Риболовля для новачківКолонка автора, Теорія рибалки
Зараз я напишу вам про помилки, які виникають найчастіше у рибалок і про те, як зробити рибалку максимально осмисленою. Здебільшого цей допис описує ловлю вудкою з поплавцем, але правила незмінні для будь-якого методу ловлі.
Чи багато з нас задумуються про те, що таке покльовка? Що відбувається на глибині, поки покльовки немає? І головне питання, яке турбує мабуть кожного: чому у сусіда клює, а в мене ні?
Отож, ви приїхали на омріяну водойму. Хтось там вже розпалює вугілля в мангалі, хтось грає в бадмінтон, а ми не понесемось з вудкою до води, ні. Ми підемо “читати водойму“. Я це завжди роблю першим чином, коли потрапляю в незнайоме мені місце.
Зараз ми не будемо поглиблюватись в складні поняття, але подробиці потім почитаєте ось тут. Головне тримати в голові правило: 80% риби сконцентровано на 20% водойми. Ми спробуємо її знайти 😉
Дуже часто працює правило “навпаки”, тобто якщо водойма дуже глибока — шукаємо мілке місце, якщо мілка — шукаємо яму, якщо річка широка — пересуваємось в місця звужень і т.д. На річках непогано клює на границі прямої та зворотньої течії (річка б’є потоком води в мис, цей потік води змінює своє направлення і за мисом завжди є кишеня з водоворотами (українською правильно “вирами”) і зворотньою течією). Як це все-таки працює на рибалці? В цьому місці рибі не потрібно витрачати дорогоцінну енергію на постійну боротьбу з течією, вона стоїть в спокійній воді на гранці в сильної течії і просто чекає на ніштяки, що пропливають поряд. Якщо на горизонті з’явилася вкуснятина — вона її хапає і повертається на своє спокійне місце. Точно так само риба ховається за великими каменюками і нерівностями дна річки.
Але це річка, тут течія нам дуже допоможе прочитати рельєф дна. А що ж робити на озері, чи тим більше на ставку? Якщо є вітер — нам допоможе брижі на воді (російською мовою “рябь”). Зазвичай видно чітку границю де хвилі переходять в мілку брижу чи в дзеркало води. В цих місцях різкий перепад глибин — те, що ми й шукаємо!
Якщо вітру немає, то перепад глибин можна визначити по кольору води, чим вода темніша — тим глибше там місце. Але самий дієвий варіант — спитати в місцевого “Петрович, а де тут клює?” або встати на саме витоптане місце, кількість недопалків з-під цигарок прямо-пропорційне кількості риби в цьому місці 🙂
Ітак, місце ми вибрали, далі нам необхідно сконцентрувати рибу навколо нашого гачка. Допоможе нам тут чорна магія прикормка. Цих прикормок в продажі є превилике різноманіття, якщо ви дійсно новачок, то просто скажіть продавці на яку водойму їдете, і він вам підбере прикормку. Лише не ведіться на дорогезні Sensas чи Sonubaits, на даний момент вам для любительського лову в умовах, коли конкуренція відсутня буде достатня сама проста фірмова прикормка. Замішуємо її згідно інструкції, на воді з цієї ж водойми, де ловите. Ліпимо з прикормки декілька ідеально круглих шарів розмір трішки менших, ніж апельсин. Розпаковуємо вудку, закидаємо поплавок в перспективне місце ловлі і старанно прицілившись в поплавок, намагаємось як можна точніше кидати їх в воду. Точність закиду тут дуже важлива точність закидання прикормки. Уявімо собі, що ми даємо рибі пиріг: якщо ми дамо великий пиріг — риба розосередиться по всій його площі і буде планомірно їсти. Звичайно, що вона буде помічати наш гачок з принадою (наживкою), але буде хватати його з меншим ентузіазмом, тому що тут їжі й так дастатньо. Нам необхідно створити конкуренцію, ми даємо маленький пиріг і рибі довдеться зібратись в одній точці, а так як місця всім не вистачить — велика риба буде проганяти маленьку. Чому шари прикормки повинні бути ідеально круглими — при попаданні у воду вони підуть вертикально вниз, без характерних рухів, що супроводжують осінній листочок, який падає з дерева. Тепер нам потрібно цю рибу виловити.
Для початку розберемось, що ж таке покльовка: у риби немає рук і ножа з вилкою, тому вона створює вакуум і їжа разом з водою попадає в рот, при цьому, щоб розпробувати невідому їжу їй доводиться декілька разів виплюнути її і знову засмоктати. І якщо у риби нічого не викликало підозр, то вона з’їдає наживку.
Тепер розберемось як не викликати у риби цих підозр. Ось тут якраз зазвичай і починаються проблеми. У нас же як заведено: правильно навантажений поплавок це той, який “встав” на воді. Ліска повинна бути товстою, тому що “а раптом у мене клюне карп на 5 кеге, як же я його витягну?!”, величезний гачок по тій же причині. Все погано, все неправильно. Як же вам пощастило, що ви читаєте ці рядки 🙂 У правильно навантаженого поплавця над водою стирчить лише верхня антена, все інше тіло втоплене. Я не просто так написав яким чином риба пробує їжу, під час покльовки з невірно навантаженим поплавцем (коли не тільки кінчик антени, а саме тіло стирчить над водою) рибі доводиться топити ту частину поплавка, яка знаходиться над водою, а зробити це не так просто, бо ця частина робить великий опір. Досвідчена риба (читай “велика”) відчуває подвох і більше не приступиться до наживки. Якщо ж поплавець навантажений вірно, то втопити їй потрібно лише антенку поплавця, вона зазвичай зроблена з легенького й тоненького пластику, у якого не така великий опір. Він мінімальний взагалі. Це менше насторожить рибу і поплавець буде більш інформативним, тобто він буде чіткіше показувати покльовку і реагувати навіть на дотик до ліски риби, що пропливає поряд. Звідси правило: поплавець повинен бути якомога менш вантажопідйомним. В більшості випадків для ловлі на простеньку поплавочну вудку вистачить і грамового поплавця. Двох чи трьохграмові поплавці потрібні лише тоді, коли ви зібрались закидати снасть далеченько від берега, легку снасть снасть звичайно так далеко не закинеш, але ж ми вчимось рибалити біля берега.
Тепер про правильне положення грузиків на лісці. Зазвичай роблять один величезний груз і розміщають його в 10 см від гачка. Давайте глянемо на це очима риби: ми підплили, спробували наживу на правильно навантаженій снасті, все ок, хробачок смачненький, при відкриванні рота він проскакує без зусиль. Беремо! Почали відпливати в пошуках іншої вкуснятини — щось тягне назад, потрібно випльовувати! Риба повинна тягнути за собою це грузило і добре, якщо рибалка встиг зробити підсічку, до того як риба його розкусила. Ось чому основну грузило ставимо десь трішки нижче, ніж середина відстані між поплавком і гачком, а в 30 сантиметрах від останнього ставимо малеееньий грузик (зветься підпасок). Але ще краще, не концентрувати всю вагу в одному великому грузилі, а розприділити 3-4 грузила по всіх лісці. Тоді і опускатись насадка буде природніше, і взагалі все виглядатиме органічніше.
Тепер ліска. Ліска повинна бути якомога більш тонкою. Це аксіома. Якщо ви не зібрались на рибалку за трофеями і живете не в Богом забутій Сибірі чи навіть не у віддаленому Володимерецькому районі Рівненської області, то я б рекомендував максимальну товщину основної ліски ставити не більше як 0,18, а повідок 0,14. Чим майстерніше ви будете ловити в подальшому, тим ще на тонші ліски перейдете. При цьому дуже важливо правильно виважувати спійману рибу. Без ривків, користуватись всім можливими амортизаційними властивостями вудки і підставляючи в кінці підсак. На таку тонку снасть можна виважувати і дуже серйозні трофей. Часто причиною обриву снасті являються не її товщина, а неправильні вузли на гачку, чи послаблення ліски в місці зажиму грузила. Головне пам’ятайте негласне правильно: зменшення товщини ліски на кожні 0,2 мм додає 20% покльовок.
Тепер гачок. Гачок потрібно підбирати під наживку, а не під рибу. Він повинен бути мінімально можливо малого розміру. Зараз в продажі є сила-силена різноманітних гачків на будь яких смак. Багато з них є міцними і дуже гострими. Я не рекомендую економити саме на гачках, тому що вважаю, що цей елемент снасті є головним і на хороших гачках ймовірність холостої покльовки мінімальна.
Ці нехитрі правила дозволять вам істотно збільшити улов, і якщо б їм слідували більшість рибалок — можливо б у нас не так сильно було б розвинуте браконьєрство.