Турнір «2+2» Мар'ївське Водосховище. Битва тактик, або тест на сумісність.

Турнір «2+2» Мар'ївське Водосховище. Битва тактик, або тест на сумісність.

Ще тиждень тому наша команда брала участь в турнірі: Rocket Elite Monster «REM-2021» на Мар'ївському водосховищі, де нам не вистачило зовсім трошки щоб зайти на п'єдестал, як вже ми мчимо знову на дану водойму, але на інший турнір «2+2» і трохи в іншому складі. «2+2» - щорічний, п’ятий ювілейний турнір на Мар'ївському водосховищі, формат два учасники в команді, два вудилища в воді, водойма розбита на три зони в залежності від насиченістю рибою в даних секторах, в кожній зоні по п'ять команд, переможці даних зон заходять на п'єдестал в залежності від загальної ваги спійманих найбільших семи риб. В даному турнірі наша команда Carpfishing Team «Рівняни» приймає участь не перший раз, і минулого року нам з Іваном вдалося посісти II місце та взяти номінацію Big Fish. Цього року ми вирішили поїхати іншим складом – Я та Олег, багато хто задавався питанням, чому саме Олег?, коли в більшості турнірах де два учасники ми приймаємо участь з Іваном? – все дуже просто, щоб вдосконалюватися потрібно розвивати сильні якості в кожному учаснику, да й слабкі теж варто підтягнути. У форматах де три учасники в нашій команді чітко роз приділені всі обов'язки між нами, як один мій товариш сказав (Іван - ловить, Олег – готує їсти, а Стасік – нарізає салат). Тому дуже важливо було навчитися чи підтягнути ті якості чи позиції, які виконували інші учасники нашої команди (пора мені вже перейти від салату до готування їжі – шефського черпака). Отже, ще на початку сезону вирішили що на даний турнір поїде – я й Олег разом. Перед Олегом була поставлена задача стабільно закидати вудилище на потрібну мені дистанцію (в дома він декілька разів ходив потренуватися, але через брак вільного часу в основному проігнорив моє прохання). Були невеликі побоювання чи зможе фізично витримати Олег, тримати потрібний темп і потрібні мені дистанції стабільно, да й чи витримає він мене психологічно (часом в Івана вривається терпіння, але я коли бачу що я його вже доводжу до межі, трохи збавляю обороти) – ну не можу я просто сидіти й чекати, треба рух, динаміка, «тюленічя рибалка» не для мене.

Отже, наближався день виїзду, все було готово та складено, та підготовлено, шорти та футболка напрасовані. Заїхав по мене Олег, і ще по дорозі ми мали завантажити корма, але помічаю що забув телефон і потрібно було вертатися назад – прикмета не добра, але без телефону як без рук (хоча як потім виявилося без нього можна було та обійтися).Але думаю не буду звертати увагу на той забобон і все минеться. Забрали телефон, завантажили корма і вирушили в сторону Києва. В дорозі під футбольчик обговорювали різні теми, заїхали на об'їзній Житомира на каву з бутербродами, які традиційно нам в дорогу готує Олега мама (за що їй красно дякую), далі через Київ на наш традиційний "чек поінт" - «У Сестер»: галушки з безалкогольним пивом, і я вже думав що тут і залишимося на нічліг, але Олег каже: - «Давай ще трохи проїдемо в сторону Полтави, а там десь станемо подрімати.» Проїхали ми Полтаву, заїхали дозаправитися, Олег взяв по каві – спати не хотілося, так ми доїхали до Лозової далі до Близнюків, там ще взяли по каві й вирушили далі, а згодом і опинилися на Мар'ївському водосховищі. Одним махом з трьома зупинками на перекус та каву ми проїхали 950 км, хоч і втома відчувалася, але опинившись на водоймі спати не хотілося.

Згодом почали з'їжджатися учасники серед яких багато знайомих та друзів. І тут градус відповідальності та уваги до нашої команди почав зашкалювати. Багато хто почав говорити що все ми витягнемо крутий сектор 100% і виграємо теж, що ми щось знаємо і в любому випадку виграємо – особисто для мене така виняткова увага до нас не дуже подобається. Хочеться, щоб не виділяли та бути такою собі «тихенькою середньостатистичною командою».

Настав час жеребкування, якогось відчуття куди саме хочеться не було, мене скоріше цікавили сусіди та суперники які потраплять з нами в одну зону. Ближче кінця жеребкування коли лишалося близько чотирьох кульок в барабані називають нашу команду, і я витягую – 3 сектор, зона А; сама рибна зона (сектор неподалік того в якому ми були минулого разу, але в даному секторі ще ніколи не рибалили). Але команди учасники нашої зони – як на зло: сусіди лівіше сектор 2А команда «Славутич» - Андрій неодноразово приймав участь на даній водоймі в змаганнях різноманітних форматів та Ростік – людина машина, дальнобій, і великий прихильник Red Bull. Ростік як і я - любитель покормити, і висипати в воду все під зав'язку, навіть поп апи в спомб J - як і я.  Команда яка випередила нас на «2+2 Червоний Прапор» по при те, що весь турнір ми лідирували. Саме таких сусідів я хотів найменше і ще й вони стоять лівіше та одні з перших на роздачі риби, тому розуміли що вони нам не дадуть спуску і розслабитися. Сектор 2 – команда «Carp House Team» - кияни, які облюбували даний формат, і вже щось знають про дану водойму та поведінку риби, призери торішнього турніру «Orient Monsters Carp Cup». Сектор хороший, але аналізуючи свій виступ в даному секторі, ми розуміли що перебити поріг 16+ там двома вудилищами буде важко, було цікаво на скільки вистачить хлопців при такій навалі риби. Сектор 38 (протилежний берег, майже навпроти нас) – команда «В44» - дворазовий переможець турнірів на Крутій Балці в цьому році і в даному форматі (кобра), команда зі своїм підходом до ловлі та тактикою, яка вміє ловити крупну рибу. І сектор  40 один з ТОП секторів в якому розмістилася «темна конячка» команда – «Tandem» м. Чернівці. В даному форматі якщо я не помиляюся команда приймає в перше участь, але як кажуть новачкам щастить, тому підтвердження – 40 сектор, лишилося лише скористатися даним бонусом. Отже, картина вималювалася наступним чином, зона А – зона смерті (нікого не хочу образити з решти учасників турніру, розглядаю лише свою зону-А та події які в ній розгорталися, хоча і решта команд сильні та не менш цікаві), де буде страшна заруба за передові позиції, битва розуму, тактик, витривалості - (тут Ростік в кращому положенні, в нього пів буса Red Bull), має бути цікаво.

Отже, роз'їхалися по секторах, по приїзду побачили в нашому секторі дерев'яний будиночок з підведеним світлом та кондиціонером і висячими ловушками для мух. О супер подумали ми з Олегом, хоч з побутом нам пощастило і почали той будиночок обживати своїм хламком, все було майже занесено та налаштовано «тотальний фен шуй», але не тут то було, проїжджаючий повз нас адміністратор запитав чи ми оплачували даний будинок. Як виявилося незалежно чи то звичайна рибалка, чи турнір, даний будиночок – це платна опція і за нього потрібно було платити, сума не мала за п’ять днів перебування, тому ми маючи свої намети та шатри набравшись сил почали виносити то все і облаштовувати Nash Gabo.

Далі потрібно було промаркувати сектор, щоб розуміти картину яка відбувається в воді в нашому свімі, тим часом вітер трохи стих і ми взялися за маркування. Вирішили приділити максимум уваги правій стороні, адже першочергово планували розмістити свої вудилища там (через відсутність пресингу з боку сусідів, права сторона була вільною, і розвернувшись від сусідів ми хотіли розвантажити ту «грядку команд та їх лісок» в надії що риба від бомбардування та обстрілу секторів з боку сусідів буде відходити (витискатися) в край. Дно було не зовсім таке як хотілося, знайшли дві полоси твердих участків дна і визначилися з точками ловлі. Встигли ще трохи промаркерити ліву частину, але не до кінця. Аналізуючи куди закидували маркер та робочі вудилища наші сусіди та конкуренти план був такий. «Carp House Team» – буде ловити прямо, але не зможе дати раду тій навалі риби яка буде йти з хвоста і буде пропускати рибу сектору 2А. Але вони розвернулися в ліво по незрозумілим мені причинам і зробили ще ближню точку (яку робити в даному секторі при наявності двох вудилищ всього я не бачу логіки). «Славутич» напевно побачили розташування вудилищ своїх сусідів, розмістилися по лівому краю на комфортних їм дистанціям, з ліва їм звільнили простору, + сектор 2А висунутий береговою лінією на метрів 20-30 в перед (при однакових дистанціях ловлі з другим сектором, 2А має вже перевагу в дистанції). Далі «Tandem» м. Чернівці., які були спочатку в пошуку і пробували ближдняки й середні дистанції по своєму лівому краю. Команда «В44» - особливо не маркувалися хоча і були вперше на водоймі, але маючи підтримку іменитих команд (які скоріш за все підказали орієнтири та дистанції) перепровірили маркером точки та відразу закліпсувалися, ми ж проаналізувавши дану картину обрали поки праву частину, щоб не жатися ні під «Славутич» і не ділити рибу з «В44», але розуміли що протягом дня поки риба буде виходити з хвоста ми будемо підбирати «ошмьотки», і лише при ймовірному поверненні риби у хвіст ми будемо ловити краще, але це лише за теорією.

День старту. Завдання закрити свою таблицю по семи крупним рибам. День пошук та визначення точок ловлі

Підйом о 5.00 та підготовка до старту (монтажі, поводки та кліпсування вудилищ). Згодом прозвучав сигнал старту і почалася безперервна робота в секторі. Ми активно, але обережно почали годувати точки. Перше клювання не заставило себе довго чекати 9.00 і перша рибка у нас в підсаці, але не залікова, оскільки в залік йдуть коропи та амури від 7 кг. Працюємо далі, але риба не відгукується, по при те, що наші конкуренти граються з поп апами, сніговиками та іншим «дрочом» як я це називаю, ми стоїмо чітко на насадках для ловлі трофейної риби.

З настанням ранку почало підійматися сонце і поступово з ним температура повітря. Вітер відсутній і на водному плесі спостерігається повний штиль, а з ним повна пасивність риби, і де-не-де прокльовують амури та коропи. В даний проміжок часу команді «Славутич» вдається запаркувати рибу 19+ (яка, як на мене, є реальним та суттєвим резидентом таблиці семи найбільших риб). Ми ж працюємо далі, розуміючи що це тільки початок, а паралельно з нами  не покладаючи рук фігачив місцевий дід, який тягав одна за одною двоколісною тачкою лопухи тютюну. Ми спочатку не могли зрозуміти для чого йому стільки тютюну, і як можна його скурити за рік часу, а він все возив і возив. Потім я вирішив все ж таки поцікавитися: - Для чого стільки? Дід сказав що сам не палить взагалі, а вперше в цьому році вирішив зайнятися вирощуванням тютюну на продаж, після збирання лопухи сушилися в таких величезних віниках, а потім ще мали діпуватися в коньяку і досушуватися. Отже, цього дня дід фігачив тачкою, а ми коброю і вудилищами. Ближче до вечора нам вдалося запустити одну точку й отримувати з неї +/- стабільні клювання, але то було не зовсім те чого мені хотілося, не той фіт бек. Мною почали оволодівати нерви та психи, що не виходить, немає потрібного руху і віддачі, відсутність розуміння чому точка не дає результат, добре коли риба виходить з хвоста ми її зустрічаємо останні й підбираємо що лишилося, але ж вона і повертається до дому, е ми по ідеї стоїмо в виграшній позиції – перші на даному проході до дому (але вихлопу з того не було, ми не ловили більше, і не ловили потрібної нам риби). В такий момент починаєш придератися до будь-яких дрібниць і оточуючих, а в нашому секторі моєю жертвою був – Олег. Олег в нас по натурі спокійна людина, але як і в кожної бувають збої, і в дану добу я його все ж таки довів до тої межі, коли він був готовий вибухнути. Але здоровий глузд, розум та сили йому дозволили не вестися на мої провокації – це реально важливий аспект в людині, і він зі своєї сторони зберігав спокій, поки я закипав і ламав голову як запустити ті довбані точки. Як би в команді був би м'який по характеру учасник я б його «сожрав» би відразу.

Наставав вечір, в нас все ще не закрита таблиця, і немає потрібних в нашому заліку риб, лише «офіцери» які по суті не впливатимуть на фінішні топ сім. На ніч завдання незмінне закрити сім риб і постаратися спіймати один чи декілька бонусів. Протягом всієї ночі ми працювали, але результату не було і чим ближче до ранку, тим більше я розумів що не зовсім правильну ми обрали точку. Ще в вечері назрів план змінити місце лову, але прийняли рішення дочекатися ранку, щоб вже остаточно бути впевненими у своїх діях, адже на зміну даної точки прямо впливали дії наших суперників навпроти.

Настав ранок та наближалося завершення першої доби змагань, хоч і нам вдалося закрити свої топ сім риб, але вага їх бажала кращого, четверта позиція в зоні з загальною вагою семи – 70,275

День другий. Зміна тактики та точок ловлі.

Ранок другого дня розпочався з маркера, це вперше коли ми дістаємо маркер другий раз під час змагань. Стояло завдання промаркерити детально ліву частину сектора і в ході маркування на нашу думку вона була більш цікавішою (стабільною). Тому перекидаємо свої сили на ліву сторону (обережне і дозоване годування правої частини, нам дало змогу не засрати сектор і перейти в іншу сторону, тим самим лишити після себе «чисту» праву частину свіма). В ході маркування вирішили все ж таки влізти в ту «воронку» між 40 та 38 сектор, висунувши праву палку максимально далеко і тим самим старатися перекривати хід риби 38 сектору, або хоча б підбирати чи зустрічати її першими, а ліве вудилище розмістили трохи нижче. І це відразу почало приносити свої результати. Вудилище не простояло і години як у нас клювання і ми з Олегом заводимо коропа вагою 19,400 в підсак (хороша риба залікова риба). Потім запрацювало інше вудилище, точніше я помітив що свінгер натягнувся до самого верху, а звуку не було (можливо був виключений, не пам'ятаю) підсікаю і заводжу в підсак амура на 10,000; Результат є, обидві точки починають приносити плоди, ми ж працюємо в надії розкачати та запустити їх ще більше.

В 16.00 дуплет, одне клювання не реалізовуємо, біля підсака риба зійшла, але було досить добре видно що вона не велика, іншу рибу беремо – короп вагою 13,000; Протягом дня ми активно ловимо рибу і рухаємо свою таблицю топ семи. Паралельно з тим активно готуємо «запасний аеродром» який поки що не обловлюємо. Вже на другу добу можна було чітко помітити проходи риби, до яких ми готувалися заздалегідь, підгодовуючи точки та розставляючи вудилища потрібним чином.

Ближче до ночі вирішили зробити акцент на «запасний аеродром» і це відразу дало результат – короп вагою 16+; далі з даної точки отримуємо постійні клювання, але бонусів не було. Ніч пройшла дуже активно і почала відчуватися втома. Ми ходили виснажені морально, фізично та психологічно – складалося враження що триває четверта доба турніру і ми в другому секторі. Зміна точок ловлі та тактики забрала багато фізичних та психологічних сил.

Що стосується наших суперників в зоні, то команда «Славутич» запустили сектор і нон стоп дубасили та перебирали рибу тим самим нарощуючи темп, команда «В44» ловила у своє задоволення на мінімалках з мінімальними затратами сил та ресурсу, та постійними щовечірніми пивними поседілками – але все ж таки вони мене трохи насторожували, «Carp House Team» - боролася з навалою риби 11-12 кг, і по словах сусідів вже ходили «малослівними зомбаками», мені було цікаво на скільки їх вистачить і чи не зломають їх ті 11-12, а команда «Tandem» м. Чернівці далі чи то розбиралася з сектором (чому так сильно і багато команд в нього хотіли потрапити й що в ньому такого особливого), чи можливо працювали по якійсь своїй тактиці, мені не відомо - короче загрози поки ніякої не представляла.

Так завершилася друга доба перебування на турнірі «2+2». Де по протоколах ми підвищилися до III сходинки в зоні з загальною вагою семи риб – 103,475. Та «шапка доби» з коропом 19,400

День третій. Завдання укрупняться та зменшити відрив від лідерів команди «Славутич»

Враховуючи вдало проведену другу добу вирішуємо нічого не міняти і лише нарощувати темп враховуючи підходи та проходи риби. Перше ранкове клювання не заставило себе довго чекати – короп вагою 15+. Лишається перекрити чотири риби (серед яких одна 14+ та три риби 13+). З початку даної доби приймаємо рішення підкидати більше вареного бойла та працювати на утримання та збільшенні ваги спійманої риби. Буквально через годину отримуємо клювання з тієї ж точки – короп вагою 16,700; пере закидаємо і через годину знову клювання і цього разу довгоочікуваний трофей – 20,400 – при виважуванні по поведінці риби на тому кінці ліски було відразу зрозуміло що то хороша риба, вальяжна поведінка і при тому враження що тягнеш мішка по дну, тому концентрація максимальна, щоб завести рибу в підсак. Хоча приблизно вже на третю добу  через кріпатуру в руках кожна риба здається трофейною і 20+. Отже, того бонуса ми дістали й були дуже щасливі, і розуміли що випереджаємо команду «Славутич» на декілька грамів, і при тому що в нас купа риби до 15 кг; яку потрібно перебивати і яка нам добавляє в загальній вазі, при тому що сусіди боролися вже з порогом 15+, для подальшого просування в турнірній таблиці та в зоні, їм потрібно було ловити рибу 16+. Продовжуємо працювати над покращенням результату та нарощуванням темпу, лише екватор турніру і все ще попереду. З переходом на важкий корм динаміка почала трохи падати, але вага риби яка клювала почала збільшуватися, протягом дня трохи підловилися і перекрили ще дві риби більш важкими 14,800 та 15,250.

Довго нам радіти не довелося і команда «Славутич» повернула собі лідируючу позицію спіймавши коропа вагою 19+.

Наставав вечір – Олег приготував Червоний Борщ з грінками натертими часником та салом, і як зазвичай не вгадав з пропорціями, борщу вийшло одинадцяти літровий казан, тому вирішили пригостити суддів і своїх товаришів команду «Ace Carp». Ще навіть лишилося нам на сніданок. З настанням темноти почала вдаватися втома в знаки, Олегу інколи вдавалося протягом дня здрімнути на пів годинки, мені ж не спалося, головний біль, жар на вечір і мене почало клонити на сон, поки Олег пригощав суддів борщем, я приліг відпочити і тільки закрив очі відразу вирубився (коли лягаєш на розкладушку, випроставшись після декількох діб без сну, таке відчуття легкості ніби ти на хмаринці, а зазвичай в буденності, щоб заснути потрібно постійно крутитися в пошуках зручної пози) Протягом ночі активність риби була не високою і нам вдалося спіймати серед решти коропів лише двох коропів вагою 15+; які пішли в нашу таблицю топ семи риб.

Так завершилася третя доба турніру «2+2» де ми, а даний момент посідали II сходинку з вагою 120,525 програючи лідеру – 125 грамів. Шапка третьої доби знову наша – короп 20,400

День четвертий. Похід Олега в «зелену будку» - просрана доба в прямому і переносному значенні.

Ранок четвертої доби розпочався як і попередні зі сходом сонця, ранкової кави з вафельками та снікерсами та все ще наздоганянням лідера нашої зони. Та ідеї Олега відвідати «зелену будку», за його словами після даного візиту має піти крупна риба в наш сектор, принаймні він так думав, точніше сподівався, але стало все зовсім навпаки. Його похід тільки погіршив наше становище.

Розрив хоч і був мінімальним, але все ще не було бажаної стабільності, на фоні команди «Славутич» яка вже систематично просто перебирала рибу в пошуках потрібної, а в нас все ще був рваний темп ловлі.

Через втому та сильний вітер який здійнявся почали час від часу не докидати до потрібної нам дистанції, в наслідок чого почали пропускати рибу, де «В44» скористалися і підловилися непоганими заліковими рибами. Але одного з разів вдалося запульнути вудилище максимально далеко щоб перекрити хід риби, що трохи нам вдалося, але ми надіялися на підході з дальняка і щось хороше спіймати. Через те що почалися великі пориви вітру дане вудилище ми не виймали по максимуму і простоявши в воді чотири години воно так і не дало результату.

Далі протягом дня спека +34 і повний штиль, а з ним відсутність кльову взагалі, таке враження ніби взагалі не закинуті вудилища, або на даній водоймі риби немає. Після тої "жаріщи" почало накручувати небо та хмари й ближче до вечора здійнявся шалений вітер з дамби, ми були сповнені надій що зараз пожене риби з тієї частини водойми в нашу сторону, а тут ми вже підготовлені розкинувши вудилища на зустріч вітру і насипавши корму, ще й Олег почав кидати як треба, а то й краще. Складалася думка що він в день грає за команду «Славутич» і інших суперників, а на ніч і вечір за свою команду – в нас що «кріт» в команді, ми жартували, але то все були жарти

Протягом ночі періодичні клювання, але все непотрібної для нас риби 11-12 кг. За цю добу ми напевно єдині які не спіймали жодної залікової для нас риби, хоча по всій водоймі було спіймано три риби 20+

По закінченню четвертої доби ми все ще лишалися на II позиції з загальною вагою семи риб 120,525

День п'ятий. Завдання розгадати того «Кубика Рубіка» - сектор №3.

Як і кожен ранок попередніх днів розпочався з кави на поновленню відерка водяному, хоча з минулої доби через відсутність фіт беку та відсутність клювань, ми потроху почали його (Водяного) ігнорувати й приділяти більше уваги собі, але кожен ранок давали йому шанс реабілітуватися наливаючи маленьких 25 в його відро.

З настанням нового дня погода почала кардинально мінятися, стало пасмурно, розпочався сильний вітер який почав надувати з дамби, приймаємо рішення нормально засипати точку кормом та розставити вудилища на зустріч вітру в надії що трофеї двинуться за напрямком вітру. По при те, що погода змінилася з палючого сонця на «класичну карпову» - вітер, пасмурно, температура 25-28; в нашому секторі все без змін і без риби. Складалося відчуття дежавю – ніби тільки перший день змагань і зараз час маркеритися, нема ніякого розуміння що робити і де ловити, все те що працювало протягом цих днів і приносило непоганий результат – стало намертво. Риба просто не реагувала, або її взагалі не було в нашому секторі.

Даного дня перше клювання риби ми тільки отримали о 13.00 – короп вагою 6.000; (і де він взявся на нашу голову), через годину ще один пасажир, але цього разу на 11,500 (який теж нам в залік не йшов) і далі до дванадцятої ночі повна тиша та ігнор.

Цікавим фактом було те, що по незрозумілим для нас обставинам, кардинально розвернулася команда «Tandem» м. Чернівці., і почала кидати свої вудилища під нас. Маючи такий перспективний сектор з таким бонусом у вигляді правого вільного краю і ним так нехтувати, для мене було, м'яко кажучи, незрозуміло. «В44» теж на час останніх півтори доби змінили напрямки закиду вудилищ ближче до нас, в результаті чого з ліва «Славутич» засипаються кормом, щоб не пустити рибу до нас, а з протилежного березу дві команди пресують наш свім своїми вудилищами і кормом, і ми зажаті практично зі всіх сторін, окрім правого краю від якого ми відійшли після першої доби. Чи можна було щось змінити, так можна було пересунути палки праворуч, але лишалося менше доби і потрібно було розкачувати точки наново (все робити з початку), як би було чотири вудилища, то можливо ми і не залишили б дану точку повністю в надії по можливості перейти на її, але з двома вудилищами сильно не розгуляєшся, і часом доводиться знімати палку яка приносить тобі рибу на користь пошуку нової «запасної точки». Цього разу ми вирішили не кидати свою розкормлену точку і залишитися на ній. Як би можливо дані дії суперників були б на добу раніше, а не під кінець, то ми перелаштувалися б не задумуючися, а так було дуже мало часу. Тому ми так і залишилися на своїх точках.

Настала ніч, зробили потужний закорм в надії підходу крупної риби та під пожарений Олегом шашличок почали чекати на клювання. Далі посеред ночі став накрапати дощ який супроводжувався вітром, час від часу почали з'являтися клювання, але не потрібної для нас риби. Так ми відбули – так саме відбули завершальну ніч, бо ловлею то важко було назвати.

Настав ранок до фінішу лишалося лічені години, ми помалу почали збирати свої речі та можна сказати що вже результат був відомим, але протягом вечора і ночі підловилася команда «В44» і по словах суддів обійшла команду «Славутич», а тим часом в нас клювання і нам вдається завести в підсак коропа вагою 18,500, який суттєво добавив у вазі наших топ 7 риб. І під нашим підрахункам нам не вистачало риби 16+, щоб вийти в лідери, ми почали постійно перезакидатися в надії зачепити потрібну нам рибу (але ми до кінця не знали, що про одну рибу команди «В44» організатор не повідомив, в їх активі була ще одна риба 18+) і щоб їх обходити нам все ще була потрібна риба 19-20+ яку в результаті нам так і не вдалося спіймати.

Так і завершила даний турнір де наша команда Carpfishing Team «Рівняни» в складі мене та Олега посіла III місце в зоні з загальною вагою спійманих семи риб – 123,375, а команда «Славутич» як і ми в постійній боротьбі між собою за призову сходинку, проморгали  команду «В44» яка вискочила на п'єдестал.

Даний турнір залишив більше питань ніж відповідей. Велике різноманіття тактик та способів ловлі, дій команд які інколи не піддаються логіки. Ми теж не досконалі і допускаємо помилки, але працюємо над ними та намагаємося усунути їх в ході турніру. І поразка нашої команди це результат допущених нами помилок які не дали нам змоги вирішити їх (вирішити питання провалу третіх та четвертої доби), що в результаті і вплинули на місце нашої команди в турнірній таблиці.

Даний турнір був для нас з Олегом справжнім тестом на сумісність, хоча ми рибалимо і на змаганнях вже три роки, але ось так щоб у двох, то в перше. Мені було важливо щоб він не сприйняв мої бзіки, часом різкі слова не правильно. Коли віддаєшся повністю турніру і максимально налаштований на позитивний результат то вимагаєш від своїх напарників теж максимум і інколи  потрібно дати «пенделя», щоб розтормошити чи завести напарника. Зазвичай на решті турнірах він нівелює наш накал в команді, а в даному випадку Івана не було і все діставалося йому. Тому дякую що витримав це випробування, і не послав мене та не кинув посеред турніру на Мар'ївському. Думаю даний турнір нас притер та зблизив ще більше, я побачив на що здатний Олег і що я можу від нього вимагати, а також побачив що він може більшого, тільки треба знайти для цього час і попрацювати над собою. Але як і завжди своєю командою та напарниками я задоволений, є над чим працювати і до чого рости.

Хочеться подякувати Віктора Жеребятьєва - команда “Carp Family team”- який протягом всього турніру підтримував нашу команду та підказував в індивідуальній переписці. Дякую тобі велике, з нетерпінням чекаю турніру: «Orient Monsters Carp Cup», щоб зустрітися, потиснути руку і сказати в очі – Дякую.

Окрема подяка партнерам та спонсорам які підтримують нашу команду протягом всього сезону: як на змаганнях, так і на звичайних рибалках (яких з кожним роком стає все менше і менше), хоча інколи ми про партнерів мало розповідаємо, але підтримка їх постійна, і відчутна для нашої команди. Дякую компаніям: Carp Classic Baits; Techno Carp; TM Robin; Crazy Carp; Carp Catchers та інші, дякую що ви є та підтримуєте нас.

Вітання та оплески переможцям  (хоч і переможців не судять, всі молодці та заслужили), але п’єдестал цього року був дуже непередбачуваним.

Окреме дякую вболівальникам за підтримку (ми все читаємо і бачимо як ви підтримуєте, це приємно та надихає, цього разу було видно що не лише за «Славутич» вболівають, хоча глибоко в душі Ростіка та Андрія трохи шкода, при такій роботоздатності, і кількості затраченого ресурсу, сил, виловленої риби – лишитися без медалей трохи обідно, хоча і старалися всі). На мою думку «зона А» цього разу була самою сильною по підбору команд (не в образу решті учасникам турніру), і воно вроді та має так бути, якщо боротися, то з самими сильними суперниками  і пробувати за рахунок хитрості, майстерності та своїх навичок в них вигравати, а не чекати слабшого суперника у своїй зоні чи по сусідству, щоб на ньому «виїхати».

Для нашої команди Carpfishing Team «Рівняни» це не останній турнір в цьому сезоні, тому готуємося до наступного турніру який я сподіваюся буде не менш цікавий, інтригуючий та валідольний.

 

P/S: Любіть природу та відпускайте рибу: Carpfishing Team «Рівняни» м. Рівне