«Турнір – Сrazy Carp Best-15. Або ефект «Бузини»»

Місце риболовлі: Уляники

Початок риболовлі: серп. 02, 2022 06:00

Кінець риболовлі: серп. 07, 2022 12:00

Тип риболовлі: Карпфішинг

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Короп

   

     

     Вступ

     Враховуючи війну та нелегкі часи які настали для нашої країни – Україні. Не самий найкращий час для турнірів та рибалок. Хоча деякі люди кажуть що потрібно знаходити час для відпочинку та перезавантаження мізку та психіки (яка зараз і більшості українців дуже загострена). Наша команда – Carpfishing Team «Рівняни» теж дотримувалася думки, що зараз не на часі, не варто. Але в даному аспекті як і зараз в багато чому іншому існує тонка грань, яка сприймається дуже по різному. Тому змирившись що в цьому році нам нічого не світить, та скасовувавши всі свої закордонні поїздки, та турніри та решту турнірів в Україні. Кожен з нас займався своєю роботою і тим чим може за ради спільної перемоги над «орками» і тими «падальщиками» які ступили на нашу землю.

     Проте одного дня мені написав Ігор Козирь (Crazy Carp) з пропозиціює прийняти участь в турнірі який він проводить на озері Ульяники. «Crazy Carp Best-15». Формат турніру кобра, в залік беруться 15 найбільших коропів спійманих всіма командами протягом всього турніру, Переможці визначаються по загальній вазі спійманих риб з таблиці топ п'ятнадцяти. Формат турніру близький до тих на які ми полюбляємо їздити, водночас наша команда жодного разу не брала участь в турнірах на озері Ульяниках, хоча неодноразово ми були там на звичайних рибалках. Набравши хлопців довго не думаючи вирішили прийняти дану пропозицію (і відверто кажучи вже дуже сильно хотілося відчути ті емоції, атмосферу змагань, адреналін, звуки сигналізатора та побачити в котре знайомих тобі людей)
Готуватися до турніру довго не довелося, оскільки ще з минулого року залишилася якась частина кормів Carp Catchers RED, які на сьогодні через зупинку виробництва даної продукції - у великому дефіциті. Що дозволяло нам виділятися на фоні інших команд на турнірі, які прив’язані та користуються продукцією дуже малої кількості компаній які зараз функціонують та працюють на короповому ринку в Україні. Розписавши план дій на турнір, та зібравши певну інформацію від знайомих та друзів (яку потрібно було ще правильно відфільтрувати і взяти з відти тільки потрібне, оскільки одні радили одне, інші - інше). Але ми звикли думати своєю головою, а не приїхати на водойму і закинути вудилища на ті дистанції які тобі телефоном сказав твій товариш, і сипати в воду тільки те що тобі нарадили.

     Наближався день виїзду, команда в повному складі (але можливо буде підсилення продовж турніру, але про це трохи згодом) все було зібрано та готово, і ми, налаштовані перемагати… Будильник на 6.00, але як зазвичай перед виїздом зі сном не заладилося, і тільки під ранок вдалося нормально заснути, але звук будильника сповіщає – що все, твій сон завершений. Мильно-рильні процедури, ранкова кава, і пора натягувати свої «фартові обідрані шмотки», на щастя я не розкабанів за цей майже рік перерви від останнього виїзду, тому всі забобони та обряди перед виїздом на турнір дотримані, і лишилося витягнути потрібний сектор, та перемогти… Трохи згодом заїхав Іван, і ми вирушили в сторону Києва де по дорозі завжди заїжджаємо за продуктами в супермаркет, щоб добрати необхідне та те що забули. І далі знайомий для нас маршрут Рівне-Житомир-Київ-Ульяники, здається знайомий та одноманітний, але не цього разу. З прикутим поглядом спостерігали за тим відрізком дороги в передмісті Києва, де побували «свинособаки», понівечені будівлі, склади, ділянки дороги немов «пральна дошка» від металобрухту рашистів, заасфальтовані дірки від снарядів – сум і ненависть просто зашкалювала.

     

     П’ять годин неспішної дороги та ми на водоймі (одні з перших), трохи згодом і надиво якось пунктуально з'їхалася решта команд. І настав час жеребкування (де спочатку команди відповідно до списку зареєстрованих витягують чергу за якою будуть тягнути сектор), оскільки ми останні в списку то черга нам випадає та яка залишиться – а саме лишилася нам 5 черга, серед восьми команд. І я витягую – п’ятий сектор. Одні знайомі почали говорити що дуже поганий сектор, інші що середняковий, забігаючи на перед можу сказати що досить хороший та робочий сектор по крупній рибі (при умові відсутності сектора №4 ліворуч). Після жеребкування всі команди вирушили по своїм секторам, і ми також взялися за наведення логістики та фен-шую в секторі. А далі як Іван сказав «Найгірший процес - маркування», хоча маркуватися я люблю і мені все одно що каже Іван, тратимо на це стільки часу, скільки потрібно, і ми не з тих команд хто дістає маркер посеред змагань, щоб знайти ще щось, або вже нормально промаркуватися. Витрачаємо багато часу на старті та далі маємо спокій та розуміння що відбувається на дні та чому там клює чи заходить риба, а чому ні, чому там варто пробувати ловити, а чому ні. При хорошій маркерній карті багато ваших маневрів з точками ловлі стають більш зрозумілими, логічними та обгрунтованими. Через непорозуміння з організаторами та суддею з межами нашого свіму маркуватися довелося трохи довше, але не страшно (маємо більш ширшу карту та «картину» сектору). В такому русі сонце почало заходити за горизонт та наставала ніч, ми повечеряли та вляглися відпочити та набратися сил перед шестидобовим марафоном в погоні за найкрупнішими жителями озера Ульяники.
     

     

     

     

     День перший. Старт.

     Знову будильник продзвенів о 6.00 ранку, а за дві години має прозвучати сигнал - старт
Вудилища всі вже були відкліпсовані, поводки з оснастками заряджені та приготовлені з запасом, водяному теж вже налили, залишилося дочекатися 8.00. І ось сигнал старт і полетіли оснастки з поводками в воду, а за ними ми з Олегом почали загодовувати точки (паралельно спостерігаючи за діями сусідів команди БО16, які вже втретє за цей рік витягують сектор №6 і знають що і як в ньому робити), але цього разу не в таких об’ємах та кількості, «обережнічаємо» та не поспішаємо активно розкачувати точки, адже на всі 100% в них ще не впевнені і можливі коригування.
     Поки ми розбиралися з секторм та своїми точками деякі команди використовуючи мілкі насадки та пва стіки, почали ловити залікову рибу (залік від 15 кг.) та заповнювати таблицю ТОП-15. Але наша команда використовуючи трохи іншу тактику та підхід на турнірах подібного формату, розуміли, що в даному форматі не варто поспішати та кульмінація та основна битва розгорнеться на останні дві доби, тому ми не поспішаючи робили свою справу та дотримуватися плану, та тактики.

     Активним на клювання для нашої команди даний день не можна було назвати, оскільки перший звук своїх сигналізаторів ми почули о 20.45 (зпрацювала дальня точка), нетривале виважування і ми заводимо в підсак не залікового коропа вагою 7,500. Відгук риби є, це вже добре, лишається отримати ще одне, два клювання з даної дистанції, щоб бути впевненим що дана точка вибрана правильно. Решта вудилищ, мовчить. Протягом дня ми розкормлювали ближню дистанцію, в надії гарно половити там в ночі. А також постійно годували дану точку (не закидаючи інколи туди вудилище) для того, щоб не пропустити рибу сусідам справа. Даний «ближняк» ми годували виключно вареним бойлом.

     В постійному русі пройшов перший день турніру, спекотне сонце та температура +27 С; з легеньким вітерцем сприяла гарному відпочинку, але не активній ловлі (саме в нашому секторі), протягом дня, щоб не нудьгувати Олег вирізав з кущів три палки та зав'язавши шнур з гачком та з насадочної голки і ево шариків для зіг рігу зробив поплавок, таким чином ми мали ще три вудилища для чемпіонату по плітці яку смикали біля берега на хлібні кульки, щоб хоч якось урізноманітнитися в проміжках між безклів'ям.

     Ближче 19.00 почало сходити сонце за горизонт, в нашому заліку жодного залікового коропа, але ми не одні на водоймі з таким результатом. Всі сподівання на ніч, і перші спроби половити на ближній дистанції на яку близько 22.00 полетіло одне вудилище. Проте по при постійні пере закидання, кобріння, ніч пройшла спокійно і лише під ранок о 4.00 ми отримали друге клювання (запрацювала ближня точка), але під час виважування було зрозуміло по поведінці риби що то не зовсім потрібний нам трофей – яким виявився амур вагою 8.000; і теж не заліковий. Ось так пройшла наша перша доба турніру «Crazy Carp Best-15». Без здобутків в переможну копілку.

     

 

     

     День другий. День сюрпризів та перша залікова риба.

     Настала друга доба турніру. А з нею почала мінятися потроху погода, почало парити та з’явилися темносині поодинокі хмаринки, які сповіщали про можливий дощ. Протягом дня, погода була ну дуже нестабільною, то парило, то мряка, то знову сонце
З початком дня ми вирішили змінити розташування вудилищ у воді. Одним з завдань було не тільки зрозуміти де клює риба, а й мати розуміння як і звідки та в які години вона проходить повз обрані нами точки, та наш сектор. Перше клювання цього дня ми отримали о 10,05 – короп вагою 10,500 і знову не заліковий. Не засмучуємося і працюємо далі, а суперники поступово майже заповнили таблицю ТОП 15, хоча основна маса риби в даній таблиці була 16-18 кг, ми розуміли що за шість діб таблиця ще кардинально зміниться і такою рибою неможливо буде втриматися в даній таблиці. На даному турнірі ми вирішили що виважувати рибу будемо всі по черзі, адже розуміли що такої активності кльову як на Марївці не варто очікувати, да й один турнір за весь сезон – всі хотіли поборотися з рибою. Тому ми визначили черговість хто за ким буде виважувати рибу (ну як визначилися, я вирішив сам, що буду першим, далі Іван і вже завершав коло - Олег).

     Близько обіду одиничний пік, за яким слідував ще один, далі – два, і потім поступовий розгін звуку сигналізатора (моя черга виважувати), підсікаю та починаю неквапливо викачувати рибу. По відчуттю риба не пручається та йде з певним опором до берега. А біля вимостки починається самий важливий та відповідальний етап виважування, де потрібно підняти (відірвати рибу від дна) і тим самим не дати їй зайти під вимостку та закрутивши ліску за металеві труби вимостки – зійти. Так було і цього разу, рибу не вдавалося відразу підняти і неможливо було розуміти величину риби, яка не хотіла йти до поверхні, риба кружляла навколо сектору і давила своєю масою, але поступово почала здаватися і час від часу здавати свої глибинні сантиметри, рухаючись до поверхні. А ще трохи згодом вдалося запаркувати її в підсак, де вже ми побачили що спіймали саме ту рибу яка потрібна для нашої «чемпіонської копілки» - вага показала 22.210; Перша моя та командна риба 20+ в сезоні 2022, але для п'єдесталу однієї такої риби не достатньо, тому не збавляючи темп працюємо далі та намагаємося все ж таки розібратися з нашим сектором… Орієнтовно 16.05 отримуємо ще одне клювання з попередньої точки, і цього разу не заліковий короп вагою 7,000; (але дана точка приносить нам друге клювання) і ми вирішуємо трохи закцентувати на ній і підкидаємо коброю трохи більше бойлів.

     

     

     

     Поступово час рухався до вечора, Іван як завжди першим зголоднів та почав наполягати на приготуванні вечері, де по меню планувався шашлик з фірмовим салатом в моєму виконанні. Поки Іван пере закидав вудилища, я часом кобрився, Олег почав смажити м’ясо, як почали відбуватися клювання в проміжку години часу 19.05-19.50 ми отримуємо два клювання з різних дистанцій коропів вагою 14,500 та 12,000; Далі смачна вечеря та очікування на продовження клювань, під час якого Іван помітив що до нашого сектору під'їхала якась машина, наче ніяких гостей ми не чекали тому я не зважав, але запитавши марку машини в Івана мені стало все зрозуміло – до нас приїхав Міщук Сергій представник компанії «Robin» яка займається виготовленням та продажем зернових сумішей в жестяних банках. Ще з минулого року я запропонував йому стати частиною команди Carpfishing Team «Рівняни», адже побачив в ньому потенціал, бажання вчитися та вдосконалюватися, які можна розвинути та тільки посилити нашу команду (хоча наш колектив не з тих що міняє напарників кожного року і взагалі дуже хоче брати інших спортсменів у свою «родину»), але вирішили ризикнути і спробувати вгамувати та направити в правильне русло «той дикий напір, часом затьмареність ціллю при відсутності бачення руху до цієї цілі». Він довго утримувався, та тягнув час, але все ж таки погодився… Тому ми запропонували взяти участь разом з нами в даному турнірі оскільки формат турніру дозволяє чотири учасники в команді. Сергій вирішив зробити нам сюрприз і приїхав на декілька днів раніше ніж обіцяв, що для нас було певною несподіванкою, якраз шашлик ще не встиг охолонути та відразу відбулося клювання, і ми вирішили доручити йому виважувати рибу (тим самим побачити чи варто доручати Сергію виважування - ЖАРТ). Сергій вдало завів коропа в підсак, який заважив 16,000; хоча під час виважування було видно напруженість, відповідальність та хвилювання… Сусіди побачивши Сергія почали цікавитися чому приїхав, та говорити що ми не докидаємо до потрібних (дальніх) дистанцій, але насправді на даному відрізку турніру особо і не було завдань там ловити, бо декілька спроб розташування вудилища на дальніх рубежах не принесло результату…

     

     

     Далі перекус – шашлик який ще не встиг охолонути під презент від Сергія, сектор дещо ожив, нова людина в колективі, нові жарти, історії.
Цієї доби наш сектор почав поступово запускатися і клювання відбувалися все частіше, з настанням ночі періодичність їх збільшувалася і навіть відбувалися дуплети. Під час цієї ночі ми отримали дев'ять клювань, але суттєвої трофейної риби яка б могла покращити наше турнірне становище не було, за вийнятком двох коропів вагою 17,000; Більшість риб ми відразу відпускали та навіть не фотографували в надії спіймати та сфотографуватися лише з суттєвими трофеями.
Так пройшла друга доба турніру за яку ми отримали 14 клювань, спіймали 13 коропів, найбільший заважив 22,210, та отримали один прикрий схід і одне не засікання.

     День третій. Нові гості та нова залікова риба. «Бузинові пакості»

     Ранок третьої доби почався з того що наш біг фіш перебила команда «С2 Петровичі», враховуючи їх сектор та активність клювань, для нас це не стало несподіванкою і ми особливо не засмутилися, адже головні цілі трохи інші. Ранкова кава з бутербродами і аналіз пройдешніх двох діб. Ми частково почали розуміти хід та години проходів риби, а також більш менш визначилися з точками ловлі, проте нас турбувала ближня точка яка по суті не давала бажаного результату, при тому часу який ми виділяли їх, і з цим потрібно було щось робити, адже не хотілося в пусту тримати вудилище в точці (при умові що їх всього три).

     Протягом дня погода почала більш менш стабілізуватися і на водному плесі спостерігалися виходи риби. На початку доби ми отримали два клювання об 10.40 та 11.30, але знову незалікова риба вагою 9,500 та 12,000; Працюємо далі по наміченому плану. В самій тактиці годування нічого особливого не змінювали, візуально і так було зрозуміло що ту кількість корму яку ми планували висипати ми не використовуємо, бойлів йшло менше, але при потребі та великій активності риби ми були готові в будь-який момент збільшити кількість корму в точках. Основна частка бойлів на дану добу була – розчинні бойли (ще на початку змагань ми кинули трохи бойлів у відро з набраною з озера водою, щоб побачити час розчинності бойла, та розуміти що у нас відбувається на дні протягом того чи іншого проміжку часу), так от – наші розчинні бойли Carp Catchers RED 20 мм. розчинялися повністю за 5-5,5 годин; до даного проміжку часу ми прив’язувалися в годуванні точок.
Інколи ходили купатися в сектор №3 та відпочивали, оскільки протягом обідньої пори особливої активності риби не спостерігалося.

     Орієнтовно ближче до вечора в нашому секторі знову поповнення – цього разу гість (Віктор Жеребятьєв – команда Carp Family Team) наш давній товариш, який проживає відносно недалеко від водойми Ульяники, тому вирішили запросити його в гості. Багато хто знає – що Віктор душа компанії, з ним ніколи сумувати не доведеться, хороший рибак, сімейний рибак – оскільки намагається їздити на риболовлю чи то турнір беручи своїх дітей, і дуже хороший кухар, який нас балував протягом наступної доби (хоча ми теж не одну вермішель їмо на риболовних сесіях), але в віті кулінарія на рибалці трохи на іншому більш високому рівні. Отже, дружні обійми та вітання, невеличкий оператив з легкими закусками у вигляді різноманітних сирів та м’ясних смаколиків під благородні напої (після чого Сергій почав говорити що ми буржуї чи то барони), де не стоїть за мету випити як змога більше та «випасти з трусів», а головне відпочинок, приємна компанія та цікавий діалог. Саме така атмосфера панувала в нашому секторі. Оскільки риба особливо нас не радувала і наступне від ранку клювання ми отримали тільки о 17.45 – знову не залік (короп вагою 13,500) з ближньої дистанції. Час від часу ми підкормлювали точки, перезакидали вудилища. Хоча і давав якісь поради нам Вітя ми більше дотримувалися своєї тактики.

     Поступово обід почав перетікати в вечір, і цього разу Олег вирішив приготувати страву на велику компанію – гарячу сковорідку, адже в нашому секторі знаходилося п’ять дорослих чоловіків серед яких Іван (який вже знову проголодався). Кожен займався своєю справою, хтось готував, хтось кобрився та перезакидався – всі щось робили. Час швидко пролетів і посеред нашого шатра з'явився справжній святковий стіл, де головним акцентом посеред столу була величезна сковорідка (з борони) наповнена смаженими різноманітними овочами, картоплею та м’ясом. Якраз в цю мить повз наш сектор проходив Юрій (власник водойми Ульяники) – напевно запах від сковорідки розтягнувся по всій водоймі. І ми люб'язно запросили Юрія приєднатися до нашої дружньої компанії. Смачна їжа, благородні напої, неквапливість у всьому (благо відсутність клювань дозволяли повечеряти) історії та розповіді, а згодом футбольний матч Динамо-Штурм і вболівання за Українську команду, що може бути кращим, не вистачало лише клювання.

     Відчуваючи втому не відсутність сну протягом понад 24 годин, на весь футбольний матч мене не вистачило і я пішов здрімнути, але не надовго о 01.30 та 01.35 (відразу дуплетом) мене розбудив звук сигналізатора спрацювала ближня та середня дистанції. Я швидко піднявся та побіг виважувати, в секторі вже всі вляглися спати, а дружня компанія по завершенню матчу та перемоги Динамо Київ розійшлася по своїм наметам та домівкам. Дані клювання вдалося реалізувати та на маті опинилися два коропи вагою 18,000 та 17,000, але станом на третю добу ваги даної риби було недостатньо, адже найменша риба яку потрібно було ловити 19+. Пере закидання вудилищ, догодовування і через дві години знову два клювання з проміжком 20 хвилин і цього разу теж результативно реалізовані, короп вагою 14,500 та 9,800;
     Наступне клювання ми отримали через годину і цього разу трофейний короп вагою 20,000 якого виважував Олег (перша риба 20+ в цьому сезоні) і вже друга риба 20+ в нашій копілці, але цього недостатньо для п'єдесталу, і даної риби враховуючи формат турніру та популяцію трофейного коропа на Ульяниках, може не вистачити. Згодом о 06.30 знову клювання і короп вагою 16,000 теж опинився на маті. Завдяки, тому що мені вдалося відпочити протягом двох, трьох годин під час футболу, втоми особливо не було, нормально почуваючи м вставали з Іваном на клювання, перезакидалися та кобрилися, готували нові повідки з насадками, при потребі будили хлопців, щоб ті допомагали з підсаком. Віктор який спав в нашому шатрі (столовій - лабораторії) теж не зміг заснути через періодичні наші нальоти в шатро то по повідець, то щоб збити таймери та записати рибу і час клювань. Так ми після першого нічного клювання і не лягли спати та просиділи аж до самого ранку під печенюшки та каву з чаєм.
Протягом всієї ночі в нас відбувалися постійні клювання, а сусіди праворуч «гарно спали» без клювань, але ми не звернули увагу на те що працювали в нас перші два вудилища, а третє мовчало. Спочатку ми на це не зважали й продовжували ловити далі (клювання стабільні є - і це добре, чекаємо на трофей). Але це був перший тривожний дзвіночок, про який ми дізналися вже трохи згодом.

     

     

     

     День четвертий. Злам ловлі, доба сходів - «Бузинові пакості», але це не точно…

     Настав ранок четвертої доби, наша команда посідає другу половину турнірної таблиці з двома рибами 20+ та однією 19+. Потрохи почали просинатися ті хто дрімав, ми ж Віктором не спали від першого нічного клювання. Вранці Віктор зголосився приготувати для всіх нас сніданок – тости з бужениною, сиром та яйцем, під каву чи чай, хоч і без віскі. Як Сергій каже справжній «баронський сніданок». Близько 9.05 та 9.40 ми отримали ще два клювання, які успішно реалізували (коропи 12,500 та 11,000).
Під час одного з виважувань, я вирішив «крутнути» Сергія на парі, умовою якого було: - Якщо він ловить протягом турніру коропа вагою 25+, то він збриває свою бороду яку постійно розчісував якоюсь дивною щіткою (ми вже його підколювали що якісь волоски на тій щіткі дивні і невідомого походження), ту бороду він «вирощував» більше року. Так от, якщо він ловить коропа вагою 25+, голить бороду під «попку немовляти» і не заводить її до тих пір, поки не спіймає коропа більшого за того (котрий «поголив його»). Він якось напевно недооцінював сам спір, і посміхаючись, нерозуміючи серйозність моїх намірів - погодився.
Трохи згодом до нас прийшов Юрій (сусід з сектора №6, команда «БО-16») і перепитав як давно в нас були клювання на 2 та 3 вудилища, на що я відповів: - «що понад 8 годин». І той тривожний дзвіночок на який я не зважав почав проявляти себе. По словах хлопців, під час вітру в сторону наших секторів, одна команда почала свідомо кидати пва мішки з невідомою речовиною так званою «бузиною», яка виключає сектора сусідів. Спочатку я незважав, хоча права сторона дійсно виключилася, але потім спіймавши першого сома за пів турніру я почав то все діло аналізувати і задумуватися. У сусідів БО-16 справи були ще гіршими, в них виключило майже повністю сектор. Особливих змін в погоді не відбулося, грішити на корм теж не буду оскільки в ньому впевнений на всі 100%, що перегодували – теж ні, бо з кожним днем кількість корму яка летіла в воду якось сама автоматично зменшувалася і ми сипали менше, е не як зазвичай – більше. Потім проходив суддя повз нас і сказав що теж в ночі чув як команда кидала активно пва мішки. І чомусь саме після цих дій справи в наших секторах почали погіршуватися. Звісно що хтось скаже що не варто шукати крайнього і треба спочатку розбиратися в собі у своєму секторі, і не спійманий за руку – не злодій, але даний факт має своє місце в цьому турнірі.
Близько обіду з періодичністю в 40 хв ми мали два клювання на перше вудилище короп 14,500, та сом вагою 1,500. Трохи згодом ще одне клювання на друге вудилище – короп вагою 15,500;, права сторона мовчить.

     По обіді Віктор не перестав нас балувати своїми кулінарними здібностями та приготував пасту болоньєзе, ми всі спостерігали за процесом приготування і бачили в очах Віктора той запал та насолоду яку він отримує від готування. Смак страви перевершив всі наші сподівання, все було на високому рівні.
Трохи згодом Віктор вирішив що йому пора повертатися до дому до сім'ї, провівши з нами повну добу, він заповнив це час своєю щирістю, добротою, цікавою компанією та смачними стравами. З такими людьми хочеться зустрічатися неодноразово, оскільки є чому повчитися і що під черпнути для самовдосконалення, а думка сторонньої людини стосовно ловлі коропа в секторі, може тебе наштовхнути на цікаві та правильні дії які можуть тільки покращити твій результат.

     

     Протягом дня і до вечора ми не отримали жодного клювання за вийнятком сомика.
Цієї ночі ми вирішили трохи змінити ближню точку та закинути її трохи далі від корму. Перше вечірнє клювання ми отримали о 22.40 – короп вагою 12.000; Далі по при накопичену втому мене знову на довго не вистачило і потрібна була пауза на декілька годин, щоб відновитися, тому я пішов спати. А хлопці залишилися чергувати та слідкувати за пере закиданням та можливими клюваннями коропа.
     Було таке відчуття ніби я кудись провалився, як тільки закрив очі. І згодом я відчуваю що мене хтось штурхає та будить: «Шеф, ми спіймали рибу 20+», то був Сергій. Біля мене в ночі завжди стоїть пейджер і цього разу теж він стояв на столику. Але мене так виключило що я його навіть і не почув, за весь час зі мною таке траплялося тільки двійчи. Трохи згодом ми спіймали ще одного коропа вагою 19+, але не стали будити суддю на зважування. Близько 3.30-3.35 ми отримуємо вже очікуваних два клювання які в котре відбулися саме в цей проміжок часу (коропи вагою 14,000 та 15,500). Та близько 7.00-7.05 два клювання серед яких один схід, та короп вагою 18,900;

     За цю добу ми отримали два сходи, два сомики та одного майже залікового 20+, але ті дві риби на ранок зважування не дотягнули тієї ваги яку показували відразу після заведення в підсак

     День п'ятий. Психологічний удар, який слід було витримати та вистояти.

Ранок п'ятої доби, ще нічого не втрачено і шанси зайти в призи є у кожної команди, тому дуже важливо проаналізувати все що відбувалося до цього, зробити правильні висновки та вижати максимум з сектора та ситуації в якій ти перебуваєш.


     Що зробила наша команда:

  • мінімізували кількість корму в секторі не кидали взагалі, тільки після клювання по жмені чи дві бойлів на точку, таким чином ми хотіли максимально розвантажити сектор і дати сому який лишився в секторі піти з нього геть (немає в нас для тебе корму: - «Геть, геть – сом «некрасивий!»»)
  • ми намалювали своєрідну схемку сектора ловлі як в «морському бої» де відмітили на яких дистанціях у нас відбувалися клювання коропів 18+. Після чого вималювалася чітка картина проходу місцевих старожилів, відносно якої ми розмістили наші вудилища в надії зупинити ще декілька серйозних коропів і триматися даних точок до кінця турніру
  • ми виключили варений бойл взагалі з прикормки, хоча особо багато його і не кидали
  • ближню точку лишаємо, але не лишаємо кормити, щоб не пустити «зальотного пасажира» в сектор сусідів
    По такому плану ми вирішили рухатися до самого кінця турніру.
    Це був найважчий день, у зв'язку з відсутністю клювань, і забігаючи трошки в перед (повз вечерю та плов який приготував Олег) ми не спіймали жодної риби, за вийнятком трьох сомиків, один з яких клюнув на дальню праву палку.

     День шостий. Розв'язка, кульмінація боротьба срібло та бронзу турніру. Та вишенька на торті

     Ранок останньої доби турніру: десь там ще є надія на призи, але без клювань дана надія все потроху згасала. Протягом дня спека та штиль, ми дотримувалися запланованого плану і чекаємо на свою рибу.
Близько 13.00-13.20 ми отримуємо два клювання, одне реалізували, інше ні (візуально по хребту риби було видно що можливий трофей, і як кажуть що зійшла найбільша риба), але буває, ніхто від цього незастрахований. Виважував Олег, і було видно що він відчував відповідальність і провину за схід, але ми трохи переступили ту тонку межу при якій Олега дуже важко розізлити чи вивести з рівноваги, але мені це вдалося, в результаті «на горіхи» отримав Іван (добре що мене поруч не було і все перепало Вані J), але пізніше я перепросив, бо навіть непомітним поглядом було видно як Олега рвало зсередини на шматки.
Погода протягом дня почала мінятися і знову з'явилися хмаринки на блакитному небі, які злилися в одну велику хмару, а далі хороша злива під час якої ми сподівалися на клювання, але його не відбулося, далі ми сподівалися що після дощу відбудуться «потяги» сигналізатори далі мовчали. Протягом всього дня була суцільна тиша. Але ми теж вичікували й не робили лишніх рухів. Сектор відпочивав, і ми теж. Хоча нас, точніше мене це сильно дратувало і я не можу сидіти та чекати поки десь щось запрацює, ми намагаємося робити так щоб все працювало відразу, але бувають і такі моменти й слід бути до них готовим.
Ближче до 22.00 наш сектор знову ожив як в другу добу турніру. Протягом всієї ночі ми отримали вісім клювань, серед яких два дуплета під час одного з яких Сергій зібрав дві ліски сусідів, і довелося їх різати ножицями, а наша лишилася неушкодженою. Сергій виважував і думав що там трофей якого нам не вистачає, а в результаті виявився короп вагою 13,500; По правилах фейр-плей Сергій взяв дві банки зернових які нам подарував по приїзду до нас, і пішов подарував їх хлопцям з команди БО16 якості компенсації та дружнього жесту.

     

   

     Близько 04.10 відбулося ще одне клювання і на виважуванні – я, і цього разу по відчуттях не те що було до того, риб йде повільно та вальяжно, та особливо не пручається, лише давить вагою, а далі традиційні танці біля вимостки, проте згодом рибу вдалося підняти на поверхню, але вона вивернулася та пірнула під вимостку та закрутила шок лідер навколо труби, Сергій швидко взяв підсак і почав за шок лідер рукою підтягувати в нього рибу (благо короп не почав показувати свій гонор) і спокійно дав завести себе в підсак. Як би не допомога Сергія з розплутуванням та паркуванням риби, вона обов'язково зійшла. Тільки завівши в підсак ми побачили що то був за риб, і вже піднявши його у двох в слінгу, зрозуміли що то була залікова і так потрібна для нас риба. Вага показала 26,910; і від мене в нічній темряві пролунало: всім відоме «Ту-тууууу» Сергія Миколайовича Голобородька з команди «Smile Fish», і в цей момент напевно в нього щось у вісні тьохнуло J. Радості не було меж. Ми розуміли що сектор знову почав працювати як треба, постійні клювання риби й захід крупної, і в нас ще є близько п'яти годин часу, щоб поборотися за третю і навіть другу сходинку турніру – спіймавши коропа вагою 22+ і це було цілком реально зробити враховуючи попередні проходи риби. Викликаємо суддю на зважування та фіксуємо вагу. Робота в секторі закипіла, той хто хоч трохи ходив дрімав проснувся повністю і навіть Олег який заснув не міг повірити що ми спіймали такого коропа. І тут я як кліщ вчепився за Сергія та за парі яке ми влаштували і умовою якого була риба 25+ тоді Сергій збриває бороду (аргументуючи тим що як би не він то риба зійшла, і це здобуток команди, а не того хто виважував, а виважував як завжди – Я, просто мені пощастило взяти вудилище в руки….). Він спочатку пручався та віднікувався, хлопці з команди особо не давили на нього, але вирішив що не лишу це діло і заручився підтримкою Саші Брадарського команда «Гострі Гачки» м. Одеса. І нам вдалося його дожати вже по дорозі додому (коли в нього відвалився глушник від авто не встиг Сергій від'їхати від озера), я зауважив що «Водяний» балаболів не любить, і для нашої команди карма це головне. Тому завдяки спільним зусиллям команди, Саші Брадарського і відірваним глушником, а саме головне коропу вагою 26,910 – Сергій буде виглядати гарним та поголеним як «попка малюка» J
Почало сходити сонце, не знаю як в 19 секторі, але в 6 секторі напруга накалялася і хлопці розуміли що є реальні шанси лишитися без призів. Ми ж вичікували наступних клювань. І цього разу я відчув зовсім інші емоції коли не тебе доганяють і ти сидиш як на пороховій бочці, а коли ти наздоганяєш (холоднокровність, розслабленість, відсутність мандражу та переживань і розуміння що все в руках «Водяного»)

     І ось кульмінація, за пів години з тієї ж точки де було спіймано коропа 26,910 знову клювання – Сергій вскочив і схопив вудилище першим (на цьому турнірі йому вдавалося випереджати мене) та почав виважувати. Ніжки трусилися, ручки трусилися від відчуття відповідальності, і риб не здавався і гідно давив. Всі застили на помості в очікуванні що дістане Сергій, в тому числі й сусіди з сектора №6. Але трохи згодом вдалося підняти на поверхню рибу і даний монстр виявився сомом на 10,200; який і був вишенькою на торті для нашої команди на даному турнірі. Таких сомів ми ще не бачили та тим паче не ловили. Цікаво, класно, але не та риба яка нам потрібна. Далі аж до самого фінішу ми не бачили жодного клювання.
Як результат наша команда посіла четверте місце з двома заліковими коропами вагою 26,910 та 22,210; Звісно що хотілося медалей і для цього ми все робили, але чогось нам не вистачило, чи десь ми недопрацювали, а можливо свою роль зіграла «бузина», але про це лише знає власник даного настою…. Ось на такій ноті завершилося для нашої команди Carpfishing Team «Рівняни» відкриття коропового сезону і водночас закриття сезону.

     

     Невеличкі замітки які для себе зробив під час турніру (суто моя думка та бачення, на правду не претендую):

     Враховуючи специфічність та специфіку ловлі на оз. Ульяники, і відсутність досвіду нашої команди Carpfishing Team «Рівняни» на водоймі Ульники в порівнянні з іншими командами учасниками даного турніру нам не вдалося «підкорити Ульяники» та зайти на п'єдестал (невистачило однієї залікової риби). Дана водойма потребує іншого підходу та трохи часу, щоб зрозуміти її та більш успішно ловити та показувати високі результати.

  • Основна активна частина ловлі нашої команди в період 1.00-4.00, протягом дня активно розкачати сектор не вдавалося
  • Провал протягом трьох діб на активність сома вплинули на загальний результат команди де до другого місця невистачило риби 22+, яку при нормальній динаміці клювання протягом «провалу» можна було наковиряти без проблем
  • Проблема в кормі чи в кількості годування? Не думаю, оскільки ще на старті почали годувати дуже обережно та дозовано і не так як ми звикли на інших водоймах, і з кожним днем чомусь кількість корму зменшувалася, а не збільшувалася… І саме тридобова пауза не дала змоги розкачати сектор кормом (на п’яту добу взагалі перестали годувати, в надії, щоб розчинний бойл розчинився вщент, і сектор став пустим від корму – щоб сом покинув сектор)
  • Наш корм притягнув сома? Не впевнений, оскільки успішно ловили перші дві доби та сома не було. Насадок та смаків самих бойлів які полюбляє сом - не використовували. До нас команди які користувалися даним кормом теж сома не ловили.
  • Теорія що щось налила в воду одна команда яка виключила наш і сусідній сектор та зібрала нам сома – можлива, але не доведена (за руку ніхто не спіймав). Проте впевнений, що дорога принаймні на даний турнір для тієї команди – закрита.
  • Основна маса риби знаходиться в заливі сектора №1, команда яка знаходиться в секторі №2 розмістивши правильно вудилища першою зустрічає рибу та її ловить. Мінімальна кількість риби яка проскочила підбирається нашою командою, а сусідам праворуч практично нічого не лишається
  • Вся крупна риба 20+ яка клюнула після відпускання поверталася в свою домівку в залив першого сектору, а до нас якщо щось і доходило то дуже мало.
  • Постійна зміна погоди та тиску теж певним чином вплинули на загальну ловлю не тільки нашої команди, а й решти в цілому
  • Вдалося спробувати свій колектив в новому складі, запросивши Сергія Міщука в команду в довгій перспективі. Призвичаїтися, притертися, побачити нюанси на які слід звернути увагу та допрацювати, щоб зробити команду ще більш сильнішою, а можливо та універсальною.

     Ну і парі з Сергієм на рахунок збрити бороду, ми перекваліфікували як в командний результат на даному турнірі, оскільки він учасник нашої команди Сarpfishing Team «Рівняни», і результат чи спіймана риба це зусилля всієї команди, а не когось одного тому спір можна вважати виграним на мою користь. І Сергій буде ходити вибритий до тої пори поки не переб'є коропа вагою 26,910 (сподіваюся це йому вдасця не скоро, і весь цей час його дружина буде мені тільки вдячна, що та мохната борода не натирає їй ніде… J )

P/S Всім Українцям Миру та Злагоди, та смерть «оркам». Слава Україні!!!
Carpfishing Team «Рівняни» м.Рівне

     

     


Коментарі