Лисин, 13-14.04.2013

Місце риболовлі: Стир, с.Лисин

Початок рибалки: квіт. 13, 2013 00:00

Кінець рибалки: квіт. 14, 2013 00:00















Компаньйони: відсутні
Погода: в суботу +10 безвітряно і доволі сонячно, в неділю температура та ж сама, але з вітром і більше хмар.
Час ловлі: я рибу не ловив 🙂
Місце: заливні луги річки Стир нижче по течії від Хрінницького водосховище

Кожен рибальський, та й взагалі кожен весняно-літній сезон, тобто час коли зима остаточно закінчується для мене починається майже однаково. Це виїзд в село і прибирання там території. Якщо трохи пощастить, то окрім самого прибирання ви встигаємо причипурити садок та заколоти кабанця. Ось якраз ці вихідні й були присвячені такому процесу: зустріч весни в селі.

Виїхали ми з тестем з Рівного доволі пізно, аж після дванадцятої години, через моє додаткове навчання. Коли почали рухатись в напрямку свинячого базару почався доволі неприємний дощ. А поза містом на трасі він ще більше посилився. Відверто кажучи ми вже були й не раді тому, що саме в таку погоду вирушили з дому за сто кілометрів. Але діватись було нікуди. Треба було працювати.
По дорозі ми бачили ще купи снігу, чарівний лісок, де все ще вирувала зима і декілька місць з аномальним туманом. Ставки в Млинові, Перевередові і Бокіймі все ще були льодяному полоні. А на полях вже молоденькі зелені паростки пробиваються через чорний килим чорнозему. Словом Українська земля пробуджується після такого тривалого зимового сну.

Як це не дивно, але коли ми вже під’їжджали до місця призначення, то дощ припинився. А вже в самому селі вийшло сонечко.

І відразу в селі мене вразила одна річ, через яку я зупинив машину і побіг з фотоапаратом на узбіччя. Це, звісно, була ріка Стир. Рівень води був настільки високим, що затопило повністю весь луг. Саме в цей момент я усвідомив, що спінінг розчехлити у мене шансів немає.

По приїзді ми зайнялись задачею №1. Заколоти свиню. Цей процес тривав аж до самого вечора, можливо пізніше я опишу його в деталях, але не на рибальському блозі 🙂 Оп, оп, готово: http://york.rv.ua/2013/04/zakoloty-svynyu/

Добряче так намудохавшись з тим кабанцем я під вечір пішов до ріки і зробив кілька фото. Як і слід було очікувати розлитий луг утюжило декілька човників з браконьєрам. Але це не зіпсувало мого настрою, адже краєвид був просто фантастичним!

Води під “берегом” було в метр глибини, всі стариці залито повністю. Ширина залитого лугу по моїм прикидам становить не менше двох кілометрів в ширину. І не зважаючи на це там є течія! Доволі така помітна течія в напрямку руху ріки.

Вдосталь натішившись видами небаченої краси я повернувся додому, де мене чекали невичищені кишки від свині і посадка однієї яблуньки і двох кущів агрусу в садку. День закінчився раптовим крепким сном після смачнющої свіжини. Так, так я знаю що зараз піст, але яка виходить свіжина з свіжозаколеної паці.. М!

Ранок наступного дня видався вітряним і не дуже то й теплим. Ми з тестем робили різноманітні справи по господарству, а я все чекав, коли можна буде втекти до води. Ось воно, яке село навесні:

Нарешті в мене видалась така нагода десь в годині об одинадцятій. Я і однокласник мого тестя, що живе по сусідству, взяли човника і попливли до русла ріки. Написати про те, що на великій води в рідному селі дуже гарно, це не написати нічого. Там незвично. Бачити свої рибні місця повністю вкриті водою, то просто не поміщалось в голові. Над водою лишились лише самі круті береги, що їх намила ріка за десятки сотні років.

Поки ми плавали то бачили сотні, сотні диких качок. Безмірну кількість чайок, які постійно щось нам кричали і навіть кілька диких гусей. Також багато ластівок, диких голубів. Ще було багато пташок, назв яких я не знаю, потім мені сказали, що то були сойки і якісь маленькі чайки. Що я помітив: крижні до себе і близько не підпускали, відразу ставали на крило. Про диких гусей і мови немає, вони ще за пів-кілометру злітали геть, при чому набирали висоту в кількасот метрів. А от чайки дозволяли підпливати достатньо близько. Звісно, ми навмисно жодну пташечку не турбували, і намагались пливти там, де їх не було. Але то було дуже важко. Пташок неміряно. У мого напарника в човні прямо серце йохкало, коли він бачив стількох селезнів 🙂

Коли я сідав у човник, то ще надіявся, що вдасться знайти ділянки твердої землі з явно вираженим руслом ріки, де можна було б поджигувати. Та де там! Жодного шансу і моя Сімано-Катана поїхала додому так і не побачивши весняного сонечка.

Так, це була не зовсім рибалки, але вважаю, що такій інформації на моєму блозі таки місце. Мрію про те, щоб вся риба гарненько встигла наїститись перед нерестом на цих заливних луках, а карасі й лини позаходили в стариці 🙂 Ну й свісно, щоб всі баркон’єри одумались і не винищували рибу.

Гарна місцина. Фінальний знімок: мої рибні місця. Саме поміж цих кущів я ховаюсь, коли полюю за карасями та лящами 🙂

Трохи не забув написати! По дорозі додому я зупинився біля Млинівського водосховища і виявив десятки рибалок, що окупували заплаву річки Іква. Їх було так багато, що майже не було де стати. Ловився достойний карась і плітка.

Цікаво, чи почитаємо ми на нашому форумі звіти з рибалки звідти?


Коментарі