Озеро Засвітське
Засвітське надзвичайно красиве озеро, дійсно глибоке та з кришталево-чистою водою! Озеро має порядка 25 м глибини і є карстового походження.
Дійсно чудове озеро було. Це була наша улюблена водойма в далекі 80-ті. Я з друзями відпочивав там в студентські роки 4 сезони. Чудовий відпочинок - пісчані дюни і прозора голуба вода, тоді вона буладійсно чиста - ми пили воду просто з озера. І рибалка там була чудова - лини від 1 кг і плотва від 200 г на горох і ракову шийку (доречі раків було не міряно), окунь та щука на спінінг. Але пізніше п"яні колгоспники вилили в озеро цистерну аміачної води - раків не стало та й риби. Останній раз я там був десь років 8 тому - ностальгія взяла своє, але то вже не те озеро, хоча й відродилося, але заросло, дюн таких вже немає та й рибі місцеві електрики не дають спокою.
Ностальгія... З цим озером в мене пов"язані найкращі спогади про молодість. Так, ми були молоді, наглі, все знали. Але до цього озера не зразу знайшли підхід. Скажу прямо - хоч вважали себе досвідченими рибалками, але на Засвітському не могли нічого зловити, чули вечорами як гуляє риба і нічого не могли вдіяти. Навіть косилися на висячий на березі здоровенний (метрів 30)колгоспний невод з обрізанною мотнею. Рибалили в Млинах на річці. До речі, навіть на той час місцеві жителі були унікально доброзичливі - ми лишали табір на цілий день без догляду (тільки ховали продукти від собак) і ніразу нічого в нас не пропало. Одного разу повертаючись з річки ми побачили рибалку на озері і попрямувалидо нього з наміром понасміхатися (а як же - ми ж такі досвідчені і нічого не зловили - так куди вже йому!). Наблизившись до нього з наших обличь пропали криві посмішки, а очі округлились - в садку було кілька красенів линів за 1 кг і більше десятка відбірної плотви. Рибалкою виявився викладач УВВВГ, що відпочивав на базі біля Нобеля. Він нам відкрив секрети рибалки на цій водоймі - кормити і кормити (горох і пшениця), а ловити з 12 годин дня. Він вже збирався їхати назад в Рівне і лишив нам трохи пареного гороху. Ось коли ми відчули, що таке справжня рибалка. Потім ми ще не раз приїздили туди. Доречі, вперше випробували там секретну на той час зброю - мастирку, рецепт якої по великому секрету (і щоб нікому!) мені передав на цьому ж озері один з товаришів, коли чергова парція пареного гороху була зіпсована. Багато років минуло, я вже не пам"ятаю як звали того рибалку, але й досі вдячний йому за наданий досвід, бо, мабуть, без нього нас би не тянуло б кожний рік на це озеро. Хоча на той час добратись туди було важкува-то - до Зарічного автобусом або літаком (та той час не дуже дороге задоволення: 5 крб і 45 хв льоту в кукурузнику), а там перекладними, але здебільшого пішки з рюкзаками за 30 кг, але той відпочинок і досі забути не можу. І ніякі закордонні моря не дають зараз ту насолоду.
Ще одна назва цієї водойми: озеро Засвецьке
