Турнір «Монстри Озера Кунка 2025». Або у сімейному колі – Сarpfishing Team «Рівняни»

Турнір «Монстри Озера Кунка 2025». Або у сімейному колі – Сarpfishing Team «Рівняни»

 

Через силу певних обставин та робочі моменти моїх товаришів (Вані та Олега) цей риболовний сезон проходить без їх участі в турнірах. Я ж в цьому сезоні являюся учасником іншого колективу з м.Вінниці – команди «Carpmasters». Але зірки на небі та «водяний» вирішили по іншому і в цьому році нам – команді Carpfishing Team «Рівняни» трапилася нагода поїхати у своєму звичному складі на турнір який мав проходити на Озері Кунка що у Вінницькій області. Формат який ми полюбляємо (кобра та по крупним рибам), за ради цієї поїздки я відмовився від пропозиції участі на турнірі на Крутій Балці (на що тільки не підеш за ради своєї рідної команди)

Отже, поїздці бути й ми з хлопцями (точніше – Я, бо Ваня й Олег перебували у своїй заслуженій відпустці) почали готуватися до участі в турнірі. Цього разу експериментувати не хотілося тому вирішили взяти перевірені нами корма з якими виступали зазвичай, але вже ближче до турніру я отримав пропозицію від Володі (команда «Квівертип» та виробника коропового харчування «Kviver Baits»), поїхати з його продукцією. Ставку робили на  перевірений вже не на одному турнірі бойли Kviver Baits SKT (важкий, заряджений бойл спрямований ловити трофейну рибу) якраз саме те що нам було і потрібно в даному форматі.

Наближався день виїзду, все було спаковано у два авто якими планували їхати, продукти та смаколики закуплені. Ранок неділі, домовляємося про зустріч в Івана дворі та розкидаємо по авто (точніше перегружаємо в авто Олега) ще трохи речей. Цього разу за водія – Я, а Іван за штурмана (від чого він був не аби який щасливий, бо можна буде розслабитися та відпочивати всю дорогу)

Близько 9:00 ми виїхали в сторону Вінниці, по дистанції нам потрібно було подолати 400 км. Проїхавши місто Житомир – Бердичів і Калинівку (де по дорозі назад я не заїхав до свого нового та  теперішнього напарника - Андрія, за що отримав на горіхи і ще й штраф десь в тому районі в 340 грн за перевищення (спіймали «гади» на TruCAM )).

Дорога пролетіла досить легко, швидко та невимушено і вже близько 13:00 ми були на озері. Ще дорогою на Кунку, а точніше і раніше ми з Олегом вирішили що кульку черги та номер сектора буде тягнути Ваня (бо йому чомусь ніколи не доручали цей процес, да й він не горів бажанням брати на себе таку відповідальність.) Поки ми засмагали в затінку біля третього сектора завершалися останні приготування та доїзд решти команд на водойму. Далі вступне слово власника водойми Кунка – Андрія Андрійовича та організатора - Бориса, і самий інтригуючий момент. Чогось цього разу організатори вирішили тягнути спочатку чергу, а вже потім окремо сектора, що як на мене не зовсім правильно, хоча має право на життя (але як вже вирішили, так і є). В результаті Ваня витягнув дев'яту чергу серед одинадцяти команд, і відповідно сектор №8 (хотілося щось з 1 по 4).

Щось за даний сектор сказати було важко, адже я на водоймі в друге, а хлопці не були на Озері Кунка жодного разу. З приємного було те, що з ліва була зона спокою у вигляді 9 сектору і ми думали що основна кількість риби буде виходити до нас саме з лівої, а розраховувати що шість команд які стоять праворуч від нас по при те, що наш сектор рахувався прохідним – ми не стали і не робили на це ставку взагалі. Заїхавши в сектор номер №8 хлопцям відразу в очі кинулося на скільки комфортно був облаштований сектор ще до розташування нашого табору. Дерев'яна бесідка (яка була нашою постійною кухнею протягом всього турніру), холодильник який був підключений до 220 (холодна, вода, пиво, в комфортному середовищі свіжі продукти), окреме світло в бесідці та розетка. Поряд стояв трейлер на колесах, який став для Олега новою домівкою на ці шість днів, загальне світло в секторі яке можна вимкнути в будь-який момент якщо воно вам заважає. Металевий пірс для маніпуляцій з підсаком та карабінами на шнурі для кріплення слінгів та коропових мішків, короповий мат та сумка для зважування в кожному секторі. Короче, все було продумано та зроблено з любов'ю та правильним підходом не лише для риболовів, а й для самого процесу рибалки. За це окремий респект адміністрації водойми Кунка

Далі ми відразу взялися за маркування зони ловлі (деяку інформацію по сектору праворуч я мав від Володі «Квівертипа»). Посовавши маркер, ми знайшли під протилежним берегом чітку бровку вихід з 1.5 на 0,8 метра, руслову частину на 55 метрах з глибиною 2,5,а також початок «старого русла» так званої ями, на ближній дистанції праворуч на 42 метрах.

Дослідивши сектор ми вирішили, оскільки правіше від нас стоїть шість команд і підхід риби від них малоймовірний, і нам будуть діставатися лише рештки від основної маси риби яка буде рухатися під тим берегом під час проходу і команда в 7 секторі буде робити все можливе, щоб ті рештки риби не пустити до нас то ми вирішили свої вудилища на старті розмістити таким чином (за основу ми взяли лише половину свого свіму, а саме ліву його частину, тим самим трохи звільнивши свій правий край від пресингу сусіда):

 - 57 метрів на ліву межу сектора (руслова найглибша частина сектору)

- 83 метри трохи правіше від таблички «так звана в нашій команді локація – КУНКА (така темна дірка в лісистій місцевості на протилежному березі)» (нижня частина бровки) там був найкращий стук

- 90/94 м. початок комиша (верхня частина бровки на глибині 0,8 м)

Що до годування було прийнято рішення годувати і робити основне акцентоване п'ятно на другому вудилищі, трохи менше годувати (1-ше та 3-тє). Додатково просипаючи доріжку від 20 метрів і до першого вудилища (перекриваючи хід риби по ближній дистанції), та зробити доріжку від правої межі сектора до третього вудилища. Таким чином ми мали три основні точки з акцентом в кількості корму на другому вудилищі, та перекриті підходи риби двома доріжками, що давало нам шанси на те що риба яка буде проходити ліворуч з буферного дев'ятого сектора по ближній дистанції буде натикатися на корм та прямувати не першу точку, тим самим ми закривали хід риби по руслу, друга палка закривала хід риби по під бровкою, а третя на виході брови, а також доріжка давала підхід риби праворуч від сусідів. Наче план непоганий, лишилося почати його втілювати в реальність та чекати на результат (але в риби були свої плани і про це трохи згодом). Настав вечір після жеребкування, на всіх часників чекала смачна вечеря і страва в яку я закохався – м'ясо в хлібині (просто бомбова страва.) Гарна та дружня компанія, смачна їжа під гарні слова подяки нашим Захисникам, Власнику Озера та Організаторам – все було дуже на хорошому рівні. Ми ж довго не засиджуючись вирушили в свій сектор завершити останні приготування до початку турніру.

Ранок першої доби. Старт

Відразу після сигналу старт у воду полетіли перші оснастки, а за ними і корм. Як і планували на першу та третю точку ми відразу викинули по кілограму бойлів, а на другу близько двох чи двох з половиною, та розмістили оснастки на підході очікуючи рибу ліворуч. Пере закидати вирішили кожні максимум півтори години, адже з попереднього виїзду зрозуміли, що клювання зазвичай відбуваються в проміжку 40 хвилина чи година часу. Протягом всього дня трималася досить жарка погода, з мінімальним вітерцем. По при постійні перезакиди, та пошук риби перше клювання ми отримали лише близько 20:30 на друге вудилище, не залікового коропа вагою 5,000. На вечір плануємо дати трохи більше корму, адже знали що основний прохід мав би бути в районі 00:00 і до 4:00 тому точки повинні бути загодованими. Приблизно так і відбулося. Клювання об 23:00 та 00:56 двох коропів серед яких один короп не дотягував до заліку 100 чи 200 грамів, а до ранкового зважування було ще довго тому ми його відпустили, адже розуміли що він втратить ще у вазі за ці 6-8 годин в слінгу; І на цьому – все. По при всі очікування та чіткий план дій і постійну роботу по втіленні його в життя, та чергування Івана протягом всієї ночі ми не отримали більше клювань.

Риба чомусь, на перший погляд проігнорувала нас і наший сектор, а тим часом активно почала ловити зона А (з першого по 4 сектор) і доволі непогану рибу. Так ми завершили першу добу з бубликами в своєму заліку.

Друга доба. Перша Залікова риба. Борщ.

Ранок даної доби розпочався з кави у виконанні Олега, та клювання бестера. Спека, легкий вітерець та відсутність клювань з дна, почали спонукати до того, щоб спробувати половити на зіг-ріг. В бойловому форматі кобри – така собі затія, але спробувати варто. Я задіпував кілограм прикормочний бойлів і з певною періодичністю підкидали їх на місце розташування зіга у воді, щоб дати якийсь харчовий чи запаховий сигнал, але простоявши пів дня, це не дало результат і дану ідею «зігувати» мі відкинули. Близько 15:45 ми отримали клювання першого залікового коропа у своєму активі, який заважив 8,230; Якийсь початок вже є, тому не зупиняємося і працюємо далі. Навіть через відсутність клювань перебувати у своєму рідному колективі було дуже весело і цікаво, час летів дуже швидко і якось не доводилося нудьгувати через відсутність риби в секторі.

Потрохи почало сідати сонце за горизонт, ми ж систематично загодовуємо точки в надії що риба рухнеться і затримається в нашому секторі (принаймні ми все зробимо що знаємо чи вміємо, щоб утримувати її як змога довше). Ближче до вечора Олег запланував приготування червоного Борщу, якого вийшов цілий казан. Далі вечеря під сальце з цибулькою та часничком з чорним хлібчиком та сметанкою. Цього вечора у нас по плану була культурно-масова програма з перегляду футболу (завдячуючи хорошому покриттю мобільного інтернету). Поки хлопці всівшись у своїх стільцях дивилися те, що важко було назвати футболом у виконанні «Динамо Київ», в нашому секторі почали відбуватися події на які ми очікували протягом півтори доби (клювання які відбувалися на 30 чи 40 хвилині) але серед того «Ельдорадо» яке тривало до 3:00 ми змогли відібрати лише одну залікову для нас рибу.

Далі після третьої, все наче обрізало і затихло. Більше аж до самого ранку ми клювань не мали. Як результат другої доби – одна залікова риба, з якою ми очолюємо нижню частину таблиці нашої зони «В».

 

Третя доба. Грім, гроза, перші трофеї та випущена одинадцятка

Ранок третьої доби як і зазвичай розпочався з мильно-рильних процедур та ранкової кави. По прогнозу, спека, штиль та можлива гроза. З основних точок нічого не змінюємо та годуємо їх далі, але паралельно з тим вирішили зробити одну експериментальну точку на 30 метрах. Підкинувши туди двадцять

Бойлів та стрінг з п’яти та одиничним варений бойлом на волосіні. Вудилище простояло три з половиною години і далі на цю «ловушку» спокусився не заліковий коропчук вагою 4,000; після чого ми забрали звідти вудилище. Близько 12:00 клювання на варений 20 мм. Kviver Baits SKT з жовтою шапкою поп. апа, не дуже тривале виважування і коропа вагою 9,550 вдається завести в підсак. Далі клювання в 13:30 і цього разу нам вдається спіймати рибу яка нам дійсно була потрібна як для таблиці, так і для підняття командно-бойового духу. Короп вагою – 14,050; Після чого над озером зібралися чорні хмари, почало гриміти та блискати. В групі в телеграм головний суддя змагань оголосив про те, що всім потрібно вимотати вудилища та до наступного сигналу було зупинено ловлю. Поки блискало та гриміло ми посідали в своєму Gazebo та слідкували за тим як гроза заливаю все навколо в надії що це заворушить рибу і вона почне клювати більш активно. Через годину часу змагання продовжилися, але не на довго - другий фронт насував на озеро перед яким ми спіймали ще дві риби 12,920 та 8,910.

Під час другої грози в групі головним суддею було опубліковано прохання не підходити до вудилищ, але чіткої заборони чи вказівки вимотати вудилищ не було. Ми ж це розцінили, як прохання на власний розсуд можливе виважування (оскільки вже не блискало і не гриміло, але ще йшов сильний проливний дощ) під час якого в нас сталося ще одне клювання, ми спочатку дивилися як риба стравлює ліску і періодично підмотували не знімаючи вудилище з род пода, а потім коли риба почала йти в бік сусідів праворуч, підняли вудилище і почали виважувати, щоб не зібрати ліски сусідам. Коли завели рибу в підсак і зважили – вага показала 11,200, та поклали рибу в слім, проїжджав гловний суддя та зробив зауваження і сказав що рибу потрібно випустити у воду, бо вона не зараховується, адже було «ПРОХАННЯ» не підходити до вудилищ. Довелося рибу випустити, але з даним рішенням ми були не згідні, адже не до кінця чітко в цьому випадку було сформульоване – заборона «прохання» як це було написано головним суддею. Далі після грози дощові хмари пішли далі і почало сідати сонце на горизонт.

На ніч ми вирішуємо трохи змінити розташування наших вудилищ, висунувши перше під ліву табличку, а середнє змістити в русло. Протягом всієї ночі поодинокі клювання і лише одна залікова риба 8,150; Як результат даної доби 12 клювань (серед яких чотири залікові риби, з яких одна випущена) і ми вишкрябуємося на другу позицію у своїй зоні

 

Четверта доба. Закриття таблиці. Гаряча сковорідка

Почала мінятися погода і стало менше жарити сонце, більш менш хороший вітерець з хвоста який вселяв надію що видує трохи рибу з вершини. З розміщення вудилищ нічого не міняємо за вийнятком середнього – трохи змістили вперед далі з русла (але годувати русло не полишали). Також ще з кінця другої доби ми для себе помітили якій насадці та стіку віддає більше риба перевагу і це разюче впливало взагалі на наявність клювань, нехай дана насадка і давала безперебірно усю рибу серед кількості якої можна було отримати декілька залікових риб, але вона працювала постійно (проте її було лише одна банка, інколи доводилося після клювання сушити її та використовувати по декілька разів повторно, але вона швидко закінчилася, хоча потім знайшли їй подібну альтернативу, хоча з меншою динамікою клювань). Дуже капризна риба відмовлялася взагалі клювати після того, як їй пропонувалося щось інше, далі аналізуючи і розвиваючи дану тему ми чітко бачили що команди які використовують солодкі бойли – ловлять краще на фоні інших. Також ми підібрали стік, який міг нівелювати насадку, адже наявність його давала швидкі клювання (але на жаль як і буває, даного стік мікса ми мали дуже обмежену кількість і намагалися всіляко його розтягувати, але на останній проміжок в півтори доби доводилося вирулювати без нього, що можливо і в вплинуло надалі на кількість клювань) Протягом цього дня до обіда ми мали близько семи клювань серед яких короп вагою 12,180 та 9,950; Ми потрохи наздоганяли лідера нашої зони сектор №6 і дані рибки вселяли надію що ми все ще можемо поборотися за призові місця, ми вірили та сподівалися що риба повинна рухнутися і потрібно далі годувати та працювати, щоб бути готовим до того руху. Наближався вечір, ми систематично годуємо закормочні точки та просипаємо стежки відсікаючи сусідів праворуч. Тим часом Олег взявся за приготування Смаженої сковорідки на бороні з реберцями на мангалі. А ми займалися годуванням, повідками та стіками.

Далі смачна вечеря від якої відмовився Борис (по при те що ми його запрошували двійчи), і перегляд вже нормального футболу у виконанні Шахтаря (на нашу думку команда грала досить пристойно), було на що дивитися хоча і без голів, в порівнянні з грою «Чемпіонів» двома днями раніше. По при гарний матч, клювань ми не бачили, тому під пиво з горішками вболівали за Шахтар. Ця ніч була напрочуд холодною в порівнянні з попередніми, вода парувала неначе в чайнику, а на вулиці дубарь, навіть футбол доводилося дивитися закутавшись в покривало. Те ж саме і з активністю риби, ті умовні проходи риби змістилися кардинально, замість звичних з 00:00; перші клювання ми почали отримувати не раніше 2:00. Сектор увімкнувся і почали працювати з певною періодичністю всі вудилища серед яких переважна більшість не залікових до 8 кг. Але близько 6:30 нам вдається спіймати коропа вагою 11,880; і трохи згодом одноокого коропа вагою 10,730; які дали нам можливість закрити свої десять залікових риб та закріпитися на другому місці, де до призів нам не вистачало 13 кг (дві хороші риби вагою 14+).

Попереду ще одна доба і враховуючи наростаючу активність ми вірили і сподівалися що це зробити ще можливо.

П’ята доба. Фінішна пряма

Ще під кінець четвертої доби в ранці ми трохи змінили тактику та розміщення палок які дали нам ті дві крайні залікові риби. Через відсутність стіка та насадки яка нам приносила рибу стабільно, але переважно не залікову (серед якої влітала і потрібна для нас риба), ми вирішили дещо по іншому трохи підійти до ловлі цього дня і зробити ставку на крупну рибу. Оскільки це дало результат в ранці, ми вирішили продовжувати і завершувати турнір саме на цьому. Але цього дня погода вирішила знову змінитися, знову спека і цього разу штиль, озеро виглядало немов шкло, і де-не-де скидалася риба. А вудилища мовчали не тільки в нас і й в інших команд. До самого вечора жодна команда не спіймала навіть не залікової риби. Нам все ж таки вдалося отримати клювання потрібної для нас риби – коропа вагою 12,210 і скоротити ще на пару кілограмів відрив від першого місця в зоні. Але до вечора більше без клювань. На завершальну фінальну вечерю Олег вирішив нас почастувати пловом, під час приготування якого ми отримали клювання, але не заліковий короп вагою 6,100 відразу був випущений. Ближче до ночі загодовуємо точки та підходи і в очікуванні чуда, якого на жаль не сталося. Два клювання ближче до 1:30; (короп вагою 4,100 та 5,300) і, на цьому ми аж до фінальної сирени не почули звуку своїх сигналізаторів, і навіть клювання які зазвичай відбувалися о шостій чи восьмій ранку – цього дня їх не було

В підсумку нам так і не вдалося наздогнати шостий сектор та вибороти медалі даного турніру, до того ж наш прямий конкурент підловився і ще добавив собі півтора кілограма до загальної ваги, чим остаточно закріпив свій чемпіонський результат – хлопчині Привіт та вітання (враховуючи що це перший його турнір в житті, ще й сам в команді – гарний та заслужений результат)

На завершення хочеться зробити свої якісь власні висновки які завадили нам досягти бажаного результату:

- по при те, що деякі люди вважали що в нас дуже перспективний сектор і ми кров з носа маємо в ньому зайти в призи (на старті ми теж так рахували), але постійна зміна погоди дуже сильно вплинула на поведінку риби, переважну більшість турніру активна риба знаходилася в зоні «А», якщо якась риба і рухалася по водоймі, то переважно в товщі води і на дно не опускалася, по при всі намагання її опустити, дати сигнал все було марно. Тому вся перспективність і потенціал сектора зійшли на нівець (на мою думку і без образ, на даному турнірі деяким командам дуже пощастило з сусідами)

- з розташування вудилищ, на нашу думку все було зроблено вірно, і рішення зайняти ліву частину сектора змістившись в ліво подалі від сусідів було правильним рішенням, ловля в притул до них я думаю відобразилася на нас ще гірше. В нашому випадку переважно вся риба була спіймана ліворуч, та що йшла з хвоста - що стосується корму, зауважень до нього нема ніяких і грішити на корм при тому коли риба взагалі не активна нема чого. Мені здається що ми трошки не вгадали з смаковими вподобаннями риби. Команди які мали в своєму арсеналі солодкі бойли – ловили краще, в нашому випадку це давало більше клювань, але й багато не заліка. Також хоч і турнір був по кобрі, мені здається без стіка при такій активності риби просто не можливо, тому стік теж був важливий і важливо який саме. Нам вдалося його підібрати, але на жаль його було мало, щоб продовжувати в тому ж дусі.

- що стосується розміщення зон, як на мене, досить правильно було все розміщено при даній кількості команд, при нормальному русі риби думаю було б все по іншому і на багато цікавіше. В кожній зоні були команди які ловили і хотіли виграти, і ті які допомагали іншим виграти (ті що не бажали ловити, чи приїхали на відпочинок), на жаль нам такі поряд не попали (це не камінь в город переможцям, як на мене, всі три призові місця заслужено випрацьовані) Зробити три вудилища, замість двох, теж вірний крок (при такій динаміці експериментувати двома вудилищами набагато важче) - цей турнір показав в котре що не завжди все залежить від майстерності команди, навіть будучи самим досвідченим і все знаючим, коли рибі пофіг на тебе і твій корм – ти нічого не зробиш

- що стосується водойми і що її оточує довкола - тут тільки слова подяки - За Все (Андрію Андрійовичу та хлопцям про яких мало згадують, а вони йому завжди допомагають та готові підставити своє плече та руку підтримки – називати їх не буду вони самі все знають). Водойма росте, розвивається, процвітає – і є велике майбутнє. Рибка підросте, «а ля спортсмени рагулі» - відсіються. Стане ще гарніше, краще і потужніше (як дехто каже)

А тепер все як я люблю)))) зауваження і моє фе:

 - гості та їзда по секторах, а також носіння пачок та коробок з бойлами – моя думка (є шлагбаум – всі авто гостей під час турніру на парковці, пакети в руки і йдете в гості якщо погоджено на жеребкуванні чи організатором, що це за їзда по секторах під час турніру. Далі по бойлам – я приїхав за 400 км і привіз з собою корм, мені можливо теж чогось не вистачило чи щось потрібно було і це могло вплинути на мій надалі результат, але якого ХЕРА носяться пачки з сектора в сектор, це що базар, чи магазин на колесах – якщо всі в рівних умовах, то в рівних умовах, можливо та занесена пачка чипару ящиків могли повпливати в кращу сторону на якусь команду, бо іншій не хватило чи він не підібрав і приїхав з іншим кормом) – заборонити і перевіряти пакет що носять гості в сектора, а учасників за таке карати або знімати з змагань - стосовно команд які знімаються без поважних причин з турніру

– я вже писав про це і напишу тут. Особисто наша команда Carpfishing Team «Рівняни» таких людей не поважає і не бажає приймати участь в турнірах з такими персонажами (сидіть краще в дома за клавіатурою і змагайтеся там). У всіх проблеми, нюанси і решта всього – приїхав змагатися, змагайся до кінця, і навіть вимотати палки, бо не хочеш ловити – Харам!!! Прошу організаторів звернути увагу на такі команди і більше не запрошувати і не реєструвати на змагання, особисто ми не будемо реєструватися коли будемо бачити подібні команди в списках учасників

 

P/S Стасік - Carpfishing Team «Рівняни»