Турнір «2+2 Мар'ївка - Carpfishing Media Cup». Або знову Мар'ївка.

Місце риболовлі: Марьевка

Початок рибалки: серп. 13, 2019 08:00

Кінець рибалки: серп. 17, 2019 10:00

Тип рибалки: Карпфішинг

Турнір «2+2 Мар'ївка - Carpfishing Media Cup».  Або знову Мар'ївка.

Відвідавши Мар'ївське водосховище минулого року, з'явилося велике бажання попасти на наступний рік на турнір «2+2 Carpfishing Media Cup», котрий традиційно вже два роки проводився на даній водоймі, співорганізатором і засновником якого була чи не єдина і не менш відома людина, і що саме головне – жінка, Анастасія Афанасьєва. Чим цікавий цей турнір виявився для нас: два вудилища, мінімум лісок у воді, два риболови і тільки кобра для кормління, а також розподіл секторів на три зони, що на мою думку максимально урівнює шанси всіх учасників на водойми, переможець визначається по загальній вазі п'яти найбільших спійманих риб в зоні. Також даний турнір проходив на Мар’ївському водосховищі й по при велику відстань з Рівного, а це понад 1 000 км, ми в дану водойму закохалися з першого разу, краса озера і неймовірна кількість сильної та крупної риби манила та притягувала і сюди хотілося їхати попри відстань та важкість дороги. Тому ми почали ще з минулої осені планувати свій графік сесій та змагань.
Ще до реєстрації та вивішення календаря та графіка змагань на Мар’ївському водосховищі я написав в Messenger Анастасії, чи не планується проведення даного турніру в наступному 2019 році, і що мені цікаво прийняти в ньому участь, і при можливості чи можна записатися попередньо в загальний список учасників. На що Анастасія відповіла, що турнір відбудеться, і що запише нашу команду в список запрошених команд, на який по регламенту організатора було заброньовано 50% місць. Цей вчинок з її сторони був дуже приємним. Передзвонив і обрадував напарника, що попередньо ми в «обоймі» і потрапимо в сезоні 2019 року знову на Мар'ївку.

Часу до змагань було ще досить багато і ще все можливо могло змінитися, але на щастя все обійшлося без форс-мажорів і ті пів року довгих очікувань промайнули й наблизили нас до дня виїзду.


День виїзду.

Завантаженням авто як завжди займався Ваня, останнім часом під моїм постійним перепитуванням чи він взяв ті чи інші речі, він практично перестав забувати покласти необхідний для нас крам, хоча інколи свої шмотки ще забуває, але то його вже трабли. В мене стояло завдання знайти заброди, оскільки не хотілося по ночах бовтати холодну воду в плавках тримаючи вудилище чи підсак в руках. Але невдача, ні в магазинах ні в знайомих мого розміру забродів не виявилося – не формат, а в підліткових магазинах такого не продають, тому глянувши погоду яка планувалася бути жаркою і в ночі та без дощу, вирішую мочити трусіля що ночі без забродів і постаратися вже купити їх до наступного виїзду. І так машина запакована, по плану виїхати в 7.30-8.00 і в районі Полтави заночувати, але дорога якось далася легко. Дві зупинки: одна вже за традицією не доїжджаючи Києва на чебуреки з пончиками, інша за Харковом на хот дог з кавою. Протягом всієї дороги перечитували баталії які розгорнулися в групі в Вайбері створеній для учасників турніру, в яку по приєднувалося купа людей які не є причепними до даного дійства, що я рахую не правильно. Дані групи повинні створюватися суто для команд які приймають участь в турнірі, а для вболівальників є інші «майданчики» для підтримки та флуду. Близько 22.00 ми були вже на водоймі, і того на подолання шляху в 1100 км. З двома зупинками в нас пішло 14 годин.

Під'їжджаючи до будиночка адміністрації ми сподівалися зустріти декілька команд яким не сиділося в дома, проте окрім Андрія Корденка та його доньки нікого на водоймі не було. Ми були раді зустрічі з Андрієм, який люб'язно розділив свою вечерю з нами яку готував для себе, цікаво поспілкувавшись на різноманітні теми, стомлені з дороги, нам кортіло змінити сидяче протягом 14 годин положення на горизонтальне. Андрій сказав що в будиночку є два вільних ліжка, і якщо ніхто з нас не хропе, то може переночувати там, щоб не розвантажувати пів машини в пошуках розкрівушок і спальників. Близько 00.00 ми всі повлягалися, але добре виспатися мені не судилося. Чи то Ваня не дочув, але скоріш за все він був на стільки стомлений що йому, точніше його організму було пофіг на те що казав стосовно храпу Андрій. І не пройшло 10 хвилин як світло в кімнаті вимкнули, я почув той скажений храм, з якого ми жартували з нашого напарника Олега. Два рази я намагався будити Ваню щоб той не хропів, але йому було абсолютно байдуже, не встигав він засинати як знову лунали ті нестерпні звуки. Мені якось стало незручно, оскільки за стіною спить, а можливо і не спить від того храпу дитина Андрія. І я вирішив взяти свою ковдру і піти прилягти в бесідці на лавочці в надії не чути тих звуків і по можливості через втому хоч на трохи здрімнути. Хоча на дерев'яній лавці було не так комфортно як на ліжку, але не чути Вані. Ніч пройшла швидко, рано встало сонце, а з ним і виліз з будиночка Ваня, з довольною виспаною фізіономією, ніби нічого не чув і нічого не було. Я ж в цей час дивився відосік з Віктором Вацко який тиждень чи два раніше рибалив на Мар'ївці в 38-39 секторах. І що цікаво що вони заховали в тому секторі в корчах своєрідний «клад» для підписників, які передивившись дане відео мали б його знайти як в передачі «Орел і Решка» з 100 баксами, хоча в даному «кладі» були не гроші, а потрібні рибалці аксесуари та дрібнички. Розповів Вані про дану «закладку» і запропонував прогулятися глянути, заодно поспілкуватися з рибалками які стояли в 34 та в тому ж 38 секторах, як в них справи. Підійшовши до 38 сектора в якому стояли хлопці – новачки, які в цьому сезоні тільки освоюють «правильну рибалку», познайомились і в ході розмови вони сказали що активність кльову в них була тільки з обіду до вечора в ніч повна тиша, суттєвих трофеїв їм не вдалося спіймати. Трохи постояли з ними та вирушили оглянути місце схованки, я кинувши оком нічого не знайшов, Ваня заглянув глибше в корчі, і: - «О – чудо!!!» КЛАД. Розгортаємо той пакунок, і все як у відео, все що «стирив» той блогер зі столу у Віті, лежить в тому пакунку. Скидаю Віті фото, і він приємно здивований, що саме нам вдалося знайти той скарб. Особо нам корисного там нічого не було, але моєму брату фідеристу любителю, буде нормальний «підгон».

Далі весь день пройшов в тинянні по всій водоймі в очікуванні команд та жеребкування яке мало розпочатися в 15.00. Команди які проживають найближче до водойми прийшлося чекати до самого початку. І ось – початок, вступне слово організаторів, і кульки в відеречках готові визначити хто в якому секторі буде змагатися за головні красиві кубки ручної роботи. Наша черга тягнути сектор випала десь в середині, по дорозі ми вирішили що нашу долю визначати буду – Я. Зануривши руку в відро з кульками беру відразу ту яка потрапила в руки, хоча раніше перемішував і перебирав їх у відрі. Дістаю кульку з номером 13, зрадів що сектор на протилежному березі, де мені хотілося порибалити, і розумів що сектор середняковий і не самий найгірший – можна боротися. Як далі вияснилося що сусідами з ліва в нас дуже сильна команда «Carptronik», яка дуже часто приймає участь в змаганнях на даному озері, і часто заходить в призи, і з правої сторони мало нам відома команда «Angry Carp — Smile Carp». Згідно з регламентом було дозволено маркуватися відразу по заїзду в сектор, чим ми й зайнялися. Дослідивши сектор починаючи з 150+ метрів і до 70 м. ми нічого особливого по рельєфу дна не знайшли, тільки перехід з правої сторони з іла на твердіше на ближній дистанції. Маркер діставали вже на відстані 70 м. в чому як виявилося і зробили свою помилку, оскільки багато команд пробували обловлювати ближняки не боячись пресингу та дистанцій ловлі сусідів, що надалі зробили й наші сусіди з права, і тим самим взявши з ближньої дистанції чи не всю свою крупну рибу. Ми ж не знайшовши нічого обрали тактику кобрити як змога далі та обловлювати кормову точку на підходах, що спочатку зробити й сусіди з ліва.

Перший день. День старту, в очікуванні клювання.

Настав ранок першого дня змагань. Ми в очікуванні стартової серени, всі вудилища закліпсовані, насадки підготовлені. І от пролунала серена і відразу в воду полетіли оснастки з наживками і зашуміли шкребучі звуки від карбонових кобр. Для себе на дані змагання ми обрали тактику кормління переважно вареними бойлами трьох смаків, але на старті й в цілому перший день наш закорм складав 50/50 пилящі бойли і варені, а на початок другої доби планували відмовитися від пилящих взагалі. Таким чином ми думали привернути на старті увагу риби (поставити на точку), а далі усуненням пилящої фракції утримувати рибу, хоча утримати на Мар'ївці рибу не реально. Ловити тільки крупну рибу ми не ставили за мету, планували ловити все підряд, таким чином перебирати все і з того загального навала висмикувати потрібні по вазі нам рибини. На насадку ми використовували ті ж самі бойли якими й годували, але пробували як комбінувати їх між собою (варені-пилящі, два варених) так і ставити одиночні. Від стіків які нав'язали на змагання два вида по два відра п'ятилітрових вирішили відмовитися, щоб не збирати лавашів і тим самим не втрачати в дальності лову. Вже на старті помічаємо що бойли на які ми розраховували й мали у своєму арсеналі досить велику кількість не влазять у 27 мм. кобру, хоча бойл мав би бути 24 мм., і виникає проблема, доводиться відмовитися від даних бойлів, оскільки ми неможемо їх кидати 27 коброю бо вони туди не влазять, а 32 коброю не можемо докинути їх на потрбні для нас дистанцію. Добре що Ваня вкинув в машину всі запаси інших бойлів які ми брали з собою в Хорватію на озеро Шумбар, і які лишилися в нашому арсеналі, як би не ті залишки нам довелося вже після другої доби змагань рибалити у своє задоволення, а не змагатися на рівних з іншими. Тому перевіряйте все перед змаганнями не тільки свій рибацький крам, а й корма теж.


Протягом всього дня стояло палюче сонце, з невеличким вітерцем на велику дамбу, наближається обідня пора, а ми сидимо без клювання, але не падаємо духом, адже тільки початок змагань. Постійно працюємо коброю, та перекидаємося. І тільки о 16.30 отримуємо перше клювання, за рибою доводиться заходити в воду, щоб не тягнути під берегом рибу пузом по дну. Перша наша риба на даному турнірі заважує 13.500, початок є і перша риба не спущена, що досить хороша прикмета. Не проходить сорока хвилин і знову клювання, риб іде поволі, помалу підтягую до берега і Ваня бере його в підсак та не може без моєї допомоги підняти його з води. Зважуємо нашу рибку і вага показує 20+, радості немає меж, тільки початок і перша доба і вже в нашій копілці риба за двадцять, такі трофеї дуже сильно впливають на результати в таблиці п'яти крупних риб, тому кому вдасця закрити свою п'ятірку такими декількома рибинами, той зможе реально боротися за кубки. Викликаємо суддів на зважування і вони фіксують 20.350, дана риба виявилася першою за двадцяткою турніру. Приємно, але тра працювати далі.


Починало смеркати й час було підкріпитися, Ваня займався приготуванням шашлику, я ж нарізкою салата та соусу для шашлику. І як завжди буває, риба клює в самий неочікуваний час. Як тільки ложка в рот, так і відразу вмикається сигналізатор.

Проте поки сонце не сіло за горизонт ми далі не отримали далі жодного клювання аж до 00.40, нас знову турбує звук сигналізатора і на маті короп вагою 8.500. Протягом всієї ночі ми отримували періодичні клювання, але риби не залікові. Сусіди постійно працювали кобрами та перезакидалися, що нас тільки підбадьорювало і надавало сил та бажання працювати теж, але наступні свої залікові риби ми отримали тільки в ранці 12.500 та 10.800, що дало нам можливість закрити свої п'ять крупних риб і тільки покращувати результат. На кінець першої доби по протоколу ми на п'ятому місці з однією не вписаною рибою в протоколі.


День другий. Спроба закрити п'ять крупних риб та піднятися по таблиці.

День, точніше ранок розпочався як і попередній, та ж сама погода і той же самий напрямок вітру тільки трошки сильніший.

Запашна кава з печенюшками яка згодом переросла в повноцінний сніданок, з яєшнею і вчорашнім шашликом, який ми не змогли подужати, надали нових сил для безперервної роботи та боротьби.
Протокол першої доби показав що наш трофей виявився Біг Фішем першого дня, що дало змогу нам виграти «шапку першої доби» - невеличкий тоталізатор, як сказала Анастасія Афанасьєва, в якому приймають участь всі бажаючи, котрі скидаються по певній суммі грошей і кожної доби команда яка спіймала найбільшу рибу отримує грошову винагороду з тих добровільних внесків. Такий бонус нам вдалося виграти за свого коропа 20.350, який був біг фішем доби.

В тактиці прикормлювання та у своїх діях вирішуємо нічого не міняти та працювати по тій же схемі що і минулого дня. За виняток пилящих бойлів яких зовсім трохи кинули на ранок і далі переходимо тільки на варені бойли. Вже по таблиці клювань ми для себе чітко побачили проміжки проходу риби, до яких готувалися заздалегідь і намагалися перед тим підкинути більше бойлів, щоб затримати на кормі рибу і щось потрібне для нас вихватити з відти. Кобра не випускається з рук, постійні перезакидання починають приносити свої результати. Нам вдається запустити свої точки й ми починаємо отримувати клювання стабільно кожні 40 хвилин, проте вага риби нас не влаштовує, нам потрібні карпи вагою 11+. Десь по обіді беремо рибу вагою 15.600, що починає помалу нас підіймати по турнірній таблиці у своїй зоні. Далі протягом дня ми, хоча і стабільно отримуємо клювання, але риби не залікові. Сусіди з ліва – команда «Carptronik» весь час працювала в надій отримати рибу за 15 кг, але протягом трьох діб їм це так і не вдавалося, хоча вони найперші закрили свою таблицю і їм потрібно було укрупнитися рибами понад п’ятнадцять кілограмів. Наближалася ніч, і ми приймаємо зробити потужний закорм вареними бойлами за світлої пори, в надії спіймати декілька нічних монстрів. І протягом ночі стабільно підкидали на точки ще бойлів. Проте дана ніч виявилася щонайгіршою в нашій чотиридобовій сесії. Протягом ночі ми не отримали жодної залікової риби, як тільки на волос вішався пилік, відразу сідали місцеві лаваші, тому від пиліків прийшлося відмовитися. Так в постійному пошуку і невеличкими паузами, ми завершили другу добу вже на третьому місці в зоні, з найменшою рибою в таблиці 11.000.

 

День третій. Зміна тактики

Настав третій день, а за ним третя доба змагань – екватор, і в турнірній таблиці ми на третьому місці. Проте нас викликають сусіди з права на зважування де вага їхнього трофея показує 21.600. Що досить швидко підіймає їх по турнірній таблиці, а Ваня ще в першу добу сказав що вони нам не конкуренти, хоча я утримався від таких гучних заявок, як виявилося потім він був не правий. Ніколи не можна недооцінювати суперника не знаючи його взагалі.

Погода цього дня починає теж мінятися і вітер посилюється ще більше в напрямку дамби. Цієї доби ми приймаємо рішення трішки змінити точки лову. Перекліпсовуєм палки й відразу отримуємо клювання з нових точок і відразу риба 15+, перезакидаєм і не проходить тридцять хвилин і знову клювання і цього разу риба 16+. Зміна точок ловлі не невеликі зміни в презентації насадки починають приносити свої плоди. Кожну годину ми отримуємо клювання і вага риби перевищує десять кілограмів, де що відпускаємо, але деякі риби потрапляють в нашу таблицю, перекриваючи одну рибу іншою, до обіду маємо результат де найменша риба яка нам потрібна – це риба 14+; але працюємо далі та кобра не випускається з рук, то в воді з палкою чи підсаком, то з коброю в руках. Згодом отримуємо клювання двох риб за п’ятнадцять кілограмів, що дають нам змогу закрити нашу таблицю в зоні найменшими рибами вагою 15+. Вітер не міняється і його сила не стихає, і маючи стабільні клювання кожні 40 хв. Ми намагаємося скористуватися даною ситуацією і витиснути по максимуму. Нам вдається дістати рибу 17.500 яка хоч і не йшла в наш вечірній протокол, але нас підіймала нашу команду по турнірній таблиці на друге місце, з розривом від першого місця на 200 грамів.

Традиційна вечеря з шашликом яку перериває клювання, і виважувати доводиться мені. Після підсічки риб стрімко починає зтравлювати ліску, а розвернути його не вдається, трохи приторможую шпулю укою, але це не приносить результату і риб всерівно змотує ліску. Приїхали судді важити ту сімнадцятку, а ми з Іваном у воді, пройшло хвилин 20, а я трішки підвівши риба до берега знову стою і дивлюся як він зтравлює жилку. Судді зважили рибу і вирішили не чекати й поїхали важити далі, сусіди зібралися в секторі від цікавості з ким я борюся вже майже годину, яке почалося ще засвітла, а вже сонце сіло за горизонт і стемніло. Я ввімкнув ліхтарика і мене почала жерти мошка і комарі, але двобій триває, за котрим разом підвожу риба, а той розвертається і стрімко валить в сторону дамби. На вудилищі стояла мітка в 145 метрів, і я бачу як та мітка стрімко зтравлюється в сторону дамби десь в ту темряву. В голові вже різноманітні думки, можливо то дід чи батько Мар’яна якого тут ніхто ще не ловив, можливо ні, але риб за двадцять кілограмів, який нас дуже суттєво може підняти вверх по таблиці, а саме головне я переживав щоб він не зійшов, оскільки розвертав я його разів з десять це точно і гачок міг вже вискочити після стількох спроб підвести його до підсака. Потім йому здумалося розвернутися в зовсім протилежну сторону і він пішов в сторону сектора команди Carptronik. Ми попередили хлопців що можемо зібрати їх ліски й попросили пройти в їх сектор щоб дістати рибу. Стояло завдання по при все як змога акуратно, але рибу дістати. Оскільки існує купа легенд і байок, як риби катають рибалок на човнах пів ночі, чи перетягують їх туди сюди, або ж крадуть вудки. Тому було цікаво що на тому кінці жилки. І от вже майже в секторі через оди лівіше майже в 11, а ми стояли в 13 секторі мені вдаєця підвести його і взяти в підсак. Дякую команді Carptronik яка дозволила скористатися їх сумкою для зважування. І занісши рибу в сектор і зваживши вага показала 13.000 кг. На мене нахлинули двоякі враження, з однієї сторони радість що все ж таки я дістав того риба який тріпав мені нерви 2 години, в мене затекла рука від виважування, зжерли комарі та мошка, але для себе я розвінчав той міф «про старожилів які сидять в танку» і реально побачив на свої очі як короп вагою 13 кілограмів може потріпати нерви та психіку риболову. А з іншої сторони розчарування, оскільки я надіявся на риба 20+, який буде приємним бонусом для нас. Проте не судилося. Дана риба забрала багато в нас дорогоцінного часу, оскільки однією палкою я виважував, а інша була на березі, і ми її не закидали щоб дістати цього скаженого «монстра», а так можливо нам вдалося б спіймати щось важче, адже якраз в той проміжок часу був прохід риби і я мав кобритися. Але ми б могли так і не взнати хто той міфічний риб який краде вудки та катає по озерах рибаків.

Перезакидаєм вудилища вже в темноті та коброю підкидаємо ті бойли які мали висипати ще дві голини тому. І в очікуванні клювань. Як і минулі дві ночі, ця була дуже місячною, що можна було і не користуватися ліхтариками, все довкола було достатньо видно. В котре наш сектор відвідав їжачок, який напевно неподалік проживає, чи полює. По стандартній схемі обпиваємося кавою, щоб не спати в ночі, постійно працюємо, як і наші сусіди. Клювання не заставили цього разу в темну пору доби довго чекати. Ця ніч виявилася дуже продуктивною на покльовки в порівнянні з двома попередніми, стабільно кожну годину лунав звук сигналізатора, проте риба заважувала до 11.000 кілограмів, а на даному етапі нам потрібні були трофеї вище 15.500, щоб ми могли підійматися по турнірній таблиці. Так в постійному русі та пройшла третя ніч, а з нею і третя доба змагань.

Настав ранок, нам принесли протоколи зі звісткою що ми на другому місці, з відставанням від першого у 200 грамів. Сусіди з ліва команда «Carptronik» так і нічого більше ніж п'ятнадцять кілограм не зловила з чим вже бореться третю добу поспіль, а сусіди з права підловлювали рибок до 15 кілограм, що на даному етапі нас не сильно хвилювало і насторожувало.


Четвертий день. Зміна погоди. Психологічна атака.

Під час традиційного ранкового сніданку з кавою та обговоренням ранкового протоколу та планів на фінішну пряму, змінилася погода, а точніше напрямок вітру який почав дути від дамби у хвіст. Відразу з вітром почали дуже активно ловити два правих від нас сектора, які особливо нічого цікавого не здавали протягом минулий трьох днів, за винятком риби 19+ яку спіймала команда «БО16». Разом з тими двома секторами поступово підловлювати почали та наші крайні праві сусіди. Ми міняємо наші палки місцями таким чином щоб зустрічати рибу праворуч і активно працюємо коброю, як і попередні дні, в закормі тільки варені бойли. Проте в цій ранковій, робочій метушні бачимо як до сектора з права підїждає Андрій Корденко, а за ним судді, ми трохи насторожились. І нас викликають на зважування де вага показує 18+; Я відразу отримую психологічний удар, і в мене пропадає настрій. Дана риба виводить наших сусідів на перше місце, а за нашими підрахунками, щоб зайти на п'єдестал нам тра риба 20+ і не менша, або поступово перекривати свої шістнадцятки чи п’ятнадцятки, рибами за вісімнадцять кілограмів, що теж не так просто. Росказую Вані що там за риба, і нас притисло  до стільців на хвилин 10-15 в жорсткому ступорі та психологічному шоці. Можливо через малу кількість змагань в сезон такі моменти сприймаються так важко, і потім не легко зібратися і не зважати та працювати далі. Сусіди з ліва також ловлять рибу 17+; першу за три доби, і ми помалу повжем з другого місця в низ. Да й зміною напрямку вітру в нас активність пропала, ми почали пробувати взяти крупну рибу з дальніх дистанцій, оскільки нам конче потрібна була крупна риба, але клювали не залікові. От тільки випадково під час виважування не залікового коропа вагою 8.000; на іншій палці пролунав один пік і тишина, ми дістали рибу і випустили її, перезакинули палку, і Ваня вирішив пере закинути іншу, бо по таймеру вже потрібно було це зробити, і коли підняв вудилище відчув на тому кінці супротив, і каже що там щось є. Не квапливе виважування і заводимо коропа в підсак який заважує 16.500 (потрібна риба в нашу "копілочку", хоча і не 20+), яка трохи підняла нам настрій.

Протягом всього дня погода і напрямок вітру не мінялися, що дозволило сусідам з права укріпитися ще декількома рибами 15+, ми ж з меншою інтенсивністю підловлювали не залікових. І сподівалися на ніч та на вихід бонусного риба, хоча клюнути він міг в будь кого. І я ще на самому початку змагань розумів що команда якій вдасця спіймати хоча б дві риби 20+ зайде на п'єдестал.
Настала остання ніч змагань, ніч надій та сподівань. Ми закормили активно свої точки та сіли чекати на клювання, але згодом в мене почали змикатися очі, і я сказав що Ваня нехай почергує і через пів годинки мене розбудить. Мене рубало з ніг на стільки, що навіть докладаючи максимальних зусиль очі я не міг розплющити, всі сили забрали дві минувші безсонні ночі, протягом дня ми взагалі не спали, хоча перед ніччю варто було б по черзі подрімати по дві годинки. Але маємо що маємо. Так я проспав пів ночі, і вставши в темноті на виважування помітив як змінилася погода в холодну зі шквальним вітром, сусіди з обох боків попри вітер махали кобрами й працювали. Ми дістали не залікового, покобрилися теж і перезакинули дві палки та вляглися далі, так і про дрімали без клювань до самого світанку. Дана ніч як і три попередніх не принесла нам жодного залікового коропа. І вже потім вивчаючи динаміку клювання я помітив, що всю крупну рибу ми в основному ловили у світлу пору доби з обіду до вечора. О 6.15 ми ловимо одного коропа на 15.950 який покращує наш результат на 100 чи 200 грамів. І все фінальний сигнал, змагання завершені. Ми на третьому місці в зоні з загальною вагою п’яти риб 85,925 кг. Сусіди з права на першому з загальною вагою 90.500 кг.

Як підсумок: Змагання виявилися дуже цікавими й дуже валідольними, хоча технічно ми підготувалися по максимуму і фізично були готові більше працювати, але нюанси з кормом на які впливати ми не могли та помилка не промаркуватися під самий берег можливо не дали можливість спіймати рибу чи декілька які підняли нас на п’єдестал. Ну і везіння якого нам теж трішки не вистачило. Ми з Ваньой отримали колосальне задоволення від даного турніру, за що дякую адміністрації водойми та організаторам: Андрію Корденку та Анастасії Афанасьєвій. Даний формат і на мою думку цього разу максимально рівний розподіл секторів на зони в яких команди були наближено в рівних умовах, що давало кожному боротися за призові місця, і боротися до останньої сирени, як приклад наші сусіди з права команда «Angry Carp — Smile Carp» яка на першому відрізку була не дуже примітною, а далі вистрелила декількома бонусними рибами які зробили їх чемпіонами змагань.

Хоча в подібних форматах існує і частка негативу, він проявляється в тому, що на рибалку та змагання рибалки їдуть отримати кайф, адреналін, задоволення. А в даних форматах коли ти закриваєш свою табличку заліковою рибою 15+, і тобі потрібні риби більшої ваги, а в тебе клює риба від 8 кг до 14 кг, з'являються непотрібні відчуття які б не мали виникати взагалі. І тут настає рутинна робота, де ти просто ловиш і відпускаєш перебираючи той навал риби в очікуванні бонуса 15+, ось тут кому найбільше пощастить той і дістане ті бонуси які виведуть його на подіум, в даному випадку так трапилося з командою «Angry Carp — Smile Carp» за що їх і вітаємо.

Ми дуже задоволені що нам пощастило взяти участь в даному турнірі, та будемо старатися потрапити на нього ще. Дякую хто дочитав до кінця.

Р.S команда «Рівняни» м.Рівне


Коментарі