«Турнір - Orient Monsters Carp Cup 2021. Або як блиск медалей змінює людей»

Місце риболовлі: Марьевка

Початок рибалки: вер. 13, 2021 08:00

Кінець рибалки: вер. 18, 2021 10:00

Тип рибалки: Карпфішинг

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Короп1855.550152бойл

«Турнір - Orient Monsters Carp Cup 2021. Або як блиск медалей змінює людей»

Вступ

Завершилося літо – теплі та спекотні сонячні дні, світловий день почав поступово скорочуватися, а за ними почали підступати дощові фронти та похолодання, природа почала міняти свої барви з зелених кольорів та  різноманітних його відтінків, в жовтувато охристі, дерева почали потроху скидати листя. І це все свідчило про скоре завершення коропового сезону 2021, який, здавалося, недавно тільки розпочався, але час летить беззворотньо з шаленою швидкістю – настала осінь, діти пішли в школу, а наша команда Carpfishing Team «Рівняни» м. Рівне вже в котре вирушає на так полюбившийся для нас турнір - Orient Monsters Carp Cup 2021 (кобра), який проводиться вже п’ятий рік поспіль на Мар’ївському Водосховищі в Донецькій області.

Даний турнір для нашої команди є особливим, саме з даного турніру наша команда в даному складі розпочинала свій спортивний шлях (проте до того, кожен з нас брав участь в різноманітних турнірах, хто більше, хто менше), але саме в такому складі вперше, чотири роки тому ми поїхали на «Orient Monsters Carp Cup». Перший виступ нашої команди на даному турнірі не можна назвати вдалим (27 сектор, і фінальна позиція в другій половині турнірної таблиці), але ціль даної поїздки була більше про емоції, та бажання побувати на даній водоймі, про п’єдестал ми навіть і не мріяли.

Зробивши певний аналіз, та роботу над помилками, наступні рази ми вже їхали підготовленими з настроєм на призові місця, в результаті два роки поспіль (2019 та 2020) ми посідали I-місце на даному турнірі. Тому цього разу відповідальність перед командою була дуже велика, а прискіплива увага зі сторони суперників до нас заставляла ще більше нервувати від самого жеребкування і до фінішу.

Ще в міжсезоння розплановуючи та обговорюючи графік змагань на даний сезон, Олег відразу зайняв чітку позицію: - «Снаряд тричі в одну точку не попадає, і виграти на даному турнірі в третє просто не реально!», з чим частково погоджувався Ваня. Але я якось не зациклювався на даних словах, і в голові крутилося, що нічого нема неможливого, головне все правильно зробити, а результат не заставить себе чекати.

Цього року ми запланували аж три турніри на Мар’ївському водосховищі, у двох з яких ми залишилися поза призами, проте в цілому виступили непогано – трішки не пощастило. Турнір «Orient Monsters Carp Cup» останній в нашому спортивному графіку в цьому сезоні – тому хотілося якогось логічного і хорошого завершення у вигляді «тумбочки переможців турніру», тому я відразу налаштовувався та налаштовував команду, що ми можемо і повинні показати та довести, що не випадково вигравали даний турнір два роки поспіль.

Наближався день виїзду, а в кожного учасника нашої команди повний завал по роботі, яку потрібно було підігнати, та вирішити всі питання, щоб вже на водоймі займатися розв'язанням турнірних задач, а не робочими питаннями. Класно, що в нас вже налагоджено все стосовно підготовки до турніру, кожен має свою частину відповідальності (продукти - кухня, снасті та оснастки з лісками, та корма) і далі перед виїздом все лишається скласти до купи, перепровірити чи все є необхідне і запакувати у два авто.

Шорти з кедами та футболкою, напрасовані висіли на вішаку та чекали на дзвінок від Вані, що він вже виїхав до мене і час вдягати свою «фартову амуніцію».

Як і завжди за планом виїзд на 18-19.00 та зустріч з Олегом поряд з супермаркетом (щоб добрати решту продуктів), далі дорога через нічний Київ до кафе «У Сестер», що неподалік Полтави, ночівля та решта шляху до водойми. Ще їдучи в дорозі в Вані в плейлисті з'явилася нова композиція Queen - We Are The Champions, і ми обоє подумали про одне і теж саме, що треба зробити все від нас залежне, щоб почути дану композицію стоячи на п'єдесталі, цей момент засів в моїй пам'яті й крутився в голові протягом всього турніру.

І так за дві години до жеребкування ми під'їжджаємо до вже знакового банера «Мар'ївське Водосховище». По приїзду зустрічаємо Віктора Жеребятьєва з дітьми та його напарниками по команді. Особливо було приємно потиснути руку та презентувати невеличкий пакунок нашого місцевого Рівненського крафтового пива, людині, яка протягом всього турніру «2+2» підтримувала та допомагала порадами, як діяти в незнайомому для нас з Олегом секторі. Вітя Дякую! Вітання з організатором – Андрієм Корденко, та рештою учасників, і в очікуванні жеребкування. Цього разу вирішили максимально уникнути уваги до нас при жеребкуванні і я усівся поряд з Іваном на лавці, і ми разом спостерігали як учасники турніру витягують один за одним кульки зі своїми секторами. Жеребкування наближалося до свого завершення, а нашої черги витягувати сектор все ще немає, і я вже подумав що мені не доведеться витягувати кульку з номером сектору. І коли в відрі залишилося дві кульки, називають нашу команду - (передостанньою), у відрі за моїми підрахунками лишалися два сектори: №2 – сектор в якому ми вже були на турнірі «REM-2021», та сектор №25 – один з небагатьох секторів, в який я найбільше не хотів потрапити, на мою думку один з найгірших секторів в даному форматі. Цього разу якогось мандража не було і я не задумуючись схопив першу кульку, яка лягла в руку та на якій була намальована маркером цифра – 2. Я видихнув з полегшенням, а десь там в купі учасників напевно засмутилася команда «Carpfishing» м.Дніпро – титулована і сильна команда, яка не вперше на даній водоймі та на даному турнірі, багаторазовий переможець турнірів на даній водоймі, команда яка в дану мить найбільше хотіла, щоб я витягнув сектор 25, а їм дістався б 2-й, але сталося все навпаки. Я радісний, в моїх напарників дежавю, що знову сектор №2, хоч ми і знали даний сектор, і було розуміння що і як робити, та нас насторожувало відсутність крупної риби в даному секторі, але попередній турнір який проходив на Мар'ївському, довів протилежне, де в даному секторі було спіймано чимало крупної риби. Ще одним із факторів, який міняв повністю розклад та топовість даного сектору було наявність сектору №1 , в який потрапила команда «Ace Carp» м. Полонне.

Попереду дві години на облаштування логістики в секторі, та потрібно було ще промаркерити сектор, хоча Ваня і відговорював мене в маркуванні, тому що в нас була вже детальна карта з попереднього турніру, але я наполіг пожертвувати часом і намалювали нову карту і потім співставити з тією що мали. Поки ми маркувалися Олег займався облаштуванням побуту в секторі.

 Далі на всіх чекала традиційна вечеря з логманом та чебуреками, та перегляд фільму з першого турніру Orient Monsters Carp Cup 2017, адже цього року це був п’ятий ювілейний турнір. Довго не засиджувалися і вирушили у свій сектор, щоб дооблаштувати снасті та табір і добре виспатися перед стартом.

День перший. Старт. «Золота рибка»

Попри втому і довгу дорогу до водойми, як і кожного разу спалося неохоче, мене підірвало близько 5.00, хоча будильник наводився на 6.00, самому соватися по сектору скучно, почав будити тих двох «хропунів», далі кава та в очікуванні сигналу старт.

Вудилища всі вже були відкліпсовані (але навіть бувши в даному секторі, зазвичай доводиться ще грати в шахи переставляючи та перекліпсовуючи вудилища на інші дистанції, в пошуках запасних варіантів та точок), поводки з оснастками заряджені та приготовлені з запасом, водяному теж вже налили, залишилося дочекатися вистрілу ракети. І ось сигнал старт і полетіли оснастки з поводками в воду, а за ними ми з Олегом почали активно загодовувати точки.

Ще на початку турніру я підійшов до хлопців з першого сектору, щоб домовитися про межі та границі наших секторів, і показав куди ми закидуємо кидаючи прямо вудилище по краю свого свіма, на що хлопці сказали що дана точка теж знаходиться в їх свімі, а все тому, що їх помост трохи був розвернутий в нашу сторону і дійсно наші орієнтири попадали й в їх сектор, але вони не хотіли розвернутися ліворуч, щоб не заважати один одному, ловити та виважувати, мотивуючи тим що нічого на дні цікавого немає лише по правому краю сектора, і що посунуться лише на 2 метри ☺, хоча в них вся ліва сторона була вільна, а ми зажаті розвернутим першим сектором і сектором 2-а; в якому стоїть Лавріненко, і нам як би ми й хотіли розвернутися просто не було куди, хіба вимотати два чи три вудилища і ловити на одне, щоб не заважати їм.  Поки риба не клювала в них і ми діставали своїх залікових по правій стороні, все було нормально, хоча я розумів, що так не буде всі п'ять діб.

Щодо тактики, яку ми обрали аналізуючи попередній свій виступ в даному секторі та ситуацію яка склалася цього разу (а саме наявність першого сектору), прийняли рішення не робити ближню точку, а сконцентрувати всі чотири вудилища навколо одного великого п’ятна прикормки. Хоч і в ході маркування ми знайшли досить хорошу ділянку на 80-82 м. і за інформацією від знайомих, які підтвердили тільки наші результати маркування, ми змушені були відмовитися від даної точки й знову через розташування першого сектора. Оскільки прекрасно розуміли, що активне загодовування та отримання клювань з даної дистанції відразу б корегувалося з боку сусідів і дану точку вони для нас перекрили б. Тому всі сили ми зосередили, щоб годувати далі за сусідів зліва і розміщувати вудилища теж далі за сусідів. Також це аргументувалося тим, що якби ми нехтували б дальніми дистанціями, то пропускали б багато риби яка виходила з рукава по дальньому кордону, а сусідом зправа був Діма Лавріненко, який за нашими спостереженнями відразу намагався лівими вудилищами висовуватися якомога далі, а враховуючи нерівномірну берегову лінію його сектор був висунутий по відношенню до нашого що найменше на 20-30 метрів вперед. Тому і коли наші праві вудилища лягали 130-135 метрів, йому достатньо було кидати 120-125 м і він вже був висунутий далі стосовно наших вудилищ. Отже, приймаємо рішення розкормлювати точку 115 метрів і навколо неї розміщувати на різних дистанціях вудилища, але також не забуваємо про середні та ближні дистанції, тому просипаємо від 65-м. і до 115-м. метрів полосу, але більше акцентуючи корм на 115 м. таким чином ми хотіли зупинити ту рибу яка проскакувала з лівої сторони й не давати їй рухатися в сторону правих наших сусідів.

Перше клювання не заставило себе довго чекати, вже на 8 хвилині наші сигналізатори дали про себе знати, спрацювало перше вудилище з дистанції 125-м, насадка пилящий бойл Carp Catchers RED, нетривале виважування і ми заводимо рибу в підсак і вже потім помічаємо, що то короп кої вагою 6,000. Відгук риби є і це добре, перезакидаємо вудилище в ту ж саму точку, щоб перевірити в правильності вибору її та насадки. І в навантаження декілька жмень бойлів коброю. В 11.50 спрацювало знову перше вудилище і знову та ж сама насадка пилящий бойл Carp Catchers RED, але цього разу короп вагою 10,000, через півтори години знову перше вудилище – короп вагою 14,500; і через годину в 14.30 включилася дальня точка яка приносить нам першого вагомого коропа вагою 16,000; але даний риб так просто нам не дався, клюнувши з дальняка він відразу пішов за вітром туди звідки й прийшов – у хвіст, і почав чіпляти ліски сусіднього першого сектора, сусідів з претензіями довго чекати не довелося, почалися пред'яви, що ми збираємо їх ліски, це не правильно і так не повинно бути. Рибу ми ту дістали та вона пішла нам в залік, але попри те, що ми зачепили їх ліски розвертатися ліворуч вони так і не хотіли.

Так до обіду ми здаємо три залікові риби, сусіди ліворуч побачили, що ми підряд взяли декілька риб і відразу активізувалися, почали сипати корм на свої обрані точки. Ми ж працювали по своїй відпрацьованій тактиці та час від часу ловили риб до 13 кілограмів.

Цього разу готуючись до змагань ми вирішили знову поїхати на кормовій програмі Carp Catchers. 

Ще за місяць-півтора часу я розписав собі план дій та годування на п’ять діб з можливими різноманітними варіантами (про запас, та зміни тактики) та скинув список з потрібною мені кількістю бойлів. В дану прикормочну програму  входили два види бойлів: тестові Carp Catchers, які мають колір близько до чорного. Дані бойли ми та ще декілька чоловік тестували впродовж сезону, на турнірах та звичайних рибалках, з кожним разом висловлюючи свої думки та спостереження щодо роботи бойла та його фізичних властивостей, після чого він щоразу дороблявся та вдосконалювався і вже в наступному сезоні думаю він вийде в масове використання. Другий бойл, який ми використовували в своїй прикормочній програмі, був бойл Carp Catchers RED - всім хто користувався вже, відомий ВПЦ бойл червоного кольору, який дуже добре показує себе на різноманітних водоймах впродовж вже декількох сезонів. На основі цих двох бойлів ми побудували свою прикормочну програму.

Ще по записах з минулого турніру ми чітко розуміли проходи чи підходи риби, тому кожного разу за годину до них підсипали трохи більше корму ніж зазвичай, що постійно приносило результат.

В постійній роботі в секторі та при наявності відгуку від риби в якості клювань час пролетів швидко і почав наближатися вечір, де потрібно було підготуватися до нічної ловлі. Адже нічна ловля, на мою думку, дає хороший ривок і результат, особливо коли вдається стабільно ловити і вдень і вночі. І в ніч просідають команди, які звикли поспати, відпочити чи команди, які нехтують нічним періодом.

З настанням ночі клювання не припинилися і ми періодично отримували клювання залікової риби. Включилися всі чотири вудилища, але аналізуючи динаміку клювання риби, найбільше давало риби перше вудилище, на яке ми й взяли найбільшого коропа в своєму заліку цієї доби 15,500 на той самий пилящий бойл Carp Catchers RED. За підрахунками тестовий бойл поки програвав RED-у, але по своїм властивостям він повинен був вмикатися десь на другу добу.

Так пройшла перша доба турніру Orient Monsters Carp Cup 2021, де за добу ми отримали 20 клювань, з яких реалізували 19, максимальний короп заважив 16,100; Загальна вага спійманої риби за дану добу – 136,225 і ІІІ-місце в турнірній таблиці.

Тим часом команда з першого сектора підібрала ключик і почала активно ловити, і що цікаво переважно крупну рибу, що дало їм змогу швидко закрити турнірну таблицю хорошими рибами, та спіймати першого на турнірі коропа вагою 20+, але як виявилося надалі, зовсім не останнього.

День другий. Паста карбонара. Перші вагомі риби для таблиці десяти крупних.

Настала друга доба турніру. Вітер хоч і не сильний, але надував у хвіст, тому ми розміщували вудилища відносно напрямку вітру, і не забували про хід риби з хвоста.

Клювання так і не припинялися, але потрібної, важкої риби так і не було, активніше включилася права сторона сектора, а з нею і тестовий бойл Carp Catchers.

В обідню пору в нас спостерігалося затишшя на дві, дві з половиною години, і я вирішив сходити в 3 сектор до команди Familly Carp до Віті Жеребятьєва (перед тим «нарізавши завдання» своїм хлопцям, що до мого повернення вони мають спіймати рибу 15+), який брав участь в турнірі разом зі своїми дітьми та двома напарниками. Було цікаво спостерігати як діти поводяться в секторі, як кобряться та метушаться (за ними можна було спостерігати годинами), поки основний кістяк команди розсівшись за столом обговорювали плани на ловлю. А тим часом Вітя шаманив біля плити, над Пастою Карбонара (той хто читає і знає Вітю, розуміють про що я, і знають який Віктор «кулінарний збоченець», в нього варто повчитися на скільки все смачно приготовлено і гарно подано), так треба вміти й любити цю справу. Кожен виїзд Віктора на рибалку супроводжується гастрономічним меню, я вже інколи задумувався, що нам треба ще один кухар, хоча Олег теж не гірше готує, але його напрямок українська та грузинські кухні, у Віті європейська кухня. Так от, поки ми сиділи та розмовляли на різі теми під пасту карбонара та віскі Monkey Shoulder, а діти кобрилися, час пролетів досить швидко і потрібно було вертатися у свій сектор до команди. Вітя і про хлопців не забув, окремо приготувавши для них по порції карбонари, я схопив ту пасту і пішов у свій сектор, як на половині шляху дзвінок від Вані, щоб я йшов швидше, бо вони спіймали залікового риба який заважив 17,650, а перед тим ще одного вагою 16+ і одного Олег примудрився спустити, проте на фоні спійманих цих двох риб він був «красавчік». Я прийшов щасливий, що вони дарма не сиділи та спіймали дві хороші риби, на що отримали свої заслужені компліменти у вигляді пасти від Віті.

Цього дня ми спіймали вдруге карпа кої вагою 6,500; цього разу іншого окрасу. І на цей раз ми першими з ним сфотографувалися та загадали свої бажання.

Після обіднього затишшя клювання відновилися і періодичність їх збільшилася. Сильні пориви вітру у хвіст пришвидшували хід риби після клювання вліво, в сторону сусідських лісок, а розвернути її було майже не можливо. Потрібно було або виважувати на арапа рибу, тим самим травмуючи її і її губи, що в результаті грозило сходом та взагалі суперечило розумінню бережного ставлення до риби, або притримуючи її дати йти куди вона хоче, але час від часу пробувати її розвернути, після чого майже кожного разу вона заходила або задівала сусідські ліски, що викликало шквал негативних емоцій в нашу сторону. На питання, що нам робити в цьому випадку (рвати рибі губи та виважувати її на арапа) вони мовчали, бо чудово розуміли, що якщо стане питання ребром, то розвернуть їх ліворуч, оскільки ми всі вудилища закидаємо прямо. Після декількох таких виважувань, вже просто не хотілося, щоб риба клювала, або хотілося, щоб вона відразу просто зійшла. Навіть Олег, в цілому врівноважена і спокійна людина, в один із моментів суперечки на емоціях зарядив таку багатоповерхівку з усім відомого лексикону, що аж клювання притихли.  В нервах, ми чекали кожної ночі, як порятунок. Адже коли затихав повністю вітер і наставала ніч, то після клювань вся риба йшла точно в ту сторону, в яку ти її підтягуєш, і протягом ночі нам вдавалося спокійно діставати риб без жодного зачепу.

Нічна ловля в нашому секторі була дуже активною на клювання, часу на сон не було взагалі, поки хтось виважував, інший допомагав з підсаком, а третій вже готував запасне вудилище з насадкою для того, щоб відразу його закинути в воду, після маніпуляцій на маті потрібно було записувати кожну рибу у свій «Щоденник Карполова» і паралельно готувати нові поводки з насадками, які я не встигав наробити про запас, як потрібно було робити нові поводки з насадками, і потім ще раз нові (безперервний коловорот по багато кількість разів). Протягом ночі, як роботи, кожен виконував свій спектр робіт за який був відповідальний від старту змагань.

Так, в постійній роботі та перебиранні риби, пройшла друга доба змагань, за яку нам вдалося отримати 27 клювань, з яких реалізували 24. Максимальний короп заважив 17,650. Загальна вага спійманої риби за дану добу – 264,325 кг і ІІІ-місце в турнірній таблиці.

Аналізуючи протоколи чітко прослідковувалося, що основна маса риби знаходиться у хвостовій частині водойми й поки боротьба за призові місця розгорталася серед чотирьох-п’яти команд, які розташовувалися в цій частині Мар'ївського водосховища, решті команд доводилося ловити поодиноких заблукавших особин, або незалікових тузів, котрі, скоріш за все, вішалися на різноманітні мікронасадки, які застосовували команди, щоб отримати хоча б будь-яке клювання аби не спитися чи не з'їхати з глузду без відсутності активності риби.

День третій. Ніч трофеїв. Олег гордо переступив поділку у 20+

Третя доба турніру, точніше ранок третьої доби, розпочався за звичним сценарієм. Ранкова кава, точніше ранковою її назвати було важко, бо впродовж всієї ночі в проміжках між клюваннями ми кавували, щоб якось тримати себе в зарядженому стані, що інколи від тієї кави вже колотило в середині.

Отже, настав ранок, а з ним новий день з яким наближався екватор турніру, і нам потрібно було щось робити, аби ловити більш крупну рибу, ніж ми ловили до цього. Клювань було достатньо, але хотілося підловлювати й більш крупнішу. Тому приймаємо рішення поступово відмовлятися від пилящого бойла в сторону вареного, хоча варений бойл почали підсипати ще з кінця першої доби, поступово збільшуючи його об’єм. Також вирішили трохи змінити розташування вудилищ відносно кормового п’ятна (хотілося, щоб всі вудилища включилися однаково добре і стабільно приносили рибу). Напрямок вітру теж змінився і почав надувати з 40-го сектора під кутом в нашу сторону.

Близько до обіду вирішив знову піти до Віті в гості, і цього разу ще більш вдало зайшов. Дзвонить мені Ваня і каже, що спіймали коропа в районі 19+ і ще одного 16+; настрій відразу покращився, а з ним і бажання ще більше працювати. Дані дві риби клюнули на варений тестовий бойл Carp Catchers. Пройшло трохи менше ніж година часу, як прийшли судді зважити цих двох риб і буквально тільки відійшли, як в 17.30 у нас знову клювання, на виважуванні вже я і дістаю коропа, який на вигляд був кілограмів до 15+ і круглий як тарілка, але коли ми кинули його в підсак то ваги показали 20,750. Це було просто смішно, як кажуть хлопці – «Знову Стасік усіх наї…», адже в нашій команді вже всі просто звикли, що я то піду дрімати, а потім виважую і ловлю рибу 20+; то відійду десь і потім коли повернувся знову ловлю рибу 20+; хоча паралельно з тим хлопці теж виважували, однак їм не траплялися двадцятки, це щось загадкове і цьому нема пояснення (і до даного турніру всі риби 20+ в Україні на турнірах вивів – я, хоча Олег так само виважує на турнірі як і я, але йому чомусь риби 20+ не траплялися, і було таке що підсікши я віддавав вудилище, щоб Олег виважував, а він відмовлявся, а в результаті то були риби 20+, було по всякому)

В даному проміжку часу риба почала дуже активно клювати та в нас почали траплятися як дуплети, так і триплети. Під час одного з них, при виважуванні в Олега відбувся схід – точніше переламався гачок на дві половини, в результаті риба зійшла. Цього дня зі збільшенням вареного бойла відчутно почала проявляти себе крупна риба, але до сусідів ліворуч вона заходила частіше і станом на третю добу в їх заліку вже було понад троє коропів вагою 20+, серед яких немало риби 19-17 кг. І вже реально вимальовувався одноосібний лідер, догнати якого було практично не реально. Але ми не збавляли обороти, працювали та старалися ще більше запустити сектор, при тому не забували про ближні та середні дистанції, які постійно годували, щоб не пускати рибу сусідам праворуч.

Цього дня ми вирішили спробувати зробити ближню точку по правій стороні свого сектора, оскільки протягом двох днів спостерігали там виходи риби. Дану точку ми годували вареним бойлом впродовж дня і хотіли спробувати, починаючи з вечора і до ранку, половити там (оскільки думали що можливо риба підходить до берега, а часто буває що і крупна теж там крутиться).

Наближався вечір і ми готувалися до нічної ловлі та ставили перед собою завдання протягом ночі спіймати що найменше одного чи два залікових коропи. Щоб постійно бути в бойовій формі ми старалися протягом дня по можливості здрімнути на годину чи дві. Інколи це вдавалося хлопцям, і ми старалися взяти весь об'єм роботи на двох, щоб дати третьому максимально відпочити, я ж не звик спати вдень, тому працював до тієї пори поки мене не виключало повністю, але при звуку сигналізатора я ніби заряджався і відновлювався, це якось заводило і не давало пропустити жодного клювання, або з вудилищем в руках, або з підсаком – завжди в процесі, а далі поводки – насадки, насадки – поводки, і так до ранку.

Дана ніч видалася самою ударною та рибною, за всю ніч ми отримали 20 клювань. Вудилища «їхали» одне за одним, вага риби просто не могла не радувати. О 23.05 ми ловимо коропа вагою 19,025; Трохи згодом отримуємо знову клювання з даної точки й при виважуванні зачіплюємо оснасткою пеньок, який знаходиться по лівому краю близько 10 метрів від берега в воді (ми про нього знали і раніше, проте біля берега, щоб не спустити рибу доводилося досить акуратно виважувати, чим риба і скористалася завівши за пень). Рвати снасть не хотілося, розуміючи з попередніх клювань, що до кінця не відомо, яка по величині риба може бути на тому кінці ліски, і лізти в воду, особливо я, теж не хотіли, бо вже було темно, вода холодна. Ваня теж не виявляв бажання купатися вночі, але риби було шкода, і тут, як завжди, нашу команду рятує Олег, який розумів, що з нас двох в воду ніхто не полізе, і лишається лізти тільки йому. Оснастку він відчепив, але риба вже зійшла, хоча замість риби ми дістали жмут інших чужих обірваних оснасток, тим самим прочистивши собі трохи сектор біля пенька.

Протягом ночі дуже активно клювали риби вагою 16-19 кг, і ми досить швидко перекриваємо декілька своїх менш вагомих риб. В активній роботі ми не зоглянулися, як почало підійматися помалу сонце з-за горизонту. І близько 6.35 ми отримуємо клювання на вудилище, яке принесло нам до того рибу 19+, на виважуванні був Олег, риба себе особливо ніяк не проявляла і вальяжно йшла до берега, а трохи згодом ми завели її в підсак, і я побачив що там реальний, Олега рекорд, лишилося тільки взнати його вагу, яка показала 21,400; Радості Олега не було меж, він був щасливий і сказав, що вже як мінімум він отримав те за чим сюди приїхав, це короп до якого він йшов протягом п’яти років, але через мене йому попадалися менші особини, він радів що нарешті йому підкорилася позначка у 20+. І потім, впродовж всіх наступних днів, коли йому дзвонили то по роботі, то рідні він гордо розказував, що спіймав коропа 21,400. Але на цьому дана доба не завершилася. Через годину в 7.45 ми отримуємо ще одне клювання вже на інше вудилище, на виважуванні – Я, і згодом дістаємо коропа вагою 22,050. А через п’ять хвилин і коропа 18+ вже на інше вудилище. Буквально за годину часу ми отримали три клювання риб понад 18 кг. Це було просто неймовірно, емоції зашкалювали через край, відро від налитого віскі за кожну таку рибу теж переповнювалося і вже переливалося через край. Це була по справжньому «ударна ніч» наша робота в секторі та наполеглива праця не пройшла марно і ми отримали винагороду у вигляді таких гарних трофеїв. На даному етапі працювали однаково, що тестовий бойл Carp Catchers, що Carp Catchers RED (але обидва варені бойли, пилік на насадці вже не використовували)

Але трохи згодом підуть по березі та пізніше в ранковому стрімі чутки чи інформація, що сусіди ліворуч вимотали вудилища і пустили нам рибу, тим самим даючи можливість нам добре підловитися. Хтось потім буде розказувати, що завдяки ним, ми досягли бажаного результату. Сусіди ліворуч будуть говорити, що зробили нам «ведмежу послугу», але особисто ми для себе зробили інші висновки.

Якщо і команда ліворуч і вимотала вудилища (але це не точно і не доведено), то це аж ніяк їх не красить, це означає, що фізично вони були не готові до такої темпової ловлі, і це тільки говорить про їх слабкість в порівнянні з іншими командами. Якщо ви зайшли в сектор і боретеся, то боріться до кінця, до фінішної ракети.

Якщо хотіли зробити якусь «ведмежу послугу», то як мінімум після такого люди не ходять по секторах і не розказують, що вимотали вудилища, щоб дати комусь половити.

Наша команда працювала від самого старту і до самого фінішу, нам ніхто риби в мішках не приносив і все що ми спіймали, ми отримали завдяки голові на плечах, здоровому глузду і наполегливій праці. Поки хтось там спав «як кажуть, вимотавши вудилища в ночі» ми ху…ли не жаліючи себе кожен день і кожну ніч.

А ранковий протокол згодом напевно їх трохи розтормошив, коли вони побачили, що ми за ніч спіймали дві риби 20+ і декілька риб 17-19, тим самим скоротивши відрив від першого місця.

В результаті нам вдалося отримати 42 клювання з яких реалізували 37 (3 - схода; 1 - зломаний гачок та 1- зачеп за пеньок). Максимальний короп заважив 22,050; Загальна вага спійманої риби за дану добу – 502,275; що дало змогу обійти команду Million Carp і вирватися з непоганим запасом на ІІ-місце в турнірній таблиці.

День четвертий. Завдання втримати ІІ позицію. Просрана ніч, без жодної залікової риби за вийнятком постійних 15+ які ніяк не впливали на наше просування в турнірній таблиці.

Враховуючи минулу ніч ми були в піднесеному настрої, і ще більше заряджені з думкою в голові «Чи не замахнутися нам на більше?», хоча розуміючи в якому секторі ми знаходимося і поряд з обох сторін ми зажаті, це було зробити вкрай важко, скоріш за все неможливо, але якби активність зі сторони крупної риби продовжувалася як і вночі, це було б цілком реально, принаймні фізики та сили в нас вистачило б, щоб це зробити.

З настанням ранку розмір риби яка продовжувала клювати безперестанку почав зменшуватися, і коропи вагою 16+ вже нам не попадалися, середня вага спійманої риби становила 11-14 кг. Але близько 9.25 ми ловимо ще одного коропа вагою 19+, що тільки зміцнювало наші позиції на другому місці. Хоча в подібних форматах і особливо на довгих дистанціях, все досить швидко може змінитися з ніг на голову, що відбулося трохи згодом.

Погода протягом даного дня була незмінною, сонце і вітер з 40-го сектора в напрямку нашого сектора. Ми собі працювали по відпрацьованій схемі, годували точки, перезакидали вудилища та виважували рибу. Вже станом на дану добу в нас чітко працювало три вудилища. Ближня точка, яку ми готували та годували впродовж двох днів, бажаного для нас результату не дала, тому крайнє вудилище ми використовували для дальніх дистанцій (дане вудилище закидалося максимально далеко на скільки дозволяли нам наші фізичні данні, для того, щоб перекривати прохід риби з хвоста в сторону сектора 2-а), і час від часу дане вудилище досить непогано почало приносити нам рибу.

Близько 16.15 ми отримали клювання на друге вудилище яке принесло нам коропа вагою 17,650; який додав нам декілька грамів до загальної ваги десяти крупних риб, оскільки найменшими рибами в нашій таблиці були коропи вагою 16+. Вже на цей час результат в даному секторі перевершував наш попередній виступ на турнірі REM-2021 в цьому ж секторі, але цього було недостатньо для утримання другої позиції та потрібно було ловити ще крупну рибу, щоб зміцнювати свої позиції.

Настав вечір, поки ми займалися рибалкою, Олег займався приготуванням Українського Червоного Борщу з традиційними грінками та салом з часником, якого як завжди вийшло цілий казан. Смачна вечеря в обговоренні плану та дій на дану ніч. А ніч цього разу виявилася на диво холодною. Ще попередні ночі ми нормально проводили з відкритим шатром, а цього разу довелося прикривати дверку шатра і вмикати два газових балони для його обігріву (бо один балон не справлявся). Ваня пішов в палатку перепочити, а ми з Олегом лишилися чергувати (трохи бовтали каву, трохи розмовляли), але на довго нас не хватило. Вже ближче до ранку, в паузі між клюваннями, Олег пересів на крісло Івана, бо змерз і біля нього стояли ближче балони, а я сів в крісло Олега і моментально виключився. І тут відбулося клювання. Сигналізатор розривається, а я встаю і починаю бігти праворуч в сторону виходу і намагаюся намацати замка, щоб відкрити двері шатра, але замка не можу намацати й мене охоплює паніка, наче кошмарний сон, сигналізатор розривається, а я не можу знайти виходу з палатки. Виявляється, я сів на Олега крісло, де вихід з палатки ліворуч. В мене на стільки привик організм і відклалася в голові інформація, що вихід з палатки праворуч, що попри втому я, не відкривши очі, вставав і виходив праворуч з палатки через відкриті двері, а тут я не на своєму місці заснув і з просоння мозок каже йди праворуч. Короче, поки не проснувся Олег і не побачив що я витворяю в тому шатрі та не направив мене в іншу сторону, я намагався відкрити замок в тому місці де навіть його немає взагалі. Ось такі «цирки» можуть траплятися через надмірну втому. Рибу ми спіймали й завели в підсак, але вкотре не залік. Дана ніч була самою не результативною, попри роботу на ізнос, нам так і не вдалося за ніч спіймати залікового коропа, але даний результат все ще давав нам можливість лишатися на II сходинці турніру.

Як підсумок четвертої доби, ми отримати 35 клювання, з яких реалізували 30 (3 - сходи; 1 – зріз; 1- не засікання). Максимальний короп заважив 19,000; Загальна вага спійманої риби за дану добу – 371,350; та ІІ-місце в турнірній таблиці.

День п'ятий. Фінішна доба - кульмінація та сама цікава розв’язка, якої мало хто очікував.

Попри провальну ніч попереду лишалася остання фінішна доба, і перед нами стояло завдання зберегти свою перевагу (друге місце), оскільки питання першого вже було вирішено і наздогнати їх було не реально.

Отже, як і зазвичай в останню добу, я сказав хлопцям, що вся риба яка клюне упродовж цих 24 годин повинна лежати на маті, і немає значення чи то короп вагою 3 кг, чи трофей, ми повинні викреслити всі можливі промахи, щоб бути спокійними на фініші, що зробили все від нас залежне і можливе і не допустили помилок. Тому максимальна сконцентрованість на кожному клюванню і при кожному виважуванні аж до самого заведення риби в підсак.

Не обійшлося і без корегувань розташування вудилищ і цього дня, але повторюсь, протягом всіх п’яти діб кормові точки ми не змінювали, за винятком однієї ближньої точки праворуч. І вже аналізуючи вдома таблицю активності клювань риби, я помітив що саме цього дня всі чотири вудилища майже вирівнялися і стабільно однаково приносили рибу, що говорило про правильність їх розміщення у своєму свімі.

Як і попередні дні ми працювали у своєму ритмі та нічого не передбачало ніякої загрози, сусіди ліворуч вже святкували перемогу, а сусіди праворуч з сектор 2-а навпаки були заряджені на мін 3 місце, і ставили за завдання нас обійти. Ми ж не збавляли оборотів і хотіли спіймати як мінімум ще дві залікові риби, щоб закріпитися по 10 крупним рибам, а завданням максимум було спіймати біг фіша який би нас остаточно закріпив на другому місці, оскільки наш короп вагою 22,050 не давав нам остаточних гарантій, і будь-яка рибка важча за нашу, спіймана в інших секторах, які не ловили взагалі риби 20+, опускала нас нижче по балах. Так і сталося, близько вечора спочатку команда Поплавки з 39 сектора спіймала коропа вагою 24,700; який їх вивів на третю сходинку турнірної таблиці, посунувши з неї Million Carp, а потім короп спійманий командою Carp House Team – 23,250; ще більше посунув Million Carp вже по таблиці біг фішів. І з такою тенденцією ми розуміли, що якщо якась інша команда спіймає більшу від нашого «біга» рибу ми опускаємося на третє місце в турнірі, а команда «Поплавки» (добре нам відомий наш суперник Мітюшкин ☺ ) піднімається на другу сходинку. І що цікаво, що на всій дистанції турніру вони особливо не відмічалися якимись сильно крупними рибами та потихеньку підкрадалися до п'єдесталу, і тут вистрілили в останню ніч, да й так, що могли перевернути все з ніг на голову, хоча я думаю, що після їх риби вагою 24,700; перевернулося все у 2-а секторі.

Така напружена ситуація тільки закручувала інтригу і саме в ніч, коли шанси спіймати трофейного коропа у решти команд тільки збільшувалися. Адже більшість, попри відсутність кльову, перелаштувалися саме на клювання того єдиного, але справжнього трофея. Сон та накопичену втому зняло як рукою, кава в цьому випадку була зайвою, її просто можна було вже не пити взагалі, рівень переживань зашкалював. Як Ваня каже: - «Оч..о зжалося і не розжималося до самого фінішу». З кожним виходом суддів в нічне зважування Ваня бігав і питав, яку рибу йдуть важити, ми просто були на «валідолі».

Риба хоча і клювала, але не та що треба, нам потрібно було перекрити три риби 17+ більш важчими, або спіймати одного коропа важчого ніж в команди Carp House Team – 23,250.

Замість того, щоб хлопцям трохи відпочити перед довгою дорогою до дому і потім не менш довгою через три дні, ми всі сиділи на взводі та ловили ту рибу, яку нам давав «Водяний».

Настав ранок, а згодом прозвучала і фінальна ракета, яка сповістила про закінчення турніру Orient Monsters Carp Cup 2021, який вже став цього разу п’ятим по рахунку, але для нашої команди четвертим, і саме чотири роки тому на даному турнірі розпочалася історія команди Carpfishing Team «Рівняни» м. Рівне.

Отже, час зборів речей та снастей, які потрібно було максимально укомплектувати й все ретельно відчистити та просушити, і на нагородження. Ще завідома ми поцікавилися в суддів чи ніхто нас не обійшов, щоб знати з яким настроєм їхати на жеребкування. І вже на нагородженні ми взнаємо остаточно, що втримали друге місце і нікому не вдалося спіймати риби 20+.

 

Підсумки.

І-місце команда «Ace Carp»; ІІ-місце наша команда Carpfishing Team «Рівняни» м. Рівне, та ІІІ-місце команда «Поплавки».

Завдяки продукції Carp Catchers, розумовій роботі в секторі та наполегливій праці за весь турнір нам вдалося отримати 168 клювань, з яких ми реалізували 152. Спіймати три коропи вагою 20+, максимальний з яких заважив 22,050;

Загальна вага спійманої риби за п'ять діб – 1855,550; та ІІ-місце в турнірній таблиці. Та ще один кубок в заліку нашої команди, який знайде собі місце на наших «трофейних полицях».

Результатом наша команда залишилася задоволена, приємно отримати кубок під завісу цього сезону. Олег нарешті спіймав коропа вагою 20+, і отримав кепку, яку я йому обіцяв ще на старті змагань (дані кепки вручали тільки переможцям турніру). Ми з Іваном отримали свою порцію адреналіну та емоцій, яких окрім турнірів не відчуєш ніде, та все ж таки почули славнозвісне Queen - We Are The Champions, про яке мріяли цього разу, їдучи на турнір в автомобілі.

Хай там як, рахую результат переможців цьогорічного турніру «Orient Monsters Carp Cup 2021 (кобра)» – феноменальним. П’ять «шапок суток», середня вага десяти крупних риб – 21,335; шість риб вагою понад 20 кг. і решта 19+; це неймовірний результат, який буде важко побити, але для того і ставляться рекорди, щоб їх хтось інший перебивав.

Єдину і найбільшу помилку, яку наша команда допустила на даному турнірі вважаю те, що зсилаючись на дружбу з учасниками першого сектору ми думали, що даний турнір пройде без конфліктів. А потрібно було відразу апелювати й вимагати, щоб перший сектор розвернули вліво, щоб уникнути конфліктів між командами, а ми промовчали. Попри те, що зазвичай на Мар’ївському не обмежують напрямками забросів, при розташуванні двох секторів так близько поряд, потрібно було натягнути розмежувальні стрічки з орієнтирами сектора, щоб чітко було видно хто куди закидає, цього не було зроблено, в результаті виникали конфлікти та непорозуміння з сусідами.

Але це життя і на помилках ми вчимося. І надалі, зробивши певні свої висновки, рухаємося вперед, до нових перемог та нових звершень.

Проте навіть в таких умовах нам вдалося зайти в призи та довести, що в попередніх двох турнірах ми перемогли не випадково.

P/S Залишайтеся в першу чергу людьми, з повагою Carpfishing Team «Рівняни» м. Рівне


Коментарі