озеро Люб'язь
Розмір озера: більше п'ятисот гектар.
Характер дна: дно з піщано-мулистими відкладеннями.
Глибина: в середньому по озері більше двох метрів, але присутній і ями. Взагалі рельєф різноманітний, присутній два острови.
Рослинність водойми: озеро по берегах заростає якимось непотрібним зіллям, водоростями та лепехою. Підійти до вони навіть не всюди можна. Є на берегах й насадження дерев, тому тут затишно й гарно.
Наявність місць лову: не зважаючи на неймовірні розміри озера, місць для ловлі з берега майже немає. Треба мати човен.
Риболовецький пресинг: постійний і влітку і взимку. В основному чавлять хижака, а браконьєрські сітки не просихають ні вдень ні вночі. Також місцеви жителька Маргратира Петрівна, що живе прямо на березі озера, зазначено, що неоднаразово спостерагала як сотні рибин плавали пузом до верху - явна ознака промислу електриків.
Риба: оскільки через північну частину озера протікає ріка Прип'ять, то тут водиться вся річкова іхтіофауна. Навіть є такий не частий гість як в'язь. Також орієнтов в 2015 році екологами було запушено до озера поголів'я білих амурів, яких зараз теж з успіхом виловлюють все ті ж браконьєри. Головним об'єктов лову рибалками тут є щука.
Рекомендовані наживки: гнойовий хробак на мирну рибу і воблери на хижу. На силікон ловиться гірше.
Умови риболовлі: рибалка безкоштовна, жодних обмежень.
Умови для відпочинку: місць для встановлення наметів відразу біля води вистачає. Дров там поряд багато. Комарі в наявності.
Проїзд: цілком хороший.
Контакт, через який можна замовити місце, просто домовитися приїхати порибалити, розпитати про те чи інше: 050 103 45 53 Володмир - це власник одного з будиночків відпочинку.
Джерела в Інтернеті, де можна почитати про дану водойму:
Загальна інформація про водойму:
Велике заплавне озеро з дуже цікавим рельєфом, що знаходиться у Волиснькому полісі.
Довжина 3,8 км, ширина 2,5 км, площа 5,19 км², пересічна глибина 2,1 м, найбільша — 3,8 м (хоча місцевий браконьєр запевняв автора цієї статті, що по середині є місця з шестиметровою глибиною і саме там попадають найбільші лящі). Гідрологічний режим залежить переважно від річки Прип'яті, яка тече через північну частину озера. В озеро з південного заходу впадає річка Коростянка.
Це популярне місце відпочинку місцевих рибалок та іноземних туристів. Люб’язь є частиною національного природного парку "Прип’ять – Стохід". Озеро неправильної форми: згори воно виглядає так, ніби злилися два круглих озера і їх поєднує лише невеличка протока (місцеві мешканці також розділяють ці частини озера – називають їх "Велике" і "Мале" озеро"). У нього впадають дві річки: Прип’ять на півночі й Коростянка на півдні. Від рівня води у цих річках залежить і рівень води в озері. Водойма дуже мальовнича, з хорошими глибинами.
Береги низькі, подекуди заболочені. Взимку замерзає. Є два острови. Дно вкрите піщано-мулистими відкладами.
Слід сказати що густина населення в цих краях значно нижча за аналогічну у львівському регіоні. Життя місцевого населення нерозривно пов'язане з ріками (Стохід, Прип'ять) та озерами. Зумовлено це з моєї точки зору по перше багатими рибою водами, а також безпосередньою близькистю до води. Люди буквально живуть на річках. Типовий краєвид волинської річки - села і хати відразу з виходом до води, дерев'яні човни на березі. В мене склалось враження що тут - чи не кожен другий риболов. Рибальство тут виведено в ранг свого роду "промислу", а не просто хоббі чи відпочинку. Це в свою чергу накладає відбиток і на особливості місцевої риболовлі. Наприклад хижака майже всі ловлять тролінгом. Кожен поважаючий себе риболов має власний дерев'яний човен з мотором. Ходити по березі і кидати спінінг - для них дивина. Навіщо - якщо є човен. За дві рибалки - я не бачив ні одного спінінгіста на березі - зате човнів на воді буває дуже багато. Місцевий знайомий розповідав, що в період осіннього жору в вузьких лабіринтах Прип'яті та Стоходу деколи навіть утворюються такі собі річкові "затори" з човнів :) Навіть якщо немає мотора на човні - практикується такий метод коли одна людина веслує, а інший тролить. Взагалі тролінг на їхньому діалекті називається "пускати дорожку" (оригінальну вимову збережено).
Ловлять всі поголовно або на крупні віброхвости з тяжкими (25-30 грам) джиг-головками, або на крупні воблери (на річці можуть використовувати і легші джиг-головки та менші воблери). Найпопулярніший колір силікону - синя спинка та білий живіт. Причому настільки популярний - що подекуди знайти його в місцевих рибальских магазинах просто неможливо - все розкупляють. Кажуть що щука в них на нього "бере найкраще".
Що стосується "неспортивних" методів ловлі. Ну що сказати - в мене склалось таке враження що це звична річ. На Люб'язькому озері сітки ставлять серед білого дня, а коли їм починаєш розказувати про браконьєрство і відповідальність перед природою тільки хитають головою - "а що тут такого, всі так ловлять, в нас так прийнято". Знайомий також з великим запалом розповідав мені як вони ходять зимою бити рибу "остами" (палиці типу списа), і гостинно мене запрошував приїжджати зимою, щоб власноручно переконатись яка це цікава і захоплююча рибалка.
В сітку місцевим браконьєрам спіймати лящів на 5 і навіть на 6 кілограм не є рідкістю. Але на вудочку таких велетнів дістати шансів приблизно нуль цілих і нуль десятих.
Останнім часом тролінгістав почав попадатись навіть сом і то доволі пристойних розмірів, чого тут раніше ніколи не було.
А взагалі влітку тут найпопулярніша ловля хижака з моторних човнів на троллінг.
