Сім днів «пекла», або сім снів Івана. Турнір «Crazy Carp Top 15» на озері Уляники.

Сім днів «пекла», або сім снів Івана. Турнір «Crazy Carp Top 15» на озері Уляники.

Озеро Уляники – мекка трофейного карпфішингу в Україні й одна з небагатьох водойм де можна спіймати коропів вагою 25 та 30+. Кожен коропятник мріє та намагається потрапити сюди бодай щоб порибалити, що ще рік тому було зробити не так то й просто.

Наша команда Carpfishing Team «Рівняни» намагається відвідувати дану водойму один, два рази на рік, останнім часом надаємо перевагу турнірам, адже все ніяк нам не вдається знайти правильний підхід до даної водойми який би міг дозволити посідати призові місця на різноманітних турнірах які проходять на озері Уляники. Проте ми не опускаємо руки, набиваючи шишки та набуваючи неоціненний досвід з часом все ж таки знайдемо підхід до «Коропової Перлини». Тому вирішили зареєструватися на черговий турнір: «Crazy Carp Top 15» який мав проходити на даній водоймі, цікавості додавало те що в перше було заді єно командний формат, де до уваги бралися п'ять найбільших риб з кожної команди, які потім сумувалися і головний приз забирала та трійка команд в яких вага їхніх п'ятнадцяти риб була найбільшою. Виявився досить цікавий формат та досвід. Як сказав Сергій – цей формат здружив команди які до того навіть не спілкувалися та зміцнив ті команди які спілкувалися між собою і раніше. І це дійсно так. Топ 15 риб за які давалися окремі призи відійшли на другий план, в пріоритеті був командний результат, кожна команда переживала за свій міні клуб та всіляко підтримувала, то порадами то своїми напрацюваннями чи секретами, кожен хотів перемогти в командному заліку – (щось трохи захопився розповідати про формат турніру J). Отже, не вагаючись після пропозиції Ігоря Козиря взяти участь в даному турнірі ми без заперечень погодилися.

На цей турнір ми планували їхати в розширеному складі з умовним підсиленням Сергієм з Вінниці.

 

День виїзду.

Все як зазвичай: планування меню, закупка продуктів, перемотування лісок, розплановування прикормочної програми подобово – кожен займався своїми покладеними на нього завданнями. Робочі та сімейні питання пришвидшили паузу між турнірами і ми не встигли оглянутися як настав день виїзду на турнір «Crazy Carp Top 15» на озері Уляники.

Ранковий виїзд з чек-поінтом в АТБ для закупки того що не вистачало, а далі по дорозі каво-брейком на житомирській обіздній і після п’яти годин дороги ми в друге в цьому сезоні опинилися на Уляниках. Заїхавши на парковку вже частина команд була на водоймі, привітавшись з хлопцями помітили на лавці поряд з будинком адміністрації команду «Містер Коропятник» м. Суми (Дмитра та Руслана) з якими в активному діалозі зависли аж до самого жеребкування. Наш діалог перервав головний суддя змагань який закликав команди зібратися для проведення жеребкування.

 

Жеребкування, старт турніру. Сон про «сєпарів»

Наша черга тягнути була в середині (і судячи з кульок які залишалися в барабані шанси витягнути хороший сектор були цілком реальні). І ось мить коли називають нашу команду, і я виходжу тягнути сектор – яким виявився 20. Протилежна сторона на яку хотіли потрапити вже давно, Сергій зрадів жеребкуванню, мені було всеодно. Далі в ході жеребкування виявилося що сусідами ліворуч в нас будуть команда БО-16 (минулорічні сусіди праворуч на даному турнірі, хлопці які мають великий досвід, розуміння та навики ловлі на даній водоймі), праворуч команда "Олтон" – можна сказати місцева команда (яка приймає участь ще з часів появи даної водойми як спортивної). Тобто сусіди які не дадуть нам розігнатися чи спокійно ловити…

 Отже, після жеребкування ми вирушили розставляти свої намети та маркувати зону ловлі. Цього разу організатори прийняли рішення збільшити час ловлі і розпочати турнір в день жеребкування о 20.00, тому все потрібно було робити чітко та швидко, щоб бути готовим стартанути о восьмій вечора.

 В ході маркування ми виявили для себе декілька цікавих точок ловлі і більшість з них були на дистанціях до 100 м. Але на скільки ефективними вони будуть враховуючи зажатість відносно сусідів по краях для нас було невідомо, тому ми також не виключали й дальні дистанції (хоча нам радили Проаналізувавши наші «совання маркера» по дну на старті турніру ми обрали для себе такі точки:

- перша точка по лівому краю 85 м (тверда ділянка дна)

- друга точка по центру 95-100 м (сосна на протилежному березі)

- третя точка 62 м. (на вимостку 12 сектора на протилежному березі), запасною була точка - 45м. знайшли цікавий приямок теж по межі праворуч. Так ми вирішили стартувати й вже в ході турніру звертаючи увагу на дії сусідів та на активність риби приймати рішення відносно розміщення вудилищ у воді.

Стосовно кормової програми – нічого нового, вже е перший сезон в нашому арсеналі продукція Carp Catchers, цього разу розчинні та варені бойли серії Impulse RED та SKT, як в кормі, так і на насадці.

В активному русі та приготуваннях до початку ловлі час пролетів дуже швидко як ми не озирнулися як пролунав сигнал старту, після чого сектора ожили і команди активно почали працювати кобрами. Для нас завжди було загадкою як правильно побудувати тактику на даній водоймі, адже Уляники не схожі ні на одну водойму в Украіні, тут важко поставити та закрутити рибу на точці (що ми намагаємося зробити зазвичай), тут дуже велика увага приділяється саме місцю ловлі з мінімальними похибками у дистанціях (як хорвати кажуть - мікролокейшин), і більшість команд сидить на завідома відомих для них (з власного великого досвіду чи підказок місцевих експертів) дистанціях в очікуванні  риби. А оскільки на даному етапі нашого відвідування даної водойми на мою думку наших знань не достатньо ми почали щупати обережно обрані нами дистанції розчинними бойлами RED та SKT в невеликій кількості (щоб у разі невірно обраної точки бойли за мінімальний час розчинилися та не засмічували наш свім). На перший вечір ми покладали великі надії спіймати залікову рибу – а залік на даному турнірі був від 14 кілограмів (тому вся риба до 14 без зважування відпускалася відразу в воду.)

Досить швидко стемніло, і з настанням темноти небо всіяло зірками – спостерігався якийсь там по словах Олега зорепад який відбувається кожного року в приблизно цей період. І ми всі повсідалися в свої стільці задерши голову в небо спостерігаючи хаотичне падання зірок та дискутуючи на тему існування інопланетного життя в тій безмежній темряві серед зірок та інших галактик.

Ніч пройшла спокійно та без клювань, за вийнятком Івана - якого у вісні різали «сєпари», після чого він каже що проснувся. Перше своє клювання ми отримали лише о 7.30 на перше вудилище з дистанції 85 м (насадка розчинний SKT) проте короп виявився не заліковим 7,600; тому відразу поплив назад в ставок. Трохи згодом спрацювало третє вудилище яке ми вирішили переставити на «дальняк» 132 м – в надії ранкового проходу риби під протилежним берегом і отримали з тієї дистанції клювання коропа вагою 14,320 (перший заліковий короп в активі нашої команди).

Настав ранок першої доби де мали б початися змагання, але цього разу ми вже рибалили від вчорашнього вечора. З настанням ранку активно почало підійматися сонце, а з ним і температура повітря. По при те, що наш основний намет був під деревами у своєрідному затінку, знаходитися в наметі було неможливо, всі наші стільці стояли за наметом максимально глибоко в тіні, часом я витягав розкладушку, бо вже набридало сидіти на тій спеці і хотілося прилягти.

Зі сходом сонця водойма завмерла і водна гладь перетворювалася в дзеркало, на якому не проглядалося жодного виходу риби через спеку, та відсутність вітру який ви хоч трохи рухав би хвилі. І дана картина спостерігалася кожного дня протягом всього турніру.

Рухати вудилища та міняти точки не було змісту, бо відгуку від риби не було як в нас, так і в сусідів, тому ми продовжували потроху підтримувати свої точки, в надії що на кінець першої доби риба проклюнеться. Так під сонячними ваннами в нас пройшов перший день, а за нічним зорепадом і доба перебування нашої команди Carpfishing Team «Рівняни» на турнірі - «Crazy Carp Top 15», де станом на кінець доби ми мали два клювання з яких одну залікову рибу.

Друга доба

Ранок другої доби настав як і попередній з пекучого сонця яке швидко забирало в нас ранковий «затінок» і стрімко рухалося в бік нашого Nash Gazebo в надій підсмажити нас. Похвалитися уловом ми не могли, оскільки наші вудилища мовчали. Цього дня розуміючи що спека буде такою протягом дня і те, що наші сусіди призакривають нам ближні дистанції – ми приймаємо рішення висунути друге та третє вудилище в перед на 125 та 135 метрів в надій спіймати коропа в менш запресованій зоні.

Проте коропу було байдуже і він десь собі приймав сонячні ванни ігноруючи наш корм та наші насадки. Щоб трохи урізноманітнити своє очікування клювання вирішили з Сергієм прогулятися на протилежний берег та зайти в гості на дамбу з 4 по 6 секторів. В ході нашої прогулянки по секторах виявилося що дамба в ночі ловить, проте не залікову рибу, але клювання відбуваються регулярно, навіть в день прокльовувалася плотва по якій проводили змагання хлопці у своїх секторах на дамбі в період між відсутністю клювань коропа.

Трохи затрималися в секторі команди «Об’єкт 22» яка була з нами в одній «клубній упряжці» і протягом турніру «тягнула за вуха» нас та ще одну нашу клубну команду. Трохи настанов від Маринича та його хлопців по команді, і ми вирушили назад у свій сектор де по дорозі придбали морозива в надії що Іван з Олегом обрадують нас якимось трофеєм, а ми їх морозивом. Морозиву хлопці зраділи, а от спійманому карасю – ми з Сергієм не зовсім зраділи.

День поступово почав закінчуватися, спека спадати, потрібно було щось робити, щоб спіймати рибу, тому приймаємо рішення друге вудилище залишити висунутим на 125 м., а перше та третє залишити як були 85 та 62 метри. Перед настанням темноти підгодовуємо точки (використовуємо ще розчинний бойл) та заходимо в ніч в очікуванні клювань. Попри психологічний тиск пов’язаний паузою без клювань в 30 годин, перше клювання ми отримали лише в 02.30 (ближня дистанція 62 м – незаліковий короп вагою 12.000). Через три години в період з 05.40 по 05.50 отримуємо ще два клювання з яких беремо другу залікову рибу вагою 16,320 (який спокусився на розчинний SKT) і через годину ще одне клювання коропа вагою 14,000. Обидві хороші риби дала точка 125 метрів. Напруга трохи спала, проте цього було не достатньо.

Як підсумок за добу ми отримали чотири клювання, проте цього було не достатньо щоб боротися за призи, оскільки третя наша команда не спіймала жодної залікової риби, і в нас не «флеш рояль», добре ловили в нашому умовному клубі «Об’єкт 22»

Цієї ночі Івану знову щось снилося – але так і не вдалося йому згадати що саме, непевно було важко втримати в голові той наплив різноманітної нісенітниці

Третя доба. Сон – похід з Іваном в секонд.

Третя доба як і попередні дві розпочалася немов «під копірку» – спека та штиль, і ми протягом дня ховаємося під деревами за своїм Gazebo від палючого сонця. Риба не клювала ні в кого, сектора які потрапляли в нашу зону видимості з настанням дня теж завмерали, складалося враження що там нікого немає (всі ховалися від сонця, і дуже рідко виходили, щоб перезакинути вудилища чи вказати на свою присутність в секторі), навіть ніхто особо не годувався протягом дня.

Близько 10.00 на превелике диво крайній лівий сигналізатор розбавив «мертву тишу» в нашому секторі, ми аж здивувалися що в цій порі клювання, але згодом наше здивування переросло в розчарування – сомік вагою 1,000; Після клювань соміка все стало на свої місця і ми продовжили засмагати в суцільній тиші та відсутності клювань. Лише Сергій совався по сектору як пропелер перекліпсовуючи вудилища по сто тисяч раз, спочатку ми на це звертали увагу, а потім прийняли рішення що йому це подобається і не зачіпали його після котрого перекліпсовування одного і того ж самого вудилища (я вже на перший день закипів від розуміння яке вудилище закліпсоване на яку відстань, і без допомоги Сергія було важко зрозуміти, що на якій дистанції закліпсовано, тому кожного разу коли потрібно було перезакинути «дубль» ми зверталися до відповідального по кліпсуванню). Під час одного з своїх кліпсувань він оступився і злетів з помосту та підвернув ногу – ми вже подумали що перелом (нога трохи напухла), і через декілька хвилин вже вся водойма знала що Сергія виведено з строю. Відразу одні сусіди принесли бандаж, інші лід та мазь для ушибів, кожен хотів допомогти – це приємно бачити… Ми ж в команді вирішили, що будемо спостерігати за ногою, а на ранок приймемо колегіальне рішення що робити з Сергієм та його ногою – можливо ампутуємо (адже спеціалісти в даному сегменті в нашій команді – є, і навіть не один) – ЖАРТ. Після цієї непередбачуваної ситуації наш сектор знову завмер, вже ніхто нічого не перекліпсовував і всі чекали вечора та вечері на яку була запланована гаряча сковорідка у виконанні незамінного командного Шефа Олега. На ніч вудилища лишаємо на 85; 125 та 62 м (ну дуже вірили ми в дану ближню точку в надії що принесе вона нам бажаного трофея).

Цей день, і дана ніч пройшли по звичному за три доби для нас сценарію, перші клювання почали відбуватися з 02.20 та 02.25 два коропи вагою 11,000 та 12,000 на розчинний бойл SKT (у нашому випадку незалікові). Близько 5.05 клювання – я на виважуванні, по відчутті хороша риба, потроху давить і мордою прижимається до низу, спочатку йшла по лівому караю і я неквапливо іі підводив до берега, проте потім змінила хід на праву сторону, я відразу перелаштувався з вудилищем на право і під час цього маневру гачок просто вилетів з рота коропа без всякого опору чи смикань. По поведінці було зрозуміло що то риба не 10-12 кг., хоча її і не було видно. Трохи засмутився, через те що так довго чекаєш на те клювання і відбувається прикрий схід. Менше звертаєш на ті сходи увагу, коли купа клювань, а в даній ситуації кожне хвилююче, довгоочікуване. Після даного сходу було ще одне клювання не залікового коропа.

Так промайнула третя доба протягом якої нам вдалося отримати 7 клювань серед яких (один сомік, один схід) і решта не залікових для даного формату коропів вагою до 14 кг. Переважну більшість клювань дали перше та друге вудилище, дальня дистанція в 125 метрів не принесла жодного клювання протягом доби.

Цієї ночі у сні Іван повів мене в «секонд» на закупи гламурного шмоту, по його словах я був просто в захваті від різноманіття вибору і при одівся за останнім писком моди (хоча в звичайному житті мене туди не затягнеш і не заманиш ні під яким приводом)

Четверта доба.

Ранок – спека – штиль (все по накатаній схемі).

Проаналізувавши три попередні доби вирішили повернутися на обрані ще на початку турніру ближні дистанції та годувати їх і обловлювати до кінця турніру. Також одним з факторів зміни розташування наших вудилищ було те, що сусіди праворуч навпаки змістили свої всі точки максимально далеко і це почало приносити їм результат. Вони зустрічали рибу яка виходила з аераторів (як в ранці, так і вночі) та йшла вздовж мису під протилежним берегом, невеликою кількістю корму їм вдавалося її призупинити і що цікаво серед тих «дальніх ходаків» були й хороші екземпляри. До нас нічого так і не доходило, і ми сподівалися що змістившись на дальню дистанцію вони відкриють середину і ближняк для ходу риби повз наші оснастки.

День четвертої доби пройшов як і три попередніх в очікуванні клювань, та настанні вечора який лишав нам надії на активне клювання в темну пору доби. Цього дня Олег вже зневірився, і сказав що це його остання рибалка та турнір на Уляниках. Проте я з Іваном не опускали рук і вірили що все ще може змінитися і спіймані декілька хороших риб може перевернути турнірну таблицю з ніг на голову.

Цього вечора перші клювання ми отримали не в 2.00 як зазвичай, а в 23.40 (проте не залік короп вагою 7,000;), далі два клювання в 01.25 та 01.30 (коропи вагою 15,000 та 12,000 які спокусилися на розчинний SKT) і близько 06.15 та 06.25 ще два клювання під час якого нам вдалося спіймати хорошого коропа вагою 19,680 – це був перший трофей і найбільший спійманий в цьому сезоні. Звісно ми зраділи, але паралельно з тим розуміли що дана риба не дає можливості потрапити в ТОП 15 враховуючи тогорічний досвід де навіть риба 20,000 вилетіла. Але дана риба додавала хорошої ваги в командний залік і попередня риба 15+ теж додавала ваги. Аналізуючи турнірну таблицю де майже в кожному умовному клубі були команди які просідали в ловлі в нас були реальні шанси на призове місце (потрібно було лише ловити нашим співклубникам - команді В44)

Так пройшла четверта доба перебування нашої команди на турнірі «Crazy Carp Top 15». Залишалося дві доби й по словах багатьох – наш сектор мав запускатися саме з цього проміжку часу (хоча я в це мало вже вірив, що без якихось кардинальних змін в погоді щось може змінитися стосовно кльову), адже кожна рибалка чи турнір – особливі і ніколи не повторюються оскільки є мільйон факторів які впливають на виступ команди в тому чи іншому секторі.

П’ята доба. Сон про спомби в аеропорту Франкфурта

Все як зазвичай сніданок з кавою та гранолою. Розбір польотів за підсумками пройдешньої доби. Надалі нічого не змінюємо і залишаємося на обраних дистанціях та намагаємося їх розкачати і збільшити кількість та якість клювань. Такою ж незмінною залишалася погода, за винятком легкого бризу який час від часу надував з різних сторін, але тієї сили вітру не було достатньо щоб зашевелити рибу, проте було достатньо щоб трохи остудитися від палючого сонця.

Питна мінеральна вода та кола яку беремо завжди про запас і зазвичай веземо назад додому потроху закінчувалася, а разом з водою і терпіння чекати вечора в надії нових одного чи двох клювань. На цей день нога Сергія почала потрохи спухати, відповідно Сергій взявся за «старе» - кліпсування та перекліпсовування вудилищ.

Аналізуючи турнірну таблицю де більшість команд вже спіймали по своєму трофею 20+, а ми все ще чекали на свого. На даному турнірі дратувала не відсутність великої риби, а розуміння що в силу аномальної спеки раніше ніж друга ночі протягом доби нам нічого не світить (будь-які маніпуляції з дистанціями, презентацією, кормом – подачі його в воду не давали результату), але було розуміння що в будь-який момент в ночі може влетіти одна дві хороші риби і ситуація зміниться в іншу сторону, а враховуючи наявність в даному озері риби 30+ спіймати яку не аби яка вдача, та щастя – заставляли боротися далі, до того ж боротьба за командний залік вже були більш пріоритетним завданням ніж ловля трофея для таблиці ТОП 15.

Хоч і вже була п'ята доба турніру кидати варений бойл активно в воду ми так і не наважувалися, і все ще підкидували пилік в пернеміш з дуже малою кількістю вареного, хоча і точки не змінювали протягом трьох діб і залишалися далі на них стояти в очікуванні клювань. Наближався вечір, а за ним і ніч, Олег готував червоний свій кулінарний шедевр – Український Червоний Борщ, я загодовував точки, Сергій все ще кліпсував вудилища, а Іван в проміжках між перезакиданням вудилищ дочитував якусь там книжку про маніяка, після прочитання якої кожної ночі йому і снилася якась нісенітниця яку він активно розповідав нам кожного ранку. Винятковою не була і ця ніч – якою йому приснилося що він годується спомбом в затопленому аеропорту Франкфурта (і як така ехінея може приснитися, і ще більше – запам’ятатися), для нас залишалося загадкою.

Стосовно нічної ловлі, то цього разу вона була не схожа на жодну з попередніх ночей, в період з 22.15 по 00.30 ми отримали чотири клювання коропів від 9,000 до 15,000 і на мить зраділи, що ще ціла ніч попереду і це тільки початок (така динаміка – клювання в годину чи сорок хвилин, підіймають дух, надихають та окриляють та заставляють робити все ще з більшим натхненням), але – ні, після цього сектор затих до самого ранку, і навіть систематичні, та звичні для нас проходи о 2.00 та 5.00 не відбулися і це повернуло нас з піднесеного настрою в реалії цього турніру.

 Так протягом доби нам вдалося отримати п’ять клювань з яких та п’ятнашка до зважування схудла та заважила 14,800;

Шоста доба. Фінішна пряма. Зустріч випускників

Вже традиційно спекотний ранок, та легке усвідомлення що ти на водоймі вже сьомий день, і навіть попри монотонність тих днів, вони пролетіли досить швидко, та залишилося 24 години, щоб розставити всіх на свої місця (вживати слово заслужені місця не буду, бо кожна команда вважає що вона заслуговує на більше).

Цього дня нам вдалося неможливе до цього – спіймати три риби протягом дня (коли у всіх була тиша, у нас відбувалися клювання) в основному вся риба 8-10 кг, нехай і не залікова, але відчувався якийсь рух в секторі та жвавість. І далі знову пауза до вечора, та заходу в ніч яка мала бути вирішальною.

Близько 00.00 ми отримали клювання під час якого виважував Сергій і вже не в перше дозволяє рибі зайти в сектор сусідів і вже не вперше збирає ліски команді БО-16. Але за рахунок анімації яку він влаштував під час підсачування риби в воді повеселивши хлопців, вони пробачили йому даний косяк. Рибу благополучно завели в підсак після зважування вага показала 19,000; що підняло нам настрій і заставило ще більше переживати за команду В44 якій потрібно було кров з носа ловити мінімум три риби 15+, а ще краще трохи важчих, і тільки це давало якісь шанси на п’єдестал в командному заліку. Але дива не сталося, наш короп на ранок схуд на 200 грамів, а команда В44 спіймала лише одну рибу замість бажаних трьох. Проте відзначитися вдалося іншій команді з нашого тріо – «Обєкт-22» яким вдалося ввечері спіймати коропа вагою 27+ який потім став найбільшою рибою спійманою на даному турнірі. Ближче до ранку ми мали ще декілька клювань не залікового коропа, а в проміжках між клюваннями Іван додивлювався свій останній на даному турнірі сон - цього разу він святкував Зустріч Випускників ))),

Ось так завершилася остання доба на даному турнірі за яку нам вдалося спіймати найбільшу кількість риб – 9 шт, в порівнянні з попередніми добами.

Загалом за турнір нам вдалося отримати 33 клювання з яких (1-сомік; 1- карась; 2 – сходи; 2 риби 19+; всі решта від 7-16 кг). В результаті ми не посіли жодного призового місця та не закрили своїми рибами жодної з ТОП-15. Проте це неоцінний досвід, можливість в котре зустрітися з друзями та завести нових знайомих, а саме головне провести час за улюбленим хобі.

Так турнір був психологічно важким і в котре переконалися що Уляники не піддаються з першого разу і для даного озера потрібен досвід, та жопо-години проведені на водоймі яких нам поки не вистачає для того, щоб піднятися на «омріяну тумбочку» на даній водоймі. Важкості додавала монотонність та аномальна спека, хоча в когось завдяки книжці про маніяка та різноманіття снів принаймні ночі були не монотонними ))). Тому є над чим подумати та що проаналізувати, щоб вже в наступному сезоні повернутися та спробувати знайти ключик до водойми Уляники. (Особисто я ще планую потрапити на дану водойму та спіймати свого коропа вагою 20+ в цьому сезоні, але це вже буде інше есе, та пригода)

Велика подяка всім хто нас підтримував та вболівав. Carp Catchers – за корма та довіру до нашої команди. А саме головне подяка ЗСУ та нашим захисникам, завдяки яким є можливість займатися улюбленою справою в такий не легкий для нашої країни час…

 

Р/S  Carpfishing Team «Рівняни»