«Відкриття коропового сезону на Озері Уляники 25-28.04.2024. Або неочікуваний «Road Trip - сюрприз»

«Відкриття коропового сезону на Озері Уляники 25-28.04.2024. Або неочікуваний «Road Trip - сюрприз»

 

Середина весни, чи не найкращий період для трофейної ловлі коропа, період коли вже вся рослинність та дерева набирають зелених барв та різноманітних відтінків зеленого, період коли вже все повноцінно квітне та оживає, а разом з даною порою оживають і водойми.

Це один з найкращих періодів для ловлі трофейного коропа який виходить погрітися на сонечко, і заодно наповнити своє пузо після зимового анабіозу… Тому саме в цей період що року намагаюся запланувати якусь риболовну поїздку. З вибором водойми не задумався – однозначно Уляники. Тому після відкриття реєстрації та бронювання секторів відразу зателефонував на адміністрацію, щоб забронювати дати які найбільш мені підходили з урахуванням робочого графіка. З вибором напарника, теж питань не виникало, вже два сезони незмінним моїм компаньйоном по звичайним рибалкам є – Віталій. Узгодивши дати які нам запропонувала адміністрація, нам вдалося забронювати сектор №1.

Наближалися ті заповітні, та довгоочікувані дні коли ми мали їхати на риболовлю, кожен займався роботою та підготовкою до рибалки самостійно, лише за пару днів обговорили логістичні та побутові питання, щоб не набирати непотрібних речей…

Ранок четверга. Перший день. Виїзд

Завантаживши одне авто ще в середу, близько 5.00 (по закінченню комендантської години) ми вирушили в напрямку Уляників. В постійному діалозі та розповідях, як у кого промайнуло пів року життя, від останньої нашої зустрічі — пролетіло близько 6 годин дороги.  І на щастя цей відрізок в 500 км. ми проїхали  спокійно та без всіляких пригод та форс-мажорів і в районі 11.00 ми вже були на водоймі. Швиденько пішли зареєструвалися на адміністрації та вирушили на паркінг для розвантаження авто. Попереду на нас чекала важка праця з носіння свого скарбу в перший сектор – це єдиний мінус даного сектору (який дуже швидко нівелює сам риболовний процес), також великим помічником в носінні коропового хламу відіграє тачка, яка трохи пришвидшує даний процес та розвантажує трохи руки. Поки ми займалися носінням речей у свій сектор, паралельно хлопчина який рибалив в даному секторі носив свої речі у зворотному напрямку. Перекинувшись декількома словами стосовно результатів його риболовної сесії де він протягом трьох дів спіймав два коропи понад 22 кг. і ще й на ніч вимотував снасті з води, щоб відпочити від шаленого валу риби – наші очі загорілися ще більш і бажання закинути свої вудилища як змога швидше виросло в рази…

Далі розкладання табору та побуту, а також налаштування коропового спорядження для ловлі місцевих трофеїв, і це все супроводжувалося періодичним «хвастанням» обновок, якими вдалося обзавестися в тривале міжсезоння. Коли все було готове та налаштоване, вирішили промалювати детальну карту зони ловлі. Щось трохи я знав з попередніх рибалок в даному секторі, проте хотілося більшого розуміння (і адміністрація попросила нас трохи розвернутися лівіше щоб при відкрити ймовірний хід риби з зони покою) тому ми всілися за складання маркерної карти. Цікавості процесу добавила обновка мого напарника Олега, який надав мені в користування нове маркерне вудилище від Sportex (дуже цікава та чутлива палка, з великим потенціалом в дальності).Витративши ще дві години часу на складання карти ми визначилися з дистанціями та точками лову, та братися до корму та насадок. Я вирішив ловити на два типи насадок (баланси та соло пиліки чи варені бойли – якщо до них дійде черга); Віталій експериментував зі своїми улюбленими насадками та авторським стік міксом….

Годувати я вирішив лише коброю з використанням на старті пилящих бойлів і поступовим переходом довареного бойла (під мою тактику ми задіяли крайнє праве вудилище), а під два інших ми використовували — спомб, в який на старті сипали мелений горіх, коноплю та трохи мілкого пелету.

Отже, закинувши в перше вудилища, лише близько 15.00 і тільки тоді нам вдалося присісти та щось трохи перекусити (так би мовити, поснідати). Перше клювання ми отримали близько 18.00 (спрацювало перше вудилище з заливу) і на маті опинився амур вагою 10,000; Початок покладено, відгук від риби є, тому працюємо далі, і паралельно почали займатися приготуванням повноцінної вечері (смачного шашлика з овочами гриль) – забігаючи на перед шашлик вийшов дуже смачним, та через те що я посмажив трохи більш як два кілограми на двох людей ми його їли три дні, а от овочі цього разу я спалив (і в котре переконався, що коли готуєш на природі, потрібно себе примусити і на час готування забути про рибалку і сконцентруватися на приготуванні, а далі на смакуванні тієї їжі), і вже згодом спокійно займатися рибалкою…

 

З заходом сонця за обрій, та поступовим пониженням температури повітря, ми помалу почали переміщатися з комфортабельної бесідки до свого намету та спальника, адже ранковий підйом, чималий шматок дороги, та вся та логістика з носінням та розставлянням речей в секторі – забрала чимало сил, і потрібний був нормальний відпочинок, щоб відновитися. Пере закинувши всі снасті близько 23.00 ми вже споглядали сни, і так було до самого ранку. На моє диво ми проспали всю ніч без жодного піка і клювання. В моїй голові трохи не вкладалося як так може бути в першому секторі, де навіть під час армагедону повинно клювати. Як би я рибалив в даному секторі в перше і в мене не було розуміння де ловити що робити – тоді б я якось простіше до цього ставився спираючись на відсутність досвіду ловлі в даному секторі. Але маючи якесь розуміння в мене в голові не складувалося, чому і як так може бути? Хоча певні виправдання я для себе знайшов:

- риба не поводила себе активно, та не скидалася в заливі як зазвичай (тобто активності її не спостерігалося), але розуміння що вона там є і її багато було

- мінлива погода та зміна постійна тиску вплинула на бажання (точніше не бажання) харчуватися. Відповідно якщо вона не хотіла харчуватися, то який смисл був їй виходити з того заливу коли їй комфортно «медитувати» там в тиші…

Тому я сильно не переживав і розумів, що рано чи пізно прокинуться інстинкти харчуватися і риба почне виходити з заливу в пошуках їжі, головне нам завчасно підготуватися і не проґавити той момент.

Як підсумок за не повну першу добу ми спіймали лише одного амура.

 

П'ятниця. Доба змін.

Ранок в нас настав близько 7.00 (точніше не настав, а будильник почав будити нас «рибачків» які проспали всю ніч). Мильно-рильні процедури, ранкова кава яка супроводжувалася діалогом (що ми не так робимо і що треба змінити, щоб почати ловити). Тому почали готувати прикормку для активного загодовування своїх точок лову (але необхідно було внести певні корегування). Бо на думку рибалок які рибалили на дамбі за 200-300 метрів від нас (ми їм закриваємо хід риби), тому адміністратор підійшов та попросив розвернутися ще лівіше в сторону заливу. Не ігноруючи прохання ми забрали праве вудилище (яке і так було розвернуте в напрямку заливу), не знаю чи це щось дало тим рибалкам на дамбі, але то таке. Нам потрібно було знайти нову точку лову вже в самому заливі. протягнувши декілька разів маркер ми так і не знайшли чітко вираженої точки ловлі (все було в більшій чи меншій мірі замулено), можливо в тому заливі і є твердяки, але напевно в зоні нашої недосяжності. Тому вирішили прижатися до обраних двох інших точок щоб просто не сипати корм в мул.

Після активного загодовування точок ловлі потрохи почалися перші клювання: 9.00 (карась), а де карасі там і коропи, тому близько 10.20 на те ж саме вудилище ми отримуємо клювання, але вже коропа вагою 7,000; далі знову спрацьовує те ж саме вудилище й амур вагою 8,400; Поступово наш сектор почав оживати та ми все частіше отримували клювання, які відбувалися певними напливами (три, чотири клювання в проміжку 30-50 хвилин; і пауза на півтори, дві години). Робота в секторі кипіла, ми постійно в’язали стіки та готували поводки для перезакидів, підгодовували точки ловлі, щоб тримати даний темп. Віталій намагався на початках фотографуватися з кожною рибою (що займало теж певний час), адже для нього кожен короп чи амур був особливим і дуже гарним, тому він хотів кожного закарбувати в пам'яті в якості гарного фото. Я ж для себе вирішив що буду фотографуватися з коропами тільки від 15 кг… Тому я чекав на свого залікового коропа та фото з ним…

Цей день проходив дуже продуктивно, погода хоч і мінялася потрохи, але клювання не припинялися і ми постійно ловили рибу. Працювали всі точки з рівномірною кількістю клювань, що не могло радувати. Так в постійному русі ми провели весь день, та поступово почали наближатися до ночі. Цього вечора в нас був запланований бограч – який вирішив приготувати Віталій,  далі смачна вечеря, та знову клювання. Цієї ночі ми практично не спали, кожні 40-50 хвилин ми отримували клювання, і потрібно ще було перезакидати кожні дві години решту вудилищ, та підгодовувати точки коброю.

Близько 5.15 ранку спрацьовує перше вудилище і нам вдається завести в підсак першого спійманого на даній рибалці коропа понад п'ятнадцять кілограмів ним виявився короп вагою 17,400; Всі решта коропів яких ми ловили були в районі 10-14 кг. Протягом ночі найкраще працювало третє вудилище, яке годувалося лише вареним бойлом.

Так пройшла друга доба нашого  перебування на озері Уляники. За ці 24 години нам вдалося отримати 27 клювань з яких (2 карасі; 3 амури; 1 не засікання)

Субота. День сюрпризів.

Ранок третього дня розпочався з густого туману який встелився по водному плесу озера, а з першими променями сонця зі стабілізації погоди. На наступні дні синоптик передавав стабільне тримання плюсової температури, сонячно, та без опадів.

Ранкові мильно-рильні процедури, кави з гранолою, і знову до роботи

В наших тілах відчувалася приємна втома, а в мене мінімальна радість що сектор поступово почав запускатися і працювати так, як потрібно, і що при такому темпі є реальні шанси спіймати коропа вагою 20+. Тому ми швидко перемикнулися в робочий режим. Знову замішування прикормки та різання варених бойлів. В тактиці вирішили нічого не змінювати (годували перше та друге вудилище — зерновими та пелетом, а третє вудилище — бойлами) лише потрохи почали збільшувати фракцію в кормі – почали додавати цілий горіх та трохи більшого діаметра пелет, а бойли замість четвертин почали додавати половинки та вже цілі варені бойли.

Стосовно клювань – вони продовжувалися і надалі з певною періодичністю, вага риби потрохи почала збільшуватися (коропа до 10 кг практично вже не було). Залишалася доба перебування на озері, а основна ціль спіймати коропа вагою 20+ так і не досягнута… Для себе я поставив мету на цей день напрацювати не менше клювань як за попередню добу, а по можливості постаратися збільшити їх кількість, адже відслідковуючи динаміку погодинно я помітив декілька суттєвих пауз втому 24 годинному відрізку, тому потрібно було їх заповнити клюваннями. Тому ми поринули в робочий процес ловлі коропа.

Час летів швидко і вже наближалася обідня пора, близько 13.10 ми отримуємо клювання  на друге вудилище (черга виважувати Віталія), переловивши вже за ці півтори доби трохи риби Віталій по відчуттях та поведінці риби вже розумів, де середньостатистичний розвідник вагою 10-12 кг., а де риб важчий. Цей себе вів явно як не «передовик». Акуратне виважування в надії не спустити ймовірного трофея і згодом риба опинилася в підсаку – вага показала 17,200. Це виявився новий BIG FISH – Віталія! Радості не було меж, трофейні заброди та фото в воді з трофеєм, але цього разу риб не захотів позувати і гробивши всього три не досить вдалі кадри він вислизнув з рук та втік…. Багаторічний в арсеналі Віталія Біг Фіш перебитий, рости та тягнутися ще є куди, тому працюємо далі в надії спіймати більшого, адже шанси в порівнянні з моїми мірками трофея (27.400); в нього набагато більші.

Згодом ранкова кава та йогурт з гранолою — почали пробуджувати мікропроцеси в моєму шлунку, та натякати мені що варто сходити на «перемовини», де по дорозі вирішив зайти до хлопців в другий сектор, щоб поцікавитися як у них справи? І вже поспілкувавшися я направлявся в ту «зелену переговорну кабінку» як помітив за густо насадженими деревами, та листям яке затуляло доріжку - якогось чувака який йшов сторону нашого сектора та щось знімав на камеру. Як роздивився я помітив – Івана (свого товариша і напарника по команді), спочатку я не зрозумів, а потім після легкого приємного шоку почав усвідомлювати, що це точно він, а не якийсь глюк. Ще до початку даної поїздки я пропонував йому декілька раз поїхати з нами разом, а він в силу різних причин відмовляв. І я цю історію розповідав Віталію буквально декількома годинами раніше за сніданком. А тут в даний час стоїть Іван у своєму мото спорядженні з камерою в руках – для мене це був дуже неочікуваний та приємний сюрприз. Він вирішив зробити такий сюрприз і разом з Олегом (іншим нашим товаришем тримали це в секреті), адже в продовж рибалки ми декілька разів зідзвонювалися з обома і спілкувалися і ніхто навіть ні капельки не проговорився. Сюрприз Вдався! Іван вирішив приїхати з Рівного на Уляники на своєму мотоциклі, це для нього був перший такий досвід подорожі на мотику відстанню в 450 км, своєрідний експіріанс, пригода, в поєднанні з ще одним улюбленим хоббі – рибалкою.

Мені перехотілося в «переговорну» і ми вирушили в сектор здивувати тепер Віталія, це було їх перше знайомство в живу. Після знайомства ми взялися за приготування обіду (шашлик та бограч тільки настоялися та набули ще більших та насиченіших смаків), тому в активному обговорюванні даної зустрічі та таємниці даного сюрпризу, а також в очікуванні клювань ми посідали обідати.

Приїзд Івана добавив якихось нових барв в дане перебування на рибалці, стало більш веселіше (хоча і до того було не менш весело), паралельно з тим активізувалися знову клювання. Тепер в нашій живій черзі на виважування, з’явився третій учасник, але активність риби дуже швидко міняла чергу наступного.

З обіду ми практично не сходили з помосту, постійні клювання, пере закиди та догодовування точок лову, і так до самого заходу сонця. Наближалася ніч, а з нею все менше часу залишалося до закінчення рибалки, і рибу 20+ по яку ми їхали ми все ще не спіймали. Тому всі сподівання на ніч.

Смачно повечерявши Іван почав готувати своє імпровізоване місце сну, яке складалося з надувного мата, спальника і накриття з фольги (у вигляді даху). І це все було облаштоване в бесідці яка знаходилася в нашому секторі. Такого імпровізованого місця сну я ще не бачив. Всім було цікаво, а Івану ще більше – як він перенесе дану ніч в тому імпровізованому бунгало, особливості додавало різке падіння температури, що пар ішов при диханні з рота. Отже, розійшовшись по своїм спальним місцям в хлопців на меті було добре відпочити перед зборами та дорогою за кермом, а в мене  шанс не поспати та спробувати завершити дану рибалку на мажорній ноті.

Цієї ночі надмірної активності в клюваннях не спостерігалося, періодичні клювання з певними паузами які дозволяли навіть мені побачити якісь уривки сну. Через суттєве пониження температури в ночі, третє вудилище яке дуже активно приносило рибу минулої ночі, цього разу «здавало задню», а на фоні його працювали два інші, але це булане та бажана динаміка в порівнянні з попередньою добою. Протягом ночі всі клювання ми реалізовували у двох з Віталієм (не турбуючи Івана, домовилися що розбудимо його якщо буде риба 20+). Так він проспав до самого ранку. За його словами попри приморозок йому навіть доводилося розкриватися, бо було жарко в тій хижі яку він змайстрував.

 

Неділя. Завершення рибалки.

Іван прокинувся першим (хоча я з Віталієм — особо не спали в ночі) і почав соватися по сектору: попіроска, кава. Почувши що він встав, мені вже теж перехотілося дрімати й приготувавши мені каву ми всілися в крісла в очікуванні клювань. Тепер ми намагалися возитися біля помосту у двох не смикаючи Віталія, щоб той виспався перед дорогою. Близько 6.00 клювання на друге вудилище і черга виважувати Івана (по відчуттях щось хороше) і згодом це хороше виявилося Біг Фішом нашої сесії – короп вагою 17,500 спійманий Іваном. Далі було ще декілька клювань і карасів в тому числі.

Ближче до 8.00 ми вже всі були на ногах, потрібно було потрохи збиратися, а Іван вирішив виїхати раніше і по дорозі додому відвідати ще Вишневецький замок. Після від'їзду його під час збору ми не отримали жодного клювання. В результаті за дану добу нам вдалося отримати 24 клювання, з яких (5 карасів; 2 амури та 1 схід).

Як підсумок дана рибалка хоч і була цікавою та насиченою на клювання, але нам так і не вдалося спіймати коропа вагою 20+. Протягом всіх днів погода мінялася, в перший день риба взагалі закрила рот і не бажала харчуватися та виходити з заливу, наступні дні хоч і погода була більш менш стабільною, але то дрібні короткочасні дощі, то різке падіння температури в ночі внесли свої корективи в ловлю. І якоїсь стабільності протягом трьох діб було досягти важко. Як і в попередні мої відвідини даного сектору – рибу потрібно перебирати й сподіватися на фарт що тобі влетить якийсь трофей. Навіть експерименти з точками та фракцією і подачею корму не давати відкалібрувати рибу.

Але в цілому відпочинок вдався, риби половили досхочу, а не сиділи в очікуванні клювань. Приємно було знову потрапити на дану водойму (сюди я їжджу кожен раз з великими задоволенням та з нетерпінням і надіями перебити свій рекорд, та гарно відпочити) і знаю що тут я проведу круто свій вільний час. Дуже сильно видно як водойма росте та розвивається з кожним місяцем (постійне до зариблення, нові бесідки, дорога, мангали та ще багато іншого) – адміністрація прикладає не аби які зусилля, щоб зробити дане озеро ще більш привабливішим та кращим, і це видно неозброєним оком. За що адміністрації озера Великий Респект!!!

В загалом за всю дану риболовну сесію нам вдалося отримати 52 клювання серед яких (три коропивагою 17+; всі решта від 8-15 кг; 8 карасів; 4 амура; 1 схід та 1 не засікання)

Як підсумок дана рибалка показала, що перший сектор, це не завджи джек-пот, і я знаю багато випадків знайомих в яких рибалка в даному секторі була не дуже вдалою. Погода та сама водойма маж свій характер і часом його показує, потрапивши в даний сектор не завжди приїдеш додому з фото риби 20+, але цим і цікавий карпфішинг, який заставляє постійно думати та аналізувати. А не просто закинути вудилища у воду та за баночкою пива чекати на клювання «бігів».

На завершення хочеться лише побажати всім Миру та швидкої Перемоги України над цими «підарами». А трофеї та все решта зачекають. Сподіваюся сюди повернутися ще не раз.

 

P/S Carpfishing Team «Рівняни»