Закриття сезону з людиною яка привела мене в карпфішинг. Або полювання на прісноводних «динозаврів»

Закриття сезону з людиною яка привела мене в карпфішинг. Або полювання на прісноводних «динозаврів»

 

Осінь вже відчутно дає про себе знати – короткий світловий день, непередбачувана інколи дощова, інколи холодна погода, пожовклі крони дерев дають зрозуміти що короповий сезон 2025 підходить до свого завершення.

Були плани закрити даний сезон на озері Уляники, але в силу певних обставин та невизначеність, вирішив прийняти пропозицію Володі який забронював ще заздалегідь риболовлю на озері Липівці.

На дане озеро хлопці які опікуються ним запрошували мене ще весною, але через розпланований та щільний риболовний графік я відповів що наврядчи зможу потрапити до них в цьому році. Якось зустрівши Володю в місті розповів йому що є така водойма про яку ще можна сказати ніхто не знає, його зацікавило і я домовився, щоб він туди потрапив (в результаті він можна сказати оселився там – в цьому сезоні це була вже четверта чи п'ята поїздка його з хлопцями на Липівці)

Наближалося завершення сезону, я потрохи законсервовував свій рибацький хлам. Проте зірки на небі та обставини все ж таки спонукали тому щоб я потрапив в цьому році на Липівці. В період з 17-19 жовтня хлопці в компанії Володі, Анатолія та Сашка – забронювали дане озеро для риболовлі та запропонували мені приєднатися та поїхати з ними. Я ж з радістю прийняв дану пропозицію.

Цікавою дана поїздка була тим – що Вову я знаю вже близько двадцяти років, і саме він був тією людиною яка привела мене в карпфішинг, дала перші якісь знання про цей вид ловлі. А далі продовж цього періоду було купу спільних рибалок на різноманітних водоймах Західної України, членство в Рівненському, а трохи згодом у Львівському Коропових Клубах. А далі життя розвело нас різними окремими риболовними стежками. І ось ми знову через перерву в хто зна скільки років, їдемо на риболовлю.

Іншим аспектом даної поїздки було саме відвідини даного озера, про яке Володя відгукувався дуже по особливому в дуже хорошу сенсі.

Тепер про саму рибалку.

Ця поїздка була досить комфортною враховуючи ту кількість речей яку потрібно мені було взяти з собою (дві сумки, та прикормку) – все решта брали хлопці…

День перший. Знайомство з озером та перші «прісноводні динозаври»

Ранок п'ятниці – домовляємося що виїжджаємо о 6:00. За мною заїжджає Володя зі своїм товаришем Сашком та його сином Сергієм і ми прямуємо в сторону озера, де на половині дорозі заїжджаємо на каву та легкий перекус. Три години цікавого спілкування зі старим знайомим і новими для мене людьми, і близько 9:00 ми вже заїжджаємо на територію озера Липівці. Де перед мною відкрилося досить маленьке водне плесо, але з мальовничою природою довкола, у свій сектор який знаходився поряд з будиночком ми проїхали вздовж всього берега озера що дало змогу оглянути його довкола. І далі паркуємо авто під навісом поряд з будинком з якого наділі досить легко та комфортно розвантажити частину речей в бесідку поряд з сектором, а частину відразу в будинок.

На території озера на нас чекав Андрій та Тарас, хлопці були раді нашому приїзду і відразу було помітно що між Андрієм та ними вже вибудувався якийсь такий дружній вайб… Після того як я вже очно познайомився з Андрієм, хлопці провели мені екскурсію довкола нашого сектора і ми взятися за сам процес риболовлі.

Паралельно з тим до нас мав під'їхати ще один учасник колективу Володі – Анатолій, який затримувався через робочі моменти які потрібно було владнати перед поїздкою на Липівці.

Цього разу на риболовлю я взяв з собою 10 кг. варених бойлів Kviver Baits SKT, та пару банок насадочний бойлів від однойменного виробника, а також декілька банок поп. апів для експериментів, на прохання Володі також захопив з собою три кіло пелета (адже за його інформацією саме на такий корм клюють «прісноводні динозаври»).

Далі пошук перспективних точок і загодовування.

Три точки ми годували спочатку різаними на половинки та четвертинки вареним бойлами Kviver Baits SKT (хоча Володя був проти і наполягав на тому щоб годувати цілим бойлом, через те що було вже холодно і я думав що риб буде активний, я побоявся засипати точки «бойловим щебенем 26 мм», тому вирішив все робити поступово в залежності від активності риби).

Четверту точку було вирішено годувати лише пелетом, який спочатку заливали ліквідом монстер краб Kviver Baits (саме з цієї точки й з цього корму ми планували ловити осетра)

На насадках ми використовували насадочні бойли Kviver Baits SKT та Squid у вигляді дамбелсів з підсаткою поп апів, а також бойли які були в сумці Володі. Весь текл, та повідці були його тому я користувався тим що було, і інколи тому дивувався, що насадочна голка була з застібкою, а не шилоподібна (бо іншої не було), повідці які мали вигляд ніби він їх дістав від першого нашого знайомства ще у 2006 чи 2007 році. Але нарікань на засічку та їх роботу не було взагалі. Короче, текл Володі - виглядав дуже олдскульно (але й «собака» воно працювало без нарікань і зауважень і виконувало свою роботу).

Вудилища у воді, точки загодовані й ми в очікуванні клювань. Хлопці займалися обживанням своїх кімнат, Володя маринував м'ясо на вечерю (шашлик в тандирі), я ж допомагав йому своєю присутністю поряд. І ось 14:00 перше впевнене клювання на четверте вудилище з точки де годували пелетом (ближче до вудилищ був Сергій який підсік і почав виважувати – згодом риба зійшла), я ж підбіг до нього і помітив що на першому вудилищі почав опускатися свінгер, я теж підсікаю, по відчуттям риба середньої ваги й без супротиву поступово підтягую її до берега. Десь на відстані 40 метрів я отримую першу свічку під час якої осетер показав себе у всій красі та величі, тільки після цього я зрозумів що на тому кінці «прісноводний динозавр», а не короп. А далі максимальна концентрація на виважуванні, щоб не дати тому гіганту зійти. Під час виважування яке тривало дві з половиною години, я мав нагоду ще три рази спостерігати еквілібристичні прийоми осетра, який катав мене по всьому озеру. Був випадок коли я думав що я його втрачу, за 30 метрів від берега вже з іншої сторони помоста осетер просто став та не рухався, можливо носом вперся в дно. Я перейшов вздовж берега на помост праворуч, щоб змінити кут виважування і спробувати його розвернути, бо виважувати з нашого помосту було неможливо. Але дана маніпуляція дала можливість його розвернути і я повернувся назад в 5 сектор виважувати далі. Через те що день в дану осінню пору вже короткий, і немо затягнуло хмарами почало потрохи темніти. Дві з половиною години перетягування ліски (і доречі враховуючи попередні виїзди на Липівці, хлопці змінили ліску на більш товстішу, щоб можна було більш впевнено боротися з тими монстрами та не переживати через брив ліски) риба нарешті втомлюється та з першого разу заходить в підсак (хоча казати що риб зайшов в підсак, було не зовсім правильно, бо половина його тіла разом з хвостом почали з того підсака).

Радості моєї не було меж – це перший такий трофей в моєму житті. Перше клювання та виважування і відразу прісноводний динозавр виважувати якого було дуже цікаво, і ці години напруженої боротьби того варті. Дуже класні відчуття та емоції

Далі обережно беремо його в слінг та зважуємо – вага показала 24,000. Фото з трофеєм по якого я сюди приїхав і відпускаємо його у воду рости та радувати інших рибалок. Завдання мінімум яке я собі ставив я вже виконав в першу половину доби нашого перебування на Липівцях. На вулиці вже темніло, ми пере закинули вудилища і плавно перемістилися в бесідку готуватися до вечері та святкувати даного трофея. Тим часом вже приїхав Анатолій і вся компанія була вже в повному складі який планувався на дану поїздку.

Хтось накривав на стіл, хтось підрізав смаколики, Сашко готував шашлик в тандирі. Далі приємне спілкування з хлопцями з якими мені вже більш детальніше вдалося познайомитися та «колегою наставником» якого я вже знав майже двадцять років. Атмосфера панувала просто чудовою. Під час вечері ми мали ще одне клювання близько 21:00 (знову перше вудилище) яке дало нам коропа вагою 12,000; Далі поки сиділи в бесідці, ще до 23:00 ми тримали вудилища у воді, після чого вирішили вимотати їх до ранку, бо на вулиці моросив дощ і ніхто не хотів стояти дві чи три години в ночі на дощу і виважувати осетра.

День другий. Тихе полювання та другий «динозавр»

Будильник на 7:00, але відкривши очі бачу що на вулиці ще темнота, тому перенаводжу на 8:00 (вже почало розвиднюватися). По будинку – підйом, і в планах піти вполювати трохи грибів, оскільки природа та лісова місцевість з мішаного лісу з граба, дубів та берез з ялинками довкола і ще й відсутність цивілізації (лише одна хатина десь в далині) – спонукали що тут мають бути гриби. Скласти мені компанію вирішили всі крім Володі (який обрав теплий спальник, в замін ранкової прогулянки). Всі вдяглися випили ранкової кави, побрали відра (Я взяв два відра) вирушили в пошуках грибів. В декілька сот метрах навколо озера мішаний ліс горбистого рельєфу (щось нагадувало мені ліс в Закарпатті), до якого ми йшли посадкою де ще де-не-де зустрічалися мухомори й пару бабок. Далі хлопці звернули в сторону самого лісу (який був дуже густий і темний). В самому лісі жодного натяку навіть на неїстівні гриби, погулявши по тим горбам, Толік втомився і повернув на базу, ми з хлопцями вирішили пройтися вздовж лісу і глянути далі, але окрім мухоморів інших грибів ми так і не знайшли. Тому згодом теж вирішили повернутися на водойму.

По приходу відразу пере закинули всі вудилища і перемикнутися на риболовлю.
А Толік на обід вирішили приготувати суп.

Перші клювання не заставили себе довго чекати, ми отримували постійно клювання (працювали всі вудилища окрім другого, яке по при всі маніпуляції з насадкою – чомусь мовчало). Протягом дня з 10:00 до 19:10 ми отримали дев'ять клювань (з яких вісім коропів вагою 4,000 до 10,200;) та близько 18,05 клювання осетра, якого підсік Сашко, але потім передав виважувати вудилище сину. По поведінці риба була не такою бойовою як осетер якого виважував Я. Тому враховуючи досвід Сашка завести осетра можна було досить швидко як би він не передав вудилище Сергію який не мав досвіду виважування з такими рибами (тому процес виважування затягнувся) але рибу ми все ж таки завели в підсак, вага його теж показала 24,000;

Почало темніти, знову вечеря та приємні бесіди які затягнулися до 00:00. Цього вечора дощ лив ще більший, тому в котре вудилища були вимотані на ніч

День третій. Завершальний день нашої риболовлі та риболовного сезону 2025

Як і попереднього ранку будильник на 8:00, бо тільки почало розвиднюватися. Рильно-мильні процедури, кава та сніданок. Анатолій збирався, бо йому раніше потрібно було повернутися до дому. Ми ж з Вовою пере закинули всі вудилища в очікуванні клювань. Ранок і день цього дня був максимально сонячним ніж попередні два, хоча і вітряним.
Після перших закидів ми відразу почали отримувати клювання з досить частим інтервалом. Риба була дуже активною. В період з 10:30 до 13:00 нам вдалося отримати та реалізувати десять клювань серед яких були лише коропи вагою від 5,000 до 10,000. Ми з Вовою очікували на клювання осетра, щоб в останнє в цьому сезоні поборотися з тим монстром. А Сашко з сином чекали коли ми вже наловимося, щоб їхати до дому. Цього дня клювання і риба були дуже активними, як би не бажання хлопців вже їхати до дому можна було б до 17:00 ще дуже добре відловитися, бо клювання не припинялися.
О 13:00 ми вимотали всі вудилища, прибрали все за собою та вирушили до дому, де по дорозі заїхали ще в одне цікаве місце де готують курячі четвертинки, реберця та рульки на дровах. І ці смаколики запаковують з собою. Рулька – просто ро…йоб!!! (для мене нова смачна точка на мапі по дорозі на Липівці). Чим ближче ми наближалися до Рівного – тим більше згущувалися хмари й починав накрапати дощ. З сонячних Липівців ми поверталися до дому в буденність.

Як підсумок: в загальному за дві доби перебування на Липівцях де риболовля носила більше відпочинковий характер (ніхто дуже сильно не впирався в риболовлю і не ставив за мету спіймати як змога більше риби, клює то добре, не клює – не страшно) нам вдалося спіймати 21 рибу (серед яких 19 коропів вагою від 4,000 до 12,000 та два осетри вагою 24,000) також ми мали чимало клювань з незасіканнями мілкого коропа (через великі насадки та гачки) ставити менші гачки й ловити того лаваша не мали бажання, тому ставили гачки 4 та 6 номерів, і крупні насадки. З другого дня, клювання мілкого коропа мінімізували, а на третій взагалі відсікли.

Що стосується самого озера Липівці. Водойма дуже гарна та мальовнича, великий плюс що ти там перебуваєш один посеред тиші та лісу і ніхто тобі не заважає. Гарне місце для рибалки з сім'єю чи вузьким колом друзів. Осетри – я рахую це родзинка даної водойми, такого більш нема ніде і сюди хочеться повернутися, щоб вкотре відчути ті години адреналіну та боротьби, враховуючи те що є трофей 30+. Вірю що згодом там з'являться і коропи 20+.
Та сподіваюся що власники збережуть даний принцип та специфіку ловлі де ти на озері лише один і більше нікого.

Знаю що в власників є багато амбітних планів зробити дану водойму ще більше привабливішою та цікавішою у всіх аспектах – чого їм і бажаю, та з нетерпінням спостерігатиму за їхніми кроками в даному напрямку. Бажаю здійснити свої задуми в інших не менш цікавих проєктах …
Окремо подяка Ярославу та Андрію за запрошення, та до зустрічі в наступному сезоні на Липівцях і не тільки...

Ну і подяка хлопцям «моєму наставнику» - Володі, Толіку та Сашку з сином, за пропозицію поїхати з ними та гарно проведений час в Липівцях.

Можливо трохи згодом напишу вже не такий довгий допис, як підсумок даного сезону який й мене видався найбільш насиченим за ці двадцять років в карпфішингу, що вдалося в цьому сезоні, а що – ні. Але це вже трохи згодом