«Рибалка моєї мрії. Озеро Уляники 7-10.09.2023»

«Рибалка моєї мрії. Озеро Уляники 7-10.09.2023»

 

Для мене це вже четверта поїздка на озеро Уляники в цьому сезоні, але водночас вона є дуже особливою. Протягом всього мого коропового шляху я їздив на змагання та звичайні рибалки з різноманітними товаришами та знайомими. І в більшості випадків це були цікаві та насичені хорошими спогадами поїздки, проте дрібку солі в ці «нафталінові спогади» додавало те, що у всіх тих виїздах я постійно був до когось прив'язаний та залежний через відсутність свого власного авто, я не міг взяти з собою сім’ю і провести час так я мені забажається, я не міг спланувати свій час тому, що мені забажається – постійно доводилося під когось підлаштовуватися.

В мене була одна з мрій (точніше ціль) – мати своє власне авто, то поїхати на риболовлю зі своєю сім’єю (дружиною, дитиною) і вже не від кого не залежати, а будувати плани враховуючи власні сімейні інтереси, побажання та вподобання…

І ось настав той день коли я нарешті обзавівся власним транспортним засобом, а з цим днем і з’явилися бажання поїхати з сім'єю на риболовлю, впевненості додала поїздка на власному авто на турнір на озеро «Картар» (оскільки мав досить довгу перерву у водінні авто). З вибором водойми на яку поїхати довго не визначався та вирішив зателефонувати на адміністрацію озера Уляники, щоб поцікавитися чи є щось вільне і, чи можна приїхати порибалити (в планах розглядав першу половину вересня), у відповідь почув перелік  вже відомих мені секторів в яких ми рибалили неодноразово, а також сектор №1 (в який я хотів потрапити ще з того часу, як в перше потрапив на дане озеро). Порадившись з дружиною відразу дав згоду та забронював даний сектор на три доби.

До самої рибалки було ще два місяці, тому з всією головою поринув в робочі будні та сімейну рутину, хоча паралельно формував список всього необхідного що слід мати в даному виїзді й на що я ніколи не звертав уваги, коли ми їздили скрізь разом командою і кожен мав своє необхідне коропове спорядження. На цій рибалці хотілося мати по максимуму все своє, щоб не ходити клянчити  речі яких не вистачає – тому в підготовці до даної рибалки довелося придбати: розкладушку, спальник, подушку і ще деякі речі першої необхідності – щоб створити комфорт дружині, і щоб в неї були власні побутові коропові речі. Чим ближче наближався час до рибалки, тим більше мене він піджимав в придбанні автобокса, оскільки розумів що той весь короповий хлам не реально буде запхати в авто і потрібний був додатковий простір для зберігання речей. Довго я вагався який саме обрати автобокс (одні мене переконували брати найдовший, щоб вміщалися вудилища нехтуючи невідповідними габаритами авто, інші навпаки радили брати той який підійде по розмірах машини, що сказувалося не на користь розміщення там вудилищ). Вибір впав на другий – вудилища доведеться возити в салоні, але завдяки автобоксу салон автомобіля вдалося трохи розвантажити не менш габаритними речами.

Перший день. Виїзд

Наближався день виїзду, ми собі склали меню з урахуванням побажань дружини де довелося в перше брати рибу на озеро і готувати її на грилю (на що я дивився якось з коса), але ж риболовля мрії - тому треба брати. Протягом майже всього дня я тягав ті речі з третього поверху та вперше намагався компактно і правильно все запакувати у авто (все влізло в притик і як завжди нічого лишнього, але авто забите під самий верх). Навівши будильник на 5.00 я провалився після того «авто-пазлу» в глибокий і водночас короткий сон, який перервам звук будильника.

Підйом, ранкова кава, дозавантаження продуктів та в дорогу, яка зайняла з всіма каво-брейками та санітарними зупинками аж 6 годин. Вже під'їжджаючи до водойми в ході спілкування ми з дружиною вияснюємо, що забули взяти того сібаса якого мали смажити на мангалі в перший день, забули яйця на яєшню на ранок, і ще якусь там крупу та хліб. Добре що якраз тільки виїжджали в Кагарлик і в першому ж магазині змогли докупити чого не вистачає, проте без сібаса (і потім я собі думав подумки, що добре що ми його не взяли, адже попереду ще є важливі виїзди й зіпсувати карму собі не хочеться)

І ось близько 12.00 ми на водоймі у двох з дружиною, для неї це були перші відвідини Уляників, тому було цікаво порівняти з Картаром на якому була місяць тому. Відразу пішли на будиночок адміністрації, щоб зареєструватися (добре що риболови які були перед нами вже покинули сектор), і тоді вже заїжджати на сектор, хоча «заїжджати» то трохи гучно звучить, адже єдиним недоліком даного сектору №1 являється те що дуже далеко потрібно носити свої речі, хоча адміністрація і надає тачку, щоб полегшити життя риболову, але згадуючи скільки часу я зносив з квартири ті шмотки й скільки мені доведеться їх самому ще тягти в той сектор (бажання рибалити цього дня пропадало). Проте you tube робить свою хорошу справу – коли я робив «першу ходку» з тачкою в руках і купою свого краму на ній в сторону свого сектора, мене помітили рибалки в третьому секторі й впізнали (сказавши що постійно дивляться наші відео на you tube, та читають статті) і запропонували свою допомогу в якості носильщіків. Я ж звісно відмовитися не міг, адже таких «ходок» мені довелося б зробити не п’ять точно. І так завдяки пану Василю та його компаньйону (перепрошую - ім’я не запам'ятав), я швиденько затягнув все у свій перший сектор. Далі справа за малим – все розставити та навести лад (фен шуй). Поки дружина займалася приготуванням перекусу, я займався логістикою в секторі, і далі вудилищами та оснастками.

На годиннику було близько 15.00 коли я закинув перше вудилище в воду. Орієнтири та дистанції мені були відомі від знайомих які рибалили неодноразово в даному секторі, тому вирішив довіритися і закинутися на стіках і так половити протягом даного дня, а вже з наступного в ранці промаркувати свою зону ловлі та прив'язатися до того що знайду в воді та тільки тоді сипати корм. Ось так я розмістив свої насадки у воді на старті:

• 90 метрів (на початок густого камиша)
• 100 метрів (умовна заводь правіше густого камиша(
• 70 метрів – маслина (світле дерево) ще правіше. Всі три вудилища я розміщував в сторону залива, так щоб жодне вудилище не було закинуте прямо по сектору (щоб дати можливість рибі виходити, і тим самим мати шанси ловити сусідам праворуч)

Після того як я закинув вудилища в воду пройшло близько двох годин я почув перший звук свого сигналізатора, але на тому кінці був карась вагою близько 500 грамів, не встиг я перезакинути дане вудилище, як спрацювало інше, беру виважувати та сигналізатор розривається на іншому вже вудилищі (в мене давно такого не було). Розуміючи що досвіду виважувати в дружини немає і вона не розуміє як то правильно робити, і що це не хаотичне вимотування котушки ніби перекручуєш м’ясо на пельмені на м'ясорубці, довелося давати раду тим клюванням та вудилищам самому, проте на підсаці я знайшов свого вірного напарника. Під моїм керівництвом нехай не ідеально, і з декількох спроб, моя друга половинка позаводила тих рибів в підсак. Серед яких виявилися екземпляри на 11.000 та 13.000, а також карась та сам. Як підсумок протягом години з 17.00 по 18.00 я отримав п’ять клювань і всі реалізував. Такої активності я не очікував і думав що все буде трохи поволі, я просто не сходив з помосту та не встигав перезакидувати оснастки, і поки грався з одним то на іншому вудилищі сидів вже інший житель Уляників. Під час одного з клювань яке по поведінці риби було не характерне іншим його жителям які вже побували в мене на гачку, риба давила своєю масою та йшла поволі, але на вертлюгу швидкознімачі обламався гачечок на який надівається петля від поводка, а бочечка залишилася в стакані. Це в мене в переше, щоб так ламався вертлюг на дві половини, в результаті риб зійшов.

На довго мене не вистачило, хоч і я підготувався до рибалки та нав'язав стіків та повідців, але воно все дуже швидко почало закінчуватися: і враховуючи збори на рибалку, мало часу для сну, та дорогу близько 500 км, та ще й розкладання табору і такої активності риби – я вирішив близько 19.00 вимотати вудилища та трохи приділити час дружині та відпочити оскільки попереду ще було повноцінних дві доби рибалки.

Так в період з 15.30 по 19.00 мені вдалося отримати дев'ять клювань найбільший заважив 13,500. Найкраще працювало вудилище на 70 метрах (яке я в подальшому залишив на цій дистанції та даному орієнтирі)

Цікавою особливістю було те, що цього разу хоч і висіло відро на род поді для частувань Водяного, за всю рибалку я туди не налив жодної каплі та навіть мінеральної води – таким чином хотів провчити вибагливого посіпаку, щоб знав як нас мордувати без трофеїв. На наступний раз нехай задумається J. Тому наловившись за цей короткий проміжок часу, я вимотав вудилища і взявся за приготування вечері (шашлик з овочами гриль). Розпалили мангал підготували все до смаження і тільки після цього вдалося насолодитися перебуванням на водоймі в компанії дружини, до все що відбувалося до того – це був якийсь рух локомотива без зупинок в намаганні все встигнути та все зробити.

Цього вечора нам компанію вирішив скласти лис чи лисиця, яка прийшла до нас в сектор і почала наближатися ну дуже близько, інколи навіть менше ніж три метри розділяли нас і складалося враження що якщо не робити різких рухів то вона наблизиться ще ближче. Це в перше я бачив лисицю в дикій природі так близько. Враховуючи що це перший вечір і їжі в нас вдосталь, вирішили поділитися курячим стегном. Лис ще трохи крутився навколо нас, і згодом десь зник, а ми посмаживши м'яса з овочами, під келих ігристого згодом позалазили в спальники та заснули.

Так пройшла перша доба моєї рибалки мрії.

Другий день. Перша риба 20+ в цьому сезоні

Друга доба перебування на озері Уляники в мене розпочалася з 6.00 ранку. Взявши маркер в руки я почав шукати перспективні точки ловлі. В більшості мій свім був замулений і при кожному закиді доводилося докладаючи певних зусиль висмикувати грузило з оснасткою з мулу, після чого вже класти вудилище на сигналізатор. В ході маркувань я дещо змінив розташування своїх вудилищ у воді, а також змістився першими двома вудилищами трохи праворуч, а третє залишив там де і було. Після маркування я зупинився на таких дистанціях:

• 100 м. (правий край густого камиша і ще правіше нього стирчала така гіллячка на протилежному березі)
• 95 м. (невеличкий залив на протилежному березі)
• 70 метрів – маслина (світле дерево) ще правіше.

Цього дня вирішив годувати дві точки – 96-97 м. між першим та другим вудилищем, де використовував крушений тигровий горіх ТМ Robin та коноплю ТМ Robin, з додаванням міксу дрібного пелету, це все діло я кидав спомбіком, Друга точка на 70 метрах згодовувалася лише за допомогою кобри де я використовував спочатку розчинні бойли Carp Catchers SKT. Від насадки пінопласт та стіків я відмовився взагалі і використовував на волосі лише розчинний бойл Carp Catchers SKT. Використовуючи мілку фракцію на перших двох вудилищах я хотів дати швидкий сигнал та закрутити рибу, а вже на бойловій точці чекати помірні клювання не такі швидку, і тим самим в моєму розумінні розвантажити динаміку клювань, щоб міг нормально встигати виважувати всю рибу по черзі, а також встигати в'язати повідеці.

Перше клювання цього дня я отримав о 06.45 на третє вудилище з бойлової точки – короп вагою 10,500 спокусився на одиничний розчинний бойл Carp Catchers SKT. Трохи згодом активізувалися та інші вудилища. Риба клювала постійно з періодичність 40-60 хвилин (інколи частіше), після чого ближче до обіду я вирішив відмовитися від мілкої фракції в кормі яку використовував на перших двох вудилищах, і годувати всі вудилища лише за допомогою кобри.

Протягом всього дня була хороша сонячна погода, з нормальним вітром який надував в мій залив, ми відпочивали, ловили рибу, дружина з задоволенням мені допомагала з підсаком – я відчував себе по справжньому щасливим, адже про таку рибалку в компанії дружини мріяв вже давно.

По при те, що риба клювала дуже активно, першого хорошого трофея вагою 18,000 я спіймав тільки близько 15.00 на перше вудилище з дистанції 100 метрів на одиничний пилящий бойл Carp Catchers SKT, близько 18.00 дане вудилище принесло мені рибину вагою 16,000. Хоча всі решта вудилищ працювали теж добре, але вони давали рибу лише вагою до 14 кг. яку я навіть не фотографував, а відразу після зважування та обробки ран антисептиком відпускав у воду (вирів для себе що буду робити фото лише з рибами 15+). Вході клювань протягом дня було помітно що друге вудилище трохи просідало на фоні першого та третього і потрібно було подумати що варто зробити і як змінити його розташування, щоб «вирівняти їх», але не нашкодити іншим двом, та не зменшити динаміки клювань. В такому шаленому ритмі наближався до закінчення другий світловий день мого з дружиною перебування на водоймі Уляники. З настанням темряви дійшла черга і гомілок якими ми підгодовували лиса минулого вечора, проте цього вечора на нього довго чекати не довелося, і два осяйні в темряві «ґудзик» знову з'явилися в нашому секторі, та з кожною хвилиною наближалися все ближче і ближче. І вже згодом у світлі від вогню в мангалі промальовувався силует та виднівся гарний рудий підшубок «лиса сусіда». Цього вечора ми вже були більш адаптовані до його присутності та майже не звертали уваги коли він крутився навколо нашого сектора як майже ручний кіт, хоча були й моменти коли дружина лякалася його (коли він наближався аж занадто близько).

Проте це не завадило нам гарно повечеряти та посидіти біля вогнища в перерві між клюваннями. Цієї доби я вирішив порибалити й в ночі, адже втома трохи спала і спати ще не хотілося. Тому сповнений сил та надій на продуктивні нічні клювання ми зайшли в другу ніч, і з цього періоду я вирішив знову змінити тактику (цього разу в презентації насадки) почав використовувати на волосі два варені бойла Carp Catchers SKT, та сподіватися на більш рідкі клювання, проте важчої риби. Зі збільшенням насадки динаміка суттєво не впала, зато збільшилася вага, почали проскакувати риби 15+ яких до цього можна сказати що не було. Протягом ночі мені доводилося брати рибу самому, через пониження температури та відчутну прохолоду на помості вирішив не смикати дружину, хоча постійні звуки сигналізатора не давали ні мені, ні їй здрімнути, ні на годину. Клювання відбувалися кожні 40 хвилин. Трохи згодом почали розряджатися ліхтарі які я забув зарядити перед нічною ловлею, і ми залишилися д одним майже розрядженим ліхтарем на двох, інший заряджався через павербанк, поки одного використовував.

Вже ближче до 2.00 це бігання по ночі почало мені набридати і я вирішив що буду вимотувати взагалі вудилище після клювання, таким чином забираючи палку з род пода. І близько 4.00 останнє вудилище яке лишалося у воді дало про себе знати, частково зрадівши, що вимотавши вудилища, вдасця трохи відпочити я помчався підсікати та виважувати, проте поведінка риби під час виважування цього разу теж була особливою, таке враження що тягнеш поволі рухаучий зацеп, чи якусь корягу. І вже завівши рибу в підсак побачив товстий тулуб та величезну головешку, а згодом піднявши рибу в слінгу, щоб покласти іі на мат зрозумів що там саме той бонус за яким я сюди приїхав, вага показала рівно 22,000 і клюнув він з точки 70 метрів на два розчинних бойла Carp Catchers SKT. Поки я його звільняв від гачка, він встиг мене ще  оббризкати з ніг до голови наче феєрверк від шампанського, проте мені було байдуже, я радів даному трофею та цій можливості виїхати на рибалку з дружиною, все складалося як я собі запланував та уявляв…

Так вимотавши останнє вудилище я щасливий з відчуттям виконаного обов'язку та цілі на даній рибалці пішов спати в свій теплий спальник, хоча попереду ще була ціла доба рибалки.

Десь ближче до ранку я почув що хтось ходить за нашим наметом та підібрався до завязаного кулька з сміттям яке я залишив біля мангалу, далі той кульок з сміттям почав «той невідомий» тягати по сектору в надії розірвати, трохи згодом почув звуки перекидання банки в якій залишався шашлик на останню ніч. Проте я незважва та засну, і вже вставши близько 8.00 помітив що хтось добре похазяйнував в нашому секторі – скоріш за все то був наш «лис сусіда», який пошматував кульок і порозкидав все довкола (довелося сміття збирати), а також прекинув банку з шашликом, але як в тій казці: - «Про журавля і лисичку», шашлик залишився в банці, бо лис не зміг його з неї дістати. Але довелося його викинути щоб не підчипити ніяку заразу (так ми лишилися без м’яса на останній вечір)

Як підсумок за другу не зовсім повну добу рибалки мені вдалося отримати 28 клювань, серед яких короп вагою 22,000, короп вагою 18,000 та 16,200, а також три коропи вагою 15+

 

Третій день. В надій спіймати ще одного трофея.

Проснувся цього дня я трохи за пізно близько 8.00 оскільки ліг в четвертій, проте ще було трохи туманно, і із за лісу за спини почало підійматися сонце, та зменшувати тінь ввід дерев  за моїм наметом, і з сходом сонця підступали промені тепла на помост.

Кава, гранола та закидання вудилищ у воду, а також загодовування точок бойлами за допомогою кобри. Точки не міняю (за вийнятком другої точки, вирішив змістити на 5 метрів ближче), насадку – два варених бойла Carp Catchers SKT залишаю теж без змін.

Перше клювання я отримав відразу за 30 хвилин як закинув вудилища в воду і зпрацювала зміщена друга точка – короп вагою 15,200, трохи згодом ще одну рибу 15+ я спіймав на дане вудилище. Цього дня виключив з корму розчинний бойл та почав кидати коброю варений, мені було цікаво на скільки зміниться динаміка клювань та вага риби з переходом на варений бойл. Цікавою особливістю було те що з невеликим корегуванням другого вудилища всі три вирівнялися та почали приносити однакову кількість стабільних клювань. Постійним заряджанням гаджетів та фотографуванням я вперше так швидко посадив свій павербанк «Мавпу» та батарею на фотоапараті, тому довелося йти на адміністрацію зарядити їх,, щоб в момент коли клюне трофей в мене було чим зафіксувати цю подію, а також зарядити решту гаржетів, телефонів та свою колонку JBL яка радувала нас музикою протягом цього всього відпочинку. Залишивши дружину на вудилищах, та скажавши що коли буде паровоз нехай підсікає та виважує, а я вже покваплюся щоб встигнути повернутися і ії допомогти з виважуванням.

По дорозі до будинку адміністрації цікавився в рибалок як в них справи з кльовом (в більшості до десятка риб за три чи дві доби), зустрів в шостому секторі риболова якому Іван допомагав з виважуванням дуплета (років три тому) і довівши рибу до середини віддав васнику вудилища щоб той виважував вже до кінця, і там потім як виявилося бу короп вагою 30 кг.(який міг бути трофеєм та новим Біг Фішем Івана). Цього разу тому рибалці в котре пощастило і він спіймав на цій рибалці коропа вагою 29 кг, але то таке, наші трофеї ще чекають на нас. Поки я бігав за батареями, в нашому секторі відбулося клювання і мій «напарник по життю» взявся виважувати, але по іі словам там нічого не було і вона вимотала по іі словам «поплавка з води», і вже по приходу в сектор я побачив сперте на триногу вимотане вудилище з лідкором який заліз аж в тюльпан (перше кільце вудилища). Поплавок в іі розумінні – то напевно було свинцеве грузило на лідкорі…

З поступовим заходом сонця за горизонт понижалася температура повітря, а з ними підступала ніч. Вже в третє ми розпалили мангал, почали готувати вечерю і паралельно та чекати на нашого «сусіду лиса» який довго не забарився. Повечерявши та склавши непотрібні речі в проміжках між клюваннями прийняв рішення що буду рибалити до дванадцятої ночі, а далі вимотую вудилища щоб відпочити перед дорогою, та знову пакуванням своїх речей, які ще доведеться повозити до авто, вже без допомоги сусідів. Ближче до 00.00 ще мав два клювання коропів вагою 17,000 та 17,500, а також 14,500 та 13,000. І далі вимотав вудилища, хоча як би був з кимось з хлопців можна було спокійно рибалити повноцінно і в ночі. Наче і відпочиваєш і рибу ловиш, але постійні та динамічні клювання риби до 15 кг дуже сильно вимотували, адже давали шалений бій і піжвести їх до підсаку було не так вже й легко і швидко.

Так пройшла третя доба нашого перебування на озері Уляники в секторі №1 за яку нам в далося отримати 26 клювань (з яких три схода, одне не засікання та один карась).

Як підсумок риболовлею залишився дуже задоволений, риба реагувала на корм і дуже добре, з збільшенням насадки за зміною презентації вдалося збільшити вагу виловленої риби. Завдання яке я ставив на дану сесію – спймати корпа вагою 20+ я виконав (красень короп - 22,000). В загальному за неповних три доби, оскільки по ночам можна сказати що я не ловив, мені вдалося отримати 63 клювання (серед яких: один короп -22+; один короп- 18+; два коропи вагою 17+; один 16+ та близько п’яти 15+; всі решта були до 14 кілограмів).

Я вдячний дружині за компанію та час проведений зі мною і впевнений, що ще у нас багато цікавих та не менш захоплюючих виїздів попереду. Дякую всім Захисникам та нашим Воїнам, завдяким яким є можливість поїхати та порибалити.

 

P/S Сarpfishing Team «Рівняни» м. Рівне