«Перший сектор - «амфітеатр» та «кратер». Або осіння риболовна сесія на озері Уляники.»

«Перший сектор - «амфітеатр» та «кратер». Або осіння риболовна сесія на озері Уляники.»

 

День виїзду

Виїзд якого я чекав чи не весь сезон. Ще на початку сезону мені вдалося забронювати сектор №1 на вересень місяць – наче як пора трофеїв, тому покладав великі сподівання на фото одного з монстрів озера Уляники. Особливим даний виїзд був тим, що цього разу я їхав з дружиною, що накладало в рази більше відповідальності на дану риболовну сесію (потрібно було передбачити все до найменших дрібниць, якими здебільшого нехтували в чоловічій компанії).

Наближався день виїзду, думки про минулий турнір на Уляниках відійшли на інший (другий план) і я поринув підготовчий процес до наступного виїзду на дану водойму — виснажливе перенесення всього рибацького краму з дому та завантаження в авто, займає в мене чимало часу – головне нічого не забути і намагатися вмістити в авто.

 

Перший день. День виїзду – «амфітеатр» та «кратер»

Ранковий сигнал будильника наведеного на 5:00 ранку підійняв нас з теплого ліжка, далі кава приготовлена ще в дома і в дорогу. Яка зайняла в нас як зазвичай близько п’яти годин (цього разу без зупинки на пончики, оскільки мій напарник солодко спав поки я крутив баранку). Дорога промайнула швидко і без ексцесів, як близько 10:00 ми під'їжджали до паркінгу поблизу озера. Реєстрація на адміністрації й схвативши тачку в руки вирушив вивантажувати свій нажитий крам, та возити його до першого сектора (в котре не перестаю повторювати – це чи не найголовніший мінус даного сектора). Добре, що сектор був вже вільним і не потрібно було чекати поки попередні рибалки його звільнять.

 

Поки мій напарник продовжував спати в авто, я помалу возив речі тачкою, а далі поволі займався облаштуванням нашого сектора (розкладанням намету, збиранням вудилищ, та іншого коропового хламу). Коли все було практично готово настав час покидати маркера в пошуках перспективних ділянок ловлі, адже звичні точки з яких ми ловили всі попередні рази через велике падіння рівня води були практично не актуальними, через глибину менш як 0,5 метра. Тому вирішив шукати щось цікаве на глибшій глибині. Після якогось закиду маркер захлеснувся та обірвався (а то був єдиний поплавок який виділили мені напарники на дану рибалку і запасного я не мав), тому перед мною було два варіанти, лізти в воду і діставати його, або «забити» на нього і вже під час рибалки спробувати його дістати оснасткою на робочому вудилищі. Я обрав перший варіант. Роздягнувся і поліз у воду діставати маркер, мене цікавив не стільки маркер, як можливість походити ногами по сектору та пощупати дно, оскільки глибина в моєму секторі це дозволяла це зробити (мій «напарник» вже проснувся, і я попросив його пробити відстань дальноміром ділянок які мене зацікавлять). Отже, я рушив в напрямку маркера, дно під берегом було найбільш замуленим, з поступовим підняттям в сторону протилежного берега. Діставши маркер я направився в сторону комишів та корчів під протилежним берегом, де зазвичай ми ловили раніше, нічого особливого я там не знайшов, окрім підйому та меншого замулення дна (ті ділянки які на маркері нам здавалися як ніби корова потоптала – були звичайним замуленим дном з товщиною мулу приблизно до 10 см.), далі я помітив «трофейний спомб» під тим берегом і вирушив в його сторону і наближаючись до нього я натрапляю на першу ділянку яка мене дуже зацікавила (це була ділянка дна шириною орієнтовно 3х3 метра формою підкови «умовного амфітеатру» з плавними стінками та «сценою, заглибленням» - немов залиті бетоном, і це все оточувалося за межами трьох метрів стрімкий підйом та чималою замуленістю за межами цього амфітеатру), тут я знайшов поряд з цим «кратером» і другий занурений в муляку «трофейний спомб» - схоже хтось теж про цю точку знав і активно її загодовував спомбом колись (бо по зовнішньому вигляду спомба було видно що він там був затонувший не один тиждень).

Поряд знайшов кусок палки й застромив її в ґрунт за даною точкою як орієнтир (але під час грози та шквального вітру на другий день мій орієнтир десь пропав). Далі я вирушив гуляти по дну свого сектора в сторону заливу туди де живуть коропи, щоб знайти й там щось цікаве, але окрім виходу на мілководне плато з теж меншою глибиною намулу я нічого не знайшов (можливо і не натрапив на цікаву ділянку, оскільки впевнений що вони там мають бути)

Далі повертаючись назад в сторону свого сектора, я все більше і більше занурювався в в'язкий мул, глибина якого все ближче до берега збільшувалася, рівень води був мені десь по пояс, ступивши крок в перед, я провалююсь по груди в «кратер» шириною десь 3х3 також, з дном наче бетон, два кроки в будь-яку сторону, різко виходиш з тієї ями та натрапляєш знову на мул по коліна. Це була ще одна дуже цікава точка яку я знайшов – однією з особливостей якої було те, що вона знаходилася дуже близько до берега. Всі попередні свої рибалки ми дуже рано виймали маркер, втрачаючи надію через суцільний мул знайти щось надто близько під ногами, також в мене в голові ніяк не могло сформуватися як так риба кожен ранок та вечір ходить перед тобою, а там нічого такого особливого нема на дні, а виявляється є – просто ми його ніколи не могли знайти.

За допомогою дальноміру і своєї напарниці ми відбили маркером дані точки й визначили орієнтири, далі я не міг дочекатися, щоб закинути оснастки у воду, щоб спробувати там половити.

Цього разу як і в більшості своїх звичайних рибалках я користувався лише бойлами та коброю. На цій сесії мав можливість потестувати бойл Sweet від компанії Robin – бойл з яскравим жовтим кольором та дуже вираженим карамельним запахом (я його називав Український CC Moore Live Sistem). Більшість риболовів ловлять на м’ясні та рибні смаки (сквід, лівер, белачан та інші в різноманітних міксах), мені хотілося спробувати та протестувати як себе покаже солодкий бойл. Бойл Robin Sweet – дуже легкий та швидкий по собі бойл, навіть будучи вареним не лежить на дні як каміння як в інших деяких виробників, а через 5-6 годин розпадається та перетворюється в маленьку купку прикормки яку вже досить швидко може рознести та дрібна риба, бойл дуже добре вбирає ліквіди і дуже швидко їх віддає в воді, що дає можливість створити швидкий атрактивний сигнал, заливши бойл однойменним ліквідом. На запах, тактильно та по консистенції розламавши його  — мені все подобалося, лишилося потестувати на скільки він буде подобатися рибі? Даним бойлом я годував коброю лише ближню точку «кратер». Дальню точку «амфітеатр» я годував зовсім іншим бойлом, як за смаком та структурою.

Коли все було готово я відправив оснастки у воду (а це вже була орієнтовно 16:00) - зміг видихнути та присісти та випити неквапливо чашку кави з бутербродом, бо шлунок почав викручуватися немов ганчірка періодично сигналізуючи що туди потрібно щось вкинути.

На перше клювання довелося чекати лише годину часу, 17:15 з точки «амфітеатр» - короп вагою 6,000; Початок покладено, відгук риби є — п'ятнадцять бойлів з кобри на точку й очікування наступних клювань. Що цікаво і не зовсім приємно, що цього дня мав можливість спостерігати над головою проліт двох підарських мопедів, які неквапливо дирчали над нашими головами в невідомому нам напрямку.

Поки я виважував першу рибу, здійнявся сильний холодний вітер який стрімко гнав чорні хмари з-за лісу, що був за нашими спинами, першого коропа мені вдалося завести в підсак ще будучи сухим, і пере закинути вудилище також. А далі як лупанула злива, яка супроводжувалася грімом та блискавками, і глибоко в душі виглядаючи з бесідки я думав лише про те, щоб тільки не клюнула риба, адже виважувати в грім та блискавки не хотілося взагалі. Але все погане чи неприємне, чого найменше собі бажаєш – завжди властиве збуватися, так і цього разу. Клювання о 18:10 (злива, грім, блискавка) і писк мого сигналізатора, я ще декілька хвилин переборював і відмовляв, але все ж таки вирішив піти й виважувати. Підсік і неквапливо намагаючись не підіймати вудилище до гори виважував риба, він ще декілька разів намагався вкрасти декілька метрів ліски втікаючи в протилежну від мене сторону, тим самим затягуючи процес виважування та наражаючи мене на небезпеку, але трохи часу і я заводжу його в підсак. Далі потрібно його якось підняти й покласти на мат, але через низький рівень води це робити було важко з кожного разу коли риба опинялася в підсаці, а цього разу ще й той короп був не малий. Далі вага показала 18,000; - достойна уваги і фото риба, але трохи не та за якою я приїхав (хоча ще зо три роки та він буде достойним моїх трофейних окулярів). Згодом дощ з грозою скінчився і я мав ще одне клювання об 19:25 коропа вагою 10,500; під час якого спостерігав як насувається нова ще чорніша хмара з ще більшими блискавками. Після того як дістав рибу вудилище я звісно що відразу перезакинув, але відразу вирішив, що: - «Ну його в баню! Так ризикувати» і відразу вимотав всі три вудилища, щоб не випробовувати свою долю… І це було дуже правильне рішення – друга хвиля фронту була в рази потужнішою, лило з відра - це нічого не сказати, а гриміло і блискало як поряд з трансформаторною підстанцією. А я приїхав на рибалку ще недолікований з простудою та горлом, а тут вже встиг намокнути – тому відразу перевдягнувся в сухе і під звуки гріму та блискавок всівся в крісло з чашкою теплого чаю, за написання перших заміток майбутньої статті… І барбекю яке планувалося на цей вечір, через залитий дощем мангал – саме по собі відпало….

Близько 22:00 гроза стихла і циклон пішов далі, тому в мене вже чесалися руки закинути вудилища назад у воду, по при те, що на вулиці вже була суцільна темнота. Перші клювання не заставили себе довго чекати близько 23:25 клювання з ближньої точки коропа вагою 12,500; через пів години клювання з дальньої дистанції на підході коропа вагою 13,000; і відразу після того, як рибу випустив зпрацьовує знову ближня точка яка приносить коропа вагою 18,200 (ще один майже трофей і короп який вартий уваги.)

Протягом всієї ночі я ловив рибу з періодичністю 30-40 хвилин, найкраще працювала ближня дистанція та вудилище з дальньої дистанції яке стояло правіше від точки «амфітеатр»

З бонусних було спіймано два коропи вагою 15,100 та 15,500; всі решта були до 15 кг. В такому активному русі пройшла перша ніч. За пів доби мені вдалося отримати 15 клювань, серед яких я мав один схід, та одне не засікання. Найбільші коропи даної доби 18,000 та 18,200;

 

Другий день Трофей, та несподіваний поворот моєї рибалки

Ранок другої доби як зазвичай розпочався з кави. Та невеличкого аналізу та спостережень.

Обрані точки добре працювали, корм теж, рибі він подобався і вона ним харчувалася, але не вистачало головного – риби 20+; Я чудово розумів, що в даному секторі не справа не з легких – спіймати серед великої кількості середнього коропа бажаного трофея, на противагу іншим секторам де концентрація риби менша, але шанси спіймати 20+ більші. Проте в тактиці та точках нічого поки вирішив не міняти і продовжувати систематично підкидати по 15 бойлів після кожного клювання

Перші клювання розпочалися об 8:00 з коропа вагою 13,200; Серед особливостей я помітив що ближня точка після 9:00 в мене виключилася взагалі (зміна насадки на контрасті, чи розташування вудилища трохи на підходах не дали результату), тому я вирішив половити даним вудилищем як пошуковим – пуляючи його в заводь без кліпси, що протягом дня принесло мені декілька риб вагою 14,400 та 11,200; Основна маса клювань відбувалися на два вудилища на дальній дистанції які стабільно приносили мені риби середньої ваги до 15 кг, серед яких були хоч і не важки, але цікаві за своїм окрасом та формою.

Протягом дня було погода була сонячною і ми насолоджувалися осіннім теплом хоч і не палючого, але теплого сонячного проміння, інколи ці сонячні ванни супроводжувалися поривчастим вітром від заливу на відкриту воду. Речі які промокли з минулого дня та ночі вже майже повисихали.

Наближався обід, а в нашій сумці ще лежали замариновані курячі стегна які ми мали приготувати та зїсти ще вчора ввечері, але через залитий дощем мангал, були бутерброди з чаєм.

Тому поки дружина маринувала овочі для гриля, я смажив стегна та періодично бігав виважувати рибу та перезакдатися, тому можна сказати що м'ясо досмажувала вона.

Далі до заходу сонця я мав ще декілька клювань, серед яких вдалося спіймати коропа вагою 16,000; з точки «амфітеатр». І поки не сховалося сонце повністю за обрій, я вирішив зробити більш масивний та акцентований закорм своїх точок і повернути перше вудилище на ближню точку «кратер».

З настанням темноти ближняк включився та почав стабільно приносити рибу 21:00 – короп вагою 8,500; 23:00 – короп вагою 7,200; 00:25 – короп вагою 8,200; і паралельно з ближняком періодично прокльовувалися і два інші вудилища, але ближняк на фоні їх вигравав. Протягом всієї ночі я бігав та виважував рибу, догодовував точки бойлом та пере закидався, сон пропав взагалі і я вже перейшов в режим робота який монотонно виконував свою роботу.

Близько 02:25 спрацьовує ближня точка і поки я підбіг до вудилища, ліска стрімко була спрямована в праву сторону майже на 90 градусів, я підсік і почав неквапливо виважувати, по відчуттях риба не пручалася і не махала головою як ведуть себе середньостатистичні коропи вагою до 14 кг. - просто тягнулася як мішечок, біля берега ще спробувала розвернутися і відвоювати декілька метрів ліски, але поступово я повернув перевагу на свій бік і завів рибу в підсак, і вже коли підіймав підсак з води відчув що там не короп вагою 12-13 кг. Під час зважування вага показала 21,800 – радості моїй не було меж, я був такий щасливий що мені вдалося спіймати Улянівського Трофея – наполеглива праця та віра у свої дії та місце лову принесли бажаний результат. Далі я мав ще декілька клювань менших риб і близько 5:00 вирішив вимотати вудилища і трохи відпочити, бо практично був без сну дві доби, і через постійні клювання не давав дружині заснути зриваючись зі спальника на клювання.

Ранок наступного дня розпочався не з кави та закидання вудилищ, а зі збору свого краму та завершення рибалки. По при велике бажання залишитися (оскільки я мав бронь на три доби) через сімейні обставини були змушені збиратися та їхати до дому. Знову те складання та возіння краму до машини та завантаження – цей процес на стільки виснажує, що потрібно їхати в перший сектор на тиждень, а не на дві чи три доби. В мене було багато планів та ідей які я хотів реалізувати саме на третю добу, були певні міркування дещо спробувати з ближньою точкою, оскільки вона протягом неповних двох діб працювала лише з 21:00 і до 9:00 і далі вимикалася, а дальні точки навпаки приносили клювання протягом дня, а на ніч притихали (хоча попередні мої рибалки в даному секторі, дальняк працював дуже добре).

Як результат другої доби я отримав 25 клювань серед яких реалізував – 23; Та мені вдалося спіймати за цю добу трофейного коропа 20+ за яким я сюди приїхав – 21,800;

В загальному за дану сесію я отримав 40 клювань різноманітної риби від 7,500 до 21,800;, серед яких були та амури, карасі не траплялися. Результат вважаю хорошим, хоча думаю що як би не форс-мажор, і завчасне повернення додому, то третя доба принесла б ще якісь несподіванки, і можливо і ще бонусного трофея… Але залишимо це на наступні  виїзди – буде до чого прагнути, адже в даному озері плаває ще багато трофеїв серед яких і ті що здатні перебити мій Хорвацький рекорд вагою 27,300;

Дуже задоволений що поліз у воду і походив пощупав дно ногами, це дало можливість порівняти інформацію зі своїми попередніми маркерними картами і дало можливість розуміти рельєф дна ще глибше – в планах по можливості практикувати таке маркування і надалі.

Дуже сподобався бойл Robin Sweet – гарно тримав рибу, сподіваюся ще потестую його на інших водоймах та іншу пору року, бо є думки що повністю на даній рибалці він для мене ще не розкрився, щоб сформувати вже чітке враження про нього

Гарно відпочивши, сповнені позитивних емоцій, та приємної втоми ми зібралися та вирушили додому.

Ще є певні риболовні плани на цей сезон, тому якщо вони збудуться обов'язково про це напишу…