Турнір «Кубок Озера KUNKA» - Відкриття коропового сезону 2025

Турнір «Кубок Озера KUNKA» - Відкриття коропового сезону 2025.

 

Після закінчення сезону 2024 при одній із зустрічей зі своєю командою було зрозуміло що в силу певних особистих причин та обставин Вані та Олегу не виходить продовжувати спортивний короповий сезон в наступному році за вийнятком можливо однієї чи двох звичайних рибалок.

Тривала міжсезонна пауза, на вулиці та календарі – зима. Постало питання чи ставити все на паузу і задовольнитися трьома виїздами на звичайну рибалку протягом наступного сезону, чи шукати однодумців та друзів які готові прийняти мене у свою команду.

В ході спілкування з Олегом (команда «Carpmaster» м. Вінниця) з яким ми разом брали участь в турнірі на Уляниках (де наче непоганий показали результат, але через відсутність крупної риби в нашому секторі не змогли поборотися за п’єдестал) - розповів йому про свою ситуацію, він відповів що було б непогано доєднатися до їхньої команди - що поговорить з Андрієм (капітаном команди «Carpmaster» м. Вінниця) і в разі позитивної відповіді дасть знати.

Пройшло трохи часу, як подзвонив мені Олег з новиною що їх команда не проти моєї компанії, але при умові, що для початку один виїзд для того, щоб зрозуміти на скільки комфортно нам буде разом в одній команді. Адже саме на комфорті, взаєморозумінні та хорошому мікрокліматі будується кістяк команди, аже далі йде розподіл обов’язків та процесів які переростають в єдиний механізм. Ми всі дорослі люди і чудово розуміли що «підписуватися» і пообіцяти мені місце в команді відразу на весь сезон – це було б не правильне рішення, і для початку потрібно зрозуміти, що я за людина і що за люди будуть оточувати мене, тому на іншу пропозицію я навіть і не сподівався і прийняв це з розумінням – все решта залежало лише від мене.

В процесі міжсезоння вже сформувався певний календар та графік змагань на сезон 2025 які запланувала команда «Carpmaster» м. Вінниця. І стало відомо що перший турнір та відкриття коропового сезону 2025 нам доведеться провести на озері Уляники в період з 14-18 квітня.

Поки тривала не «до зима» без снігу і незрозумілою по справжньому не зимовою погодою, яка далі перетікала в весну, і вже наче почало теплішати, і все говорило що прийшло потепління та почалася справжня весняна пора, дерева почали потрохи зеленіти. Під час тих теплих днів вдалося організувати пару вилазок з сім'єю по цікавим історичним місцям нашої України та за її межами. Але зненацька повернулися морози, та снігопади. Протягом тижня Рівне засипало снігом, і все те що вже розквітло на деревах перетворилося з замерзлі бруньки та цвітіння. Довелося розконсервовувати зимній гардероб. Терміни початку турніру відкриття сезону 2025 наближалися все ближче і ближче, а погода явно була не тою яку хотілося мати і яка б спонукала коропів клювати, а також враховуючи той фактор що хлопцям (Вадіку та Олегу) потрібно було серед змагань відлучатися по роботі в місто - команда прийняла рішення відмовитися від участі в турнірі на Уляниках на користь домашньої водойми, яка знаходиться неподалік Вінниці – озера Кунки. До дому ближче, специфіка секторів більш менш рівнозначна в порівнянні з Ульяниками де в цю пору виграшними можна було вважати три, чотири сектори. Мені ж було байдуже чи Кунка, чи Ульяники (по відстані від Рівного майже однаково). Тому почали готуватися до Турніру Відкриття сезону на Озері Кунка.

 

День виїзду. Жеребкування

Запакувавши в авто по списку речі які потрібно було мені взяти (після попереднього погодження з командою) та навівши будильник на 5:00, я був готовий та в очікуванні першого турніру в сезоні 2025. В першу чергу було цікаво як сприйме команда нового учасника, чи буде їм та мені комфортно разом, адже вже за роки в них зформувався свій певний мікроклімат, тактика, звички, логістика і ще купа всього.

Випивши кави я вирушив в напрямку Вінниці. Дорога як і зазвичай пролетіла досить швидко, за Житомиром заїхав на заправку, щоб поснідати й не поспішаючи близько 11:00 я вже був на водоймі. Привітався з адміністрацією, пройшовся по секторах і всівся в очікуванні своєї команди та решти учасників які б мали прибути до 14:00.

Наближався час оф. Частини відкриття змагань та жеребкування. Приїхав Андрій – я відразу прийшов познайомитися (адже ми були знайомі заочно, а в живу ні, це можна було сказати був наш перший візуальний контакт та знайомство), далі до нас підійшов і Вадік (на цей час не змінний учасник команди «Carpmaster», Олег як і зазвичай у своєму стилі - був на під'їзді). Далі офіційна частина відкриття змагань, ознайомлення з основними аспектами регламенту, та голосування капітанів стосовно сектору який потрібно було відкинути (як зайвий) – більшість проголосувало за сектор №8.

Особисто мені немало це ніякого значення, адже я не вникав в ту «регламентну бюрократію», але потім вже в кінці турніру прокручуючи це в голові зауважив собі, що це було трохи не правильним рішенням. Адже всі чотирнадцять команд були розбиті на три зони: зона А (сектори з 1-5); зона Б (сектори з 6-10) та зона С (сектори з 11-15); Особливістю зони-Б було те, що, окрім того, що вона мала в своєму складі лише 4 сектори з командами (в порівнянні з рештою двох зон де було по 5 команд в кожній), то в «нагрузку» ще в них був «буферний сектор №8», який ще більше розвантажував зону-Б і робив її перспективною та нерівнозначною, стосовно інших двох зон А та С. Але то вже таке (мої спостереження і моє «ФЕ» - для організаторів на майбутнє), більшість проголосувала так, тому маємо, що маємо. Далі жеребкування, де відповідальність за чергу та сектор в якому доведеться рибалити завжди бере на себе Андрій, спочатку черга – нам дістається 10-та серед чотирнадцяти команд, далі сектор – нам дістається №4 (Андрій сказав що хотів його, хоча в мішку ще лишалися сектор №1 здається та хвіст №10 чи №14).

По заїзду в сектор ми зрозуміли що буде не легко, по дистанціях до протилежного берега він був чи не важчий (по лівому краю 143 метри, а по правому краю 149 метрів) і ми також чітко розуміли, що більшість риби яка мала б знаходитися на дамбі в районі 1-го сектору має пройти три команди, щоб лише потім потрапити до нас і слід враховувати, що сектора з 1 по 3 не мали таких дистанцій до протилежного берега які були в нашому секторі. Я сказав хлопцям, що не дивно що саме нам дістався таких важкий сектор, але ми бути заряджені на позитив та серйозну боротьбу, тому нас це не лякало, а лише мотивувало…

Далі ми взялися за облаштування табору та логістики – тут я був більше за помічника, адже основна частина речей та снастей були команди «Carpmaster», і вже за роки в них випрацювалася своя логістика, що і де має стояти, лежати та знаходитися, нічого нема випадкового і все продумано до деталей, тому під керівництвом Андрія та Вадіка ми організовували свій побут в секторі, і паралельно я запам’ятовував на майбутнє що де і як має бути розміщено

Я був трохи здивований кількістю відер та ящиків які були забиті під самий верх різними смаколиками для риби (все під будь-яку ситуацію яка може виникнути під час турніру, починаючи від зміни погоди, закінчуючи активністю риби). Кількість снастей (вудилищ, та котушок) теж вражала, і це враховуючи те, що половини того всього ми навіть не розпаковували і воно лежало як запасне в чохлах та сумках, у випадку форс-мажорів чи потреби в їх використанні. З бонусів даного сектора – нам дістався будиночок на колесах, в якому ми поселилися з Вадіком (не потрібно було ставити додатковий намет і розкладати свої ліжка, два зручних та широких ліжка, живлення 220 в будинку, світло, електрочайник, електричний обігрівач) – короче суцільний комфорт. Андрій розмістився в наметі де навколо себе облаштував монтажку.

Коли ми завершили організацію логістики в секторі приїхав Олег, і ми поки не сіло за горизонт сонце взялися за складання маркерної карти. Тут було важливо промалювати карту як змога детальніше, щоб потім не повертатися до неї знову, але в ході турніру ми маркером користувалися ще не один раз.
Далі на вечір на нас, та решту учасників турніру чекав святковий фуршет від організаторів змагань. Смачна вечеря після важкого та насиченого дня в дорозі та облаштування табору, в колі однодумців – було доречним перед початком чотиридобового турніру. Стосовно фуршету та організації його все було на доволі високому рівні (жарти, приємні слова в бік організаторів турніру та власників водойми). Навіть мене "удостоїли" сказати пару слів (що трохи поставило мене в незручне становище – не люблю і не вмію говорити тости, але вже як є). Було відзначено декілька осіб сувенірними чашками – за вклад та сприяння розвитку озера Кунка, все було дуже душевно та гостинно.
Ми ж довго не засиджувалися, адже потрібно було доробити деякі приготування в секторі, та маркерну карту, тому подякувавши повернулися в сектор.

 

Старт. Перша доба, та перші залікові риби

В ході маркування ми для себе визначили наступне:

• по лівому краю сектора майже під протилежним берегом на відстані 120-114 м. ми помітили доволі цікавий відрізок на дні де вирішили розмістити своє перше вудилище (умовний вихід з русла)
• одним вудилищем ми маємо максимально прижиматися до протилежного берега, адже там знаходився сухий кущ (в якому як прихисток мала б стояти риба), до того під час спостережень за водоймою перед жеребкуванням в тій зоні скидалася риба.
• трохи правіше від центру сектора на дистанції від 100-95м теж спостерігався мінімальний якийсь рельєф (і до цього це була найглибша руслова частина нашого сектору)
• також ми мали інформацію стосовно ближньої дистанції (що вона має місце бути, але починає працювати лише з другої доби)

Також ми мали декілька запасних точок, якими користувалися в ході турніру, але все по черзі.

Отже, пролунав сигнал старту турніру, де ми вирішили розпочати ловлю по тихому, в надії спіймати рибу яка знаходиться в нашому секторі. Перше клювання ми отримали вже в 8:35 з дальньої дистанції після нетривалого, але обережного виважування заводимо коропа вагою 4,790 в підсак. На наступне клювання чекати довго не довелося, зпрацювало інше вудилище і знову з дальньої дистанції з під куща – виважування і короп вагою 10,530 теж йде в нашу «командну копілку». Так на старті нам вдається спіймати дві залікові риби. Далі почали летіти спомби з кормом в сусідів з обох боків, що відлякало рибу і клювання припинилися. Ми ж взялися (точніше Андрій, адже він керує цим процесом самостійно) за приготування прикормки, де було зроблено ставку на два різні види прикормки. Після коли клювання притихли ми почали акуратно підгодовувати свої точки.
До самого вечора в нашому секторі була тиша, ми систематично перекидалися та пробували знайти до риби підхід, але поки безрезультатно. Наставав вечір, сонце почало опускатися за горизонт, а з ним почало потрохи холодати. Після вечірнього закорму ми беремо ще одну рибу вагою 5,740 і входимо в ніч з трьома рибами в заліку, решта команд теж не пасли задніх мали в середньому теж по 2-3 клювання, в нашій зоні-А гарно стартанув перший сектор, в якого середня вага риби була дещо вищою за наші риби.

Настала ніч, і я чомусь собі вирішив що сьогодні футбол Ліга Чемпіонів, для перегляду якої взяв спеціально ноутбук, якого ми під'єднали в будиночку адміністрації який знаходився відразу поряд з нашим сектором. Але щось собі наплутавши ЛЧ мали показувати на наступний день, тому ми запустили матч Англійської Прем'єр Ліги за участі команди Забарного і всілися дивитися футбол під контролем камери яка була спрямована на наш сектор (що як би клюнула в нас риба ми відразу могли б побачити спрут Андрія в сторону род пода і йти йому допомагати з підсачуванням). Нашого перегляду футболу вистачило на один тайм, і ми в проміжку між пере закидами вирішили здрімнути, Олег пішов в інше приміщення, а я типу дивився футбол (навівши годинник на пере закид), декілька разів вибивало світло і під час одного з них (як зазвичай буває) – клювання. Андрій сам на вудилищі, і під час виважування точиться в сторону будинку де ми мали спати, щоб нас розбудити, бо пейджер в нього, а там тиша. Дістав Андрій рибу самостійно і вирушив в сторону будиночка, щоб «дати нам на горіхи» що ми не відреагували й не допомогли йому з підсаком – а в будинку нікого нема, бо ми ж дивимося футбол на адміністрації ))). Дзвінок Олегу той вскочив до Андрія, я навіть не почав як Олег мчав повз мене (так вирубився), далі я проснувся вони паркували вже другу рибу. Першим виявився короп вагою 17,550 (який тримався Біг Фішем турніру більшу його половину) інший короп заважив 8,150; Далі перезакид і без клювань до самого ранку.

Так пройшла перша доба турніру. Наша команда «Carpmaster» лідирує в нашій зоні-А; але в загальному заліку обіймає III-місце; проте за нами «шапака доби» та поки BIG FISH. Лідирує команда «Robin» з загальною вагою риби – 100,980;

 

Друга доба. Зміна точок ловлі та нарощування темпу.

Ранок другої доби розпочався зі зміни погоди – стало трохи холодніше і протягом дня дув сильний холодний вітер то в хвіст озера то боковий нам в лице.
Через те, що ліва одна точка не дала нам результату, а також ближня і ми вирішили змінити дещо розташування наших вудилищ в зоні лову. Розмістивши їх на зустріч вітру і це почало приносити результат. Ми почали отримувати клювання так бажаної для нас риби й до обіду беремо два коропи вагою 10,590; 10,530; Протягом обідньої пори затишшя. Вітер не вщухає і надуває протягом всього дня. З похолоданням почала падати динаміка в команди «Robin» і ми помалу почали скорочувати відрив між нами.

Наближався вечір і нам вдається запаркувати коропа вагою 16,900. Далі проводимо більш акцентний закорм на ніч в надії затримати рибу у своєму секторі. З заходом сонця здійнявся дрібний та пакосний дощ, який тривав майже всю ніч.

Цього вечора вже точно за планом перегляд Ліги Чемпіонів зі спостереженням камери в нашому секторі. Цього разу ми вже віднеслися більш відповідально до перегляду футболу (додивилися його до кінця) та нічного чергування (яке не проспали). Під час перерви між таймами, в нас відбулося клювання і ми вже були на поготові й за мить біля підсаків, поки діставали одну рибу, згодом поїхало ще одне вудилище, а згодом ще одне. Так наші виважування трьох риб вагою 12,500; 14,000 та 9,230 і подальше їх зважування, затягнулися на пів другого тайму (але футбол був не головним), і далі після перезакиду, сповнені емоцій та радості після триразової роздачі коропів ми додивлювалися завершальні 10-15 хвилин матчу Боруссія Д. – Барселона (який виявився досить щедрим на голи).

Далі сон трохи «зняло рукаою» і ми ще сиділи в очікуванні клювань, до світанку нам вдалося спіймати ще одного коропа вагою 11,710; і вже в ранці я запаркував одного вагою 8,550; Протягом даної доби працювали +/- всі вудилища за вийнятком середнього, тому потрібно було думати що з цим робити. Також ми помітили, що коли падала температура повітря і води, риба опускалася на наш корм і по трохи харчувалася, а риба в зоні лову команди «Robin» навпаки ігнорувала менш глибоку частину водойми.

Як результат другої доби нам вдається обійти команду «Robin» на 15 кг. З загальною вагою спійманої риби – 140,640 та загальною вагою п’яти крупних риб – 69,790; Та очолити загальну таблицю турніру, а також забрати «шапку доби». Наче все виходило і приносило нам позитивний результат, лишалося нарощувати темп та закріплятися. Хоча ми розуміли що зі зміною погоди може все різко змінитися і не на користь нас, адже наявність у водоймі великої кількості риби яка може активізуватися в крайніх секторах може зіграти нам не на користь.

 

 

Третя доба. Завдання закріпитися.

Ранок третьої доби. Ранкова кава, сніданок та невеличкий закорм наших точок. Також було проведено аналіз і в день ми вирішили забрати вудилище з точки яке нам не принесло протягом ночі й половини дня жодного клювання, віддавши перевагу ловлі знову під протилежним берегом.
Погода хоч і трохи покращилася (відсутність дощу), але сильний боковий вітер з переміною на пн/сх все ще без змін дув в сторону хвоста.

Протягом дня до обіду нам вдається спіймати три коропи, серед яких короп вагою 16,050 що додавало нам ще у вазі та збільшувало відрив від команди «Robin». Далі через робочі моменти нас був змушений покинути – Олег, і ми залишилися у двох з Андрієм (бо Вадік поїхав днем раніше). Ми ж виконували свою роботу систематично далі, в'язали стіки, пере закидалися. Під час одного з перезакидів я підняв вудилище, щоб його вимотати й по відчуттю було наче воно потрапило в зачеп, я спробував його делікатно протягнути, але відчув що наче вже чимало протягнув, а оснастка все одно йде туго, а потім відчув ривки – і зрозумів що на тому кінці є риба. Неквапливе виважування (хоча ні свінгер, ні сигналізатор, ні пейджер не дали про себе знати що там була риба, скоріш за все вона взяла гачок акуратно і простояла), як результат короп вагою 13,940; в нашу копілку. Ближче до вечора повернувся Вадік і команда знову стала в більш-менш повному складі.

З настанням вечора повертаємо всі вудилища на ті місця що і минулого вечора (навіть по при те, що руслова точка не дала жодної нам риби). Робимо акцентний закорм на ніч, в середину даємо трохи більше корму. Далі вечеря, та планове перзакидання вудилищ і знову вечір Ліги Чемпіонів – цього разу в компанії Вадіка, та під пильним монітором камери спрямованої на наш сектор. Футбол за участі Реалу та Арсеналу був не менш цікавим, проте інтрига можна сказати «була вбита» вже після 67 хвилини. Цього разу риби дали нам змогу спокійно додивитися футбол і в перерві перекинути вудилища.

Ця ніч була самою провальною – одна спіймана риба вагою 11,710 (з руслової точки яка до того мовчала); Так і до самого ранку ми не отримали жодного клювання. Ми все ще зберігали лідерство в турнірі з відривом в 40 кг. від команди «Robin» та BIG FISH турніру. Проте саме головне та розв'язка все ще була по переду.

 

Четверта доба. Фінішна пряма та гостроцікава кульмінація.

 

Ранок четвертої доби розпочався з кави та сніданку, і паралельно з аналізу (чому ми провалили ніч), що ми не так робили що в нас впала динаміка клювань. Також слід було врахувати зміну в погоді на потепління, що нам в підсумку було не зовсім на руку, і ми переживали що з тим потеплінням може дуже активно увімкнутися будь-який сектор, але ми не могли подумати що тим сектором буде наш прямий конкурент команда «Robin».
З розташування вудилищ в день особо нічого не міняли, за вийнятком лівого крайнього, яким намагалися обловлювати протилежний берег. Близько 8:30 отримуємо клювання з (умовно) ближньої правої точки коропа вагою 8,330; По при постійну роботу в секторі, пере закидання, годування точок ловлі в нас наступає пауза тривалістю 18 годин БЕЗ ЖОДНОГО КЛЮВАННЯ!!!

Наче нічого і не нахімічили та не переборщили з кормом, адже давали його акуратно, наче обрані нами точки давали нам клювання – але все мовчало. Паралельно з тим сектор №7 в якому знаходилася команда «Robin» - навпаки увімкнувся і почав систематично підловлювати рибу (нехай і не велику, проте залікову), що дало йому на вечірнє зважування скороти до нас відрив в 790 грамів. Ще одну «сокиру в наш сектор» закинула команда «Carp Hooks» з першого сектора яка спіймала коропа вагою – 17,600; тим самим перебивши наш Біг Фіш зони, та забравши в нас бал по даній таблиці.

День виявився дуже психологічно важким для нашої команди (навіть Олег який покинув нас по роботі на середині турніру – був на нервах) – весь гандикап який ми напрацювали протягом трьох діб, за пів фінішної доби зійшов майже нанівець. Останнім цвяхом в нашу кришку було фото Бориса з двома не зваженими мішками з рибою у воді (ми подумали що це жарт, щоб тримати нас в напрузі) тому не придали цьому значення. Але вже коли стемніло, я вперше за весь турнір вирішив прогулятися до Бориса і в той час, як я підходив до його сектора він виважував ще одну рибу (коли рибу завели в підсак, на вигляд вона була в районі 3-4 кг.) я помітив що то був не жарт і дійсно в нього було ще два мішки у воді, а це означало що він вже нас обходив по загальній вазі. Вже в групах посипалися привітання та слова підтримки в сторону команди «Robin», і я не затримуючись повернувся в наш сектор, як побачив Андрія з вудилищем в руках. Це було перше клювання за 18 годин очікування, і цього разу спрацювала точка яку ми годували ще в першу добу, але на неї не зважали (хоча нам казали що вона може включитися з середини турніру), ще за збігом обставин у вечірньому закормі в нас лишалося трохи легкого корму і чомусь Андрій сам закліпсував спод на ближняк і за 15 хвилин до закінчення годування викидав остатки корму на ту точку. І ми прийняли поставити одне вудилище на ближняк з лівого краю сектора. І саме це вудилище спрацювало близько 1:00, риба не хотіла вспливати під берегом і возила нас по всьому секторі як їй заманеця, боротьба була дуже довгою (всі на адреналіні, і напевно подумки просили вищі сили, щоб він не зійшов). І згодом риб здається та нам вдається завести його в підсак. Я відразу помітив широченну голову коропа і зрозумів що він вартий уваги. Взявши його в слінг – спрацювало ще одне вудилище, поки хлопці виважували наступну рибу, я відтарував слінг, щоб мати чисту вагу коропа – вага показала 17,920; Відразу викликаю суддів, щоб риба не втратила у вазі, адже якщо вага підтвердиться це нам повертає бал, добавляє у загальній вазі та повертає нам BIG FISH турніру. Поки судді йшли зважувати нашого Біга, ми дістали наступного коропа який заважив 9,480; і далі ще одне клювання і теж вдається його запаркувати, вага показала 9,870; (в проміжку 30 хвилин ми отримали три клювання, серед яких одна хороша риба і дві трохи менші які добавили нам у вазі 37,2 кг).

Ми вирішили ризикнути і зробити ставку на дану точку, і дещо змінити в презентації – і це дало свої плоди. Позитивні емоції переповнювали всю команду (за вийнятком Олега, який перебував на «ізжозі», та не знав про наш камбек який повертав нам першу сходинку та BIG FISH турніру).

Сон пропав – ми на адреналіні, на годиннику 3:00 ночі, але я розумів що мені потрібно хоч якось себе примусити відпочити, бо попереду дорога в 400 км. до дому. Тому я вирушив в здрімнути, а Вадік з Андрієм залишилися пильнувати. Будильник наведений на 6:00 розбудив мене (протягом тих трьох годин як я дрімав більше нічого не відбувалося в нашому секторі) і в Бориса – теж.

З настанням ранку ми помалу почали збирати свій рибацький крам, а згодом і пролунав сигнал фінішу турніру. Все підрахувавши ми зрозуміли що нам вдалося повернути першу сходинку турніру з загальною вагою спійманої риби - 253,280 кг. (), загальною вагою п’яти крупних риб – 78,530; та BIG FISH 17,920 кг., який став і самою крупною рибою турніру. В результаті наші трофейні полиці поповнилися двома новими кубками та медалями.

 

 

Висновки:

• наполеглива праця, та велике бажання перемогти
• правильно поставлена тактика та обережне годування, щоб не нашкодити
• залагоджена робота всієї команди, особливо реакція Андрія на клювання (не давала шанси рибі забрати багато ліски, хоча я думав що на такі цілодобові спрути на клювання його на довго не вистачить – в чому помилився)
• розуміння погоди та впливу її на нашу зону, та інші зони. В більш холодну пору турніру, риба трималася на глибині в зоні-А й інколи вдавалося її опустити харчуватися, на мілкішу частину вона просто не виходила грітися, тому зони Б та С провалювалися в ловлі. Як тільки погода покращувалася в теплу сторону і вода прогрівалася – рибі було більш комфортно в товщі води прямувати в зону Б (тим самим минаючі наші оснастки в придонній холодній товщі води)
• вміння швидко переналаштуватися та дослухатися думки всіх членів команди, що дало особливий результат в останню ніч. Я думаю що ми б з Андрієм не пішли б на той крок стосовно ближньої точки, як би не наполегливість Вадіка (на мою думку ця риба це його заслуга)

На мою думку, саме ці чинники дали змогу нашій команді «Carpmaster» м. Вінниця. Перемогти в даному турнірі в одному з найскладніших секторів на даній водоймі.

Особисто мені все сподобалося починаючи від водойми, закінчуючи новим колективом команди «Carpmaster» з яким мені вдалося прожити п’ять днів свого життя, сподіваюсь що це не остання наша пригода, тому я вдячний що прийняли мене у свій колектив.

В завершення - подяка власникам за водойму «Кунка», ви молодці, бажаю вам, щоб всі цілі та плани які ви собі поставили обов’язково здійснилися. І як я говорив на фуршеті – я хотів би бачити іноземних рибалок та спортсменів у вас на озері як відвідувачів, щоб вони знали чули й приїздили до нас в Україну, адже в нас є не гірші трофейні водойми як у Європі.
Подяка організаторам в лиці Бориса ТМ «Robin» за організацію цього дійства, і також за боротьбу яка дійсно була цікавою та запеклою особливо в останню добу, подяка решті командам що теж не пасли задніх та боролися у своїх зонах.

Ну і головне – дяка ЗСУ, завдяки яким взагалі це все є та існує в такий не легкий для всіх час - під кольорами нашого жовто-блакитному Стягу.

P/S Стасік – в цьому сезоні команда «Carpmaster» м. Вінниця.