Лисин, 11.08.2012

На цих вихідних — відкриття полювання. Тож мій тесть зібрав всі свої мисливські знаряддя, напакував палатками/спальніками/казанками всю свою машину і готовий паляти в качок на Хрінницькому водосховищі. До нього в машину помістився ще й я 🙂
Забігаючи вперед напишу, що в районі села Товпижин, над водосховище літ качок був поганеньким, мало хто щось застрелив. Але нам цікаве інше, рибалка.

Приїхали ми десь до десятій вечора, вже темінь повна. Світло пониє згасати ще о дев’ятій, мда, осінь не за горами. По приїзді я взяв зарання для мене зварену пшеничку і пішов до річки в луг. Там я прикормив дві перспективні точки: біля пратви та місце Ігоря.
Так прикольно йти по лугу, де взагалі відсутні будь-які джерела світла, окрім природних. Навіть трохи моторошно.

Ввечері аж до пізньої ночі ми вболівали за наших боксерів на олімпіаді в Лондоні, тому зранку я трохи проспав рибалку. Піднявся на о 04:30, а хвилин на сорок пізніше. Все-одно було ще навіть темнувато і досить холодно. Швиденько зібрався і пішов на завітну річечку.

Закинув вудки і майже відразу на опариша спіймав бичка.
Тут прийшов хазяїн місця Ігор, і сказав, що на протязі тижня ловляться карасі і йому теж попадались линки. А ось лящі більше не клювали. Сказав, що буде ловити на піску, дозволив мені тут залишитись. Ура!

Загалом я закинув три вудки, дві з пшеницею і одну експериментував. То хробака саджав, до опариша, то бутерброди різні. На тваринні насадки вдалось взяти одного невеличкого окунчика і багато бичків. Таке враження, що ті бички не давали підійти до черв’ячка нормальній рибі. На хробака був виловлений також ще й піскар.

На пшеницю покльовки були не частими, навіть я б сказав рідкими. До восьмої ранку я впіймав лише одну верховодку. Ігорь в цей час вже здався, сказав, що взагалі в порівнянні з минулими днями кльову немає і пішов додому. На пшеницю покльовки були в стилі: “один кружок навкого поплавці, потім ще один”. І все, наживки вже немає. Мабуть це дрібна плотвичка таке витворяла, або та ж верховодка.
Але ось поплавок впевнено повело в сторону, я легенько потягнув на себе і карасик на березі!

20 хвилин я ще чекав на покльовки. Після цього я вирішив: пан або пропав. Замішав прикормку (суміш дивитись вище) і кинув дві невелички кульки у воду. Вони всплили геть вверх! Йолки-палки, мабуть забагато вівсяних пластівців такий ефект зробили. Благо на лугу багато нірок кротів, тому додавши у прикормку свіженької розсипчатої землі кульки впевнено занурювались у воду.

Це прикормлювання дало свій ефект, бо почали попадатись не великі підлящики, і покльовки помітно зачастіли. Звичайно шкода, що розмір риб був малесеньким, але що поробиш. Я радів і таким дарам природи.

Десь об одинадцятій клюнув ще один карась (теж на пшеницю), трохи більший попереднього. Заради нього я навіть використав свій підсак. Дуже приємно тягнути легенькою вудкою-махалкою цих красенів з води.

Постійно було хмарно, але після 11:30 почало розпогоджуватись і покльовки ставали все рідшими. Тож десь в час дня я зібрався і подався геть.

На неділю передавали в прогнозі суцільні дощі і ще нижчу температуру. В селі був я сам, ні тестя, ні його брата. Чомусь так сильно захотілось додому, що я пообідавши пішов на маршрутку. Звичайно, що я міг ще порибалити ввечері і на наступний день зранку. Але щось як переключилось всередині.

P.S. Сусіди на ніч ставили сітку, і дістали з води пару риб. Що дивно, попався їм і досить заліковий судачок вагою понад кілограм. Так ось, вони мене покликали ідентифікувати одну рибу, наведену нижче не фото, правда вже почищену. Може хто підскаже, що це за чудо таке, буду вдячний.