карп

Все почалося зі слів мами: “Хочу карпа”. Ну що тут зробиш слово мами -закон! Беру в руки свою ЛМ і шурую туди де точно є оті самі “карпи” – на Гідропарк. Звичайно все серйозно, наварив гороху, напарив макухи, перев’язав замість жилки нитку 0.18 і мормишку із вражаючим гачком. Прийшов, закормив, надів горошину і став вичікувати його. Він не прийшов!:( і через годину і через 2, потім мені набридло і я пішов додому. Але ми ж українці, ми не здаємось просто так.
Вранці у вівторок йдучи на робу зайшов на 10 хв. на гідрик, подивився, подумав,вичислив одну точку де на відстані метрів 8 від берега з інтервалом у 2 хв. було 2 всплєскі. На роботі скачав Сабанєєва: “ЖиЛПР” ще раз перечитав про карпа… вичитав один секретний інгредієнт прикормки… Того ж таки вечора пішов його добувати. Добув. Закормив…
Середа. Ранок. Надворі сіріє, я вже на березі. Снасть тонка і елегантна як для карпа, гачок№3-4, жилка 0.12, на гачку 1 горошина, глуха оснастка. За 15 хвилин перша покльовка – обрив, ще через 20 друга – обрив. Міняю жилку на 0.16 – не клює – напевно бачить, бо мулить дуже інтенсивно, ще пів години очікування – і ось вона – нагнуло. Боротьба, екстаз, адреналін (в голові 2 думки: “аби побачити що то клюнуло” і “я спізнююсь на роботу”), 5 хвилин боротьби і ось воно:

Щойно прийшов з роботи, він ще живий плаває у ванні.

Поки що найбільша риба піймана на гідрику 4.400
Середа. Вечір. Йшов ціле-направлено за карпами. Цього разу без прикормки, і без…риби  Лише парочка плоток пійманих на Усті по дорозі додому… Досада, робота над помилками…
Четвер. Ранок. На своєму місці ще затемна. Розклався, закормився, поки чекав світанку – душа холола від того як коропи стрибали навколо закормленого місця. Світало – не клює. Зійшло сонечко, а покльовок так і немає, з відчаю ставлю ківочну вудку в підставку, і починаю блукати в інтернеті (з телефону). Піднявся легенький бриз, гойднув кивка, ще мить і вудку ледь не вирвало з підставки. Схопив, підсік, та вже пізно – жилка утворила із вудлищем пряму лінію – обрив і 0.16 не спасла, та мабуть і 0.30 Його не зупинила б. Бля матюки…. єдину покльовку за ранок і ту провтикав. Пора на роботу…
Четвер. Вечір. Знову безуспішно намагаюсь спокусити коропа. За дві години лише декілька разів щось ледь-ледь зачіпало горошину – напевно плотва. Здаюсь. Мулить, гуляє, але не клює… Прикормлюю на ніч і йду додому спати…
П’ятниця. Ранок. Приїхав на велосипеді о 5:20, а на моєму закормленому місці сидить якесь мурло і розкинувши 6!!!! вудок намагається зловити рибу. Настрій не для сварки, вирішую що буду ловити плотву на Усті, на першому ж опусканні обриваю одну дуже класну мормишку. Все погано, напевно сьогодні не мій день. Хоча плотва потихеньку клює і сумка важчає, справи налагоджуються. Зустрічаю одного з наших форумчан – адепта ЛМ. Живий діалог, обмін досвідом. Через якийсь час лунає телефонний дзвінок, дзвонять з роботи, колега повідомляє, що сьогодні можна затриматись і прийти на 10:00. Перед тим як йти додому думаю: “Заїду-ка я на Гідрик, запитаю в того мудака що він наловив, приїхав, а його нема – видно не клює, та все-одно вирішую спробувати, перев’язую снасть. Опускаю, на горох за 20 хв. – нічого, наважуюсь на експеримент – чіпляю росовика. Опускаю, дві секунди і підйом кивка – підсічка, сильний ривок вздовж берега – біжу за рибою через кущі, розвертаю, піднімаю морду – карп, даю дихнути повітря і він слухняно йде до берега – за очі і справа в шляпі    Руки тремтять, хочеться закурити і сто грам  Відкладаю вудку вбік пару хвилин медитую. Спокій порушує сильний всплєск метри за 3 від берега. Ну не міг я йому пробачити таку наглість, росовик на гачку і мормишка у воді, за хвилину другу знову підйом, якраз у тому місці де він стрибнув. Боротьба. Справляюсь з ним як профі хвилини 3-4. Руки тремтять ніби я алкоголік, повітря бракує – задихаюсь. Мабуть найпотужніша доза адреналіну за все життя.

На цьому фото ніби два піскарики правда?

4:200 і 3:600
За 20 хвилин рибалки майже 8 кг карпа. Все беру відпустку… На роботу я так і не попав…