Прекрасний день який я пам’ятатиму все життя

Всім привіт!
Чомусь останнім часом так складається, що вибратись на риболовлю вдається тільки після розуміння того, що це напевно останній шанс, останній день, якщо не зараз - то вже ніколи.
Так сталось і на цих вихідних. Аналізуючи прогноз погоди та розуміючи, що на наступні вихідні рідка вода буде хіба що на Горині, вирішую забити на всі домашні та робочі справи та рванути в “місця щасливих людей”.
В суботу 18 листопада трішки проспав, зроби термос чаю та взявши перекус вирушаю в дорогу. Дорога досить далека та не проста. Добре, що проспав, та найгіршу ділянку вже їхав при нормальній видимості. Дорога ЖЕСТЬ. Суцільні ямки невідомої глибини по вінця заповнені водою… Не завжди і 2 передачу ввімкнеш, а підвіска тільки гуп та гуп. Думки були одні: якого милого я сюди поперся. Але куди ж поділися ті думки коли я побачив ту надзвичайну красу ранкового лісового озера…


Швидкі збори: спінінг, сумка з приманками, рятувальний жилет, чай. І от я вже на воді. Природа знову подарувала мені надзвичайний день на цьому озері. Повна відсутність вітру, опадів, інших рибалок та мобільного покриття створювали якісь над казкові умови для релаксації. Не доводилось ні якоритися, ні боротися з вітром, ні ховатися від дощу, ні думати як зробити проводку. Думки лише одні – чи це не сон. А навкруги лише ТИША… Та така тиша, що коли перестаєш гребти веслом і прислухаєшся, то чуєш як десь в лісі дятел постукав по гілці, десь за декілька кілометрів мисливці когось стрельнули, як десь в дуплі пукнула білка… Тиша така, що чути як у воблера (навіть не в самого голосного kalikana) працює шумова камера ще за метрів 15 від човна. І така краса була на протязі всього дня.
За таких казкових умов зловити щось вже було і не обов’язково. Але щупачки теж мене обрадуали. Ода була дуже холодна і я почав рибалку з глибоких місць, де за хвилин 30 вже отримав першу клюваку на карася9.

Ще трішки поплававши по глибині вирішую спробувати щастя в затоплених кущах. Без вітру ловити там було класно, але високий рівень води повністю затопив багато кущів, що сприяло частим зачепам. Присвятивши крепким місцям більше двох годин часу вертаюся на глибину, де ще вмовляю 2 щучки на зелене копито та на Флагматвського трола.

Вважаю, що відловився досить не погано як для середини листопада. А ще знайшов ось такий трофей. Амур? Кілограм 8-10? Нажаль, більше всього зловлений сітку.

Час біжить швидко і вже на телефоні грає будильник, нагадуючи, що будь-яка казка закінчується, і пора вертатися в реальність, де дорога-ЖЕСТЬ а життя-РОБОТА.
Дякую матінці-природі за прекрасний день який я пам’ятатиму все життя.

[DAM]