Моквин, 16.06.2012

Прочитавши на нашому форумі звіт про рибалку на ставку поблизу села Моквин вирішив прощупати тамтешню рибу власноруч 🙂
Готувались ми до рибалки дуже серйозно. З наживок у нас були: опариші, ціле відерко гнойових хробаків, мастирка, манка, кукурудза, горох, перловка і навіть пшениця. Прикормка: моя фірмова, свіженька макуха, фішка фідер…

В п’ятницю погода була поганенькою, цілий день небо затягнуте хмарами. Виїхали ми з Рівного десь о четвертій тридцять, дорога зайняла у нас більше години. Проїзд до Моквина хороший, лише в самому Березно на дорозі присутні дебелі ями, в яких можна запросто угробити підвіску чи колеса, так що будьте обережні. Саме в дорозі почав накрапати дощик, але йому було не під силу зіпсувати нам настрій!

Машину довелось поставити перед ставком (перед цим ми звичайно під’їхали на місце риболовлі, щоб розвантажитись). Але я так зрозумів, що можна і вговорити охоронця не забирати машину з водойми, але чомусь ми цього не зробили. Таких порядок звичайно не зручний. Але якщо риболовів буде присутньо багато, то там дійсно немає де з машинами розвертатись. Крім нас на водоймі була поряд ще одна компанія, яка машину не відганяла на стоянку. Гроші з нас здерли взяли за риболовлю відразу. Сімдесят гривень з людини, не дешево. Мої аргументи в дусі “ми ще ж навіть нічого не впіймали!” не діяли ніяк. Зі слів охоронця тут ловлять всі і завжди добре, лише сьогодні кльов не дуже, бо похолодало.

Ми розклались, я почав міряти глибину вудкою. Під берегом на відстані 5-10 метрів прокопаний рів глибиною більше двух метрів, далі починається міляк десь глибиною в 1,2-1,5 метра. Всюди ростуть водорості! Твердого дна немає ніде!! Приймаю рішення рибалити на границі того мілкішого місця і канави. Закормив місце макухою з вареним горохом + трохи риб’ячого комбікормку.
Беру до рук фідера з шнуром, чіпляю на нього лише грушеподібного грузика і перевіряю дно на дальніх і середніх дистанціях. Це був просто жах! Таке враження, щоб під водою суцільний ліс з водоростей гнилих коряжок і іншої гидоти. За півгодини веєроподібного промацування дна я так і не знайшов жодного п’ятачку з твердим дном без заростей. Чесав-чесав дно поки все-таки не втрав грузика. Він заплутався за якусь заваду на дні. Я так готувався до рибалки, тому все ж таки закинув методну оснастку з горошиною на метрів 35 від берегу.
Також закинув і пікера, але це була погана ідея: я обірвав дві кормушку і в 70% обривав повідок. Хоча покльовки наступного дня на фідер були, спочатку взяв карасика, а потім плотвички. Насаджував я опариша з повітряною кукурузкою.

Поки я міряв дно і закидав вудки розпочався дощ. Він йшов весь вечір, в основному в режимі моросіння, але з деякими паузами і часом з посиленням. Перестав цей неприємний дощ падати лише з настанням повної темноти 🙁
Андрій надивившись на всі мої проміри дна вирішив переобладнати своє фідерне вудилише на поплавцеве, і закинув на опариша чи хробака. Я теж вудку оснастив хробаком.

Першу рибу(карася) впіймав Ярослав, на перловку. Андрій відразу змінює і свої насадки на перловку за ним і я. Тільки Андрій закинув ту перловку у воду відразу отримав жадібне клювання. Підсічка і на тому кінці несамовити супротив. Дубова вудка гнеться веселкою, фрикціний тормоз катушки тріщить. Хвилина боротьби і риба відриває (чи розв’язує) гачка. Буквально через декілька хвилин в того ж таки Андрія знову відбувається клювання на перлівочку і він дістає з води карася грам на 300. У мене теж відбулось клювання і я взяв нормального розміру плотвичку.

Десь через годинку-півтори спрацював мій метод і я дістав на волосяній оснастці дебелого карася! Його можна побачити на фото 🙂
Ввечері ми ще спіймали кожен по одній-дві рибки і більше не клювало. Вночі взагалі клювань не було. Ми зайнялись багаттям, смажили картоплю з курочкою і “Щас всі випиваєм по другій і расказуєм охотничі і рибальські історії!”. Звичайно жартую, на рибалці ми не п’єм взагалі і єднаємось з природою. Ніч була напрочуд ясною, лише вітер не вщухав ні на хвилину. Чомусь мені постійно снилась зимова рибалка на річці Устя і дитяча залізниця.

Наступний день виявився дуже ясним, але ранок був надзвичайно холодним. Я ходив постійно в шапці і зимовій курцті, Ярослав так закацуб, що недопоміг навіть шерстяний светер.
Риба клювала поганенько. Я дістав метода і там виявився не маленький карась, який взяв на горох. Я ще закидав цй метод, але більше на нього не клювало.
З трьох моїх вудок працювала лише шестиметрова махалка, ловив я нею на мастирку. На болонську вудку взагалі не було жодної покльовки, а на грубу снасть де я тримав перловку клюнув лише 1 чи 2 карасі. Натомість у Андрія клювало краще, ловив він лише на перловку і постійно перезакидував в різні місця шукаючи рибу. По кількості хвостів він мабуть переміг мене, але за загальною вагою у мене риби було більше. А у Ярослава здебільшого клювала чомусь лише плотва.

Потрібно написати, що ловили ми на метровій глибині і менше. Тобто насадка висіла в товщі води, над зарослями. Тутешні карасі клюють чітко: спочатку одне-два торкання насадки і або ведуть в сторону, або різко топлять, або викладують поплавець. Тобто якщо клювання відбувалось, то ми завжди витягували рибу.
Я обіравав мабуть з повідків 10 за ті зарослі. І на черговому зацепі у мене порвалась леска на болонські вудці вище поплавка. Вирішив я лізти у воду, щоб не втрачати снасть. Вода дуже чиста! Дно видно як на долоні. Яке ж було моє здивування, коли виявилось, що весь ставок представляє собою суцільний ліс скошеного комиша! Це просто жах! Водоростей тут просто неміряно, і то таких різноманітних і чудних, як в акваріумі. Я ще такого ніде не бачив скільки рибалю. Фідером та іншими донними снастями тут ловити неможливо Лише вудками під берегом. Поки я плавав за своїм поплавцем то знайшов обірваного віброхвоста, що застряг в зрізаному комиші біля дня. Вода супер прозора.

Що ж написати наостанок? Карасі тут дуже гарні: чорні, горбаті, суперсильні. Тягнути кожного – надзвичайне задоволення. Справжні поліські красені. Ставок великий, але місць для риболовлі небагато, і ловити треба лише над водоростями. Ми потрапили на злам погоди, тому кльов був ніяким.

На наступний день у мене була температура і розболілась голова так, що не міг встати з ліжка.. Не їв цілий день. Мабуть все-таки та холодна погода, дощ і вітер зробили свою погану справу. Чи приїду я сюди ще? Ну незнаю: на фідер ловити не реально, дороги 80 кілометрів, ціна квитка “кусається”, снастей залишити водоймі доводиться чимало. Але які ж тут гарні карасі!!!