Місце де пишеться нова історія Українського карпфішингу. Частина - I

Місце де пишеться нова історія Українського карпфішингу. Частина - I

 

Озеро Липівці що на Західній Україні, нова локація на величезній мапі коропових водойм (які помічені на Googke карті в моєму телефоні), та які я мрію та ставлю за ціль відвідати протягом свого життя. І здавалося б нічого - нова водойма, невелика за розмірами, нехай у лісі з мальовничою місцевістю (проте таких теж достатньо в нас в Україні), до того ж  - під'їзд до водойми бажає кращого й інколи по дорозі на Липівці проїжджаючи ту ділянку та зачепивши захистом дна авто або вскочивши в ту яміщу думаєш: - «Да ну його НАХ….Й!!! сюди їхати по такій дорозі нехай і малого відрізку.

Проте за ці крайні два виїзди починаю розуміти слова мого товариша Володі, де при зустрічі на озері Уляники на звичайній риболовлі в цьому сезоні він мені сказав таку фразу: - «Стасік ти ще не був в Липівцях!!!». Я спочатку ті слова якось сприйняв скептично і не придав тому значення, адже в кожної людини різні вподобання і ставлення до тих чи інших речей, тому і думка зазвичай може різнитися.

Далі в цьому сезоні мені все ж таки трапилася нагода відвідати ті Липівці куди мене запрошували власники озера ще на початку сезону, але через щільний графік поїздок я розумів що мої шанси туди потраплю в цьому сезоні зведені до мінімуму, а можливо й до -0, да й озеро почало робити свої перші кроки що до відбудови навколишньої інфраструктури та становлення як спортивного, а саме головне як Трофейного Озера тому працювало в тестовому режимі для вузького кола людей і все ще було «сирим» багато планів, багато чого потрібно було підтягнути, а дещо зробити з нуля.

Про перше знайомство з Липівцями є окрема стаття яку можна почитати, де я описував свої враження від водойми та риболовлі в цілому, і де я розповідав про місцеву трофейну рибу (у вигляді осетрів гігантів) які почала наводити вже «такого легенького шороху» по всій Україні. Але зроблю такий маленький спойлер – це був тільки початок….

Після даної рибалки в Липівцях де я можна сказати завершував короповий сезон 2025, на подальші якісь рухи я не розраховував і поринув в сімейну та робочу рутину.

Осінь та весна – це час, коли скрізь приспускають чи спускають стави та активно працюють рибні господарства продаючи зарибка та решту риби різного розміру на спортивні й не спортивні водойми. Якщо сказати по простому – одні з найкращих періодів року для проведення зариблень.

Дзвінок Андрія дав зрозуміти що короповий сезон продовжується, але трохи у іншому вигляді – має бути на кінець тижня гарна рибка яку планується запустити в озеро Липівці (і йому потрібна наша допомога). Враховуючи ситуацію в нашій країні в цілому і той фактор та менталітет людей з «відголосками совка» всі розуміють на скільки важко з пошуком трофейної риби в районі 15-18 кілограмів, а за коропів вагою понад 18 кг. йде справжня «закулісна війна» про яку мало хто знає. Знайти, придбати благополучно довезти трофеїв понад 18 кг. це завдання з «десятьма зірочками» Тому мільйон певних обставини і технічних птань, та «розстановка зірок на небі» відкладати дану поїздку та зариблення водойми двійчи.

7 грудня 10:00 – дзвінок Андрія, на завтра на вечір планується рибка. Я займаюся владнанням справ, і набираю хлопців які мали зі мною їхати, і цього разу вдалося моєму Івану відпроситися з роботи (тому напевно буде ще коротенький відос). Домовляємося про час виїзду на завтра, Володя розморожує шашлик, який планувався ще на попередній виїзд який відтермінувався, я ж починаю діставати свій риболовний одяг, термухи, чоботи, вейдерси, які вже були законсервовані на зимівлю в очікуванні наступного сезону 2026.

8 грудня 13:00. Забираю Івана з дому і заїжджаємо за Вовчиком та Толіком (товаришем Володі, який разом з ним вже можна сказати прописалися в Липівцях – 5 рибалок на даному озері в цьому сезоні). І далі виїжджаємо в сторону озера де по плану було заїхати ще у світлу пору дня. Жарти, історії, для Івана це нові люди тому було про що розповідати й що послухати, тому дорога промайнула досить швидко і невимушено, рівно до тієї ділянки де ти починаєш матюкатися і їхати зі швидкістю 10 км/год. Хоч і по загальному кілометражу не так вже і далеко від Рівного, проте дорога зайняла близько трьох годин.

І ось перед нами ворота та заїзд на територію, далі швидко розтопили камін та піч в будинку, щоб було тепло і взялися за приготування обіду чи вечері. Хтось нарізав, хтось розпалював чи намагався розпалити промоклі та сирі, бо недавно зрізані дрова в тандирі та мангалі, готували навколо помосту місце для прийому, зважування та відпускання риби. Також враховуючи ситуацію зі світлом, потрібно було організувати освітлення самого сектора та місця відпускання (виставити стовпи з led лампами та підключити генератор). Короче всі щось робили та рухалися. Згодом вже на майже готовий шашлик приїхав Андрій зі своїми товаришами – людей побільшало і бесідка яка здавалася раніше величезним весільним шалашом перетворилася у вулик. Час пролетів дуже швидко і біля 00:00 машина з рибкою вже заїжджала на озеро, ми чітко розподілили процеси, хто і чим повинен займатися і які функції  виконувати й взялися до роботи. Володя з Тарасом виловлювали рибу та переміщали її в слінг, далі двоє несли рибу на мат (бо авто з рибою не має можливості під’їхати ближче до урізу води). Далі рибка клалася у мат, де зважувалася і передавалася вже двом людям Андрію і Толіку які стояли у воді обробляти рибу якщо були якісь ранки фотографувалися і далі відпускали у воду.

Ще від самого початку задався такий веселий та мега позитивний вайб того всього процесу, а перші коропи 20+ підняли градус тих емоцій який панував в повітрі над Липівцями. Риба дуже гарна та величезна, по при ніч та холодну воду всі були дуже занурені в даний процес та заряджені адреналіном та на позитиві. Рибка діставалася з машини в хаотичному порядку, яку вдавалося спіймати першою, ту і несли й відпускали, тому кожного разу коли приносився sling - (сумка для безпечного зберігання, зважування та відпускання риби) було невідомо якої ваги риба чекає на тебе наступною – лише посмішка Андрія інколи давала зрозуміти що коропи вагою 20-25 кг. це ще не межа даного зариблення (хлопці тримали інтригу і навіть те мале оточення людей яке перебувало під час зариблення до самого кінця не знали яка риба буде).

Трохи згодом почали з’являтися екземпляри й вище 25 кг. під час відпускання одного з яких Толік намагаючись втримати коропа який не бажав позувати перед фотоапаратом, розхитав Толіка, що той не втримався на ногах у загрузлих в малий намул на дні вейдерсах і завалився повністю і воду. Після чого ми втратили одного учасника колективу і той з повними вейдерсами холоднючої води пішов сушитися у баню яку попередньо затопив Тарас (напевно він щось знав, бо в ту ніч, баня виконувала роль сушки, а не місце дозвілля та відпочинку за келихом пива з раками)

Процес відпускання тривав далі і для мене він якийсь був нескінченним, не встигали ми одного коропа зважити і відпустити, як вже підносили іншого коропа. Спочатку я намагався рахувати, щоб розуміти скільки риби лишилося в резервуарі в машині, але потім закинув ту затію, бо той процес переріс в якийсь сюр чи «рожевий сон». Коли йдеш в ліс по гриби то після того тихого полювання як лягаєш спати в очах гриби-гриби-гриби. Так і цього разу, ті коропи несуть і несуть, несуть і несуть.

Окремої уваги викликали лисі коропи, оскільки їх було на фоні загальної кількості випущеної риби в районі 5-6 штук (теж дуже гарної тілобудови та ваги рибка)

Ближче до середини зважування по об’єму слінга було видно що на мат ляже рибка трохи більша за попередні випущені. Вага зафіксувала – 29,175 (за моїм спостереженням на даному зарибленні це був найбільший випущений короп в озеро Липівці тієї ночі), хоча на момент відбору та завантаження риба важила - 30,600; 

І лише близько 4:00 останній короп покинув резервуар авто, і поплив у свій новий дім – озеро Липівці…

Як підсумок завдяки - Андрію та його команді (докладених мега затрат ресурсу, сил, нервів і ще купу всього всього) та трьох чи чотирьох годинної роботи нашого «маленького ком’юніті» у воді в нічну пору доби, при температурі повітря 5-7 градусів було запущено 35 коропів вагою від 18,400 до 30,600 (загальною вагою 797 кг.)

 

Зі своєї сторони ніяк не хочу і не буду применшувати решту водойм нашої України, вони всі гарні та хороші і особливі та цікаві по своєму. І це дуже важка праця де відвідувач бачить вже готовий продукт – обгортку у вигляді водної оази зі всім спектром послуг, сервісом та гарною рибою, а за цим всім ховається титанічна робота купи людей. А враховуючи ситуацію в країні цим займатися та утримувати все на високому рівні стає дедалі важче ….

Але побувавши на даному дійстві помалу дана водойма почала якось особливо чіпляти, можливо ейфорія від побаченої кількості риби в моменті та розуміння того що за словами Андрія в нас в Україні з’явиться одне з найкращих, а можливо і найкраще озеро як мінімум в Європі. З цим я ще в собі буду розбиратися (але то вже таке)

Проте ще перед тим як машина з рибою мала з’явитися на озері, наше сумбурне перебування та дискусія про озеро почала зміщатися в бік того що хлопці почали просити та переконувати нас що варто залишитися на наступний день. Хоча як вище писав дане зариблення це вже щось з «розряду фантастики». Тому наші пригоди на цьому не завершувалися і все саме цікаве що навіть не могло закрастися в наших думках, чекало на нас попереду.

Але про це вже всі дізнаються в наступній, (і на певно не останній частинці моєї розповіді).

 

Далі буде….