Турнір «Кубок Пам’яті Юрія Ралко», або перша «тумбочка» на озері Уляники

Турнір «Кубок Пам’яті Юрія Ралко», або перша «тумбочка» на озері Уляники

 

Травень місяць і знову Уляники – цього разу турнір «Кубок Пам’яті Юрія Ралко». Для мене це в котре спроба підкорити п’єдестал даного озера, а для команди «Carpmaster» м. Вінниця (учасником якої я являюся в цьому сезоні) – можливість захистити вже в третій Кубок та Титул одноосібного переможця даного турніру. Задачі поставлені дуже амбітні та серйозні, і склад учасників який підібрався не дасть це так легко зробити.

Попередньо за два минувших турніри вже більш менш налагоджена комунікація хто і що повинен брати з речей, тому з цим проблем не було ніяких, і я досить швидко завантажив своє авто необхідним для мене речами.

Отже, день виїзду на водойму (виїжджати цього разу я вирішив трохи пізніше, щоб не сидіти в очікуванні на озері близько 4-5 годин), ТОМУ ВИЇХАВШИ БЛИЗЬКО 8:00 я неквапливо добрався до водойми, де вже «рубалися в нарди» на адміністрації «Рокети». В спілкуванні та ностальгії за роки коли відвідували турнір на Мар'ївці, ми «вбили ще трохи часу» і далі потрохи почали підтягуватися решта команд. А далі всі очікували вже на моїх напарників які трохи затримувалися.

І ось момент істини - який же сектор нам дістане ця цього разу. Черга тягнути кульку була ближче середини, попередньо було витягнуто сектора в які ми хотіли найменше потрапити і залишалися якщо я не помиляюся (13; 15; 23). Нам дістався сектор №13, в яких хотіло цього разу потрапити більшість нашої команди. Далі заїзд в сектор і розташування та облаштування побуту. Цього разу ми розмістилися на двох секторах (в тринадцятому поставили лабораторію, та складську палатку, а жило моє з Олегом та кухню розмістили на частинці чотирнадцятого сектору).

Далі маркуваня, ще поки ми розташовували свій намет з Олегом, хлопці маркували дно за допомогою грузика, а вже потім зробили маркерну карту глибин (точніше половину карти). Було прийнято рішення відмаркувати детально ліву частину сектору (бо ловити та розмістити свої основні точки вирішили по лівій частині сектора). За весь час мене в спорті, настільки детальної карти ми ніколи не робили, іншу частину карти ми доробили на наступний день. Отже в ході маркування ми визначили та обрали для себе декілька дистанцій ловлі, і чомусь більшість з низ виявилися в найглибших точках нашого сектору.

Далі вечеря та обговорення тактики ловлі на перший день і кожен по своїм наметам відпочивати. Під час цієї вечері я вивчив ще декілька нових «корінних слів Вінниччини».

День перший. Старт

Від самого ранку та протягом всього дня йшов дощ з тривалими паузами. Вітер 3-4 м.с зі сторони 3-4 секторів в сторону нашого заливу праворуч.

Стартувати вирішили обережно без корму в надії спіймати рибу яка можливо стояла в секторі. Перше клювання ми отримали близько 11:35 з середньої дистанції коропа вагою 10,500;

Далі трохи згодом близько 12:00 ми отримуємо триплет, та реалізовуємо всі три клювання серед яких короп вагою 16,380; Тут закралася думка що в нас запуститься сектор і розпочнеться так бажане для всіх «ельдорадо». Риба почала дуже активно себе проявляти, але вже на цьому етапі ми зіштовхнулися зі сходами до 15:00 ми мали три таких сходи, що є не дуже добре, але і не критично на старті (головне знайти причину та виправитися). В постійному русі та під постійним дощем на вечірній протокол нам вдається спіймати 5 залікових риб загально вагою 64,020; В цей час дуже добре стартанула та набрала обертів команда Praktika-Carpio спіймавши 159,400 кг. і в складі якої теж був Рівнянин (Діма Таргонський).

Аналізуючи свою ловлю та ловлю команди Praktika-Carpio ми дійшли такого висновку що риба в більшості протягом цього дня крутилася у верхніх шарах води, оскільки в нас 3 оснастки з 4 стояли на глибоководній частині сектора, вони переважно мовчали, а та що на мілководній - стабільно давала рибу. Так само на нашу думку відбувалося і в 15 секторі який являється більш мілководним і рибі яка грілася там і крутилася було простіше наткнутися на насадку ніж на глибині на яку вона не хотіла опускатися. До того ж 15 сектор це своєрідний дім з великою зоною спокою з якого виходить риба, а наша заводь більше місце для «нерестових пестощів» і прохідна перевалочна база на шляху з 15 сектора чи з прибережної зони ліворуч. Але паралельно з тим ми розуміли що по статистиці 15 сектор провалюється в ночі на фоні решти секторів (так воно відбулося в принципі в наступні доби турніру).

Отримавши не малу кількість клювань зі сходами в тому числі вирішуємо зробити масивний закорм обраних нами точок в надії активної ловлі в темну пору доби. Далі вечеря, і в очікуванні нічних клювань. Протягом ночі надмірної активності риби не спостерігалося, по 2-3 клювання серіями з тривалими паузами, і працювали цього разу мілководні точки, де на ранок здаємо всього три залікові риби з восьми клювань (серед яких один схід та не засікання)

В результаті за добу ми отримали 22 клювання серед яких максимальний короп вагою - 16,380; І посідаємо на даний час третю загальну сходинку.

День другий. Злам та перший короп 20+

На ранок другої доби ми для себе поставили завдання мінімізувати кількість сходів, то поставити рибу на точки, щоб вже свідомо та систематично отримувати клювання. Але зі сходом сонця наші плани почали рухнути. Протягом всього дня стояла спека і дуже парило, безвітряно, навколо озера згущалися грозові хмари.

Риба ігнорувала наші загодовані точки та насадки. В цей момент вирішили спробувати поюзати зіг-ріг в надії що з цього може щось вийти, але на жаль без результату, тому ближче обіду ми відкинули цю ідею.

З обіду почав надувати хороший вітер знову з аераторів в наш залив, ми вирішуємо відкласти спомб та пробувати годувати точки за допомогою кобри й кинули по 50-100 бойлів на кожну нами обрану точку. І лише близько 18:35 ми отримуємо перше клювання за цю добу коропа вагою 12,000 (до цього ми сиділи й експериментували та шукали підхід до риби протягом дев’яти годин і без результатно). Далі ще одне клювання і знову з даної дистанції, цього разу коропа вагою 14,500; і потім ще одне клювання. Так нам вдається спіймати на вечірнє зважування три залікові риби.

А тим часом почав набирати обертів «Корчагинець» якого ми аж ні як не списували з боротьби за медалі, йому протягом дня і до вечора вдається спіймати 8 залікових риб серед яких короп вагою 21,160;

Наближалася ніч і ми приймаємо рішення загодуватися лише за допомогою кобри і дещо змінюємо одну точку. Далі вечеря з реберцями на грилі та в очікуванні нічних клювань.

Протягом ночі працювали відносно стабільно три вудилища, за вийнятком одного і дана точка просідала в ночі в нас вже в котре, тому на наступну ніч ми вирішили дещо змістити її. За цю ніч нам вдається отримати вісім клювань з яких три залікові риби і серед них перший в нашому активі короп вагою 23,520;

Як результат другої доби як виявилася най провальнішою – 11 клювань та один схід хорошої риби перед підсаком. І в загальному заліку ми все ще на 3-місці.

 

День третій. Ривок

Ранок третьої доби розпочався з кави та розбору минувшої доби та планів на наступну.

По корму вирішили нічого не міняти й далі так продовжувати годувати, але дещо скоригували свої точки ловлі.

Ранкове сонце яке почало припікати різко змінилося на захмарене чорне небо, яке переросло в грозу під час якої в нас активізувалися точки й ми почали стабільно отримувати клювання потрібної нам залікової риби. Постійні дуплети, інколи триплети незважаючи на дощ який не переставав і дощовики які не встигали просохнути під дуйчиком між паузами в клюваннях ми не злазили з помосту. Кожен щось робив (пере закидав, кобрився, підсачив та виважував) сектор перетворився в умовний мурашник. Під час даного ривка нам вдається запаркувати вже другого бонусного красеня вагою 22,830; і ще декілька достойних риб серед яких 19,020 та 16,720;. Потягом дня дощ не стихав, і коли наче одні дощові хмари розсіювалися, над водним плесом з'являлися нові й виливали на нас свою порцію води. Було дуже помітно що з останнього мого відвідання даного озера (пройшло два тижні) води прибавилося в рази, що не може радувати.

Так до вечірнього зважування ми здаємо дев’ять залікових риб

Протягом дня в нас працювали всі точки що дало нам змогу на вечір вийти на загальне перше місце (даний вечірній протокол надав впевненості всій нашій команді й ми зрозуміли що ми можемо зазіхнути на «требл»). Все наче для цього було, а головне бажання

Тому кожен в голові поставив собі завдання не збавляти й тільки нарощувати темп та зміцнювати свої позиції.

В ніч ми заходили вже на позитиві, смачна вечеря як і попередні та очікування нічної ловлі.

Цього разу в ночі ми чергували з Вадіком у двох, поки хлопці відпочивали ми собі кавували і як у Вінниці кажуть: «Правильно кололи рибу!», не залікових обробляли антисептиком і випускали, а тих які нас цікавили пакували в слінги. Процес йшов дуже жваво і цікаво, кава-клювання- перезакидання-догодовування і знову кава і так по колу кожні 40 хвилин у нас відбувалися клювання.

На ранок Вадік втомившись (бо не спав майже перед тим) пішов трохи подрімати й залишив мене самого чергувати. На вулиці було вже світло, сумувати на одинці не довелося – клювання. Я підсікаю та починаю виважувати, далі погукавши Вадіка, розумію що він вже літає десь в снах і йому на мене глибоко пох…, вирішую скористатися допоміжним пейжером і розбудити Олега (який літав трохи нижче і зумів почути пейджера), тому відразу вийшов мені на допомогу. Риба не давала себе підвести до берега, коли я підмотував метрів 15-20 ліски вона відразу відвойовувала 20-30 метрів, якогось разу підвів майже до помосту, вона відвоювала аж до мітки закиду. І це перетягування затягнулося на хвилин 30-ть. Проте в цій битві виявився сильнішим риб, за якимось разом він розвернувся і виплюнув гачок (хоча і фрикціон був послаблений, а риба виважувалася не на арапа)

До ранкового зважування від 23:30 як я заступив на чергування ми отримали 15 клювань, а перед тим мали ще декілька слінгів у воді. По при те, що в нашому арсеналі було десять слінгів (така вимога організаторів змагань) рибу не було куди вже пакувати й вона в нас відстоювалася в підсаках і під час зважування ми мали теж два клювання.

Так за цю добу нам вдалося отримати 33 клювання серед яких коропи 19 та 18+. Три сходи та два не засікання. І це нам дозволяло хоча і з незначним відривом у 20 кг обіймати першу сходинку турніру (ситуація була напруженою, ми розуміли що 3-тій сектор на фоні нашого 13 більш перспективніший, адже має ліворуч дім риби куди вона що дня йде з ранку і на вечір виходить, і тої риби там тьма, а в нас сектор дуже залежний від вітру і наявності риби в цілому в заливі чи на відкритій воді).

Ми для себе вирахували, що «Корчагинець» здає за добу стабільно 15 залікових риб, і щоб його далі випереджати, нам потрібно їх ловити не менше, а ще краще більше, і до того всього мали у своєму заліку рибку 20+, щоб покращити своє становище в таблиці «п'яти грубим рибам»

 

День четвертий. Фінішна пряма та «жирна крапка» - апогей цього дійства під назвою - «Кубок Пам'яті Юрія Ралко»

Ранок останньої доби – знову кава, хоча мене все ще тримав вміст кофеїну який був випитий і в мені ще з ночі. Вадік ще дрімає, а ми в трьох мізкуємо за сніданком над тим як примножити наш результат і відрив.

На цю добу все вирішуємо залишати без змін за вийнятком корегування четвертого вудилища яке давало багато не залікової риби, хоча і стабільно працювало. Також перше вудилище чомусь затихло – тому нова порція бойлів полетіла у воду, щоб її перезапустити та змусити коропів цікавитися нашими насадками. І точки починають працювати знову даючи нам можливість пакувати слінги з заліковою рибою серед яких декілька коропів вагою 16+ та гарний амур в районі 15+. Так до обіду ми мали знову «ельдорадо на помості». А потім і короп вагою 21,440 якого виважував я і який мало не зайшовши під помост 14 сектора не зійшов, риба просто не давала собою керувати й робила що їй заманеця, да й не хотілося форсувати рибу відчуваючи відповідальність і важливість кожної залікової риби на даному етапі (цього разу гарно спрацював Вадік який тримаючи ліску не дав тому коропу зайти під помост.). І потім ми мали ще одне клювання хорошої риби яка за поведінкою вела як мій короп який зійшов, але не уважність з поводком дала можливість рибу зійти.

Погода була сонячною та парило, що не дуже властиво для такої частоти клювань, а потім навпаки здійнявся сильний вітер нам в залив і небо затягнуло хмарами, але чомусь все стало і сектор затих. Так з обіду ми не отримали аж до 20:00 жодного клювання, так ми на вечір здаємо всього три залікові риби з запланованих 15-ти, проте попереду ніч і ситуація дуже напружена. Ми розуміємо що це «зоряний час» - «Корчагинця» яких ловить хорошу рибу в ночі й під ранок.

Тому особливо нічого не змінюємо за вийнятком четвертого вудилища і загодовуємо точки в ніч в очікуванні клювань. Цього вечора на чергуванні знову ми з Вадіком, і всі наші старання до 5:00 вилилися нам лише в одну залікову рибу на фоні решти не залікових (якось не той результат, якого ми бажали). Але все почало виправлятися відразу після 6:00 сектор знову включився і ми добираємо (вірніше заповнюємо слінги які в нас були вільні – заліковою рибою) і на етапі зважування в нас знову риба додаткова в підсаку, і потім ще два клювання під час зважування серед яких короп вагою 16+.

Так на дану добу вдалося отримати 29 клювань серед яких (3 сходи й 2 не засікання.) На кінець турніру ми дещо зрозуміли в чому була причина сходів, і виправили її (відпрацьовуючи на двох вудилищах, лишалося це застосувати й на решті, але на жаль турнір підбіг до свого завершення).

В результаті за дану добу ми внесли в табличку 17 залікових риб, а наш прямий конкурент «Корчагинець» лише 13. Що дало нам можливість втримати свої позиції та зайняти перше місце на даному турнірі. Моїй команді захистити в третє «Кубок Пам'яті Ралко», а мені в перше зайти на п'єдестал на озері Уляники до якого я йшов дуже довгі з огляду на різні обставини. Впевнений що це не остання моя «тумбочка» на цій водоймі. В цілому за турнір ми отримали 95 клювань.

Ми зробили гарну справу, згадавши Юру та паралельно відпочивши та позмагавшись на водоймі яку він любив як своїх дітей, заодно зробили невеличку користь для його сім'ї. Що цікаво що на жеребкуванні під час хвилини мовчання в пам'ять Юри зненацька пішов дощ, а потім зник, і коли вийшла сказати слово його дружина – знову пішов дощ (щось в цьому є, і хтось точно зверху за нами слідкує).

Турнір виявився дуже цікавим і напружений, паралельно нестабільний в ловлі, були ривки, були незрозумілі паузи, було чимало сходів (над якими ми думаю розібралися), радий що міняється в нас підхід до ловлі що приносить хороший результат, радий що є певне взаєморозуміння і головне спільний вайб, завдяки якому постійно цікаво перебувати в даному колективі.

Попереду нові досягнення та звершення інколи поразки, тому не зупиняємося і рухаємося тільки в перед…