Місце риболовлі: Моквин
Початок риболовлі: черв. 15, 2012 17:30
Кінець риболовлі: черв. 16, 2012 13:30
Тип риболовлі: Поплавок
Риба яку було спіймано | Вага, кг | шт. | на що клювало |
---|---|---|---|
Карась сріблястий | 3.000 | Мастирка, Перловка |
Компаньйони: Ярослав Грабар, Андрій Яковлев. Погода: ввечері: сильний північний вітер, моросив дощ і все небо затягнуте хмарами, було холодно. Вночі ясне небо, постійний сильний північно-західний вітер. На наступний день вітер так і не переставав дути, зранку було дуже холодно градусів з 12-15. Потім поступово стало сонечко пригрівати і стало спекотно. Тиско постійно стрімко зростав з 990 гектапаскаль до 1005. Час ловлі: з 17:30 п’ятниці до 13:30 суботи. Місце: північна сторона найбільшого ставу. Зловлено: на всіх трьох – до 5 кілограмів карасів/плотви. Наживка: найкраще клювало на перловку у хлопців, у мене на мастирку. Тваринні насадки ігнорувались. Два найбільші карасі я спіймав на горох. Прикормка: власного виробництва з додавання гороху і пшениці. Також кормив і макухою. Снасті: вудки. Пробував ловити і на пікер – одні обриви. Фідером ловив на метод. Прочитавши на нашому форумі звіт про рибалку на ставку поблизу села Моквин вирішив прощупати тамтешню рибу власноруч 🙂 В п’ятницю погода була поганенькою, цілий день небо затягнуте хмарами. Виїхали ми з Рівного десь о четвертій тридцять, дорога зайняла у нас більше години. Проїзд до Моквина хороший, лише в самому Березно на дорозі присутні дебелі ями, в яких можна запросто угробити підвіску чи колеса, так що будьте обережні. Саме в дорозі почав накрапати дощик, але йому було не під силу зіпсувати нам настрій! Машину довелось поставити перед ставком (перед цим ми звичайно під’їхали на місце риболовлі, щоб розвантажитись). Але я так зрозумів, що можна і вговорити охоронця не забирати машину з водойми, але чомусь ми цього не зробили. Таких порядок звичайно не зручний. Але якщо риболовів буде присутньо багато, то там дійсно немає де з машинами розвертатись. Крім нас на водоймі була поряд ще одна компанія, яка машину не відганяла на стоянку. Гроші з нас здерли взяли за риболовлю відразу. Сімдесят гривень з людини, не дешево. Мої аргументи в дусі “ми ще ж навіть нічого не впіймали!” не діяли ніяк. Зі слів охоронця тут ловлять всі і завжди добре, лише сьогодні кльов не дуже, бо похолодало. Ми розклались, я почав міряти глибину вудкою. Під берегом на відстані 5-10 метрів прокопаний рів глибиною більше двух метрів, далі починається міляк десь глибиною в 1,2-1,5 метра. Всюди ростуть водорості! Твердого дна немає ніде!! Приймаю рішення рибалити на границі того мілкішого місця і канави. Закормив місце макухою з вареним горохом + трохи риб’ячого комбікормку. Поки я міряв дно і закидав вудки розпочався дощ. Він йшов весь вечір, в основному в режимі моросіння, але з деякими паузами і часом з посиленням. Перестав цей неприємний дощ падати лише з настанням повної темноти 🙁 Першу рибу(карася) впіймав Ярослав, на перловку. Андрій відразу змінює і свої насадки на перловку за ним і я. Тільки Андрій закинув ту перловку у воду відразу отримав жадібне клювання. Підсічка і на тому кінці несамовити супротив. Дубова вудка гнеться веселкою, фрикціний тормоз катушки тріщить. Хвилина боротьби і риба відриває (чи розв’язує) гачка. Буквально через декілька хвилин в того ж таки Андрія знову відбувається клювання на перлівочку і він дістає з води карася грам на 300. У мене теж відбулось клювання і я взяв нормального розміру плотвичку. Десь через годинку-півтори спрацював мій метод і я дістав на волосяній оснастці дебелого карася! Його можна побачити на фото 🙂 Наступний день виявився дуже ясним, але ранок був надзвичайно холодним. Я ходив постійно в шапці і зимовій курцті, Ярослав так закацуб, що недопоміг навіть шерстяний светер. Потрібно написати, що ловили ми на метровій глибині і менше. Тобто насадка висіла в товщі води, над зарослями. Тутешні карасі клюють чітко: спочатку одне-два торкання насадки і або ведуть в сторону, або різко топлять, або викладують поплавець. Тобто якщо клювання відбувалось, то ми завжди витягували рибу. Що ж написати наостанок? Карасі тут дуже гарні: чорні, горбаті, суперсильні. Тягнути кожного – надзвичайне задоволення. Справжні поліські красені. Ставок великий, але місць для риболовлі небагато, і ловити треба лише над водоростями. Ми потрапили на злам погоди, тому кльов був ніяким. На наступний день у мене була температура і розболілась голова так, що не міг встати з ліжка.. Не їв цілий день. Мабуть все-таки та холодна погода, дощ і вітер зробили свою погану справу. Чи приїду я сюди ще? Ну незнаю: на фідер ловити не реально, дороги 80 кілометрів, ціна квитка “кусається”, снастей залишити водоймі доводиться чимало. Але які ж тут гарні карасі!!! |