Червона Калина, 19-26.09.2022

В моїй старенькій спині знайшли певні відхилення від норми, які по-суті ніяк не лікуються, але які можна контролювати здоровим способом життя та за допомогою ЛФК. Тож моя дружина наполягла на тому, щоб я не нехтував  порадам лікарів і так зайнявся спиною.

Ми разом поїхали в санаторій Червона Калина, що поряд з селами Жобрин та Мочулки. Там я дозовано пив мінеральну водичку, відвідував лікувальні процедури і, авжеж, ходив щоранку на риболовлю. Адже цей санаторій побудований на березі водосховище річки Путилівка. Всього я пробував там 9 днів (на вихідні їздив додому) і виловив сто кілограм пару десятків риби.

Самого першого дня я спробував ловити на спінінг, але я в цьому абсолютний профан, то ж моя спроба закінчилась закономірно нічим. Але я зустрівся з іншими хворили-відпочиваючими рибалками, які мені здали одне місце, де кілька днів тому якийсь чоловік успішно тягав на поплавчанку білу рибу. Виявилось, що він вже поїхав, а це місце постійно ним загодовувалось. Я мав надію, що риба там крутиться тепер.

Отже, щодня я просив в столовій залишки каші, яка лишалась після наших трапез. І от я з відеречком для харчових відходів ходив постійно на одне й теж місце, приважував рибу перловкою, вівсянкою і навіть один раз рисом. А вже на самій недовготривалій моїй риболовній сесії я кидав замішану фірмову прикормку у воду.

Як на мене, то вся ця не хитра стратегія спрацювала чудово! І я на відміну від всіх інших поплавочників, які зустрічались мені тут на берез цього й минулих разів, ловив не просто традиційну верховодку, але й підлящиків, карасів та навіть линків!

Окремо слід подякувати одному відпочиваючому дядьку Ігорю, який замовив собі з міста порцію опаришів й хробаків. Сам він ловив суто на мікролайтовий спінінг, а ці наживки віддав мені. Сам він був з Києву, якийсь керівник телевізійної програми про риболовлю й полювання, наскільки я зрозумів. 

З собою я набрав сюди і фідерів і спінінгів і поплавчанок. Але не наживку 😬, то ж той Ігор мене добряче виручив. А то довелось би ловити на якусь манку чи дерти хробаків під травою.

Про кожний день розписувати окремо немає сенсу, все було десь так: підйом на пиття мінеральної води, сніданок о восьмій, швидкі збори і десь в районі девʼятої я вже з двома поплавчанками чергую на здобич на своєму привадженому місці. Ловив я орієнтовно до 12:30 максимум, бо ж далі треба бігти на обід, щоб не лишитись голодним. Ну, а далі я лікував спину місцевими процедурами. Перед сном після вечері підходив на це місце і кидав кашу.

Деякі дні були кращі, деякі гірші. Одного дня ловилась майже виключно верховодка, й то не часто. А іншого дня за ранок вдалось спіймати відразу 5 карасів. Якийсь десь підійшли окуні гарного розміру. Однієї риболовлі риба рвала мені повідки... Але майже завжди мене супроводжували місцеві коти в надії на свіжу рибу, то було весело 😅

Ну й ще цікавий один факт: в четвер ввечері я ввечері прийшов на це місце з дружиною, щоб зробити закормлювання. І поки я розмовляв по телефону вона взяла на себе ініціативу і недолуго жбурнула повне відро перловки у воду. Каша впала прямо в ноги цілою тою грудою. Морально вечір, звісно, для мене було зіпсовано. Як й очікувалось в пятницю нічого взагалі не клювало. Ну я подувся трохи на свою жінку й ми помирились.

Так що будьте обережні на риболовлі зі своїми половинками.

Загалом мені ще й як сподобалась риболовля тут. Коли достатньо часу й ресурсів, то все виходить вдало. 

Але щоб поставити всі 5 зірочок цьому звіту мені не вистачило злапати якогось справжнього ляща хоча б на півтора кілограми чи дійсно пристойного лина.