Калейдоскоп емоцій, або участь в Турнірі «Crazy Carp Best оf 15 Fish» оз.Крута Балка 21-27.07.2024

Калейдоскоп емоцій, або участь в Турнірі «Crazy Carp Best оf 15 Fish» оз.Крута Балка 21-27.07.2024

 

Ще взимку складаючи собі якийсь умовний календар на даний сезон в планах було відвідати водойму Крута Балка. Тому зі своєю командою ми вирішили заявитися на турнір «Piranhas Baits Monsеters Top 10» що мав відбутися в травні на водоймі Крута Балка. Проте в силу певних обставин, за три тижні до початку турніру, змушені були відмовилися від участі в ньому, хоча дуже активно готувалися і хотіли поїхати. Тому трохи згодом я вирішив заявитися на інший турнір який мав відбутися на даній водоймі в форматі кобра - «Crazy Carp Best оf 15 Fish» де організатором даного турніру був Ігор Козирь (власник однойменної компанії «Crazy Carp» з виготовлення коропового харчування).

Для мене даний турнір був цікавий по декільком аспектам:

• цікавий формат, особливо командний залік, де основна ідея яка закладалася в даний турнір – 15 найбільших риб які потрібно було спіймати під час турніру, відходила на другий план. Що давало можливість командам навіть в не дуже перспективних секторах боротися за медалі в командному заліку

• також було цікаво перевірити себе та свої командні можливості в трохи іншому складі, адже цього разу я брав участь в турнірі без Олега та Івана. Моїм напарником по команді був мій товариш та компаньйон по звичайним рибалкам – Віталій. Для якого це були перші змагання в житті з купою не закритих гештальтів (декілька з яких в ході турніру йому вдалося закрити).

• І саме головне було цікаво чи вдасця нам знайти спільну мову та взаєморозуміння під час турніру, адже на мою думку саме на турнірах можна побачити та відчути сумісність людей один з одним, бо на звичайних рибалках люди просто відпочивають і гарно проводять час. А колектив на турнірі – це своєрідна сім’я, яка переживає цілий калейдоскоп різних емоцій, де приходиться і радіти, і шукати компроміси, і переживати якісь розчарування, невдачі та поразки, та шукати вихід з них

• бажання все ж таки поповнити свою скарбничку нагород кубком з турніру «Crazy Carp».

Тому, ще взимку ми обговоривши з Віталієм дану пропозицію вирішили заявитися на турнір «Crazy Carp Best оf 15 Fish» на водоймі Крута Балка що мав відбутися з 21-27.07.2024;

Короповий сезон вже був в розпалі, позаду декілька виїздів на звичайні рибалки, і поволі  наближалися довгоочікувані дати до поїздки на даний турнір. Оскільки ми з хлопцями ретельно готувалися до весняного турніру на водоймі Крута Балка і в нас були вже закуплені бойли та розпланований план дій, я вирішив використати дані корма на турнірі «Crazy Carp Best оf 15 Fish». Лишалися лише деякі дрібниці в підготовці спорядження та перемотування лісок на свої «нові конячки» - Daiwa 20 Tournament Basia 45 SCW QD (хоча був до того палким прихильником «стайні Shimano»), проте цього разу захотілося спробувати щось нове…

Отже, наближався день виїзду на турнір «Crazy Carp Best оf 15 Fish». Перед нами постало питання, їхати в день жеребкування і запізнитися на нього (адже до водойми близько 850 км. і виїхавши о 5:00 ранку без форс-мажорів на озері ми повинні були б бути не раніше 18:00 і в «попихах» стомлені займатися розставлянням табору). Чи виїхати в ранці на день раніше і вже по приїзду заночувати в номері на адміністрації, чи десь в придорожньому готелі (проте відпочивши та сповнені сил прибути на водойму як і всі решта спортсменів заздалегідь до початку жеребкування). Обговоривши з Віталієм – вирішили їхати на день раніше.

День виїзду.

Ранок 20 липня, ми вирушили в бік водойми Крута Балка, яка знаходиться в Дніпропетровській області. Дорога була невимушеною та легкою, з розповідями на різні теми та події, яких накопичилося чимало від останньої нашої спільної зустрічі, час промайнув дуже швидко, як ми вже під'їжджали до кафе «Пончик» (традиційна локація яку ми відвідуємо коли їдемо на турніри в сторону Києва, чи риболовлю на Уляниках). Пончики, чебуреки і кава, та знову в дорогу. Свій маршрут ми побудували таким чином: Рівне-Бузова-Калинівка-Гребінки- Кагарлик-Сміла-Олександрія-Божедарівка-озеро Крута Балка (с.Любимівка). Так до Кагарлика ми їздило зазвичай на Уляники, а далі вже на Круту Балку. На протязі всього маршруту не було ніяких блокпостів (сливок чи оливок), за вийнятком звичайної зупинки поліціянтами в Корсунь Шевченкові – операція «Диверсант» перевірка транспортного засобу на наявність в ньому вибухівки чи вибухових речовин (зупинили можливо через те що були в іншій області на Рівненських номерах, і ще й з величезним причепом), в результаті перевірили водійське посвідчення, документи на авто, позаглядали в причеп і салон і відпустили… Далі дорога без форс-мажорів, з мінімальними по часу зупинками на каву та дозаправлення авто, і близько 19.00 ми вже під'їжджали до водойми, сповнені радості (я від того що знову сюди потрапив, а Віталій – що в перше сюди потрапив). Під'їжджаючи все ближче до водного плеса, помітили намет в секторі (23 чи 21 – номерка сектора не було тому не зорієнтувався) вирішили підійти привітатися, познайомитися та взнати як в рибалок справи з кльовом. Проте довго радіти нам не довелося, мертву тишу яка перебувала на озері, розбудив гул квадроцикла який звідки не візьмись почав рухатися з протилежного берега в нашу сторону. Я відразу все зрозумів J)), за хвилину квадроцикл, а на ньому – власник водойми Єгор, був вже в секторі хлопців.

Далі коротка розмова з нами, яка відразу дала нам зрозуміти хто тут господар і хто як повинен себе вести коли планує їхати на Круту Балку, і трохи згодом вже закріплення (підбивання підсумків) даного діалогу на адміністрації. Проте потім адміністрація надала в користування номер для ночівлі за окрему плату, і ми стомлені після невеличкого імпровізованого перекусу та душу завалилися відпочивати.

Наступний день (неділя 21 липня). Добре виспавшись, та відпочивши з дороги зробили собі сніданок в бесідці поряд з адміністрацією, та очікували на прибуття решти спортсменів, які згодом почали з'їжджатися з різних областей нашої Неньки на даний турнір.

Час пролетів швидко і наближалася мить жеребкування, яка б мала вирішити в якому секторі ми опинимося і будемо змагатися протягом п’яти діб. Особисто я хотів потрапити на берег з секторами 27-19, проте в загальному було байдуже, оскільки на водоймі я в друге і не маю досвіду та знання перспективності секторів та їх особливості (і це мені здається і на краще, бо голова не є забитою тим куди потрапити, поганий сектор чи хороший). З особливостей ще було те, що тягнути сектор я доручив Віталію – знявши з себе всю відповідальність перед командою J)), мені було цікаво побачити на скільки Віталій є фартовим в цій справі. Отже – вступне слово організатора, вирішення організаційних моментів з наголосом на основні правила регламенту турніру і початок жеребкування, де спочатку витягують кульку з назвою команди, яка виходить і тягне свій сектор, і так далі. Нам випала нагода тягнути свій сектор другими (коли в мішечку була ще більша кількість секторів) – і ось мить де Віталій витягує сектор №12; після чого команди які то плескали, то раділи від того що хтось витягнув поганий сектор і він ним не дістанеться, а після нашого якось було не зрозуміло їх реакцію, незрозуміло було і нам який сектор ми витягли (очевидним було одне, що то був не той берег на який я хотів потрапити). Ну то таке вже. Трохи згодом і решта команд дізналися свої сектора і вирушили в них для розташування табору та налагодження логістики для ловлі наступного дня. В ході жеребкування всі дванадцять команд були розділені хаотично на чотири умовні клуби, які змагалися між собою в командному заліку (де переможцем визначався лише один найсильніший клуб який мав отримати кубки та медалі, а також грошову винагороду). В результаті жеребкування клуб в якому була наша команда Carpfishing Team «Рівняни», отримала собі в напарники ще дві команди «3К Baits» (сектор 21) та команду «С2» (сектор 4). Ось таким складом ми змагалися в командному заліку з рештою трьох сформованих клубів.

По заїзду в наш сектор ми помітили що ми знаходимося неподалік від дамби (самого глибокого місця на водоймі) команда ліворуч знаходиться через сектор від нас, команда праворуч теж знаходиться через сектор від нас, в результаті чого утворюється доволі широка вільна зона з обох боків, в чому я бачив якусь перспективу.

По заїзду в сектор ми взялися за облаштування табору, та підготовку обладнання та снастей для ловлі. Також одним з основних аспектів перед початком турніру було вивчення та замальовування карти дна зони ловлі (якій ми приділили максимум уваги), щоб зрозуміти що відбувається по іншу сторону від берега. В ході маркування ми виявили що перебуваємо в чи не найглибшій частині водойми (так званій ямі) і права наша межа та орієнтири не потрапляють на вихід з неї. Дно нашого свіму, переважно замулене з невеликими ділянками дна які були менш замулені з певною структурністю «як в нас кажуть – як корови походили». Твердяка «суцільного бетону» чи якоїсь мушлі в нас не спостерігалося. Для нас було важливим віднайти ці ділянки з ритвинами (їх початок та закінчення), а також певну ставку ми робили на ближню дистанцію яку теж знайшли. В ході маркування ми визначили на старті такі для себе точки

• 75 м. (ліва межа сектора)
• 106-110 м. (в напрямку 20 сектора з протилежної сторони)
• 120-130 м. (права межа сектора – 20 сектор з протилежної сторони)

 

Вудилища вирішили розмістити таким чином, щоб зустрічати рибу від дамби, оскільки нам здавалося що «грядка» секторів які знаходилися праворуч не дасть можливості риби доходити до нас, а один сектор ліворуч і дамба де повинна жити якась частина риби, дає нам більші шанси на клювання. Також орієнтувалися ближче на ліву частину нашого сектора, щоб відійти від пресингу секторів праворуч, оскільки з 10 сектором в нас була спільна межа.

Годувати вирішили дві точки 70-72 м. та 110 м. (на старті лише пилящий бойл).

Всі приготування були зроблені, вудилищ готові та відкліпсовані, оснастки та повідці теж нав'язані. Лишалося повечеряти та виспатися перед п'ятидобовою монотонною роботою нон-стоп.

 

Перша доба. В очікуванні клювань.

7:00 – прозвучав сигнал старту змагань, і відразу полетіли оснастки в воду, а за ними спортсмени почали активно загодовувати свої точки ловлі в надії чим швидше заманити рибу у свій сектор та заставити її активно поїдати запропоновані їй смаколики та клювати.

Ми також взялися за кобру і почали годувати лише пилящим бойлом дві обрані нами точки. Оскільки сектор для нас був невідомий й щоб не наробити помилок вирішили використовувати «пиляк», тому що через 4-5 годин на дні його вже не буде і в разі промаху з точкою в будь-який момент можна було іі залишити не нашкодивши своєму свіму.

Трохи згодом після сигналу старт пройшли судді та організатор по секторах, та перевірити команди на наявність слінгів, антисептиків, коропового мату яким повинен був відповідати вимогам озера, а також ще раз зорієнтували з межами кожного сектора. Під час проходу повз наший сектор Ігор Козирь побачив в мені якусь засмученість – і подумав що я засмутився через витягнутий сектор – сказавши що він найгірший серед тих які грають на даному турнірі, але як невелика компенсація його найгіршості вони зробили трохи ширшу зону ловлі. Я особливо не придав уваги даним словам, адже не сектор красить команду і дає результат, а команда яка перебуває в даному секторі. Тому ми продовжували працювати оскільки тільки початок турніру і попереду п'ять діб.

Весь день стояла неймовірна спека +32-330С з невеличким бризом в сторону протилежного берега. Нас спасав парашут, який ми натягнули між двома шатрами, створивши таку собі лаунж зону, де проводили більшість часу, оскільки в шатрах при відкритих всіх вікнах знаходитися було не можливо.

Протягом дня ми активно годували та пере закидали вудилища в надій отримати перші відгуки риби і розуміння на якій дистанції вона знаходиться і де її ловити. Деякі команди вже мали поодинокі клювання коропів які не відразу відпускалися у воду (адже залік на даному турнірі був з 13 кілограм), але в цілому водойма мовчала. Перше клювання ми отримали об 13:50 – спрацювало третє вудилище з дистанції 130м., обережне клювання і нам вдається завести рибу в підсак, далі зважування і ваша показує 13+. Викликаємо суддю для фіксації риби в протокол, але на жаль вага судді показує 12.100; (за що ми отримали перше усне попередження). Я не звернув уваги як ми відтарували вагу і зіграло з нами злий жарт (рибу випустили, в залік вона не пішла), вагу налаштували вже з урахуванням тієї похибки (далі нюансів з вагою більше не було). Перший фіт бек від риби є, працюємо далі, але розуміємо що вудилище знаходилося далеко від корму і це скоріш за все якийсь «зальотний короп».

Так в постійному русі і пошуку риби в нас минав перший день і наближалася ніч, де ми сподівалися отримати хоч якісь відповіді на свої питання де ловити коропа. Нічого в точках не міняємо, лише зміщуємо вудилища трохи ближче до корму.

З заходом сонця за горизонт кожен вечір відбувався виліт «кровосісів» і водойма оживала наче вулик від їх дзижчання, нас рятував Thermacell та я додатково дихлофос себе Gardex Extreme. З заходом сонця за обрій з'являвся час на вечерю, благо відсутність клювань дозволяла спокійно цим займатися. Цього дня шашлик з овочами…

По при постійні пере закидання (на моє здивування Віталій з цим справлявся на 12 з плюсом, його не потрібно було будити і постійно гукати, щоб він проснувся і пере закинув вудилища, все чітко по сигналу будильника виконувалося без нагадування) та годування точок в ночі результату ми так і не отримували в вигляді клювань коропа.

Так пройшла перша ніч після якої, лишалася пуста таблиця без залікової риби і купи питань, на які ми поки не мали відповіді. В нашому активі одне клювання не залікового коропа

Друга доба. «Перевірка яєць на міцність»

Ранок другої доби на турнірі «Crazy Carp Best оf 15 Fish» розпочався з кави в гейзерній кавоварці, та аналізу над проробленою роботою, та що потрібно змінити, щоб все ж таки достукатися до коропа та почати систематично його ловити.

Оскільки точка 75 м. нам нічого не дала ми вирішили трохи зміститися ближче і зробити нову точку на 51 м. (бо бачили протягом минулої доби постійні виходи риби на ближчій відстані ніж ми пробували ловити в перший день) і структура дна на даній відстані теж мала свої особливості на фоні решти замуленого свіму. Тому від початку другої доби починаю годувати дану точку, але вудилище там не кладу, а пробуємо шукати її на різних дистанціях.

Весь день як і попередній стояла спека +32-33 з невеличким бризом який ближче до обіду перетворився в сильні пориви вітру в сторону протилежного берегу. Під час даних поривів команда "3К Baits" з 21 сектора (яка разом з нами в одній імпровізованій команді) ловить коропа вагою понад 22 кг. А команда "С2" (яка з нами теж в одній команді) – теж ловить декілька залікових коропів, та стрімко підіймаються в боротьбі за командний залік, проте не впевнено, оскільки за відсутності у на риби ми тягнули їх на дно. І перед нами поставала подвійна відповідальність як за себе, так і за клуб який не хотілося підвести.

Весь день проходив в монотонній роботі, з перезакиданням вудилищ та годуванням точок і це все відбувалося під палючим сонцем. А відгуку риби так і не було. Ми намагалися шукати рибу і на далеких для нас дистанціях в 135 метрів (хоча годували обрані точки без змін), пробували тримати оснастки в воді й по 4-5 годин, але це не приносило результату. Сусіди праворуч активно почали ловити амура, і під час одного з клювань їх риба зачепила наш маркер, рибу вони звісно що діставали вже з нашого сектора де я в перше побачив їх насадку (варений бойл орієнтовно 16 мм. з жовтою чи помаранчевою шапочкою поп апа). Враховуючи відсутність кльову і виявлену насадку сусідів, ми вирішили вдатися до цього кроку і зробити теж сніговика (хоча з Іваном і Олегом) навіть коли взагалі дупа з кльовом, я категорично проти таких експериментів. Трохи згодом полетіли сніговики в воду, і так ми їх полоскали до вечора – і очевидно це теж не дало ніякого результату. Але це дало нам переконання, що просто риби в нашому свімі не було, хоча якщо вона і можливо було, проте не хотіла опускатися на дно і харчуватися.

Наставав вечір, ми без риби і вже як підсмажені сосиски від дводобового перебування під палючим сонцем. Сонце заходило за обрій, а за ним відбувався в котре виліт «кровосісів». В нас по меню на вечерю знову – шашлик, але в іншому маринаді. Смачна вечеря під час якої дискусія що робити і як виходити з даної ситуації. Вирішили цю ніч нічого не міняти та лишатися на точках 51; 110; та 120-м.

Перезакинувши всі вудилища та догодувавши точки ловлі й навівши будильник на перезакид ми вмостилися відпочивати.

Близько 00:10 нас будить звук сигналізатора якого ми не чули протягом останніх 35 годин. Спрацювало вудилище зі 120 метрів, акуратне виважування і ми заводимо рибу в підсак. Цього разу з правльно відтареною вагою – короп заважує 12.100 (не залік) тому відправляється у відразу у воду. Близько 06:40 ще одне клювання з дистанції - 110 метрів – цього разу не заліковий амур вагою 10,000;

Так в нас пройшла друга доба з двома клюваннями не залікових коропів в активі. Ми все ще без залікових коропів тягнули наш клуб на дно. Проте не полишали надій запустити свій сектор та приносити потрібні залікові риби в загальнокомандну копілку. Ці перші дві доби були дуже психологічно важкі, відсутність риби взагалі, потім пауза між клюваннями проміжком в 35 годин, далі знову дві незалікові риби, і як мій напарник Віталій сказав: «Потрібно мати міцні яйця», щоб далі наполегливо працювати й стояти на своєму в надії на результат… Забігаючи на перед, в нашому випадку це було ключовим (головне не почати хімічити, з кормом, точками і не наробити помилок)

Як підсумок другої доби, в нашому активі два клювання не залікового коропа

Третя доба. Ми в Грі!

Ранок третьої доби – ті два клювання хоч і дали якийсь крихітний фіт бек, але цього було мало, адже після другої ночі деякі команди вже почали закривати свої таблиці й свідомо ловити коропа. А в нас більше невідомого, ніж зрозумілого.

Кава та «розбір польотів», де вирішуємо годувати далі ближняк (лише вареним бойлом) і тримати ще там вудилище до обіду, після чого зміщали його на 110 м. Інші два вудилища розміщували навколо основної кормової плями висунувши їх вперед на 116 та 115-м. та трохи розвівши в сторони одне від одного. (проте годуємо ще трохи пилящим бойлом, з невеликою кількістю вареного)

 

Цього дня погода почала мінятися і почав надувати з рукавів вітер в сторону дамби, з періодичними поривами. Небо затягнуло хмаринками, і спека трохи спала.

Перше клювання ми отримали вже об 10:30 на виважуванні Віталій, по реакції було видно що то короп, який стрімко почав йти в праву сторону, Віталій хотів форсувати, щоб його розвернути, я був проти, тому риба обійшла вільний сектор праворуч і прямувала до 10 сектора, відразу запитали дозволу зайти в сектор сусідів, щоб вивести рибу, але короп знайшов близько 10-15 метрів від берега, щось там на дні і став в глухий зачеп. Я змушений був пливти, щоб його звільнити й вивести рибу, але в результаті обірвана оснастка і втрачена риба, а з ними подавлений Віталій (на обличчі якого читався ступор, розпач і подавленість). Було помітно навіть неозброєним оком, що даний зачеп і втрата риби його підкосили, я витримав певну паузу і сказав, щоб він не засмучувався, що все ще попереду: «Риба зійшла, значить так мало бути і вона нам не призначалася». Тут було важливо підтримати, щоб не завести людину ще в більший ступор, який буде надавати тільки невпевненість, що потім відобразиться в подальшому, адже попереду ще половина турніру.

 Важливо роль також відіграло те, що того коропа ми не мали нагоду побачити, і не так образливо яка там була риба.

Далі після даного інциденту ми отримали три клювання з різних вудилищ, які успішно реалізували, одне з яких приносить залікового коропа вагою – 15,480; Ми в Грі! - Початок покладено і ми заносимо першого залікового коропа в загальнокомандну копілку. Всі вудилища почали працювати і приносити з певною періодичністю клювання, нехай і не залікових поки коропів та амурів. Було помітно в нашому свімі з'явилася риба і вона харчується на наших точках. Тепер стояло завдання ловити залікову рибу, щоб заповнити свою таблицю.

З кожним клюванням настрій в команді покращувався, забувся той прикрий зачеп і все потрохи налагоджувалося. Ми продовжували годувати обрані точки і з кожним разом підкидати все більше вареного бойла.

В такому активному русі минав третій день турніру і наставав вечір, де перед заходом сонця я активно загодував точки в надій нічних клювань. Ця ніч суттєво відрізнялася від двох попередніх. Постійні клювання коропів і амурів з різницею +/- 40 хвилин на всіх вудилищах без винятку, але все не залік. Ми практично не спали цієї ночі, Віталік по будильнику перезакидав вудилища, а інколи виважував рибу, я ж постійно після кожного клювання догодовував точки. В мене сон відняло, а Віталі ближче до ранку вирішив здрімнути від такого темпу. Я ж всівся в крісло (наколотив собі 3в1) і щось там свайпав в телефоні, як почув об 06:40 поодинокий пік, а далі паровоз який набирав оборотів. Підсік і почав неквапливо виважувати, риб йшов як «мішечок картоплі», хоча після підсічки ще змотав кілька десятків метрів. Кличу Віталіка допомогти підсачувати, і неквапливо заводимо рибу в підсак, після чого вже в підсаку я побачив кого ми запаркували – широка темна спина і величезна голова, було видно що то дійсно трофей, і все залежало від величини пуза якого не було видно за тим широким тулубом, щоб реально розуміти на скільки він великий.

Акуратне заведення в слінг і далі на мат, і вже коли звільнили рибу з підсака та оснасток ми побачили рибу у всій красі. Мені на око здавалося +/- 18 кг. Проте вага показала 20+. Радості нашої не було меж, а Віталія тим більше – це перший спійманий короп вагою 20+ в його житті. Викликаємо суддів, щоб зафіксувати вагу риби – 20,320; Перша риба 20+ спіймана мною в цьому сезоні, і перша риба 20+ Віталія в житті, та найголовніше перший вагомий вклад в командну копілку, який виводив наш клуб в лідери (лишалося нарощувати темп і закріпляти результат) оскільки в нас ще не було закрито три риби.

Невеличке святкування та частування Водяного – за трофей, і далі знову до роботи. До закінчення третьої доби ми мали ще декілька клювань

Як підсумок протягом даної доби нам вдалося запустити свій сектор і вже свідомо та систематично отримувати клювання риби. Протягом даної доби нам вдалося отримати 15 клювань, один зачеп, та дві бонусні риби в загальнокомандну копілу, серед яких короп вагою 20,320 (який увійшов в ТОР 15 риб спійманих за весь турнір)

Четверта доба. Закриття таблиці. Та смуга сходів

Продуктивна ніч третьої доби плавно перетікала в ранок четвертої, постійні клювання та робота всіх вудилищ які приносили різноманітну рибу серед яких проскакувала і бонусна. Так близько 11:10 відбулося клювання з дистанції 115 метрів, яке принесло нам залікового коропа вагою 15,480; що добавило нам ще трохи кілограмів до командного заліку. В решти наших двох команд найменшими рибами в їхніх таблицях були коропи вагою 16+ та 14+ які перебивати важчими рибами вже було складніше, а в нас було не закритими ще дві риби, тому будь-яка риба вагою 13+ нам добавляла ваги.

Погода даного дня почала трохи мінятися, сонце вже не так парило і навіть цієї ночі було трохи прохладно. Вітер не міняв свого напрямку і з періодичними поривами надував в сторону дамби.

Вже на даному етапі змагань, ми почали ловити систематично нічого не міняючи, за вийнятком кількості вареного бойла (почали давати більше в надії зачепити ще пару місцевих кракенів).

Проте зіштовхнулися з чередою сходів (яких мали за дану добу аж 5), засмучувало те, що серед даних сходів було два клювання реально хорошої риби вагою понад 15 кг точно. Характерна поведінка трофеїв під час виважування: - перший схід риба зачепила сусідню ліску і через притоплений скользяк не біло видно в яку сторону вона обкрутилася навколо ліски, і напевно сиділа на гачку на тоненького тершись об ліску зійшла близько 15 метрів від берега, — інше друге клювання та ж сама поведінка риби, але біля самого помосту риб вивернувся і виплюнув гачок, так і не давши себе показати. Після чого ми почали перевіряти всі повідки, серед яких помітили що деякі з них вже були не придатними для використання через затупленість гачка (переважно ті що були тефлонові – експеримент напарника), через брудність води, гачки тупилися дуже швидко, а через три доби ліска була як труха. Обпікшись декілька раз на втраченій рибі, замінили гачки та ліску на свіжу і все потім пішло без ексцесів. Протягом дня ми на своєрідних підходах підловлювали рибу, а от наші сусіди які стояли праворуч від нас, суттєво призупинилися, кількість клювань дуже сильно зменшилася, і амур перестав теж клювати, останні дві ночі вони практично спали а не ловили.

Цей день який плавно перетік у вечір та смачну вечерю у вигляді вареної картоплі з замаженою тушонкою та фасолею в соусі та літнім салатом з овочів. Під маленький аперитив для апетиту, та за продуктивний день.

Загодувавши точки та пере закинувши вудилища, в паузах між клюваннями в нічну пору, ми намагалися знайти час для сну та відпочинку, адже втома та недосипання почали даватися в знаки. Проте рибі було байдуже і вона клювала далі. Так протягом ночі нам ще вдалося спіймати залікового коропа вагою 13.100 та амура вагою 14,590 (який теж став біг фішем Віталія по амуру на даний час). Таким чином станом на кінець четвертої доби нам вдалося закрити свою таблицю з п’яти залікових риб, і разом зі своєю командою у складі «3К Baits» (сектор 21) та команди «С2» (сектор 4), стати одноосібними лідерами в командному заліку.

Як підсумок даної доби нам вдалося отримати 21 клювання риб, з яких дві залікові риби які пішли нам таблицю, та 5 прикрих сходів.

П'ята доба. Фінішна пряма.

Ранок п'ятої доби розпочався з усвідомлення, що все рано чи пізно закінчується і до завершення турніру лишається одна доба, за яку потрібно зробити все що в наших силах, щоб зберегти лідерство, і по можливості спробувати спіймати ще одного кракена. Тому не міняючи тактики ми активно продовжували годувати точки вареним бойлом.

Ще минулого дня в моїй голові закрадалася думка повернутися до точки 75 м. і спробувати там половити, але через відсутність часу на її розгодовування і не бажання висипати ще додатково корм, на дану точку, я ту ідею полишив і віддав перевагу обній ближній точці й інші на якій акцентував більшу частину свого закорму.

З особливостей даного дня було, те що з ближньої точки активно почав прокльовуватися короп вагою 11-12 кг, а амури які надокучали попередньо дві доби десь поділися, але якщо брати до уваги всі три вудилища та кількість клювань, то динаміка клювань трохи впала. По при відсутність потрібної мені кількості фото для статті з рибами ми почали фотографуватися з всіма рибами які викликали в нас інтерес, після чого риба оброблялася антисептиком і відразу відпускалася у воду. За що отримали вже перше не усне попередження – оскільки за регляментом фотографування навіть з не заліковою рибою було дозволене лише в присутності суддів. Стосовно самого суддівства – то воно було дуже строге, і навіть досвідченні команди за дрібниці отримували попередження і жовті картки які в результаті могли завершитися дискваліфікацією на турнірі. Таких жорстких правил я більше ніде не бачив на інших водоймах України. Чи правильно це? Скоріш за все що так, адже це прописані правила які є в регламенті турніру, і які слід виконувати, якщо ви не готові до цього чи думаєте що можливо щось десь проканає чи не помітять, то краще не ризикувати й не їхати на дану водойму – тут помічають все…

Або ви сприймаєте і виконуєте вимоги які перед вами ставить адміністрація й організатори змагань, або сидите в дома перед монітором і стукаєте по клавіатурі як вболівальник, спостерігаючи за інших.

В нашій частині водойми вже чітко спостерігалися команди які вже здалися та економили корма, або в яких пропало бажання будь-що робити, і ті що ще хотіли комусь щось сказати чи показати, з таких команд був — Валерій з команди «БО-16» який до останньої хвилини затоплював по його словах бойли Crazy Carp і Piranhas Baits (хоча за останні мені здається - він просто жартував)

Ближче до вечора ми почали потрохи збирати свій хлам, щоб по закінченню турніру не затягувати даний процес, тому склали шатра і перемістилися в інший – після чого в секторі стало якось просторіше.

Так ми зайшли в останню ніч турніру, протягом якої ми спіймали ще одного амура і теж вагою 14,400 і цим сами вибили з таблиці коропа вагою 13.100. Більше клювань залікової риби ми не отримали. В підсумку за дану добу нам вдалося отримати 12 клювань серед яких 3 сходи і заліковий амур.

Підбиваючи загальний підсумок та нашу ловлю, за п'ять діб серед яких дві з половиною були провальними з паузами між клюваннями в 35 годин, нам вдалося отримати 51 клювання, з яких реалізували 42 (оскільки мали 9 сходів), та спіймати найбільшого коропа поки в цьому сезоні вагою 20,320; Можливо так, нам не вдалося мати більше клювань, але для цього сектора я рахую що це хороший результат, хоча багато хто казали що то є не добрий сектор. Але цього нам вистачило, щоб не підвести своїх напарників по умовному клубу, та разом з ними посісти перше місце в командному заліку, та отримати такі довго очікувані кубки та медалі за якими полюю вже не перший сезон.

Для мого напарника Віталіка це був дебют в змаганнях з коропової ловлі, тому більшість процесів хоч і схожі зі звичайною рибалкою, але дуже відрізняються. В спорті купа емоцій яких ніколи не отримаєш на звичайній рибалці, тому я впевнений що це не останні наші з ним змагання.

А що стосується самого турніру – формат дуже цікавий, який дає можливість боротися до самого кінця на користь свого клубу, навіть не в дуже добрих секторах. І в котре переконався що наполегливість, вміння чекати та вичікувати, гнучкість до зміни поведінки риби та погодних умов і робота своїми мізками в секторі завжди приносить результат…

Після нагородження ми вирішили не ночувати на водоймі, а вирушити в сторону Вінниці на водойму Кунка – яку відвідати нас запросив мій товариш Сергій та адміністрація водойми в лиці Андрія Андрійовича. 400 км. дороги та п’ять годин прижимання дупою сидіння авто, нас зустрічав Сергій. Провівши екскурсію по водоймі відразу в мене закралася така асоціація в голові – водойма сімейного типу, оскільки в більшості секторів знаходилися сім’ї з дружинами і маленькими дітьми, а також хлопці з дівчатами. Також непомітним оком було видно що водойма дуже зариблена, дійшовши до кінця озера я спостерігав клювання що найменше в шести секторах, я вже жартував що Сергій після нашого заїзду на озеро по команді став чіпляти рибу рибалкам на гачок, щоб ті виважували під час екскурсії по водоймі. Відразу видно скільки сил, душі та фінансів вкладено в дане озеро, і це не зупиняє адміністрацію вдосконалюватися та розвиватися далі.

Через втому нам з Віталієм хотілося прийняти душ та відпочивати, але на нас чекав смачний шашлик від адміністрації (шкода що Андрію Андрійовичу через справи не вдалося провести той вечір разом з нами – впевнений в нас ще буде нагода це зробити). Ми розмістили свій шатер неподалік першого сектору, щоб не заважати іншим рибалкам займатися своїм улюбленим хобі.

Сергій - товариш нашого Сергія - Сірьоні (Carpfishing Team "Рівняни") досмажував шашлик, і на нас чекала вечеря в першому секторі. Ми з Віталієм хоч і були дуже втомлені, але з великим задоволенням провели гарно час за гарним спілкуванням та смачною вечерею, які супроводжувалися постійними клюваннями на вудилища Сергія які були завезені корабликом. І навіть нам з Віталіком вдалося дістати по першому коропу на озері Кунка. Сидіти можна було і до самого ранку, оскільки було про що поговорити, але час який так швидко пролетів і втома все ж таки вимагали відпочину перед завершальним шматком дороги в 400 км. до дому. Тому на гарній ноті ми пішли відпочивати, а хлопці вимотали вудилища і теж вирішили не бігати всю ніч виважуючи рибу. Встали досить рано, зібрали шатра і розкладушки та завантажили в причеп, в ході зборів мали можливість спостерігати клювання гарних амурів на трьох вудилищах по черзі протягом п'ятнадцяти хвилин, що як своєрідна реклама озера, ще більше закарбувалася в наших головах, що потрібно знайти час і відвідати дане озеро Кунка та вже повноцінно порибалити тут.

Подякувавши друзям за прийом та гостинність ми вирушили додому, до сімей та буденності, сповнені емоцій які разом зі зробленими фото надовго закарбуються в нашій пам'яті.

Вдячний Віталію що погодився і підписався на таку авантюру, в якій ніколи не брав участь, плідну працю та взаєморозуміння в секторі, та віру в наш результат, якого ми досягли разом. Вітаю його з першою рибою 20+ за якою полює вжене перший рік, і бажаю спіймати не одну таку, і в рази більшу. Вдячний всім хто за нас вболівав, переживав та тримав кулаки.

P.S Carpfishing Team «Рівняни» м. Рівне  (Стасік)