка риба 21+ в іншої команди окрім Горизонта та «Shustry Carp-БП»; зміщає нас нижче, тому потрібно щоб ніхто такої риби не ловив окрім нас. Далі проводимо аналіз над динамікою клювання і знову соваємо третю палку. Закорм своїх кормових п'ятен, але цього дня вирішуємо не сипати сильно протягом дня, а основну масу висипати на ніч та під ранок закормитися на фінішний відрізок, коли теж спостерігався прохід риби.

Погода незмінно жарить нас в секторах, але вітер зникає і над озером вкривається штиль. Розуміючи що багато клювань ми не отримаємо, приймаємо рішення висипатися економлячи сили на ніч і фінішну пряму, проте періодично по годиннику перезакидаєм вудилища, в надії щось підловити.
Я на протязі п’яти днів вже заріз як бродячий пес, але хлопці забороняли мені бритися, щоб не зглазити, і сказали що якщо я побриюсь, вони мене втоплять в цьому водосховищі, прийшлося миритися і чекати фінішу. А риба так і не клювала, як виявилося потім, то дана тенденція з відсутністю кльову цього дня спостерігалася у всіх секторах.

О 16.00 перше клювання цього дня, виважуємо і в підсаці опиняється карпік кої – «Золота рибка», яку Олег до цього часу не ловив ще, а нам вдалося схожу спіймати на «2+2 Марьевка — CarpFishing Media Cup». Командна фотосесія і звісно загадування бажання, яке напевно в нас трьох було спільним.
Також цікава особливість була в тому що дана ніч в п’ятницю була 13 числа, можливо тому і не клювало, бо як тільки годинник показав за дванадцяту ночі, відразу все зашевелилося. Спочатку почали клювати 3-4 кг. карпіки з періодичністю 30 хвилин, ми не спали взагалі та постійно пере закидалися і працювали кобрами. І під ранок о 5.15 з нової дистанції (яку ми закліпсували ще перед настанням ночі) ми беремо коропа вагою 17.900, не біг фіш, проте дана риба перекриває нашу чотирнадцятку.

День шостий. Фінішна пряма.

Настав ранок. Змагання закінчуються о 10.00 і приблизно через чотири години буде відомо імена команд переможців. В нашому секторі панувала напружена валідольна атмосфера, нам потрібна була риба 21+. На даний час ставлю хлопцям завдання дістати всю рибу яка клюне, тобто зробити все щоб сходів не було, щоб надалі себе не винити що допустив помилку чи ще щось, максимально старанне виважування кожної риби незалежно від ваги. Постійно перезакидаєм і годуємо далі точки. Десь о 6.15 в нас відбувається триплет який успішно реалізовуємо на 100% (риби 6.000; 11.000 та 15.000). Команда горизонт бере в ранці рибу 21+ та рибу 17+, і ми розуміємо що основна боротьба відбувається разом з ними. В 7.25 клювання і ми паркуємо рибу 16.100. Клювання відбуваються кожні 10-20 хвилин і вага риби перевищує 10-12 кілограмів. Ми бережно виважуємо кожну рибу і як змога швидко закидаємо оснастки знову, і далі знову клювання. Такої динаміки покльовок в нас не було на протязі всього турніру.

І ось фінальна сирена, яка сповіщає про завершення змагань. Ми виснажені, але повні емоцій, і до останнього не розуміємо як розподілилися призові місця.
Почали помалу збирати та пакувати речі, відразу виматали вудилища, щоб часом ніякий «кракен» не клюнув. Я ж пішов побрився вперше за сім днів. Підходили хлопці з інших команд і казали що ми другі, але напевно ніхто не знав про ті дві риби 17.900 та 16.100 які ми спіймали на фінішній прямій саме з тієї перекліпсованої нової точки та надалі з неї спіймали ще декілька риб за 12 кг.
Час нагородження та слів подяки організаторам та спонсорам турніру. І час оголошення результатів, та вручення пам'ятних призів та протоколів. Вані вдалося заглянути в один з них, і він помітив що ми все ж таки утримали своє перше місце і таким чином стаємо переможцями. А згодом нас викликають на п’єдестал. Які це непередавані відчуття коли тобі хлопають інші учасники, коли тебе вітають і кажуть теплі слова привітання, які це не забутні відчуття коли на тебе вішають медаль і дають кубок в руки. Для мене це перший такий кубок, який я хотів виграти дуже сильно, і він ще особливий тим що зроблений не на станку як штамповані бляшані кубки, а вирізьблений талановитою людиною зі шматка дерева, це реально витвір мистецтва, і я мега щасливий що тепер цілком заслужено його маю. Ми з Олегом і Іваном раділи як діти й не могли повірити що нам це вдалося. Забобони на рахунок одягу в якому я їхав і тягнув сектор, віра в «зелену будку», загадування бажання «золотій рибці», копієчка гривнева якою нам віддячили за стійки які ми дали в користування і надалі ця копієчка має більшу цінність ніж її номінал в одну гривню, і ні наша наполеглива праця дала нам можливість піднятися на перше місце. З біг-фішем 20.450 та загальною вагою десяти крупних риб 173.075 кг.

 

Я безмежно дякую в першу чергу своїй команді: Івану Козловцю та Олегу Бороденку в яких я вірив і вірю, я радий що в мене є такі напарники які підтримають не тільки на рибалці, а і так в житті. З вами завжди легко та цікаво. Було видно як ви теж працювали і як хотіли цієї перемоги. В нас з вами було багато цікавих виїздів, і думаю цей не останній, адже такі миті ще більше зближують і зміцнюють дружбу. Дякую своїм сім’ям які не менше переживали та друзям які за нас вболівали, це приємно.

Дякую організаторам Андрію Корденко та суддям, Віталію Шевякову, а також його помічнику, що реагували на кожен наш нічний виклик та власникам водойми, що навіть по при таку відстань від нашого міста, манить як наркотик, і до вас хочеться їздити і їздити, але є сім’я і в кожного різні фінансові можливості, і від цього нікуди не дінешся. Дякую спонсорам та окремо компанії Orient Rods, яка в котре організовує для нас таке свято адреналіну, валідолу, та шаленої кількості великої риби. Дякую всім!

P/S команда «Рівняни» м.


Коментарі