Час трофейних окулярів

Не завжди купа риби приносить стільки задоволення, як спійманий один трофей за всю рибалку. Час трофейних окулярів.





Всім Привіт. Не пройшло й місяць часу, як в робочому графіку з’явилася прогалина для улюбленого заняття. Ще на початку сезону мій товариш Вітя хотів поїхати разом на Прилбичі, оскільки це вже була така маленька традиція відкривати сезон в Прилбичах, і вже помалу готувався до даного виїзду, але в силу певних обставин мені не вийшло, і поїздка не склалася. І трохи були такі погані відчуття, коли людина щось планує а через тебе її плани руйнуються, якось ніяково робилося. Але трапилася нагода в друге для мене відвідати Кричевичі, і відразу з’явилася думка запропонувати Віктору, щоб він склав нам компанію, оскільки він ще не був на даному озері. А щось нове - завжди цікаве. Тому даним запрошенням, свою карму на якийсь процент я почистив і думаю реабілітувався за Прилбичі.

Северин забронював нам сектор, і ми в онлайн режимі почали готуватися до виїзду, складання меню, переліку необхідних речей, який постійно зводився до мінімуму, оскільки Вітя недооцінював багажо-місткість своєї «скаутинки» і мої можливості запхати в любу машину весь необхідний «гамуз» для комфортного перебування на риболовлі. Поволі час приготування пролетів, та наближався день виїзду. Запакувавши речі на передодні в ту «скаутинку», Вітя усвідомив що можна було напхати ще багато чого і почувати себе більш комфортно, але то таке, думаю це ні як не сказалося на нашому відпочинку і в першу чергу на кльові риби принаймні у Віті.





Настав день виїзду, по дорозі на Кричевичі ми мали заїхати в Луцьк і забрати частину кормів і тоді вже рушати в сторону озера. Не поспішаючи ми добралися місця нашого перебування. Зареєструвалися, обілетились і в сектор. Було прийняте рішення спочатку розбити табір, а потім вже снасті та приготування прикормки. Але тут халепа, Вітя серед свого барахла в стилі «мінімалізм» не виявляє котушок, якими він мав рибалити. І тут почалося, він підняв на ноги всіх кого міг і знав, з тих хто мав їхати і не їхати на Кричевичі, що робилося в його голові мені відомо, оскільки коли готуєшся два тижні і проїхавши 190 км. виявляєш, що ти щось забув, це просто КАПЕЦЬ, тому що на триденній рибалці лишніх речей майже не буває. Тому я і привик все брати про запас і попередньо за тиждень а то й два, складати список необхідних речей, який постійно ношу з собою, щось згадав – дописав (бо відразу все не згадаєш), і вже за декілька днів до виїзду в мене є список, по якому я складаю свій скарб, відповідно до того куди і в яку пору року я їду. Але розвантаживши своє авто, він знаходить ті катушки в якомусь сховищі в машині.

Розклалися і почали готувати прикормки та насадки, поки я возився зі своїм, у Віті вже були клювання і першого коропа на фідер в сезоні 2017 він спіймав, потім ще щось. І в мене закралася така думка, що буде ельдорадо. Я закліпсувався приготував прикормку, наживи і палки в воду. Стосовно прикормки, вирішили спробувати дві тактики, Северин який мав приїхати під вечір і рибалити по сусідству, мав працювати по одній схемі, я ж по іншій, не зважаючи на результати. День тривав сонечко припікало, погода шептала, Вітя помалу підловлював, з багатьох різноманітних наживок і прикормок, в своєму арсеналі він мав якийсь «пральний порошок» синього кольору, на який в нього клювали карпи, і я вже собі подумував не спробувати його мені в складі стік міксу????. Я ж сидів в очікуванні. До приїзду Северина в мене не було жодного клювання, але працюю перезакидаюся, але не кормлю, щоб не відлякати рибу яка можливо вже стояла в секторів. Перший звук сигналізатора я почув тільки о 19.30, карп на 4.500 був сфотографований і випущений підростати. Далі знову тиша. Близько до вечора полетіла прикормка в воду, в надії на нічне клювання. Потім була вечеря, стейки на мангалі, все супер, настрій бойовий принаймні в Віті все було дуже супер. Карасі клювали, плотва на поплавчанку теж, карпики на фідер теж, линки яких так любить ловити Вітя теж. Короче - Вітя напевно отримав все що хотів від даного виїзду вже в перший день, хоча одна з мрій його: «Спіймати великого коропа на фідер поки так і не здійснилася», але в один з днів в нього було клювання на фідер по відчуттю він сказав що то була велика риба, і через мене він її спустив. А саме через мої побоювання в котре заплутати мої всі жилки, які час від часу Вітя збирав до купи разом з рибом на фідері, після чого доводилося все розпутувати і перезакидати. Цього ж разу він в першу чергу думав про мої жилки, а не про риба, тому так сталося. Хоча найбільша риба в житті в кожного, це та яка – зійшла. Але я рахую, нема риби значить нема і невідомо що там було, в Кричевичах і «лавашики» дають бій як монстри.
Настала ніч спустився туман на воду, і виникло бажання зробити пару фото, щоб на згадку лишилося хоч щось, раз риб не клює. Потім сон. Який десь близько ранку порушив звук сигналізаторів у Віті. Він дістав ще якогось там по рахунку лавашика.







В проміжку часу з 8.30-10.30 я взяв теж двох лавашиків, і тиша. Що стосується Северина він відразу став на рибу і протягом попереднього дня, ночі та ранку успішно ловив і розганяв точку лову, і на диво вся риба була крупною. Хоч а я сподівався що сер. Вага цього разу буде в районі 3.5 кг, в нього ж риби вагою від 7-11 кг. були стабільно, лавашів практично не було. І в котре я задумався, що вже вдруге як ми виїжджаєм щось протестувати, в мене глухарі, а Северин ловить. Хоча план лову обговорювали разом, і сектор він нам обирав, і з двох заброньованих секторів він сказав, що ми повинні рибалити саме в тому секторі в якому ми стояли??? ;))). Щось мені це нагадувало, напевно він вирішив помститися за попередній виїзд ???. Звісно я жартую. Це добре що в нього вийшло розкачати точку, і є що порівняти і з чого зробити висновки, було б прикро якби ми двоє сиділи без клювання.
Протягом всього дня все роблю як запланував, перезакидаюсь, шукаю, кормлю тобто працюю намагаюся не падати духом. І близько 16.00 клювання. Підсікаю і відчуваю на своїх «дринах», що щось цікавіше лаваша, не форсую спокійно виважую і на маті рибуля серйозна, відразу кажу Віті, що тут без окулярів в яких я фотографуюся з рибками за 10 кг. не обійтися, вага показала 10.500; фото в окулярах і рибку в воду. Протягом дня було ще одне серйозне клювання, рибка завела в сектор до Северина і об його лески відбувся зріз моєї лєски з оснасткою і рибою на тому кінці. Прикро, але риба повинна мати завжди шанс зійти по тим чи іншим причинам, в тому і весь кайф, зробити все так щоб вона не зійшла і приток адреналіну відбувається від того що в процесі виважування ти одночасно переживаєш і сконцентрований на виважуванні щоб не допустити помилки і дістати рибу. Так і пройшов день в мене ж тиша. Щоб не нудьгувати час від часу сиділи з поплавчанками, тягаючи плотву, якої в Кричевичах жах як багато. В сусідньому через один сектор сиділи місцеві хлопці, з поплавчанками і махали ними як батугами витягуючи постійно плотву. Ще після витягування оснастки для перезакиду, в мене клюнула щука «карандашик», якого ми обережно витягли, поклали на мат )) сфотографували і випустили.








Настав вечір, вирішив змінити трохи підхід в презентації насадки на ніч в надії якогось результату, і протягом ночі мав декілька раз клювання чи то піки. Але чекав на нормальну підтяжку, думаю що то міг бути линок, який підтягував наживку і не міг засіктися.









Ранок неділі пройшов в зборах. Відверто хотілося додому. Протягом зборів я спіймав ще одного лавашика і все. Не поспішаючи ми зібралися і близько обіду вирушили до дому. Северин залишився до вечора оскільки в нього не переставало клювати. В загалом відпочили, рибалка вдалась, хоча тільки через те що довелося достати свої окуляри для трофеїв, в порівнянні з попереднім виїздом, де риби в кількості було набагато більше, але за 10 кг. не траплялися. Вітя я думаю отримав масу задоволення, оскільки спіймав майже все що запланував і хотів, і тримав свою мрію на гачку, яку через мене спустив. На то вона і мрія, що повинна бути не легко доступною…

[Valldemar]