«Відкриття сезону 2019 року з карпфішингу. Або як ми їздили «пакарять Європу», десант в карпову мекку Європейського Карпфішинга і мрію чи не кожного коропятника — оз. Шумбар, Хорватія.»

Місце риболовлі: Шумбар (Šumbar)

Початок рибалки: квіт. 10, 2019 08:00

Кінець рибалки: квіт. 14, 2019 11:00

Тип рибалки: Карпфішинг

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Лящ3.5001дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм.
Лящ3.0001
Короп31бойли
Короп лінійний15.4001
Короп дзеркальний15.8001дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Honey) 10 мм
Короп дзеркальний15.0002CC Baits Glugged Baits (Squid Octopus) з поп апом CC Baits Two-Tone Pop Ups
Короп дзеркальний16.0001CC Baits Glugged Baits (Spices) з поп апом CC Baits Two-Tone Pop Ups
Короп лінійний19.0001дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм.
Короп лінійний18.5001дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм.
Короп дзеркальний18.0001CC Baits Glugged Baits (Squid – Cranberry) з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм.

Все почалося ще 26 квітня 2018 року коли ми з Іваном і Вітьой відкривали карповий сезон 2018 року на оз.Кричевичі в Волинській області. В активному діалозі кожен ділився своїми рибацькими мріями, і хтось почав тему стосовно рибалки за кордоном, і в ході розмови зародилася ідея – «рожева мрія» відвідати озеро Шумбар.

Озеро Шумбар – озеро що знаходиться в Хорватії поблизу міста Карловац, відоме на всю Європу своїми трофеями які там мешкають: коропи понад 30 кг та амури понад 20 кг та лящі гіганти які не являються ціллю коропятників і при клюванні їх відпускаються в прилеглі озера де рибалка для місцевих жителів – хорватів безкоштовна, і по при частковий замор риби який відбувся близько трьох років тому, охочий відвідати дане озеро не зменшувалася, і серед знайомих всі в голос говорили що туди попасти майже не реально, постійно озеро зайняте комерційними змаганнями, а в проміжках між змаганнями його активно штурмують коропятники Англії, Франції, Словенії, Угорщини, та інших прилеглих європейських країн, а про росіян взагалі нема чого казати, вони просто окупували озеро. Існує при даному озері Риболовний клуб – члени якого оплативши що річний членський внесок можуть без обмежень в часі рибалити на даному озері, за винятком днів коли на озері проходять змагання. Так той Короповий клуб переповнений росіянами та кількість членів клубу далеко перевищує за 150 чоловік і всі хочуть скористатися своїм правом постійно там рибалити. Одним словом постійно всі сектори зайняті, а якщо і є щось вільне, то не перспективне до можна за чотири доби й не побачити риби. Комплекс Шумбар складається з кількох великих озер, з яких для риболовлі найважливішими є Велике озеро(власне те, що всі й називають Шумбар площа якого 19 га), Праве або Довге та Еко-озеро. Ці три водні перлини — це просто Мекка рибалок. Навколишній дубовий ліс створює особливу атмосферу і заспокоює душу. На водоймі є 31 сектор кожен з яких облагороджений та місце лову засипане дрібною галькою, щоб уникнути місива грязі в секторі під час дощів.

 

 

Це озеро неправильної форми площею приблизно 300x400 метрів, з кількома великими заплавами, островами та острівцями. Глибина коливається від 1 до 7 метрів, а дно повне тріщин та залишків дерев й гілок. Вода зеленувата, її колір залежить від сезону та температури. Став доволі старий, йому понад сорок років, і, крім коропа, амура, сома, щуки, окуня, багатою білої риби. Приїхавши на риболовлю необхідно зареєструватись на охороні. Дозволяється добратися до води на машині, дозволена нічна риболовля на три снастями. Всі виловлені коропи й амури повинні бути негайно після фотографування відпущені назад у воду. Біля води можна поставити намет, але заборонено розпалювати вогонь, скидати сміття або знищувати рослинність.
Власник даного озера Желько Цапан – напевно самий титулований коропятник Хорватії, багаторазовий чемпіон Світу з коропової ловлі як в ролі спортсмена так і в ролі тренера. На разі він вже три роки поспіль тренує збірну команди з Росії з якою вже один раз завоював золоті медалі.

Звичайному риболову коропятнику який дотримається всіх правил і головне принципу «піймав — відпусти» можливо потрапити на озеро тільки через Желько Цапана, тобто зв'язавшись з ним через телефон чи соц. мережі, оскільки тільки він приймає бронь на вільні для рибалки сектори й в нього той журнал в якому всі риболови охочі порибалити на озері записані хто і на які дати забронював сектор, а далі він ці данні передає на будиночок адміністрації, де по приїзду та реєстрації звіряють ваші данні з даними Желько. Так от інших шляхів потрапити на дане озеро просто не існує, ми перепробували всі можливі варіанти. А ще на даному озері є як перспективні сектори так і не дуже, і приїхавши в будь-який сектор, це не гарантує вам спіймати рибу (по типу тут в озері риби кишить і вона має клювати як з кулемета), повертаються рибалки з Шумбара і з нулем також.
Загорівшись даною ідеєю потрапити на дане озеро ми (Я, Іван та Вітя) почали шукати шляхи виходу на Желько Цапана з можливістю забронювати сектор на початок карпового сезону, зсилаючись що в нас у квітні місяці ще може бути холодно, а в Хорватії вже теплинь і риба клює повним ходом. Ми планували їхати однією Вітіною машиною всі разом і по можливості завантажити її всім для нас необхідним рибацьким хламом, але паралельно розглядали варіант з причепом, у разі якщо той хлам не влізе і критично стане питання додаткового багажо-місця. Але причеп створював додаткову купу різних нюансів і проблем, оскільки ні в кого з нас його не було і його треба було десь брати, робити документи й т.д – короче купа гемору, але то був запасний варіант, спочатку треба було забронювати сектор.
Промоніторивши інтернет і обдзвонивши всіх знайомих і не дуже знайомих людей які рибалили на озері Шумбар, ми винесли для себе декілька нюансів:

— На озері є топові сектори, які користуються особливою популярністю і ймовірність добре відловитися виростає в рази при потраплянні в даний сектор, це сектори: 5, 12, 22, 25, 26, 27.
— Обмеження в використанні лісок мін. 0.35 та максимальна вага груза 120 гр.
— Безбороді гачки
— Бронь тільки через Желько

Розприділивши обов'язки було прийнято, що Вітя відповідає за комунікацію та вихід на Желько Цапана і бронь сектора, ми ж Іваном відповідальні за корма та всю технічну частину – оснащення, табір і т.д. Протягом всього міжсезоння Вітя займався питанням як вийти на Желько і забронювати сектор. Було написано купа листів на пошту озера та в соц. мережах зі зверненням порибалити на Шумбарі, але відповіді не приходило, Вітя пробував телефонувати, але теж безуспішно, то Желько не міг говорити, то сказав набрати ближче до весни, і так ми до кінця не знали чи вдасця нам щось забронювати та поїхати туди порибалити чи ні. В південній Африці куди Вітя поїхав в ролі логіста збірної України по карпфішингу, він мав нагоду заочно познайомитися та поспілкуватися з Желько який був там присутній в ролі тренера, але то було якось не коректно і не зовсім правильно смикати людину своїми питаннями, в якого голова забита зовсім іншим. І йому поспілкуватися теж там не вдалося. Наближалася весна і ми вже змирилися з думкою що в цьому році нам не бачити Хорватії, і відкривати сезон ми поїдемо в котре на Кричевичі. Проте на початку березня Желько все ж таки відповів віті на один з його листів, і повідомив що забронював для нас сектор №22 який ми хотіли й на ті дати які ми планували їхати, і що готуйтеся на вас чекають на озері. Ми не могли повірити й були раді як слони, знову загорілися очі і мрія яка вже здавалася недосяжною, може бути реальною. Відразу закипіло обговорення в групі, яку я створив в –telegram, деталі поїздки, що і як брати, які корма і т.д ми помалу готувалися.

Лишався місяць до виїзду, за вікном 8 березня, і тут з'являються нові форс-мажори та факапи – Вітя починає давати задню, коли вже пророблено ціла купа роботи щоб домовитися і забронювати сектор, замовлено корма, та необхідні розхідні матеріали, дружини налаштовані та дали добро на таку поїздку. У Віті з'являється ціла купа аргументів щоб відмовитися від поїздки, і такій новині він психологічно давить на Ваню який вже теж «кидає чемодани на пів шляху» і не має бажання їхати. Згодом в групі приходить повідомлення з остаточною відмовою Віті від поїздки. Я набираю Ваню розуміючи, що вся підготовка і прокладена робота яка тривала майже пів року, знищена одним постом. Потрібно було якось рятувати ситуацію на шляху до своєї «рибацької мрії», і так навмання пропоную не зважати на Вітю і поїхати у двох – Івана машиною (не сподіваючись навіть що той погодиться), оскільки якось давно затрогували дану тему поїздок за кордон на що Ваня був категорично проти, тому дану тему більше не підіймали. Але що сталося в той час з Іваном, я - хз., тому що він відразу погодився, і Вітя зі своєю відмовою відійшов на другий план, і ми почали готуватися вже у двох самі, оскільки лишалося менш як місяць часу. І ось в календарі 8 квітня, а з ранку 9 квітня ми запланували виїжджати, той день якого ми йшли пів року і так довго готувалися настав, попереду купа цікавого та невідомого, ми вперше їдемо в Європу на власному авто і все потрібно буде робити самому, без гідів, перекладачів і т.д. Ми їдемо - «пакарять Європу!!!»

День виїзду

Наближався день виїзду якого ми чекали й готувалися пів року. В голові повна каша і тривога щоб часом нічого не забути. Навожу будильник на 4.00 і домовляюся з Ваньой близько 5.00 виїжджати. Всю ніч спалося як на чемоданах, а точніше взагалі не спалося, лише під ранок вдалося трохи задрімати, проте звук будильника перериває сон. Збори та згодом на мене чекає Ваня з вже завантаженим авто, ще трохи моїх речей, забиваємо в навігаторі маршрут – через обїздну Львова на Стрий, Мукачево далі на Берегове Закарпатська область і далі прикордонний пункт пропуску Берегшурань за яким Угорщина і Євросоюз, і погнали за новими пригодами, новими враженнями, цього разу за межами нашої країни. На даному відрізку дороги в 475 км. приймаємо рішення мінімум ставати щоб швидко проскочити Україну і вже в Берегове зупинитися нормально перекусити, маючи запас часу. Даний відрізок ми проїхали швидко і біля 12.00 були вже в Берегове, місто нас зустріло палючим сонцем і місцевими жителями які були одягнені по літньому, чоловіки в шортах та футболках з коротким рукавом, жінки в сарафанах чи платтях, а в нас в Рівному далеко ще не літо і ми такі в машині в штанах та теплих кофтах. Перекусили в місцевому кафе і в сторону кордону. Під'їхавши до кордону машин попереду майже не було – дві чи три, прикордонник запитав куди їдемо й оком оглянув багажник автомобіля. Ваня навіть не зрозумів що ми пройшли кордон Український, далі під'їжджаємо до Угорського, черга теж не велика. Підійшов угорський молодий прикордонник і на ламаному англійському перепитав куди їдемо і чи не веземо зброї, проштампував паспорти та вказав проїхати до віконечка митного контролю. Тут стояло два інших угорських прикордонника, не квапливо через хвилин 3-5 підійшов один з них, який мені відразу не сподобався і запитав ті ж стандартні фрази, та попросив відкрити багажник і згодом сказав розвантажити частину речей з авто на огляд. Ми почали вигружати наш крам з авто, а прикордонник ходити й заглядати в кожен карман сумок і в відра з прикормкою (бойлами), і тут він побачив мою Фоксівську сумку, і його понесло, він почав як та курка кудахкати по угорськи: - «Фокс, фокс!!!», а ми не розуміючи жодного слова стоїмо холодні та не розуміємо що відбувається? До нього підійшли ще два прикордонники і він почав щось їм втерати по угорськи, взяв наші біометричні паспорти в руки відкрив прогортав, по типу що там пусто, хоча мій вже був проштампований в декількох країнах, і місяць тому повернувся з Польщі та в Вані теж були виїзди. Потім почав трусити про якісь запрошення та ліцензії на рибалку та документи на прикормку. Я ж намагався йому пояснити англійською що ніяких таких паперів ніхто не надає і ми їдемо відпочивати, потім я помітив що один з тих прикордонних циганів розуміє російську і все йому пояснив на російській, а він махаючи гривою тільки казав: - «Ок, ок, ок!», а той лисий далі нас сношав заглядаючи в сумки, так ми зібрали за своїм авто цілу колєйку з авто, якої не було на цьому кордоні з часу введення закону про «бляхи», а з колєйкою навколо нас вже зібралося 4-5 тих угорських прикордонників які щось бубніли на незнайомі для нас мові – лисий сношав, а інший повторював - «Ок, ок, ок!». В мене вже закралася думка що не бачити нам Хорватії та озера Шумбар, і поїдемо ми на Прилбичі відкривати сезон, і все йде до того що нас розвернуть назад. Хтось з прикордонників угорською мовою гукнули в глиб колейки, і підійшла жіночка Українка яка теж перетинати за нами кордон і розуміла ту циганську мову. Прикордонник задавав питання - я відповідав, і вона перекладала, але їй я теж чітко пояснив куди ми їдемо і що веземо, і нічого забороненого не маємо. Лисий знову заглянув в паспорт де було проштамповано перетин Угорського кордону і сказав їжджайте – жіночка врятувала нашу поїздку, яка вже була під загрозою зриву. Ми ж швидко повкидали речі аби як і сівши в машину швидко покинули той геморойний кордон (хоча від багато кого перед поїздкою чули що ніяких проблем з перетином Угорського кордону нема). Проїхали декілька кілометрів і звернувши в сторону взялися перепаковувати накидані речі. Трохи під впливом стресу, але все ж таки ми були раді що в'їхали на територію Євросоюзу, і що третину шляху ми подолали, а далі має бути без пригод. Далі стояла задача заїхати на першу попавшуся заправку та оплатити проїзд по дорогам Угорщини які тут платні. Проїхавши близько 10 км, бачимо заправку і заїжджаємо, зайшовши в середину бачимо біля стійки оператора касира, таких самих знаючих угорську мову українців як і ми, які теж купували проїзд. Нам потрібно було дати тех. паспорт і посвідчення водія, після чого касир вводить ваші данні в базу даних і роздруковує чеки, який дає на руки. Мінімальна вартість оплати доріг в Угорщині коштує 7000 форинтів на десять днів, що на наші гроші 700 грн. Проїхавши ще з 5 км. Ми виїхали на автобан, де кожні декілька кілометрів стоять зчитувальні рамки з камерами, які фіксують водіїв які оплатили проїзд, а які ні.

Далі нам потрібно було заїхати та купити продуктів харчування, та м’яса на шашлик. Ще в дома я знайшов на об'їзній Будапешта супермаркет Ашан, який був якраз на прокладеному нами шляху, тому з мінімум зупинок за власними потребами рушаємо в сторону Будапешта по обїзній через Ніретхазу. Кожні декілька кілометрів по автобану по обидві сторони знаходяться парковки для легкових та вантажних автомобілів, де знаходився безкоштовний чистий туалет, вода в кранах, столики з лавочками щоб перкусити. Все навколо чисто і прибрано. І задумуєшся, що в нас так не скоро буде. І так до Будапешта нам потрібно було проїхати 300 км., дорога ідеальна враховуючи завантаженість свого авто і те що ми в чужій країні з незнайомою мовою для нас, ми їхали не поспішаючи в середньому 120 км/год.

Підїжаючи Будапешта потік автомобілів які з'їжджалися зі всіх сторін почав суттєво збільшуватись, і ми близько 15.00 - 16.00 були біля Ашана. Взяли кошик і поїхали затаритися всім для нас необхідним, ціни приблизно однакові, далі все згрузивши в авто, вирішили піти перекусити, оскільки не планували зупинятися на перекус далі. В тому торговому центрі було повно закладів громадського харчування та різних магазинчиків. Ваня через не знання угорської мови обрав ту кафешку де намальовані страви на світлових екранах, і тицьнувши пальцем на один з них, показав два пальці в гору, по типу дві порції, так він на пальцях і спілкувався протягом всієї подорожі. Стосовно оплати та розрахунку за кордоном, всі грошові операції ми проводили приват банківською карткою GOLD, вона сама конвертує, і не треба міняти гроші й носити їхні ті копійки та думати що з тими кишеньковими грошима робити. Все досить зручно якщо ви не приділяєте уваги подвійній конвертації з місцевих грошей в долари, а з доларів в гривні, якщо у вас гривнева карта. Поки ми топтали ті харчі які на пальцях замовив Ваня, вдалося поспілкуватися через безкоштовний вай-фай з рідними, і шалена злива яка розпочалася в Будапешті не давала змоги раніше виїхати з того Ашана.
Але тра їхати, по навігатору дорога пролягала вздовж озера Балатон. Балатон (угор. Balaton, ньому. Plattensee, словацькою. Blatenské jazero, словен. Blatno jezero, лат. Pelso) - озеро на заході Угорщини, найбільше в Центральній Європі. Узбережжя Балатону — найважливіший курортний район Угорщини з виходами мінеральних і термальних джерел. Добре розвинене рибальство. Озеро судноплавне. Дуже здорове і їдучи від Будапешта майже до самого кордону з Хорватією праворуч видніється де-не-де на горизонті узбережжя цього велетенського озера, яке до речі теж цікаве багатьом Європейським коропятникам, через важкість умов рибалки через розміри водойми, ну і звісно своїми трофеями. До кордону з Хорватією нам потрібно було проїхати ще 230 км. Після перекусу їхалося легко та швидко. Почало смеркати та ми підїжаєм до кордону Угорщини та Хорватії, я чомусь думав що як такого кордону не існує, як в інших європейських країнах сусідів, проте помилявся, все як у нас прикордонний паспортний та митний контроль огляд авто, але тільки оком поверхнево і без сюрпризів. Машин перед нами не було взагалі. Прикордонники лише запитали куди їдемо, і на відповідь що на рибалку, тільки посміхнулися і все. Далі нас чекав шматок дороги до Загреба і далі 60 км від Загреба до міста Карловац. На даному шляху існує два шматки платних доріг. Де заїжджаючи на платну дорогу берете талончик, а потім проїхавши дану дорогу, на виїзді оплачуєте проїзд оператору який там сидить, або самостійно карткою. Перший відрізок орієнтовно 100 км. вартував 6 євро, другий 40-50 км коштував 2 євро в одну сторону, і так само по дорозі до дому. На шляху один раз зупинилися на заправці попити кави, купили магніти – Хорватія, та скористалися безкоштовним вай-фаєм. Близько 21.00 ми в'їхали в місто Карловац від якого до озера треба було з'їхати в сторону на 5-6 км, але нормальною дорогою. І в повній темноті проїжджаючи повз дубовий ліс ми під'їхати до шланг бауна та таблички, на якій писалося «Вітаємо на озері Шумбар». В загалом ми в дорозі провели 17 годин (з яких один раз ставали на каву біля Стрия, і поїсти в Берегове, годину чи півтори нам компасували мізок на кордоні угорці, годину чи півтори ми потратили в Ашані на перекус та закупку їдла, і один раз стали на каву в Хорватії).
Навколо була темнота, навіть не було видно ні озера ні наметів рибалок які рибалили раніше, а так було цікаво. Я запропонував розвантажити трохи машину і дістати намет та розкрівушки, щоб нормально відпочити з дороги, а не спати раком на сидіннях авто. Трохи маніпуляцій і табір який ми розбили прямо на парковці – готовий. Ваня ще щось жер, а я влігся і заснув. Дише серед ночі було чути крики якихось тварин, вовки чи - хз. Що там кричало, але ми були втомлені й переповнені дорожніх пригод і нам було пофіг, тому вирубилися відразу.

День 1. Знайомство з озером, та перші риби сезону 2019.

Проснулися ми раненько о 6.00. Протягом ночі поливав дрібний дощик, але втома після дороги дала про себе знати й тому спали як вбиті. Навіть цікавість побачити в перше озеро яке не можна було розгледіти за деревами в темноті ночі, з глибини якого лунали час від часу звуки сигналізатора, та виття якихось тварин, відійшли на другий план – сон головне. Добре що Ваня погодився розвантажити майже пів машини та дістати намет та розкрівушки зі спальніками, на яких ми й ночували біля будинку адміністрації оз. Шумбар. Проснувшись заварили кави та почали помалу розчухуватися та пакувати то все назад в машину, погода цьому сприяла, дощ закінчився і за похмурим небом проглядалося де-не-де сонечко. Близько 800 підійшли до адміністрації озера, щоб зареєструватися та оплатити бронь та риболовлю. Адміністратор звірив наші імена зі своїм списком людей що бронювали на ті ж дати сектора, та записав наші паспортному данні у свій журнал, а також перепитав хто риболов і хто буде рибалити, ми спочатку не зрозуміли що він хотів від нас і сказали що рибалити будем двоє. На даному озері дозволено ловити на три вудилища. Він нам порахував на кожного окремо вартість рибалки, і я потім перепитам, якщо ми оплачуємо окремо, то в такому разі ловити маю право я на три вудилища, і ловити має право Ваня на окремих трьох вудилищах, на що він кивнув головою. В такому разі якщо два риболови оплачують риболовлю окремо, то вони мають право ловити в одному секторі на два род поди, по три вудилища. Як потім виявилося, після прогулянки навколо озера, що так робить переважна більшість риболовів. Проте можливий і варіант що ви оплатили тільки один білет, але рибалите у двох на три вудилища і виважуєте рибу як вже домовитеся між собою. Додатково на озері ми вирішили замовити вареної кукурудзи 10 кг. і 5 кг. вареної коноплі для початку, а потім дивлячись по ситуації та при потребі замовити ще. Дані зернові ми вирішили не везти з собою, щоб зекономити місце в машині та час на приготування їх на озері, а з зернових взяти з собою 5 кг. замоченого тигрового горіха, який варили вже на місці.

Оплативши все нам дозволили вже о 8.30 заїжджати на озеро у свій сектор №22, по при зазначений час заїзду о 12.00. По дорозі до сектора який знаходився на протилежному боці від будинку адміністрації, ми розкривши роти в перше мали змогу роздивитися озеро Шумбар у всій його красі, і перша думка яка закралася в мене: «яке ж воно маленьке, але які ж в ньому риби плавають!». Приїхавши у свій сектор №22 який має назву – Мис Юрія Бегалова, дивлячись на карту озера даний сектор трохи висунутий немов «язик» в глиб озера навпроти якого праворуч в воді спостерігалося два камишових острова. Неподалік розміщувався сектор №21, але його орієнтир був розвернутий вздовж прилеглої з лівої сторони берегової лінії та дороги. Територія сектора висипана дрібною галькою, як на морі. Стовбури всіх великих дерев захищені сіткою від звірів які мешкають в прилеглих лісах, під деревами стояв імпровізований стіл зі стільцями у вигляді величезних пеньків, все чисто і по Європейські.
На озері існують чіткі та строгі правила перебування, і з кожним роком власник озера та адміністрація намагаються зробити все щоб максимально зберегти рибу нанісши їй мін. травматизму.

- Користування на озері короповими матами та сумками для зважування риби тільки тими що видає адміністрація озера, які постійно обробляються антисептиками. Мати величезних розмірів, з високими м'якими бортами та двома ручками для перенесення мата — спеціально пошиті, щоб навіть самий великий риб не отримав травму під час зважування чи фотосесії.

- Тільки безбороді гачки, щоб мінімізувати нанесення травматизму губам риб, та легкого звільнення риби від гачка і виймання гачка з губ карпа. З безбородим гачком риба має тільки маленький прокольчик і ніяких дир та рваних губ, які наносить безбородий гачок. Багато скаже що часті сходи через такі гачки й вони не популярні в нас? За всю рибалку ми мали лише один схід, і то біля самого підсака карп почав активно махати головою і гачок вискочив, решта без проблем сіклася і виважувалася. Дані безбороді гачки ми замовляли через хлопців які возять снасті з Англії (оскільки в нас знайти потрібні нам безбороді гачки важко), наш вибір впав на Korda Kaptor Wide Gape №4 та Korda Kaptor Kurv Shank №4

- Основна ліска мін. 0.35, щоб зменшити кількість обривів ліски. Ми користувалися лєскою FIN RUBIN CARP 1000 м. (гранатового кольору) – хороша, крепка, жорстка ліска, жодних нарікань на неї не було, жодних зрізів об ракушку, хороші польотні характеристики, в ніч під світлом ліхтаря її не видно як флуро ліски, але більш менш видно. Використання таких товстих лісок дуже сильно обмежує риболовів в дальності закидання оснасток, тому для риби створюється своєрідна зона комфорту перебування на відстані від 130 м. і далі, оскільки закинути таку «проволку» далі 120 м. не так вже і легко, і потрібно робити певні оснастки та маніпуляції з ними щоб збільшити польотність оснасток.

- Груза до 120 гр. Ще один нюанс який впливає на дальність польотних характеристик вашої оснастки. Чому макс. 120 гр.? - мені важко відповісти. Оскільки Європа помалу починає відмовлятися від свинцевих грузил, які по їхній теорії забруднюють дно водойм. Але що при 120гр. грузилу, що при важчому грузилі забрудненість напевно не суттєво буде відчуватися в різниці 20-40 грамах. Але то їх озеро і їхні встановлені правила, якщо хочеш рибалити мусиш дотримуватися.

- І ще декілька інших правил, які слід врахувати при підготовці до поїздки на оз.Шумбар. Дані правила є на їх оф. сайті навіть російською мовою. http://www.ksr-korana.hr

Не затягуючи з часом почали розставляти табір, адже по прогнозу передавали дощі, і потрібно було все швиденько розставити й по можливості промаркувати сектор та визначитися з точками лову, а далі можна і в дощ займатися рештою справ. Ні для кого не секрет що маркування на озері Шумбар дуже особливе і складне, до того ж і цікаве, завдячуючи структурі та рельєфу дна озера. Дане озеро – це в минулому затоплений кар'єр з видобутку глини, котлован даного кар'єра переповнений ямами, язиками, столами, пупками та різноманітними аномаліями, і дуже важливо саме прив’язуватися до даних аномалій які полюбляють місцеві підводні монстри. Тому тут було дуже важливо чітко відмаркуватися і знайти дані місця і максимально точно їх обловлювати, адже можеш промахнутися і не побачити клювання взагалі. Траплялися випадки що навіть з такого наповненого рибою озера риболови поверталися з нулями. Тому маркуванню приділяємо стільки часу, скільки потрібно для детальної карти. Хоча мали додатково роздруковану карту з глибинами яка є в вільному доступі на оф. сайті озера. В цілому вона більш менш правдива стосовно глибин, проте відстані потрібно було визначити самостійно. Отже, маркерне вудилище в воду, дальномір з картою маркування в руки й погнали. Маркувати почали праву частину сектора і рухаючись променями в ліву сторону. Нам відразу показалися перспективними місцями острова і на нашу думку риба там повинна крутитися і можливо жити. Мареком знайшли яму на відстані 135 м. за дальнім островом (дане місце активно кормили рибалки праворуч на сусідньому березі, кидаючи спомби на край острова по їхньому орієнтиру). На відстані 115-110 м. відчувається чітке стукання (можливо ракушка), в інших місцях його не спостерігалося, і дана відстань якраз була чітко навпроти острова. Далі на відстані 67-65м. ми знайшли теж заглиблення своєрідне русло між ближнім та дальнім островом, на осі якого розміщувалися ще два торчащих з води корчів. Місце цікаве, але і небезпечне своїми зачепами, рибу там потрібно було форсовано виважувати намагаючись розвернути в ліву частину сектора, не даючи їй зайти в ті корчі та нависаючі гілки островів. Там ми залишили дві риби з оснастками й один свій спомб (але про це далі). Дане русло на 67-65м. йшло перпендикулярно вздовж нашого сектора. Ліворуч сектора де відкрита вода, спостерігався стіл на глибині 3.5м. (дану точку ми відклали на потім), Також під час маркування ми знайшли невеличкий коряжник прямо по центру сектора на відстані 55м. де мало не лишили маркерну оснастку, проте обірвали оснастку на робочому вудилищі. Отже, в підсумку приймаємо рішення закинути на 130-135м. першу палку зі стіком, другою і третьою палкою обловлювати 110-115м. де чітко простукувалося дно, і дану точку кормити спод міксом, а четверту палку закліпсувати на відстані 65м між двома островами й також активно кормити дану точку спомбом. Ще в нас було дві палки – оскільки ми брали два білети, тому даними вудилищами ми перші дві доби пробували шукати рибу, і поставивши їх окремо від род пода з лівої сторони обловлювати всю ліву сторону вільну від пресингу лісок, та корму.

Далі потрібно було приготувати спод мікс. Поки ми маркувалися хорвати на адміністрації зварили нам 10 кг. кукурудзи та 5 кг. коноплі. По приїзду в сектор ми відразу поставили варити тигровий горіх. Отже, в складі нашого спод мікса були варені зернові (кукурудза, конопля, тигровий горіх частково дроблений), перед кожним закормом ми окремо заливали порцію зернового міксу СSL CC Baits, також окремо ми задіпували пелет ред в СС Мoore Мinamano, окремо ломали навпіл та четвертини варені бойли Source та пилящі бойли CC Baits Professional Soluble Squid Octopus та CC Baits Professional Soluble Squid-Cranberry. Перед кожним закормом всі ці три окремі частини ми змішувала разом в необхідній для закорму кількості та відразу все висипали за допомогою спомба. В загальному за всю риболовну сесію в нас пішло 10 кг. кукурудзи; 5 кг. коноплі; 5 кг. тигрового горіха; 10 кг. пелета ред та халібут; та 20 кг. варених бойлів та 10-15 кг. CC Baits Professional Soluble Squid Octopus та CC Baits Professional Soluble Squid-Cranberry. І враховуючи те що по всьому озері ми кормили найбільше у порівнянні з рибалками які стояли в інших секторах які потрапляли в наше поле зору. Кожен ранок та в вечері, а також після кожного клювання летіли спомби зі спод міксом у воду.

Згодом всі прути були закинуті в воду в очікуванні перших риб сезону. На насадках використовували по інформації від людей які тут рибалили та інформації з інтернету дві кукурудзи з підсадкою підрізаного жовтого поп апа — в нашому випадку CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм. та CC Baits Fluoro Pop-Ups (Honey) 10 мм. Також наші улюблені насадки – діповані бойли CC Baits Glugged Baits (Spices; Squid Octopus; Squid – Cranberry; Gammarus Belachan) з підсадкою поп апа, і звісно варені бойли Source якими кормили. Як новинку цього року намагалися протестувати двотонні поп- апи CC Baits Two-Tone Pop Ups, які досить добре себе показали як самостійна насадка так і в комбінації CC Baits Glugged Baits, і вже серед даної новинки в нас з’явилися свої фаворити.
Кожну насадку ми закидали разом зі стіком, на ближню точку робили ковбаси, а на дальню маленькі стіки товщиною 2-3 см. Основа нашого стік мікса була CC Baits Stick Mix Squid Octopus в яку ми добавляли крушені варені бойли Source, мікро пелет (ред, халібут, та бетаін грін), а також поп-ап крошку, для візуального та взривного ефекту. Перед закиданням оснастку зі стік міксом пробували вмокати в СС Мoore Мinamano, але особливої різниці ми не побачили від використання такого роду діпу.

Перша покльовка не завтсаила себе довго чекати, в 11.30 перше клювання сезону 2019 на мега прекрасному озері Шмубар, запрацювала точка навпроти дальнього острова з 110м., підсікаю – Я, по відчуттям не сильний супротив риби, думаю що дає в знаки що риба ще не відійшла від зими й поводитися в'яло, через декілька хвилин вдається завести його в підсак і покласти на мат, в сумку і на ваги (новинка в моєму арсеналі – механічні ваги Reuben Heaton Standard 4000 Series Scale Ukraine 50kg Limited Edition в Українському стилі зі шкалою в 50 кг.) де є можливість відрегулювати (зтарувати мішок чи сумку відразу і не проводити даних маніпуляцій повторно), але шкала з кроком 200 гр. (тобто ваги для трофейної рибалки) так от вага першого нашого коропа зловленого на оз. Шумбар показала 5.500, клюнув на одинарний двотонний поп ап CC Baits Two-Tone Pop Ups . Не гігант, але для нас дуже важливо не спустити першу рибу, і тоді рибалка має піти по наростаючій, що нам і вдалося зробити. Стало цікавіше і веселіше, задачу номер один (відійти від нуля) виконано, далі завдання – риба за 10 кг.
Далі погода почала псуватися, і почав йти дрібний дощ який продовжувався протягом всього дня – благо нам вдалося поставити табір, та відмаркуватися і закинути всі вудилища. Лишилося тільки відпочивати, кормити точки та ловити рибу. В цю весняну пору сонце ще сідало рано, близько 17.00 ми перезакинули всі вудилища і вирішили докормити точки вже на ніч. Проте під час годування в 17.30 клювання знову з під острова, але з дистанції 115 метрів., (черга виважувати Вані), проте на цей раз вудилище починає гнутися куди сильніше, риб починає зтравлювати лєску, на Івановому обличчі радість, що він нарешті тримає на тому кінці лєски першу рибу сезону 2019 і першу рибу яку він виважує на Шумбарі, і переживання спустити цю рибу. Грався він з нею добрих 15 хвилин, спочатку більшість з них повільно йдуть до берега і вже 2-3 метра від берега починається саме цікаве і основне виважування, риба прижимаєтья до дна і впирається мордою в багаточислені бровки, або ж старається зайти і впертися в прибережні зарослі камиша. При виважуванні біля берега вся риба в кришталево чистій воді здається дуже маленькою (так візуально скрадає вода розмір риби), але заглянувши в підсак чи піднявши його щоб покласти риба на мат, починаєш реально відчувати важкість і величину риби. Вані вдається завести рибу в підсак і поклавши на мат, ми побачили реального велетня, вага показала 18.000, ми раділи як діти по при те що то не була наша рекордна риба, ціль спіймати рибу за 15 кг. ми виконали вже в перший день, а ще чотири дні попереду. Даний карпік клюнув на CC Baits Glugged Baits (Squid – Cranberry) з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм. Поки ми готували все (фотоапарат, штативи) щоб пофотографуватися з рибою, їде четверта палка з русла між островами, підсікаю тепер – Я. По відчуттям супротив сильніший в порівнянні з попереднім малюком. Стараюся максимально відвести й розвернути рибу від островів і нависаючих гілок та підвівши до берега, риб розвертається і зтравлює декілька десятків метрів жилки, виважування починається майже з самого початку. Риба впирається в бровки та не хоче йти, після 10 хв. нам вдалося завести рибу в підсак, вага показала 14.000 кг. клюнув він на дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Honey) 10 мм. Працюють майже всі насадки які ми використовуємо, але розуміємо що має бути якійсь фаворит який повинен приносити більше і стабільно рибу.

 

На березі два не закинуті палки, які переоснащуємо та назад у воду, і догодовування точок та очікування на нічних гостів, та рибів за 20 кг.: - «Апетит приходить під час їжі»; так само і в даному випадку, зі збільшенням клювань і ваги риби, хочеться більшого. З настанням темноти почали займатися приготуванням вечері. Погода була без змін – лив дощ і навіть не було натяків на те що він закінчиться, Ваня подивився прогноз на час нашого перебування на озері, і він був невтішним. Чотири дні безперервної води з неба і місцями грози. Мені було байдуже, оскільки я запасся речами по повній і міг міняти речі як рукавички, але новий дощовичок Fox Chunk LW Camo RS 10k дозволяв комфортно перебувати навіть під самим дощем (ніде нічого не затікає, весь одяг під низом сухий, комфортно притулити важку рибу до тіла під час фотографування не боячись що все буде в слизі, і саме головне в ньому не парить та навіть під час постійного перебування в ньому під дощем він не промокає), у Вані справи з запасним одягом були трохи гірше, під час всієї рибалки він замочив всі речі не маючи дощовика, і мені його було трохи шкода, коли після котрої риби він в тих мокрих шмотках мостився на розкрівушку.

Повечерявши, перезакинувши всі прути, в нічній тиші ми помалу почали залазити у свої спальники. Не встигли ми задрімати й о 00.10 нас піднімає шалений звук сигналізатора, черга боротися з капом Вані. Трохи згодом він розуміє, що оснастка якось дивно себе веде в воді, вже ближче до берега бачимо обмотану навколо нашої лєски чужу оснастку з прив’язаним на глухо до лєдкора шоклідером (мені здається такі речі неможна робити, оскільки той риб плавав майже з 10 м. шнурка), не форсуючи заводим рибу в підсак. Як виявилося то була чиясь риба яка зійшла обірвавши оснастку на вузлі лєски й шока, і в подальшому пропливаючи обмоталася навколо нашої лєски, рибу звільнили й записали у свій актив чуже грузило з лєдкором і кліпсою. Рибу на ваги й вага завмирає на позначці 23.900 – новий особистий рекорд Вані який до того становив 18.500, хоча і заплутаний в нашій лєсці, але заведений в підсак і звільнений від чужого монтажа. Сказати що Ваня був радий своєму новому рекорду – це нічого не сказати. Сон і втома кудись зникають, починаєш забувати за змоклий під час виважування одяг. Фотосесія з маніпуляціями освітлення штативами й т.д для хороших фото з новим рекордом Вані. Цієї ночі відбулося ще одне клювання о 03.30 (дзеркальний короп вагою 11,500) і до самого ранку тиша, яка дала нам трохи вздрімнути. З настанням ранку та ранковою кавою нас потурбував знову звук сигналізатора, виважування і короп вагою 14,000 - насадка дві кукурудзи з підрізаним поп-апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Honey) 10 мм.

Як підсумок першої доби: шість риб (мін. 5,500; макс. 23,900). Поки Вані вдається піднімати важчу рибу ніж мені, кожну рибу яку мені вдавалося виважити та дістати, Ваня діставав важчу, черга виважування, нічого не вдієш, хіба пропустити хід :). Задача мін і дві наступні виконані вже в першу добу. Тепер стоять нові задачі та амбіції, моя – побити власний рекорд у 25,300, Вані – побити теперішній рекорд, який трохи не чесно був встановлений, і звісно просушити свої речі. А також риба за 30 кг, на здійснення чого ще три доби попереду.

День 2. День м’яса та шашлика, день нових рекордів.

Сповнені амбіціями та надій встановити нові свої рекорди, за якими ми сюди приїхали, розпочали другу добу перебування на озері Шумбар що в Хорватії. Отже, друга доба розпочалася, точніше продовжилася поганою погодою, затягнутим хмарами небом та безперервним дощем, вітру як такого не було, і температура повітря становила +12-14 С
Але погода нам ніколи на заваді не стояла на шляху до нашої мети, тому сповнені сил та амбіцій працюємо по програмі минулого дня намагаючись збільшити обороти. Перше клювання відбулося о 10.50, але дана риба вагою 14.000 пішла в першу добу. Далі була затяжна пауза, аж до 14.00, тільки тоді проявила себе перша риба другої доби вагою 12.000, і відразу поїхала наступна палка о 14.10 короп вагою 14.200 (спрацювали перша та друга палки на насадці дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Honey) 10 мм). Початок другої доби вже є і майже дуплет, це не могло радувати.

Ближче до обіду прийняли рішення посмажити шашлик з угорського м’яса яке ми придбали в Ашані поблизу Будапешта, поки видно і нема сильної зливи Ваня прийнявся розпалювати вугілля в мангалі який ми привезли з собою, та готувати м’ясо до жарки. Я займався годуванням ближньої точки між двома островами, і час від часу щось фотографував. Під час годування точки о 15.30 починає їхати четверта палка – м'ясо в сторону, карпи атакують. І ми вже стоїмо з палкою та підсаком в руках. Не тривале виважування і дзеркальний короп вагою 12.500 на маті. Посмажити спокійно м'ясо нам так і не вдалося, маніпуляції з рибою на маті, фотосесія намагаючись відзняти якісно та цікаво, зважування, забирають теж не мало часу, який в такому русі летить дуже швидко. Тому всілися ми поїсти близько 17.30, але не до їжі знову їде палка. Приходилося навіть вже ізгалятися, тримаючи прута в руках інший підносив шашлики й на ходу запихав в рот тому хто виважував. Риба в цей проміжок часу була максимально активною, кожні 30 хв. покльовка. Цього дня в нас в перше спрацювала пошукова палка, яку ми прозвали Чингіз Хан. Дані два прута ми закидали ліворуч сектора вільну від лесок і пресингу навмання з великими стіками. Виважування і короп вагою 13.200 на CC Baits Glugged Baits (Spices) з поп апом CC Baits Two-Tone Pop Ups. І в такому темпі вже до сьомої вечора ми мали в активі цієї доби 7 риб, динаміка клювання збільшилася в порівнянні з минулим днем, лишається як мінімум тримати темп.

Проте по озеру в інших рибалок були результати не дуже, в наше поле зору потрапляли чотири сектори де стояли рибаки, то найбільший рух спостерігався в секторі «Дуби» де стояли росіяни, які приїхали на двох автобудиночках – прикольно, комфортно, але мені здається що справжня рибалка це намети, розкрівушки, а не тотальний комфорт і all inclusive. Ми в бінокль бачили як вони декілька разів брали рибу. Як потім сказали хлопці які заїхали після них в їхній сектор, то вони спіймали всього п'ять риб, але напевно був один якийсь цікавий екземпляр, бо лунали крики, радість, мало не гімн грав і феєрверки стріляли, проте нам до спини, і нас цікавить своя риба і свій відпочинок.

Наближалася ніч, а дощ не припинявся ні на хвилину, і цього дня ми вперше стикнулися з проблемою зачепів, клювання у 22.40 на четверту палку, намагаємося розвернути рибу в ліву сторону сектора, але їй вдається добратися до острова першою, в результаті зачеп і прикрий схід, але оснастку вдалося дістати не обірваною. Через 20 хвилин паровозить друга палка з дистанції 115 м., черга виважувати змоклого до трусів Вані (але це йому не заважало, і особливо він дискомфорту не відчував, адже приїхав за своєю мрією – озеро Шумбар та місцеві шарани). Виважування затягнулося на хвилин двадцять, і рибу вдається завести в підсак, вага показала 18,500. Ваня радіє спійманому трофею, а я радію тому що наступна черга виважувати моя. Але своєї черги мені прийшлося чекати до 02.40, ми вже полягали у свої спальники в надій трохи зігрітися і подрімати, але шалений звук сигналізатора заставив швидко піднятися та в темноті шукати чоботи й тапки щоб вискочити з палатки. Зпрацювала знову четверта палка між островами, розуміючи що вже одна риба там була втрачена, максимально стараюсь тримати рибу і не дати їй повернути в сторону свого притулку. Вудилище гнеться ніби тягнеш мішок з картоплею, риб особливо не чинить опору і йде як бревно, лише декілька метрів від берега намагається прижиматися до дна не даючи себе підняти, але з декількох спроб здається і ми заводимо його в підсак. У світлі ліхтаря я помічаю, що в підсаці реальний трофей і можливо мій рекорд, піднімали ми його на мат у двох, вага показала 27,200. Ура!!! – мій новий рекорд встановлено, радості моєї не було меж, Ваня радів теж як дитина. (рибалка вже склалася як в кращих домах Парижа), фотосесія якій трохи заважав дощ, і постійно потрібно було протерти фотоапарат та об'єктиви від капель дощу та запотівання скла. Випускаємо монстра і сон вже не бере, як можна заснути коли трапилася така подія. Далі через годину знову дає про себе знати четверта палка, цього разу карп вагою 10.000, ця і попередня риба клюнули на дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм.

 

Наступне клювання відбулося теж через годину, і знову четверта палка яка принесла нам цієї доби найбільше покльовок о 05.10 клювання і черга виважувати Вані, по поведінці ситуація подібна моєму попередньому рекорду, але риба цього разу пішла різко в ліву сторону на відкриту воду, і брати її в підсак довелося чи не з 21 сектора. Завівши в підсак ми побачили що там теж монстр, якого доведеться нести у двох на мат, звільняємо від гачка та кладемо рибу в сумку для зважування і вага завмирає на позначці 28,500. Ваню мало не розірвало в хлам, від щастя, ніч трофеїв та рекордів, це просто взрив мозку, за три години спіймати три риби, і дві з них під тридцять кілограмів, який сон. Святкування своїх рекордів, у нашому випадку за чашкою кави – оскільки вже починало помалу світати, і з припливом адреналіну сон взагалі пропав, емоції зашкалювали. Ваня сказав, що за тим чим він сюди приїхав він вже все отримав з повна: (може він мав на увазі змокші від безперервного дощу до трусів шмотки - ХЗ ), і тільки лишається відпочивати і насолоджуватися таким неочікуваним відкриттям сезону. Далі до самого ранку ми клювань не бачили. Як підсумок другої доби ми спіймали 12 риб, найбільше працювали друга палка – 115м. та четверта 65м., ця доба нам принесла нові наші рекорди, але і перший зачеп і втрату риби, чого в попередній добі в нас не було.

День 3. Погіршення погоди. Смуга сходів та обривів оснасток.

Протягом всієї ночі лив безперервно дощ, і температура повітря почала по трохи опускатися. Тому, що в ночі нам так і не вдалося поспати, готуємо каву та сніданок і починаємо свій день з самого початку – приготування свіжої порції прикормки та годування точок. В тактиці та розташуванні прутів вирішуємо нічого не міняти, аби не погіршити свій результат (кожен прут приносив рибу, один менше, інші більше, але приносили), за винятком палок Чингіз Ханів з яких ми отримали одне клювання. Але їх ми не кормили, а основна кількість риби бралася в п’ятні чи навколо кормових пятен. Тому великого вихлопу від тих пошукових палок ми не очікували й закидали їх в стороні, щоб не пресувати та так робочі точки. Після годування в 11.53 відбувається клювання з дальньої очки, виважування і короп вагою 24.900 на маті зпрацювала насадка варений Source з поп апом CC Baits Two-Tone Pop Ups. Ця риба пішла в залік другої доби. Після цієї риби змотані після мега продуктивної і активної «мокрої» ночі, ми прилягли й вирубилися аж до 15.00. Нас і наш сон ніщо не турбувало, і так ми проспали пів дня. Клювань не було взагалі.

 

Проснувшись почали займатися обідом чи то вечерею, та годуванням точок. Ми стабільно підкидали по декілька спомбів на точки, і судячи по рибалкам на озері ми кормили найбільше, хоча по міркам Шумбара 15 л. відро корму на день для місцевих гігантів це ніщо. Сусіди лише час від часу кидали максимум по 5 спомбів і на тому все. Згодом помітили що з двох секторів з'їхали рибаки й росіяни теж, на їх місце приїхали інші хлопці (напевно то теж один з най перспективніших секторів) Близько 20.20 клювання в берег на третю палку, але підмотавши та піднявши вудилище не засікання. Так без риби ми зайшли в ніч третьої доби. І перше результативне клювання ми отримали тільки у 23.00 на перше вудилище клюнув короп вагою 15.000, через годину спрацювала четверта палка короп вагою 11.300 насадка — дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм. Через пів години знову клювання, але в берег, а таких покльовок в нас не було взагалі, вся риба клювала активно і шалено паровозила зтравлюючи лєску зі шпулі, але не цього разу. Підсічка і при виважуванні легенькі стуки передавалися від бланка вудилища в руку, як виявилося клюнув лящ, приблизно він заважив 3.000, це був перший лящ в нашому активі. Наступну покльовку ми отримали в 03.10 на перше вудилище, спокійне виважування, але риба перед берегом заводить в зацеп якраз навпроти сектора на відстані 35-40 м. який ми знайшли ще під час маркування і де мало не залишили всю маркерну оснастку, проте вданому випадку рибу дістати нам не вдалося і в результаті обрив. В 05.30 знову клювання, цього разу успішно коропа вдалося завести в підсак вага показала 13,800; через пів години знову зпрацьовує ця палка, але рибі вдається втекти до острова в результаті чого знову зацеп і обрив. Під час таких зацепів ми пробували ставити палки на род под з відкритою дужкою, в надії що риба вийде з куща і продовжити виважування, але жодного разу це не зпрацьовувало. О 7.00 та 745 ми отримали ще два клювання які вдалося реалізувати два дзеркальні коропа 15,800; та 13,000 сфотографували та відпустили назад у воду підростати, у 8.00 знову клювання і цього разу заводимо коропа вагою 20.800 насадка - CC Baits Glugged Baits (Squid Octopus) з поп апом CC Baits Two-Tone Pop Ups. Через годину знову сигналізатор розривається на пруті який нам приніс попередню рибу, виважування і найменша риба цієї сесії короп вагою 5.000 заводиться в підсак. Цієї доби най результативнішою був ранковий період з 5.00 до 9.00 ми отримали сім клювань, шість з яких вдалося реалізувати, і цієї доби най краще працювала третя палка – дистанція 110 м. Вже потім аналізуючи таблицю клювання риби, я помітив що протягом чотирьох діб працювали всі точки в хаотичному порядку, і важко виділити одну якусь яка стабільно приносила багато риби, якщо другого дня працювала четверта і друга палка, то третього краще себе показувала третя. Якщо судити і аналізувати відносно кормових п’ятен то кількість клювань навколо кормової точки 110 і 65 м. приблизно однакова, хоча вся велика риба була спіймана з точки 65м. З настанням ранку погода не мінялася, хоча по прогнозу передавали затишшя та припинення дощу, на яке ми дуже надіялися.

День 4. Фінішна пряма. Нашестя мишей

Настав ранок та початок четвертої і завершальної доби нашого перебування на озері Шумбар що в Хорватії, а з ним і погода почала по трохи мінятися. Хмар на небі поменшало і де-не-де почало пробиватися сонечко, а з ним припинився дощ. Ми відразу почали діставати всі свої промокші шмотки в надії просушити їх і по сухому зібрати всі мало необхідні речі в машину.
Разом з сонечком і закінченням дощу прийшли миші – багато мишей, вони були по всюди в лабораторії в палатці, повзали на маті та підсаці, під под подом, збираючи зернові які де-не-де були розсипані по сектору. Вони не боялися нічого, інколи можна було підійти на метр до них і тупнувши ногою миш втікала. Це був просто жах, їх було дуже багато і вони були по всюди. Інколи навіть задумувався, що гірше, безперервний дощ, чи миші по всюди.
По стандартній схемі годує свої точки спод міксом склад якого описаний вище, але цього разу приймаємо рішення в стороні поблизу 21 сектора відмаркувавшись зробити зернову точку і спробувати половити в ній та навколо двома тими Чингіс Ханами. Оскільки міксу зернових (кукурудзи, коноплі та тигрового горіха) лишалося ще ціле відро окрім стандартного спод мікса яким ми годували протягом трьох діб, ми взяли ті зернові змішали до купи й залили СSL CC Baits. На протязі дня я викидав те відро зернових на точку в 90 м. і закинули туди дві палки.

 

Дощ перестав і ми повилазили з палаток і основну масу часу проводили вже не в лабораторії ховаючись від дощу. В постійному русі, перезакидані вудилищ, годуванні, сушці речей проходив день. В мене розрядився фотоапарат і я попросив у Вані щоб той завіз зарядне, підзарядити батарею на охороні, а згодом я за ним повернусь, тим самим створивши не стандартну обстановку для клювання, проте не спрацювало. Далі пройшло трохи часу і я пішов навколо озера за батареєю від фотоапарата заодно подивитися озеро, поспілкуватися з рибалками. По дорозі помітив що з іншої сторони з'їхало з двох сеторів рибалки й сидів один хорват, який ховався в палатці як я повз нього проходив, мені не хотілося лізти в палатку і турбувати його, можливо як би він знаходивсябіля вудочок, тоді привітавшись можна було б підійти й побалакати. Забравши зарядне по дорозі назад я пішов іншим шляхом повз 7-4 сектори де в одному з них стояли рибалки зі Словенії – підійшов, привітався, вони мене прийняли за росіянина, хоча я вітався англійською, а кажу що я не РУС, як вони мене назвали, а гордо кажу що я Українець. Вони відразу запропонували мені пива тим самим проявивши свою гостинність. Я помітив що в них в секторі було два род поди й по три прути на кожному, тобто вони оплатили два квитки та тим самим їм дозволено було ловити окремо по три палки, що судячи по рибалкам на озері роблять всі. Так само зробили і ми з самого початку, але трохи жаліли що то лишні витрати й можна ловити на три прути та по черзі виважувати у двох, хоча і шанси впіймати рибу зменшуються у двійчи, але надалі ні на грам не пошкодували що переплатили й ловили теж на два род поди по три палки. Почали ми з ними спілкуватися – англійською, вони розказали що в них не дуже з кльовом і спіймали всього одну рибу на 17.000, але вони сиділи тільки одну добу, проте їм загодовували точки лову з човна. Є така опція – платиш символічних 2-4 євро (точно не скажу, бо не користувалися такою послугою), підпливає працівник озера до тебе на човні ти сідаєш з ним в човен і пливеш на свої перспективні точки й ковшем, лопатою чи просто висипавши відро чи скільки ти плануєш висипати, сиплеш корм на точку, і завозять тебе назад на лодці. Даною послугою ти можеш користуватися двій чи на день (в ранці і в вечері) в інший час це заборонено. Трохи поспілкувавшись я пішов у свій сектор, по дорозі фотографуючи озеро. Дізнавшись що під час моєї відсутності нічого не змінилося і риби не клювали, продовжили пакувати лишні просохші речі.

Першу рибу четвертої доби ми спіймали лише о 15.20 короп вагою 15.000. Поки ми пере закидалися та годувалися чуємо в спину «Слава Україні!!!», повертаюся і бачу знайоме обличчя, але не можу пригадати бо особисто не знайомий, як виявилося Serhiy Bachynskyy член Клубу РК Кричевичі, відпочивав з хлопцями і приїхав на місце росіян в сектор «Дуби» і випадково побачив в ФБ де постив Ваня, що в цей час рибалять Українці – Земля кругла і світ тісний, що тут говорити. Привітавшись і вже познайомившись довго стояли та розмовляли на різноманітні теми, і під час розмови в нас відбулося клювання з зернової експериментальної точки, тривале акуратне виважування і лускатий короп вдається завести в підсак, вага показала 19.000 і це в присутності Сергія. Ще довго ми спілкувалися, і почало по трохи темніти і знову клювання з експериментальної точки, але в берег, піднімаю палку і не засікання, а перед тим в нас клюнув лящ вагою 3.500. В перше бачу ляща такої величини й ваги, і що цікаве все тіло покрите шипами як в дракона, ми його прозвали – зомбо лящ.

З настанням ночі нас чекала друга порція замаринованого в раці шашлика, приготуванням якого займався Ваня, салат і соус за мною. Проте цього разу ми спокійно наминали м'ясо в сухий і безтурботний вечір, помалу підступала ностальгія що взавтра вже до дому і хто знає коли ми сюди знову приїдемо, але це тільки початок сезону і попереду ще купа не менш цікавих виїздів. У 23.15 та 00.20 відбулося ще дві покльовки й одна з експериментальної точки на дві кукурудзи з підрізаним поп апом CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм. коропи вагою 14.400 та 13.000 були успішно заведені в підсак, сфотографовані та випущені. І до самого ранку і виїзду ми так і не отримали жодного клювання. Цієї доби точка з 65м. нам не принесла жодної риби, хоча ми нічого не міняли в тактиці та прикормці, можливо зміна погоди вплинула - хз.

День 5. Дорога до дому.

З настанням ранку всі сили були кинуті на складання табору та речей, які вдалося повністю просушити. Я до останнього не збирав прути в надії спіймати як то кажуть: - «На коня!», останню рибу на даній сесії, але не вдалося. І згадуючи всі наші попередні виїзди ми жодного разу не ловили рибу під час зборів. Але не страшно.

Підбиваючи підсумки нашого чотирьох добового виїзду нам вдалося спіймати 31 карпа – 5 з них заважили за двадцять кілограмів, встановити свої нові особисті рекорди: мій 27.200 у Вані 28.500., де їх перебивати – хз., але все ще по переду і стоїть тепер нова ціль риба за 30 кг. Також нам вдалося спіймати два великих лящів. Мали прикрих 3-4 зацепа, і один прикрий схід карпа біля самого підсака, який махнув головою і вискочив гачок з наживкою.
На даній рибалці ми в перше користувалися безбородими гачками, по при не популярність в нас на Україні та негативні відгуки в сторону частих сходів, ми даними гачками лишилися задоволеними, все напевно залежить від вміння виважування риби, і від рваності губ карпа. На Шумбарі в риб всі губи більш менш цілі, можна також зсилатися на початок сезону, що риба ще мало бачила гачка і на ньому бувала і губи позаживали, але виймаючи безбородий гачок з пащі карпа лишається маленький проколчик, а не дирка від бородки.

В котре нас порадувала вже нами облюбована продукція торгової марки CC Baits, яку ми активно використовуємо протягом сезону, як в прикормці так і на насадках. Також цікаво було потестувати новинку цього сезону двокольорові поп-апи CC Baits Two-Tone Pop Ups, на які нам теж вдалося спіймати декілька риб. Але дві кукурудзи з підсадкою поп-апів CC Baits Fluoro Pop-Ups (Pineapple & N-Butyric Acid) 10 мм. та CC Baits Fluoro Pop-Ups (Honey) 10 мм. були поза конкуренцією.
Далі зібравши всі речі й завантаживши машину заїхали на охорону здати сектор і попрощатися, та сказати до зустрічі (оскільки є бажання ще неодноразово сюди повернутися за велетенськими амурами та карпами за 30 кг.). Покинувши озеро вирішили заїхати в Карловац в супермаркет купити дітям гостинців і зрозуміли, що спокійно з України можна їхати аж до самого Карловаца і вже тут на місці закупляти всі необхідні продукти – супермаркет INTERSPAR, вибір яких тут набагато більший і цікавіший ніж в Ашані біля Будапешта.

Виїхали ми з Карловаца десь о 12.30 і вже по знайомій нам дорозі заїхавши на заправку і заливши повний бак пального (вартість соляри на наші гроші 40 грн/л.) рушили в сторону Загреба. Дорога проходила вже без всяких непередбачуваних пригод, ми активно обговорювали наш виїзд, ділилися емоціями. Загреб поїхали швидко, далі Будапешт і Ніретхаза і близько 21.00 ми стояли на Угорському кордоні, під'їжджаючи до якого Ваня себе налаштував що почнуть знову шманати і виникнуть проблеми з ввозом нашого рибацького скарбу. Але швидко і без проблем ми пройшли кордон, Українські митники перепитали звідки їдемо, чи не веземо риби й чи всі снасті наші бувші в використанні, а не нові куплені за кордоном, і як запасний варіант якщо виникнуть якісь не зрозумілі питання нам на озері видали спеціальні ліцензії, які видають кожному рибалці на озері, в яких вказано хто і в які дати перебував на даному озері. Але дані ліцензії не довелося показувати на кордоні, хоча при перетину їдучи в Хорватію, таки папірці суттєво спростили б перетин крдону. 21.30 ми на Україні – ми майже в дома, лишилося 470 км. Приймаємо рішення їхати помалу, а там дивитися по ситуації, якщо буде важко і захочеться спати, то будем ставати на ночівлю. Близько одинадцятої ночі ми почали їхати Карпатськими серпантинами швидкість не перевищувала 80 км. Через погану видимість, відсутність світловідбивачів на відбійниках і нормальної розмітки їхати в таких умовах реально небезпечно. Вбивши в навігаторі якусь кафешку чи ресторанчик натрапили готельно ресторанний комплекс "Сhalet" (с. Ганьковица – 175 Свалявский р-н., Закарпатская обл. GPS: ш. 48.60110, д. 23.0448) один з не багатьох закладів який працював в ту пору і де працювала кухня. Ціни помірні, кухня смачна, атмосфера та інтер'єр дуже цікаві в стилі австрійських будиночків, тут і за бажанням можна переночувати. Але добре перекусивши, втома пропала і ми на одному диханні проїхали решту дороги, за винятком ділянки дороги де нас хотіла натягнути жіночка поліцайка, ми не помітили знак STOP і проїхали його, а вона вибігаючи з будки навіть чупа-чупс не встигла дістати й зупиняла нас махаючи рукою, можна було їхати і включити тюленя що ми не зрозуміли кому вона там маше руками, але не стали нариватися на неприємності й зупинилися, після повчальної бесіди нас відпустили з усним попередженням. Ще десь на тих перевалах ми вскочили в таку яму що мало не по відвалювалися колеса, як потім Ваня вже в дома помітив на одному з колес гулю з 5 см. в діаметрі, добре що вона не рванула нам десь по дорозі, а то хз. як все могло б закінчитися. І так я в 5.00 був вже в дома. Емоції від поїздки тримають ще по сьогоднішній день – хочеться ще, але хорошого по трохи, да й робота теж чекає.

Як підсумок наші всі сподівання від такої пригоди оправдалися з повна, і ніхто з нас не очікував такого результату. Я думаю нам вдалося підкорити Європу й озеро Шумбар.


Коментарі