Чемпіонат світу 2017. Тарас Сендега

Докладний звіт Тараса Сендеги, керівника делегації збірної України, про чемпіонат світу 2017 р.

Коли всім народом дмухнути – ураган буде.
(народне)

Еволюція. Еволюція у всіх проявах життя. Перехід кількості у якість. Процес без зупинки. Хочемо ми цього чи ні. Готові ми до змін чи не готові – вона все одно відбувається. Еволюція ловлі карпа як складова частина загальної еволюції. Еволюція Українського карпфішингу. Куди ми рухаємося? Куди йде український карпфішинг? Чи все правильно ми робимо? Владислав Бугай – Великий «кормчий» – куди ти нас ведеш? Схема і система відборів – правильна чи хибна? Командний чемпіонат і відбори чи особисті? На старті кожного сезону ці питання постійно вирують у голові. 2017 рік не став виключенням. Раніше прийняте рішення про відбори в Збірну України на водоймі проведення чемпіонату світу – правильно чи помилка? Зіграє свою роль чи ні випадок при визначенні переможця? Цілий вирій думок і запитань, на які поки немає відповіді. Усе відбувається вперше. Досвіду немає. Відповідей на питання також. Життя покаже.

З такими думками ми вступали в 2017 спортивний рік.

Хочу наголосити: все написане є моєю особистою думкою, сформованою внаслідок споглядання за збірною під час її підготовки і участі в самому чемпіонаті. Це моє особисте бачення та мої думки, які можуть комусь не подобатися та/або відрізнятися від загальних чи особистих. Крім того, я залишив за собою право промовчати про певні тактичні та стратегічні заходи, способи та прийоми, що були використані командою під час підготовки та під час участі в чемпіонаті. Є речі, які мені самому не до кінця відомі, а є такі, про які мені заборонено говорити.

Також хочу наголосити на тому, що я тут пишу не про якісь космічно-теоретичні настанови для майбутнього короп’ятника. У жодному моєму реченні немає ні повчальності, ні зверхності. Все, написане тут мною, є висновками виключно емпіричного знання – все, про що я тут пишу, отримано внаслідок досвіду практичного, є результатом дій та робочого процесу по трудовій підготовці до чемпіонату світу та участі в ньому. Саме тяжка праця стала тим фундаментом, на якому були визначені кінцева стратегія і тактика поведінки на ЧС. Висновки щодо порядку і способів лову на ЧС формувалися як сукупний наслідок усієї кількості виїздів на тренування, участі в усіх змаганнях на Деседі. Під час тренувань командою застосовувалися та випробовувалися різні тактики та стратегії ловлі риби. При чому вони стосувалися моментів підготовки кормів до лову, підготовки знарядь лову, вибору тих чи інших засобів лову. Сама тактика як процес лову була розбита на етапи: старт змагань, лов риби в міттельшпіль та тактика останньої доби. Щоб було зрозумілим, командою було пропрацьовано кілька варіантів старту змагань, при цьому різні двійки в різний час ще раз пробували застосувати відкинуту тактику старту з метою того, щоб остаточно переконатися в її дефектності, застосовуючи однакову тактику в різних погодних умовах, на різній дальності, різній глибині і на різній фактурі дна, за умови перебирання різної довжини поводка та за наявності великої кількості підбору насадок.

Червень 2017. Відбори відбулися. Переможець є. Збірна України сформована. Івасишин Роман – Безносько Василь, Івасишин Ігор – Синиця Маркіян, Погоріляк Роман – Баник Іван. Такий склад Збірної по двійках. Риболовний Клуб «Кричевичі» – команда, що здобула перемогу у відборах 2017. На їхні плечі лягає тягар відповідальності за виступ України на чемпіонаті світу. Далі вони самі повинні приймати всі рішення, стратегія і тактика, вибір кормів, резервісти в команді, фінансування та забезпечення всім необхідним, тренування – все залежить тільки від них. Рушійна сила і головний мотор – Івасишин Роман – чи вистачить наснаги, фінансів і часу на реалізацію задуманого? Усі питання були відкритими.

Збори команди підтвердили повну рішучість кожного йти до перемоги. Інше завдання збірники перед собою не ставили. Щоб досягти перемоги, всі розуміли, що необхідно інтенсивно тренуватися, бути готовими фізично і морально. Командна відповідальність складається з сум відповідальності кожного. Це всі розуміли і готові були віддати всі сили для досягнення максимального результату.

Окремим питанням стояв вибір резервістів. Запасні гравці Збірної – це «золотий запас» Збірної, це стовідсоткова впевненість в можливості її підсилення в будь-який момент змагань, це люди, на яких можна покластися як на себе. Ще на етапі тренувань і відборів, враховуючи особливості водойми Деседа, було прийнято рішення ловити на дальніх дистанціях. Тому при виборі резерву Збірної було прийнято рішення запросити Віталія Лущенка та Дмитра Лавриненка – спортсменів з особливими можливостями ловлі на дальніх та мегадальніх дистанціях.

ТАКТИКА І СТРАТЕГІЯ. Саме так, з великої букви. Саме від правильності вибору цих двох компонентів залежить кінцевий результат.

Ненадовго відволічемося. Кожна збірна, яка бере участь в ЧС, їде туди перемагати. Хтось на це плекає надію підставно, а хтось надіється трохи на авось – але всі прагнуть перемоги. З досвіду участі в попередніх ЧС збірники розуміли, що на «тихому цапі» на п’єдестал не заїдеш. Для перемоги потрібно мати козир в кишені, найкраще такий, який би був недоступний іншим командам і який би давав можливість виділитися з загальної кількості стратегій і тактик. Що могло бути для Збірної таким козирем? Команда прийняли для себе одне єдине рішення – дальність. Чому не корм – тому що бойли самостійно не катали. Використовували фабричні. Таким кормом могли ловити і інші команди (що в реальності і відбулося на ЧС). Якісь технічні чи технологічні засоби – все суворо регламентовано правилами – усі команди, так як і ми, мали можливість доступу до найсучасніших засобів лову – вудилища, катушки, дріб’язок – усе у вільному доступі – найкращі гачки, волосінь, ракети, кобри і груза – усе доступно. Щось приховати чи вигадати – фактично неможливо, а якщо на тренуванні щось нове випробувати – це відразу стає всім відомо (шпигуни не спали ні вдень ні вночі), і вже всі використовують знахідку – перевага втрачена.

Ще задовго до відбіркового етапу командно було прийнято рішення про те, що всі рішення з усіх питань підготовки, участі в тренуваннях та самому ЧС будуть прийматися колегіально всіма учасниками команди. Усі можливі тактики і засоби лову обговорюються спільно, але якщо в когось існує особиста переконаність в будь-чому – він повинен довести її користь для команди практично – обловивши інших, краще за інших ловлячи рибу вдень або вночі, на іншій дистанції чи іншим кормом. Тільки після того, як пропозиція показала себе на практиці, приймалося рішення про її застосування командою.

ДИСЦИПЛІНА. Ключове слово учасника Збірної України на ЧС. Усе робиться по затвердженому плану. Крок вправо – крок вліво – розстріл. Повне дотримання і виконання загальної стратегії і погодинної тактики. Усі знають і розуміють запасні ходи і без розмов готові перейти до їх застосування в разі необхідності по команді капітана. Усе підкорено досягненню мети – перемога. Якщо заміна – без образ. Дальнобійники – кожен в своїй зоні постійно на низькому старті. Постійно біля сектору – все бачать і все розуміють. У разі заміни вони в повному курсі всіх справ на момент виходу. Жодної секунди на розкачку. Нічого зайвого (корм і насадка) в кишенях та за щоками. Тільки затверджене командою. Затверджена тактика – закон. Нічого такого, щоб відволікало від ловлі. Про всі інші питання подбають капітани та помічники. Їсти-пити – будь-які побажання. Постійно гарячий чай і кава. Жодних заморочок – все для того, щоб спортсмен робив єдину справу – ловив рибу.

Таким чином, після проведення всієї кількості тренувань було прийнято рішення, що ловити будемо на палки FOX ХТ передостанньої едиції. Кинули клич по знайомим, хто може позичити, скупили на ринку всі залишки. Кожна двійка мала в наявності по 10 робочих вудилищ. По катушкам вибору не існувало – магнезії в кількості 30 штук також було приготовлено. З кормом також визначилися. Розчинні та тверді бойли в необхідній кількості. Весь корм виробником був нам привезений прямо перед стартом ЧС.

Попередньо замовили будинок недалеко від міста Капошвар – він нам став рідною домівкою на час ЧС.

17 вересня вирушили в дорогу. Цього року з командою вперше (і як виявилось, дуже вдало, я би сказав навіть так – ми його спеціально брали з собою як ще один засіб віри в майбутню перемогу – бо де він, там золото ЧС) вирушив Президент Федерації риболовного спорту України Левченко Віталій Васильович. Зустрів зранку одеський поїзд із Віталієм, по дорозі підібрав Даміра і Віталія Васильовича – і в дорогу. Перед кордоном нам чергу зайняли закарпатці – командна тактика і тут спрацювала чітко. Трьома машинами – дорогу майже 800 км планували до вечора – і заселитися в резиденції. Український кордон проїхали на УРА – велика подяка митним працівникам та прикордонникам перетину «Лужанка» – оформили документи швидко та професійно – віднеслися до Збірної України з повагою, за що їм велика подяка.

Угорська митниця особливого пієтету до нас не проявила – майже п’ять годин очікування – і ми на теренах країни-господині ЧС 2017. Придбали матріцу – і в дорогу. Командне єднання не залишало нас усю дорогу – разом їхали, разом їли-пили. Без пригод, хоча і не за розкладом прибули до місця дислокації, перед тим зустрівшись в Капошварі ще з однією нашою машиною. Так як було зовсім пізно – всі пішли спати.

18 вересня понеділок – обов’язки із самого ранку розподілені, робота знайшлася всім. Стандартна процедура підготовки – в’язання поводків, перемотування жилок, перевірка всіх оснасток, приготування кормів – все йшло своєю чергою.

Склад команди був наступним: Спортсмени: Івасишин Роман, Безносько Василь – перша двійка, Івасишин Ігор, Синиця Маркіян – друга двійка, Погоріляк Роман, Баник Іван – третя двійка. Запасні: Лущенко Віталій та Лавриненко Дмитро. Капітани (тренери) – Бугай Владислав та Шихотаров Дамір. Голова делегації – Сендега Тарас.

Ми поїхали на реєстрацію. Усі формальності виконали швидко. Познайомилися із офісом організаторів, Головним суддею, побачилися з командами Македонії, Латвії, Ізраїлю, зробили командне фото голландцям, пофотографували на плані-карті озера відмічені зони і сектори. Зразу все скинули електронно на базу – для вивчення командою. Закупили продукти і до продуктів – і бігом допомагати команді. Лягали спати пізно – роботи багато. Мозолі на руках – результат різання бойлів.

19 вересня – вівторок – перші збори капітанів. Перекличка виявила відсутність команди Португалії – розпочали без них. Збори капітанів – це завжди трохи балаган – багато розмов ні про що, якісь космічні пропозиції бельгійців включити в залік товстолоба (на тренуванні ними був зловлений товстолоб), щорічні розжовування тих самих пунктів правил – рутинне заняття. Єдине, що було вирішено, – це те, що в зв’язку з рельєфом берега допускається встановлення платформ, які мають бути розміщені не вище поверхні берега на урізі води та не виходити в воду далі як на один метр від берега. Пара-трійка команд інтенсивно лобіювали це питання (вони мали вже заготовлені помости-платформи), дебати проходили як в парламенті – лоббі тиснуло – і в кінцевому результаті протягнули потрібне їм рішення. У нас з’явився новий головний біль – де взяти платформи. Хоча не у всіх секторах вони були потрібні, але нову задачу нам команда нарізала швидко. Збори капітанів стандартно завершилися жеребкуванням по зонах – нам випала комбінація ВСА. Негайно повідомили про це команду – нехай готуються.

Н а цих зборах відбулася подія, яка на мене і мою роботу на ЧС вплинула кардинально. На всіх ЧС обирають суддівську колегію – так зване ЖЮРІ чемпіонату. Воно виконує функції суддівства, роздає покарання, розглядає протести. Складається з п’яти осіб – чотири за призначенням і один обраний на зборах капітанів. Чотири – Президент ФІПСед, Секретар ФІПСед, Перший заступник Президента ФІПСед, Головний суддя – представник організатора. П’ятого обирають шляхом сліпого жереба – голова делегації країни, чию кульку потягнули. Зрозуміло, витягнули Україну – і я став п’ятим учасником ЖЮРІ. Сказати, що це мені добавило роботи, – нічого не сказати. Часу забирало просто неймовірно. Нижче про це напишу.

Я залишаюся на збори ЖЮРІ і потім доганяю капітанів. Бігом на базу – перше жеребкування вже дало багато інформації.

У першу ніч на базі довго проговорювали стратегію – зібралася вся команда.

Одним із головних питань стало питання ловлі амура. На офіційному тренуванні – крайньому перед ЧС – команди Бельгії і Франції зробили результат (виграли і попали в призи) фактично на амурі. Це стало для команди відкриттям. В улові французів амура було більше половини всіх риб і що важливо – середня вага амура була більше 11 кг. І ловили його з 40-70 метрів. Поставало питання: чи робити команді ставку на амура? По карпу спортсмени розібралися і почували себе впевнено. Але амур? Цілеспрямовано його ловити: чи команда готова? Сонця фактично не буде, погодні умови несприятливі для його ловлі, налаштуватися на цю ловлю – забрати час і сили на ловлі карпа? Питання без відповіді. Остаточно для себе прийняли наступне рішення – готується амурова програма, з першої хвилини загодовується під амура на відстані 60-70 м кормова точка – годується цю точку постійно і цілий день. Якщо прогноз переміниться і потеплішає, буде сонце – амур буде активний і почнеться його кльов, негайно переходити прутами на це загодоване місце. Якщо амур мовчить – далі ловимо карпа здалека. Але ближню точку годуємо всі три доби цілий світовий день. Для себе вирішили – якщо ловити карпа 150-160 метрів від старту, то загодоване місце на 70 метрах не створить кормової конкуренції на дальніх точках і ніяк не вплине на ловлю карпа.

Ця амурова точка корму переверне мізки потім всім. Але про це пізніше.

М и (Сендега, Бугай, Шихотаров) як куратори зон прибували зранку на водойму як тільки можна раніше. І зразу бігом по берегу дивитися на таблички – хто як відловився вночі (протоколи зя’вляються значно пізніше). На другу добу зауважую, що майже всі в нашій зоні С ловлять з ночі дуже близько. 50-70 метрів. Вирішив почекати – подивитися. Народ після 8:00 потрохи вимотує і починає закидати далеко – так розумію, денна ловля буде йти здалеку. Американці так і сидять весь день на ближній дистанції. На третю добу вже спеціально приїхав якомога раніше – знов та сама картина – більшість ловить з 50-70 метрів. І знову 8:30 всі починають закидатися далеко. Все прояснилось пізніше. Капітани команд приходили до нас і запитували (деякі ще на воді, інші вже на закритті) про тактику ловлі вдень далеко, а вночі на 70 метрів. Як ми пізніше здогадалися, весь берег (після того, коли шпигуни бачили наші дві точки, які двійки годували постійно) зрозумів це так, що вдень ловили здалека і дуже здалека, а ближня точка (по запущеному кимось слуху) – була в кожній зоні для нічної ловлі. І так, як усі українські двійки здавали багато риби з ночі – всі прийняли рішення, що команда вночі ловить зблизька. І народ почав ловити вночі з 50-70 метрів, хоча наші двійки продовжували ловити вночі з тих самих точок, що і вдень. Вийшло так, що команда обдурила весь берег, сама того не бажаючи. Команди на ніч сходили з закормлених вдень точок і переходили на ближні точки, де риби не було. Саме головне, що після фінішу на банкеті, коли ми намагалися розказати, що це не відповідає дійсності, і ми зблизька взагалі не ловили – всі сміялися і казали: та можете вже розказати правду про ближню точку – чемпіонат закінчився і все таке. Нам далі ніхто не вірив.

О кремо також хочу наголосите про наступне. При підготовці до ЧС була проведена дуже велика робота по вивченню водойми. Лодкою з ехолотом була складена карта глибин, стукалкою відстукане дно, переміряний рівень мулу по зонах, РН постійно контролювався, температура води навіть за день і в день до старту була виміряна тренерами. Беручи підсумовані результати відборів, тренувань (які проходили в режимі змагань, конкуренції та постійного пресингу на двійки учасників ЧС), серпневих змагань – команда була переконана в своїх силах, була готова дати бій і іншої мети не було, ніж мінімум – бути в призах, та максимум – перемога. Це не були шапкозакидні настрої. Команда розуміла, куди їде і з ким прийдеться змагатися. Але команда розуміла, що спортсмени повністю розібралися з водоймою, кормом, попередня тактика і загальна стратегія були збірникам повністю зрозумілі. Як наслідок тренувань відкинуто всі тактики і залишена одна – та, що витіснила всі інші, – найефективніша. Команда була забезпечена найновішими та найтехнологічнішими знаряддями лову, була укомплектована спортсменами, готовими виконувати найскладніші технічні завдання. Усі двійки були готові до ловлі на мегадальніх дистанціях. До ЧС всі підійшли в хорошій спортивній формі. Психологічний клімат в команді був на найвищому рівні. Ще дома, в Україні, збірники всім говорили, що їдемо вигравати. Багато людей команду підтримувало, багато сміялися, багато співчували, як їм здавалося, хворобливій впевненості. Команда реально була готова перевернути гори.

Єдине, за що команда переживала, це завідомо нещасливий жереб. Досвід змагань в покалічених секторах ми мали по попередніх чемпіонатах і дуже не хотілося потрапити в наперед нікчемний сектор або частину зони, де за три доба чемпіонату п’ять-шість команд підряд на одному березі не ловлять жодної риби. Бо її там просто немає. Хоча команда цей варіант передбачала і мала свій варіант вирішення.

Тактично кожна двійка була готова виступити по попередньо погодженому плану і застосувати прораховані наперед усі можливі варіанти лову, повністю розуміючи всі плюси та мінуси кожного сектора. Стратегічно для кожної двійки було підготовлено повний план дій від старту до фінішу.

Усі сумки та коробки були перевірені на предмет відсутності будь-якого виду корму і насадок, що не відповідали затвердженому плану. Усі кишені вивернуті і перевірені всі защеки.

Кожен спортсмен погодився з тим, що в разі необхідності (навіть відразу після старту) в будь-який момент проводиться необхідна заміна. Жодних образ – виключно інтереси команди.

Перед стартом – усім нашим помічникам, шпигунам, команда не ставила завдання слідкувати за конкурентами по насадці чи корму. Команда не просила рахувати обороти катушок на сподах, чи вивчати фракцію і корм при загодовуванні, не просили дивитися на поводки чи насадку. Перед ними стояло завдання – визначити стартову дальність виключно сусідів двійки справа-зліва (для цього всі були озброєні дальномірами) і слідкувати, щоб наші сусіди по секторах ловили в межах стрічок по напрямках. Ще одне – як тільки проклюнеться в будь-кого амур – щоб ми перші про це знали. Тобто контроль за сусідами і контроль за амуром. Все. Що робиться в іншій підзоні чи в іншій зоні – нікого це не цікавило. Двійки для себе вирішили – вся інша інформація є абсолютно зайвою, так як вона не є для них актуальною через віддаленість від двійки, забивати голову спортсмена непотрібною інфою немає сенсу, капітани пропрацьовують всю інформацію самостійно і тільки в тому випадку, якщо це є вирішально, можуть її донести до спортсменів.

Стратегія лову на чемпіонаті. Двома реченнями. Ловимо від старту далеко. Загодовуємо конкретні точки відповідно до рельєфу, ловимо на визначених по ехолоту і відбитих раніше на картах бровках, робимо великий стартовий закорм, потім підтримуємо його максимально часто, невеликими порціями, але постійно, шум від спомба має стояти постійно вдень. Тук-Тук від кобри має стояти всю ніч. Зі старту корм 140+, насадка 150+.

Якщо сусіди по дальності підтискають, переходимо на 150+ корм і 160+ насадка. На всіх дистанціях ловимо тільки зі стіком. Якщо сусіди далі підтискають, переходимо на 170 метрів корм і 180+ насадка. Якщо вітер і не добиваємо зі стіком – ловимо без стіка, одиночний бойл задіпований. Якщо сусід попався «зацьонтий» – далі підтискає – знімаємо кліпси і виходимо насадкою в космос. Як тільки спортсмен бачить, що не витягує, негайно просить заміну. Якщо капітани бачуть, що спортсмен не витягує, негайна заміна. Не чекаємо до вечора чи до ранку, не пробуємо ще трохи – заміна негайно.

Стікова суміш і макалки – секрет.

А так ловили румуни.

Окремо від старту і до фінішу годуємо на 60-70 метрах окрему зону амурової ловлі. Но не ловимо там взагалі. Годуємо всі дні, по затвердженому графіку, але не ловимо. Пробуємо ловити один-два патика у випадку якщо вийшло сонце, сильно потепліло або є інфо, що по водоймі почав брати амур.

У день перед стартом всіх спортсменів відправляємо спати в 23:00. Тренери, капітани – фінальний розбір ситуації, виходячи з прогнозу погоди, сили та напрямків вітру, температури води та повітря – відповідно остаточно затверджена тактика старту і ловлі в першу добу та можливі зміни по ходу турніру.

20 вересня. День старту ЧС. Сон не тримався і всі були на ногах дуже рано. Дозавантажуємо автомобілі. Мене закріпляють за зоною С, Шихотаров Дамір – зона А, Бугай Владислав Юрієвич – зона В. Беру на себе доставку частини необхідного в зону С – і ми залишаємо команду поснідати, самі висуваємося на друге жеребкування.

Другі збори капітанів і друге жеребкування – це місце народження великих надій для одних і місце початку розчарувань для інших. Тут можна знімати психоделічні фільми, спостерігаючи за учасниками. Ззовні все ніби-то буденно, кава, кава, сигарети, розмови і жарти – але в повітрі висить тягар незбагненності та невідворотності жеребу. Візуально видно, як цей тягар довліє над капітанами – видовище для епізоду в фільмах Хічкока. Або для п’єси Шекспіра.

Вистава в Капошварі – продовження теми чемпіонату Світу. Шекспір з нами.

Цікаво – я з Бугаєм також так виглядаю з сторони? Намагаєшся відволіктися – але питання повертається і крутиться в голові – як воно буде в цей раз для нас? Хочеться, щоб все скоріше закінчилося, – і швидше старт. Ще пару стандартних питань по проведенню – і жеребкування:

УКРАЇНА: А10-В21-С4.

Бігом відправляємо результат збірникам. Всіх попускає. Все добре. Ми все знаємо. Далі все по плану.

Т епер два слова про водойму. Руслова штучна водойма з одного боку з дамбою (Зона С, де найглибше) і через 6 кілометрів водної гладі – витік – і там наймілкіше (Зона А). Водойма витягнута шнурком і має ширину від 200 до 400 метрів. Рибу історично ловлять лише по правому (за течією) березі, протилежний – повністю зарослий тростиною, і там немає навіть любительської рибалки. Там зона вічного комфорту для риби. Особливо на змаганнях. Берег має природні затоки і заглиблення, є два виражених виступи (ніби топові сектори). Зона С повністю в лісі. Дуже високий – місцями до 2 м над водою – берег. Сектори є в самих хащах – дерева заважають закидати, крім того, дуже крутий берег. Організатори намагалися ці проблеми усунути, але до старту не встигли. Команди самі собі копали берег, вирівнювали площадку для закидання, встановлювали платформи – намагалися внести максимум комфорту.

Наш сектор в Зоні А перед стартом.

У нашому секторі В21 рівно по напрямку правої лінії сектору на відстані 141 метр виявилася стаціонарна атропа металева в куску бетона вагою 6 тонн. Забрати чи переставити організатори відмовилися. Довелося підключати керівництво ФІПС для врегулювання цього питання – за що окрема подяка Чінякову Ігору Костянтиновичу – питання дотиснув – сектор наш розвернули. Як і сусідній. Команда мала за весь час один схід – саме на цій атропі. Молодці, що настояли на своєму.

Взагалі питань по пересіканню ліній забросу було багато. Винуваті в таких проблемах безумовно організатори. Але і командам потрібно також бути активними. Усі регулювання по напрямкам забросу, паралельності ліній сектору, переміщенням сектором дозволені за правилами лише до старту змагань. Автоматично всі протести по напрямках ліній забросу (читай зони ловлі на всі три доби) також тільки до старту змагань.

Як ЖЮРІ ми вирішували ці проблеми і на другу, і на третю добу змагань – про що капітани думали дві доби – я не знаю.

Не кажу, що я своїм бейджиком особливо зловживав, але страху наганяв на порушників – навіть отримав від капіталістів кличку «ANGRY JURY» – що в народі звучало як ДИКИЙ ЮРІЙ – або як «ЕНГРІ ЮРІЙ» (на бейджику написано JURI). На старті англійці до сигналу зайшли в бокс і занесли речі. Зайшов до них – кажу – жовта картка – виселилися за лінію за секунду. Американці почали складати спшент поза межами боксу – кажу до них, все, що складено за межами, підлягає вилученню, реакція неописуєма. Найбільше проблем, де я активно втручався, ловля за межами секторів – вирівнював всіх, змушував вимотуватися обов’язково, якщо починали хамити – відразу в них на очах набирав Головного суддю – вимотувалися аж катушка диміла.

Безумовно, ця демократія по відношенню по порушників правил трохи мене коробила, команди нагліли від безвідповідальності, але, напевно, така політика ФІПС або організаторів – нікого не карати. Судді всі виключно місцеві – тому ніхто нічого не знає, нікому не доповідають. Хоча в нас в секторах приходили і вночі і вдень просили показати напрямки забросу.

В зоні А з нашими сусідами справа – італійцями також був дикий випадок – на середину другого дня змагань – приходить суддя і самостійно витягує ліву італійську стрічку біля урізу води і переставляє її вліво (тобто до нас) десь на два метри по берегу. Тобто на відстані 100 метрів ці два метра перетворюються на 50 метрів, і автоматично напрямок закидання італійців лягає прямо в наш сектор і в нашу загодовану точку. На зауваження Даміра, що цього робити не можна, суддя просто посилає нас прямим текстом. По регламенту – всі зміни секторів – тільки до старту змагань. Довелося піднімати шум. Дамір мене викликав – я моментом прискакав. По дорозі набрав Головного суддю – розтлумачив ситуацію. Каже мені – розгрібай сам, якщо потрібно, приїду пізніше. На мої крики позбігались судді – той суддя-невіглас бігом з’явився – стрічку негайно повернули назад. Італійцям кажу – хто ініціатор цього дійства – кажуть нічого не знають. У мене на грудях бейджик JURY. Кажу їм – я ЖЮРІ і за таке порушення – відразу червона картка і дискваліфікація. Вони мені кажуть – суддя сам собі це придумав – ми нічого не просили. Я з блокноту дістаю червону картку (видали для голосування в ЖУРІ – мав жовту, зелену і червону). Вони як побачили – чуть не плачуть. Скузі. Ноу проблем. Фейр плей. Я на всякий випадок це все зняв на камеру – пішов до судді – поки дійшов до їхнього місця дислокації –цей суддя вже передягнувся і пішов додому – Габор (головний суддя) вигнав.

Ще одна проблема для суддівства – ловля Збірної Румунії. За три доби змагань ЖЮРІ розбиралося з всіма трьома румунськими двійками. Проблема стара – всі ловлять за межами сектора. Жоден аргумент не діє, ведуть себе по-хамськи, на зауваження капітанів сусідів просто не реагують, а в зоні А – вдарили капітана сусідів македонців, при чому він від них втікав, забіг в свій сектор, вони троє його там наздогнали і вже там кинули на землю і трохи пом’яли. Коли я прийшов до них розбиратися, у румунів одна мова – все добре. Македонець також сказав, що нічого заявляти не буде. Румуни як бачать суддю – то патик вимотують – кидають тут же по напрямку –- приходиш за півгодини – усі вудки віялом. І так постійно три доби. Змушувати суддів їх карати не виходить – я так розумію, що суддям дана вказівка карати виключно за мертву рибу або за п’ятий патик в секторі. Усі інші порушення караються усними зауваженнями.

До речі – за правилами суддя може зайти в сектор тільки з дозволу команди. Просто так не має права. Якщо дозволу не дають, а порушення суддя бачить – викликає Головного суддю або двох членів ЖЮРІ – тоді всі заходять. Єдиний спосіб – це фіксувати всі порушення на фото і відео – і пред’являти ЖЮРІ.

Була неприємна ситуація з латвійською двійкою в зоні С. Судді рибу зважили, рибу спортсмени відпустили, але за пару хвилин ця риба сплила мертвою. Сама ж двійка викликала суддів і показала цю мертву рибу. Від сусідів негайно поступив протест. Покарання за мертву рибу – дискваліфікація. Довго прийшлося розбиратися, було призначено засідання повного складу ЖЮРІ, але так як було встановлено, що риба була зважена живою і відпущена в воду живою (це також підтвердив суддя, що зважував рибу), то жодних покарань винесено не було. Також був інцидент в тій ж зоні С, де іспанська двійка отримала жовту картку за пред’явлення до зважування коропа вагою 1,150 кг (залік з 1,5 кг і некарана межа 10%).

Окремо хочу порадуватися за двійку Івасишин Роман – Безносько Василь. У тяжкій боротьбі ця двійка в секторі В21 виборола срібло в особистому заліку. Просто молодці!!! Заслужено нагороджені срібними медалями чемпіонату світу!!!

Також неможливо не написати добрі слова про повний склад команди підтримки. Не буду тут всіх перераховувати, але цього року команда вболівальників і помічників як ніколи була великою. Усі поривалися допомагати. Ті, хто був з командою на базі, на власні очі спостерігали за підготовкою команди, самі реально допомагали і вносили свою лепту в перемогу. Ця допомога є неоціненною і необхідною. Усі дружньо підключалися в роботу і деколи не було місця яблоку впасти – така кількість людей працювала. Думаю, що від імені команди не візьму на себе забагато, якщо висловлю всім велику подяку – ваша заслуга в допомозі і в перемозі також є. Крім того, було видно, що всі отримують велику насолоду від усвідомлення потрібності та причетності до цього дійства, а коли пролунав сигнал фінішу – всі буквально збожеволіли від переповнюючих почуттів. Це було незабутньо.

Спонсори. Яких Збірна не могли підвести. Які повірили в команду наперед, ще без перемоги, і з допомогою яких команда стала чемпіоном. Торгова марка «CARP PRO».

Також не можна оминути подякою всіх вболівальників, які підтримували команду дистанційно. Відчуття вашої підтримки було відчутним і стоголосим. Поради як ловити, яка насадка і що робити хлопцям в секторах – які скидали мені в приват і в групу – безумовно були доречними і стали завдатком перемоги. Дякую всім, хто вірив в перемогу команди.

Левченко Віталій Васильович – Ви наш талісман. Я вірив в цю перемогу від початку, а за Вашої участі в складі команди іншого результату бути не могло.

Бугай Владіслав Юрійович. Ти всім втер носа. Ти всім довів свою правоту. По-командному ти – «ЦАРЬ», по-домашньому ти «ДЄД». Твоя доля участі в перемозі є неоціненною, ці всі роки ти не стояв груддю за чужими спинами, ти завжди був попереду, як криголам ламав усі перешкоди, і я радий з того, що весь цей час я був десь поряд з тобою.

Сонячна двійка Збірної – Яні Баник і Погоріляк Роман. Закарпатська сердцевина команди Виноградове-ГОЙРА – незламний оптимізм і дика працездатність – наші герої в зоні А. Вони декласифікували в одну добу всю підзону. На всі команди – три риби, а вони вдвох – 6 риб. Весь берег плакав. Дались мо їм перцю неню.

Хочу вірити в те, що ця перемога стане початком переходу українського карпфішингу на істотно новий рівень розвитку. Дасть наснаги молодим командам, додасть злості старим командосам, переверне свідомість тих, кому не вистачало духу вв’язатися в цю бійку, підтвердить постулат, що непереможних немає. Нехай принцип «зловив-відпусти» шириться масами, а прислів’я – «короп – не їжа, короп – друг» стане девізом якомога більшої частини риболовного населення.

З повагою до всіх Вас, Тарас Сендега.

СЛАВА УКРАЇНІ!!!

Джерело: http://carpfishing-media.com/2017/11/28/chempionat-mira-2017-taras-sendega/