Федорівка, 03.06.2012

Спочатку я мав їхати в село Лисин, на річку Стир. Тому приготував в пятницю салапінку. Але мій тесть не зміг звільнитись від роботи, і був змушений працювати ще й на вихідних – поїздка відмінилась. Я випадково зустрів ввечері у пятницю Колю, і він запропонував поїхати на рибалку. Оскільки погода на вихідних мала бути “не дуже”, я обрав безкоштовну водойму не далеко від Рівного. Це був ставк в селі Федорівка. Про нього на нашому сайті написали комантар, про дуже вдалу рибалку. Я ще окремо списався з самим рибалкою і уточнив деталі: місце, наживка. Отож ми виїхали в неділю о четвертій тридцять ранку.

Рибалити на ставку дійсно безкоштовно, місцеві рибалки дивляться за порядком на водоймі і ганяють браків. Водойма середнього розміру, зроблена по-класиці як і всі інші ставочки нашої області на рівчачку, не спускалась(по завіренням місцевого рибалки) 19 років.

Ми з Сашою вибрали місця на мілкішій частині ставу (біля нас підразу сіли і два місцеві рибалки), а Діма і Коля пішли трохи далі метрів за 100. Я закинув дві вудки на опариша і мастирку, закормив це місце макухою+салапінкою. Закинув два фідери. Один під другий берез на границю водоростей і чистої води – прикормка салапінка, другий закинув на середину ставу – прикормка власна. Не клювало ніде. Взагалі.
Ті два місцевих рибалки казали, що ще буквально чотири дні назад кльов був просто відмінним! Люди ловили прямо на тому місці де сидів Саша до повного закінченн всіх наживок і насадок. І навіть вчора риба ще клювала! Це завжди так, як тільки дочекаєшся вихідного дня і приїдеш на рибалку, то дізнаєшся що клювало добре вчора.
Один з цих рибалок на моїх очах витягнув прямо з-під протилежних камишів карася грам на 250. Снасть – пружинка з мастиркою і один гачок з хробаком. Цей же мужик сказав, що на цьому тижні з цього ж місця було виловлено двох карпів на 7 і 8 кг. Вірити йому чи ні незнаю 🙂
Було дуже холодно. На дворі третє червня, а я весь ранок проходив в зимовій куртці і з шапкою на голові 🙁 . Взагалі рибалок на водоймі було приблизно з 15, але результат у всіх був однаковим. Через відсутність кльову і невеселу погоду я скрутився калачиком біля своїх вудок і заснув десь на півгодинки… Прокинувшись пішов до брата, дізнатись як там справи. Яке ж було моє здивування, коли у нього зрідка покльовували карасикі! Діма вговорив мене перейти до нього. Я взяв пікерок і закинувся поряд. Клювало!

Потім я ще пішов забрати всі інші речі і витягнув на пікера висячого малого карасика – взяв на хробака. Переконав Сашу приєднуватись до нас і кидати своє суперприкормлене місце на мілині. Він таки зловив карасика на новому місці 🙂
Клювало лише на фідер, наживка опариш. Розмір карасів звичайно залишав бажати кращого. Але природа, хороша компанія, уха на багатті з свіжої рибки, післяобіднє сонечко – що ще потрібно для щастя?