Перемога у турнірі “PIRANHAS BAITS: TOP TEN MONSTERS”. Або шість діб «грязьових ванн на курорті Крута Балка»

Початок рибалки: трав. 31, 2021 07:00

Кінець рибалки: черв. 06, 2021 10:00

Тип рибалки: Карпфішинг

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Короп15.880бойл
Короп16.260
Короп16.490бойл
Короп16.660бойл
Короп17.370бойл
Короп17.990бойл
Короп голий18.160бойл
Короп18.620бойл
Короп18.720бойл
Короп19.420бойл

Перемога у турнірі “PIRANHAS BAITS: TOP TEN MONSTERS”. Або шість діб «грязьових ванн на курорті Крута Балка»

Ще зимою коли планували свій графік турнірів по при бажання відвідати Круту Балку в планах на цей сезон в нас не було відвідати дану водойму, лише якісь натяки на ті чи інші турніри. Але якогось зимового дня написав мені - Віталій Лущенко  (ідеолог і власник компанії PIRANHAS BAITS). В ході переписки запропонував нам взяти участь в турнірі якій він організовує, мотивуючи тим що формат даного турніру який ми любим по крупній рибі, годування коброю і, що в нас виходить вдало виступати в даному форматі й є реальні шанси перемогти, що було дуже приємно почути з його сторони. Турнір планувався дуже масштабний у всіх його значеннях, величезні кубки ручної роботи, ексклюзивного виготовлення медалі, величезний призовий фонд, мега фуршет, і досить потужний склад команд-суперників (серед яких два чемпіони Світу з Коропової Ловлі – Віталій Лущенко, та Микола Григоращенко (дядя Коля МАК)), а також учасники чемпіонату Світу команда «Турист». Решта команд теж не промах. Короче кажучи компанія збиралася «серйозних дядьків», і тут запрошують нашу команду Carpfishing Team «Рівняни» в цей «гримучий котьол». Потім вже на зібранні капітанів та команд, я трошки був «в замешательстве», якого хріна ми робимо серед цих «динозаврів карпфішинга», але про жеребкування  і решту трохи пізніше.

В ході листування я остаточної згоди не дав, сказав що поговорю з хлопцями й на протязі тижня приймемо остаточне рішення (хоча завжди готовий влізти в такі авантюри, але моя команда мене постійно втихомирює, хоча інколи їх вдається переконати як і цього разу). Якогось зимнього вечора ми з хлопцями зібралися святкувати 800 чи то 700 підписників на нашому каналі (так скромних 700-800 підписників) наша you tube  аудиторія зростає не так стрімко, але ми знімаємо в першу чергу для себе. І на даній зустрічі я підняв дане питання про участь в турнірі “PIRANHAS BAITS: TOP TEN MONSTERS”; Ваня як завжди віднікувався і шукав купу аргументів, щоб відмовитися, Олег як завжди дотримуватися нейтралітету «як скаже команда я, так і підтримаю», довелося вербувати Олега, щоб потім погодився Ваня. Я намагався їх максимально переконати, бо хотів дуже сильно поїхати на даний турнір, і не просто поїхати, а й постаратися зайняти призове місце. І сталося – ДИВО! Ваня каже - «OK»! Кажи Віталіку Лущенку, що ми в "тємі". Хоча потім кожного місяця згадував і казав: «Як я міг підписатися на дану авантюру».

Реєстрація на даний турнір була закритою, і всі команди були лише по запрошенню, тому квота з 11 команд зібралася досить швидко. І ми почали помалу готуватися до даного турніру, адже це мав бути перший турнір в сезоні 2021; не враховуючи двох звичайних рибалок. Потрібно було зібрати максимальну кількість інформації про водойму РБ «Крута Балка» де ми ніколи не були (а головне відфільтрувати дану інформацію і взяти тільки корисне), що тільки ускладнювало наше становище на фоні решти команд, які приймали неодноразово участь в змаганнях на даній водоймі.

Особисто я не прихильник розпитувати в знайомих про ту чи іншу водойму (структура дна, глибини, сектора фаворити, на що клює, що в пріоритеті, які особливості даної водойми), а звик думати та аналізувати сам, а не керуватися чиїмись думками чи спостереженнями. Тому потрібно було починати все з чистого лиска.

Сезон розпочався досить пізно в порівнянні з торішнім, нам вдалося двійчи виїхати на звичайні риболовні сесії на оз. Плітницю та оз. Ульяники, і далі продовжувати готуватися до даного турніру. Особисто для себе я його ставив в пріорітеті, відносно інших в цьому сезоні, хоча на кожен турнір ми їдемо тільки перемагати. Наближався день виїзду і як на зло, накопилося купу роботи яку потрібно було розгребти й зробити над максимум, щоб нівелювати свою відсутність протягом 10 днів, тому все відбувалося в повному хаосі, потрібно було продумати меню і закупити продукти, адже треба було чимось харчуватися 8 діб  і десь правильно зберігати дані продукти, а їсти одну вермішель ми не будемо і не їмо. Потрібно було нічого не забути, адже кожна дрібниця може вплинути на результат.

Настав день виїзду. По плану виїхати з Рівного 18-19.00. На Круту балку вирішили їхати на Київ, далі в сторону Полтави до нашого улюбленого кафе «У Сестер», там перекус пампушками та після чого ще проїхати трохи шляху до Решетилівки та там десь заночувати. В цілому до «У Сестер» ми проїхали нормально і без напряга, повечеряли в кафе, взяли з Олегом по місцевому пивку і вирішили заночувати біля кафе на стоянці, адже на годиннику вже було близько 01-02.00. Стомлені від дороги попросиналися близько 07.00 і сповнені сил вирушили в сторону Решетилівки, далі понад Дніпром в сторону Кам’янського де зупинилися на «чек поінт» масштаби Дніпра просто вражали, таке враження що на Балатоні. В Кам’янському по каві та хотдогу і далі виїхавши на трасу Дніпро-Кривий Ріг вже рухалися в сторону водойми. В цілому дорога до «У Сестер» ідеальна, в же встановили світлові стовби яких минулого року не було і їхати комфортно очі від темноти не втомлюються, далі звернувши на Решетилівку дорогу постійно ремонтують, але шаленими темпами, місцями двополоска, місцями вже зроблена чотирьохполосна дорога, якщо закінчать в наступному році буде взагалі швидко і комфортно їхати. Ось так виїхавши з дому  близько 19.00 ми прибули на водойму РБ «Крута Балка» наступного дня близько 13.00. Деякі команди вже були присутні на водоймі. Помалу почали підтягуватися та інші.

Коротко перше враження про водойму, оскільки ми тут вперше. На відео здавалося що озеро величезне за своїми розмірами, але в реальності виявилося, що досить компактна водойма неправильної форми в якій чітко виділяється два рукави які сходяться в широку основну частину з дамбою в торцевій частині. Зона дамби є найглибшою частиною водойми. По периметру озера облаштовано 27 секторів (15 вимосток 4х4,5 м, та 8 регулярних секторів й 4 сектори с кунгами). Периметр всієї водойми охоплений відеонаглядом (не для галочки), а дійсно адміністрація постійно контролює камери й швидко реагує на якісь протиправні дії зі сторони рибалок, навіть в ході турнірів. Сама ж територія навколо водойми гарно облагороджена, трава покошена, в зоні дамби насипаний щебінь (щоб не розбивалася дорога), є будиночок адміністрації, будиночок охорони, бесідка, щоб відпочити, в бесідці є холодильники де можна лишити свої продукти на збереження. Також є сан. вузли та душові. А головне риба, і її багато, вона різна за розмірами й за своєю поведінкою, хватає і поважних трофеїв, і вистачає скажених дзеркальних які зривають вудилище з род пода, також кажуть що є сом, який доставляє не мало клопоту під час ловлі (але на щастя нам соми не траплялися).

На водоймі досить жорсткі правила риболовлі, це стосується як монтажів, так і прикормки, і просто так потрапити на РБ «Крута Балка» не можливо, для адміністрації в пріорітеті цілісність та збереження популяції риби, тому рибалка дозволена тільки добре знайомим рибалкам, або за рекомендацією від іншого спортсмена (і будьте готовими що вас посадять під камерами й в випадку мінімальних порушень правил рибалки, вас покарають і попросять звільнити сектор), це водойма де спортивні регалії та досягнення не мають ніякого значення, і для адміністрації всі в однакових умовах і до всіх однакове ставлення. Керує даним озером Єгор, багато хто його не любить, хтось боїться,  але нам вдалося трохи поспілкуватися з ним. Так, людина зі специфічним характером і не всім це подобається (але він і не ставить за мету подобатися всім, для нього в пріоритеті збереження того що він створив і того в що він вкладає свою душу своє життя, ну і звісно фінанси), але досить цікавий співбесідник, є про що поговорити, якщо ще почати дискусію, то це може затягнутися на години. Видно неозброєним оком як людина турбується і переймається за свою водойму, інколи різко реагує на якісь події, але в наші реалії так і потрібно, оскільки більшість ще живе по «совковським правилам». В цілому нам було приємно познайомитися і поспілкуватися з Єгором і в нас тільки позитивні враження від знайомства (є деякі ідеї стосовно Єгора, але вже в процесі й по ситуації та спільному бажанню думаю нам вдасця їх здійснити). А йому хочеться подякувати за таку чудову водойму, та побажати наснаги та терпіння утримувати й вдосконалювати своє дітище.

Настала відповідальна мить – жеребкування. А хто тягне сектора в нашій команді вже вирішено давно, і ніхто навіть не пропонує свою кандидатуру. Ще перед початком поїздки я наготовив свої фартові шорти які з кожним разом все більше рвуця, футболку і кросівкі які вже теж розлізлися, їх вдягаю тільки в дорогу і на жеребкування, після чого вони приїжджають додому перуця, прасуються і чекають наступної поїздки. Я вже хотів тих шортів позбутися, але хлопці сказали що поб'ють і відхрестяться від мене – доводиться їхати на змагання як БОМЖ.

Отже, збір капітанів та визначення Журі (зазвичай їх три чоловіка і четвертий головний суддя змагань), яке у ході виникнення спірних питань під час турніру, буде їх вирішувати. На мій превеликий подив вперше обрали мене J. Далі обговорення основних та ключові моменти стосовно регламенту турніру. Ну і початок жеребкування. Організатори дістали першу кульку команди яка буде тягнути сій сектор і цей сектор був №14 (один з секторів в який я не хотів попасти), наступний №12 – теж туди не хотів, а далі команди почали активно витягувати сектора і назву наступної команди яка мала тягнути свій сектор, а нас чомусь не називають, я вже почав хвилюватися що мені не доведеться тягнути кульки, Але коли лишалося три сектори назвали нашу команду, я виходжу і мене починає трусити від хвилювання, завжди відчуваю такі емоції коли витягую сектор, адже за плечима стоїть два напарники в очікуванні що я витягну, і ще 10 команд, які не дуже хочуть, щоб нам дістався хороший сектор, особливо ті команди які теж не визначилися зі своїми секторами. Мить мандраху і хвилювань і я дістаю сектор №6, згодом по словах інших команд, багато хто хотів туди потрапити. Для нас на даному етапі це був всього-на-всього сектор №6 (чистий листок паперу, на якому потрібно було написати свою історію-пригоду перебування нашої команди на турнірі “PIRANHAS BAITS: TOP TEN MONSTERS” що проходив на РБ «Крута Балка»).

На вечір нас чекав шикарний фуршет з шашликом, шурпою, та пловом. Стіл вражав наїдками. Але як і більшість ми довго не затрималися, адже потрібно було підготувати все й облаштувати логістику в секторі. І виспатися перед шестидобовим «NON STOP» марафоном.

День перший. Старт. Завдання розібратися і визначитися з точками ловлі та кормовими точками.

Будильник наведений на 5.00 і підйом до старту залишалося дві години. Цієї ночі ми спали як ніколи. Проснулися випили по каві й в очікуванні сигнальної сирени. Ваня побіг знімати як буде вилітати сигнальна ракета, але я йому сказав що на РБ «Крута Балка» власник водойми Єгор – стріляє з «ружбайки» замість сигнальної ракети, Ваня трохи насторожився і не пішов, але потім як рвонуло, то він мало не всрав…я від неочікуваності та гучності. Першим ділом після сигналу старт наливаємо 50 гр. Водяному в його відро, що висить на род поді, тепер можна закидати вудилища.
Маркерну карту ми склали ще після жеребкування, і потратили на неї максимально часу, щоб зрозуміти що робиться під водою в нашому секторі. Межі нашого сектору були (лівий край на сектор №26, а правий край правіше миса, тобто на початок, край миса нам кидати було заборонено). На даному турнірі був здивований, коли судді постійно приходили й перевіряли напрямки закинутих вудилищ, і навіть в темну пору доби, і перевірялися напрямки у всіх команд без вийнятку, а не вибірково. Окремо судді перевірили напрямки в останню фінальну, вирішальну ніч (таке максимально відповідальне ставлення до своєї роботи як судді я бачу вперше). З рибою в період нересту дозволяється фотографуватися тільки після зважування і тільки з дозволу суддів (на даному турнірі ми випустили дуже багато риби не зробивши жодного знімку, багато гарної риби, яка вже нам не йшла в залік, або була з ікрою, щоб не нехтувати даними правилами – риба фотографується тільки з дозволу суддів), але образ ніяких нема, все чудово розуміємо, і фотографувалися з тою яку дозволяли, багато риби клювало в зливу, чи в ніч, коли не зовсім зручно зробити швидко якісний знімок. Постійно судді перевіряли чи користуються команди антисептиком під час відпускання риби. Суддівство було на високому рівні, вся інформація оперативно скидалася в онлайн таблиці де чітко можна було відстежувати перестановку команд і їх результати.

Точки лову обрані, але забігаючи на перед, цього разу ми дуже часто міняли їх відносно ситуації на водоймі, відносно погоди й інших факторів. На цьому турнірі як ніколи в нас не стояло майже жодного дубліката вудилищ.
Отже, сигнал старту прозвучав і полетіли в воду оснастки з насадками, одну точку 115-120 м. ми почали загодовувати відразу, а от з ближняком не поспішали, спостерігали що будуть робити наші праві сусіди – команда «Arizona» м. Одеса, саме від них залежало де ми будемо робити й чи будемо робити взагалі ближню точку.

Перше клювання ми отримали досить швидко 10.30 короп вагою 14,740 клюнув на третє вудилище, об 12.00 спрацювало друге вудилище. З кожним клюванням ми все розгодовували дальню точку, і паралельно почали по лівій стороні робити ближню точку на відстані 60 м., але вудилище туди не закидали, лише годували. В активному русі постійні: пере закидання, клювання, виважування, кобрінні, пролетів перший світовий день змагань. Першими своїми заліковими рибами ми почали лідирувати в турнірній таблиці.

Хочеця окремо розповісти про наш арсенал кобр, яких близько семи штук, переважна більшість кобр компанії Orient Rods різної довжини та діаметру, і одна кобра стоїть «особняком» в нашому арсеналі – кобра Crazy Carp «CARBON CRAZY STICK» довжиною 1,5-м; діаметру 27 мм. Кобра виготовлена з високомодульного японського карбону Toray і посилена 3К поперечним плетінням. Завдяки надзвичайно малій вазі вона дозволяє інтенсивно годувати без втоми й легко кидати Бойл на дуже великі відстані. З правильним підходом та вмінням вдається кидати досить далеко, а якщо людина з великими антропометричними денними, то взагалі можна кобритися «за горизонт» тільки питання як доставити туди насадку з поводком J. Дана кобра дуже крутий і потрібний девайс в турнірах подібного формату, але як кажуть кожному своє, і в кожного є свої улюблені снасті, кобри й інші рибацький хлам.

Почало смеркати й паралельно з клюваннями та годуванням точок, ми взялися за приготування вечері – реберця гриль, з картоплею та овочевим салатом. І я з дуру ляпнув, що якщо до готовності вечері спіймаю рибу 18+, то піду спати голодним з відчуттям виконаного завдання мінімум. Але на моє щастя, я повечеряв смачним м’ясом, і далі після такої ситної трапези з заходом сонця об 20.50 клювання на друге вудилище, підсікаю і відчуття двоякі, не мішок і не круть-верть, риба йде як середньостатистична, ніяких ознак що то трофей чи туз, вже коли завели в підсак побачили що там махіна, вага показала 18+. Радості не було меж, перший день змагань і така бонусна риба, на вагу золота. Такі потрібні та бажані риби надають нових сил, а приток адреналіну дає такі емоції, від яких про втому забуваєш.
З заходом сонця в наш сектор прийшов Єгор (власник водойми) і сказав що на ніч передають штормове попередження, і щоб ми були готовими, бо подібні погодні негаразди добрячих клопот і проблем приносили командам які скептично ставилися до попереджень (летючі шатри, поломані снасті, тримання наметів руками в середині, щоб ті не полетіли, і шалені фінансові збитки (знищеними снастями) і зіпсовані змагання, а інколи й враження про саму водойму). Ми вирішили прислухатися й активно почали все прив'язувати, розтягувати шатри, а все що могло зламатися чи полетіти та решту лишніх речей позносили в кунг, підготували дощовики, заброди які Ваня не хотів спочатку брати, чоботи й запасний одяг. Короче готувалися як до «Всесвітнього Потопу».

Далі настала ніч, яка була дуже продуктивною, мені вже було незручно телефонувати й будити суддів на зважування, адже риба 10+ зважувалася в будь-який час доби. Судді не встигали покинути наш сектор після зважування, як через 30-40 хв. я знову їм телефонував.
Далі розпочався спочатку дрібний дощ під час якого спрацювало четверте вудилище (два піки і тиша, лише вібрування свінгера в право і ліво) підсікаю, виважування було легким і риб плавно йшов до берега, паркуємо у свій підсак, вага показала 18,620; Близько 4.00 я вирішив здрімнути годинку, а тим часом хлопці спіймали ще три, але не залікові риби, через ту всю метушню мого сну на довго не вистачило і я проснувся. Після чого пішов навал залікової грубої риби, під час якого ми спіймали коропа вагою 19,400 (який в фінальному протоколі виявиться найбільшою нашою рибою)

Від самого початку Олег активно наполягав поставити певні комбінації чи насадки, ми з Іваном ігнорували його ідеї, а станом на кінець першої доби почали вже його підколювати стосовно його ініціатив, після чого він з нами вже не сперечався, а робив все те що казали.
До ранку наша команда підловлює ще декілька залікових риб і станом на кінець першої доби ми перші на водоймі закриваємо основну таблицю десяти найбільших риб загальною вагою 141,560.
В цілому за першу добу в нас було 30 клювань (з яких два не засікання і два схода)

День другий. Завдання укріплятися та тримати лідерство, а також просушити всі свої речі.

Початок другої доби, хороший старт, але лише тільки початок і потрібно було укріплювати свої позиціх та ловити ще крупну рибу, адже для хорошої та впевненої перемоги потрібні були важкі риби, і найменша мала б важити мін 15+. Тому основна боротьба все ще була попереду, і важливо правильно розприділити свої сили на такій довгій дистанції. Можна набрати хороший темп, кидати далеко і годувати далеко від самого старту змагань, а під кінець не докидати, чи втомленим засинати, а твої суперники навпаки будуть йти поступово набираючи темп, і на фініші видадуть ривок, тому тут важливо розуміти свої можливості й правильно розподілити сили.
День другого дня розпочався, а точніше продовжився в дощі, який не припинявся від ночі, а тільки сильнішав. Шквальний вітер з поривами в 15-17 м.с і проливний дощ, і в додачу постійні клювання, ми вже перестали звертати увагу на морі речі, просто ходили в них, періодично знімаючи дощовики в наметі після клювання, щоб трохи вода стекла. Мокре було все навколо. Перед входом в головне наше шатро Nash Gazebo ми почали замішувати таку собі «свинячу калабаню», постійно соваючись до помосту і від нього утворилася такий заміс грязі, що тільки розширявся за розмірами та розносився по всьому секторі, грязюка була на всьому (на стільцях, розкладушках, одязі інколи й на їжі). Але нас ніщо не зупиняло, риба клювала, а ми замішували грязюку все більше.

Вирішили переміститися в кунг і там поснідати, бо там було сухо в порівнянні з тим що творилося в наших наметах. Протягом дня ми перекрили свої три залікові риби, більш важчими, а згодом беремо ще рибу 16+; Цього дня в нас працювали всі вудилища, і практично рівномірно, в порівнянні з минулим днем, де перше вудилище провалювалося і дало найменше клювань.
З другої половини ловимо лише не залікову рибу, багато і вся під проливний дощ та вітер. В активному темпі клювань, годуванні та перезакиданні як ракета, якщо бути точним як «мокра ракета» пролетів другий день. І почала у свої права вступати ніч, з якою приходить і втома. На вечір по плану в нас мали бути шашлики, але під проливним дощем ми ще не навчилися їх жарити, тому приймаємо рішення перенести шашлики на інший день, і приготувати плов. Кошоварив Олег, в результаті одинадцяти літровий казан смачного плову яким ми вечеряли, потім снідали і потім знову вечеряли наступного дня.

Проливна злива та постійні клювання «ушатали нас всіх в хлам», приймаємо рішення дати Олегу максимально виспатися, а самі у двох з Іваном постійно пере закидаємося та кобримося, і в проміжках потроху дрімаємо (якщо це можна було назвати дріманням). Протягом ночі клювали в основному не заліки та лише близько 04.00 нам вдається спіймати рибу 14,500 та перекрити нашу найменшу рибу 12+, що додало нам 2-кг. до нашої копілки «десяти крупних риб». О 7,30 клювання - виважував Олег і приніс в нашу копілку рибу вагою 16,420, яка ще укріпила наші позиції. Але решта команд теж не відігрівалися в палатках з гарячим чаєм та печенюшками, а працювали. Команда Piranha Baits непогано підловилася і почала наступати нам на п’яти.
В такому шаленому темпі пройшла друга доба турніру «PIRANHAS BAITS: TOP TEN MONSTERS», наша команда все ще зберігала лідируючу позицію з загальною вагою десяти найбільших риб 164,120. В цілому за другу добу нам вдалося отримати 34 клювання (1 обріз та одне не засікання) Загальна вага спійманої риби за добу 251,490 кг.

День третій. В активній боротьбі зі стихією та безперервними клюваннями, риба «Фредді».

Третя доба турніру розпочалася з припинення дощу, тому ми відразу взялися розвішувати на розтяжках від шатрів свої речі, щоб, бо дай трохи їх просушити, адже по прогнозу відсутність зливи було короткочасним явищем і дощ мав після обіду відновитися.

Цього дня вирішили трохи зробити «рокіровку» в розташуванні своїх вудилищ, а саме висунути два в перед, оскільки більшу кількість клювань крупної риби ми отримували з дальньої дистанції (138, 132 та 125 метра). Вже на даному етапі почали випускати рибу 14+ яка не впливала на покращення нашого результату. В решті секторах команди трохи підловлювали, але закрити свої десть крупних риб вдалося лише ще двом командам. Близько обіду ми отримуємо другий (правильний, класичний) дуплет на даному турнірі. Класичний чи правильний, це на мою думку дуплет коли відразу одночасно спрацьовує два вудилища, а не коли під час виважування, чи трохи згодом після клювання починає клювати друга палка. В нас два рази за турнір стартували два вудилища одночасно. Першу рибу виважував я, хоча під час клювання в мене був вибір яке вудилище підсікати, інше вудилище викачував Олег. В мене короп 7,000;, Олег дістав коропа вагою 17,990 і вніс ще один вклад в нашу скарбничку крупних риб. Потім на зважуванні судді сказали що то іменна риба і звати її «Фредді» - короп схожий на венгерську породу, короткий, горбатий голий короп – дуже гарна риба, яка знову ж таки була спіймана в проливний дощ, який відновився після обіду. Ми вже почали використовувати велику парасолю, щоб під нею можна було зробити хоча б декілька фото з рибою, бо без парасолі фотографувати на дзеркальну техніку було просто неможливо, все заливало дощем. Протягом дня в нас продовжувалося так зване «ельдорадо» клювання зі всіх точок, виважування, кобріння, перекидання, але риба вся була до 10 кг, яка нам була непотрібною, тому після зважування відразу відпускалася в воду, інколи проскакували 13 та 14+ які теж відпускали.
Розміри «свинячої калабані» в нашому все збільшувалися і збільшувалися, я вже перевдягнув новий комплект одягу, і вирішив надіти забродні чоботи й на них дощовик, щоб вода стікала не по штанах і чоботам, а по забродам. Заброди Ваня спочатку думав не брати, але в саму останню чергу вкинув в машину і це було дуже правильне рішення. Сам Ваня за безперервну зливу яка тривала протягом трьох з половиною діб, використав весь свій одяг і просто вже вдягався як капустина одне на одне, він найбільше промок в нашій команді, спочатку трохи заморочувався, щоб бути сухим, а далі віддався стихії :) . В ночі навіть не прилягав на розкрівушку, щоб трохи відпочити, а дрімав в мокрому одязі на стільчику. Я ж час від часу між клюваннями приспускав заброди, щоб тіло дихало, а під час клювання швидко надівав їх і вибігав на клювання, а хлопці в «догонку» приносили мені дощовик.

Дана ніч передбачалася теж мокрою та «лютою» - посилення дощу, пориви вітру 11-13 м.с та пониження температури до 10-11 градусів. Вже такі екстремальні умови починали потроху забирати сили, але ми чітко розуміли що не варто зупинятися і треба збільшувати відрив і робити хороший запас, бо все може кардинально змінитися і почнуть в будь-який момент ловити активніше сусіди.
Цього вечора по меню знову були зміни, готувати нічого не хотілося і ми банально доїдали той казан плову який приготував Олег. Під вечір хлопці мені дали дві години здрімнути, а далі знову включився в роботу (насадки, поводки, кобра, виважування, знову підготовка поводків з насадками). Вся ніч пройшла під проливним дощем та великою кількістю клювань, і лише під ранок нам вдалося спіймати дві так потрібні для нас залікові риби вагою 16+. Так завершилася третя доба змагань, ми на першому місці з загальною вагою десяти крупних риб 172,150. Всього ми отримали 32 клювання (1 не засікання). Загальна вага спійманої риби за добу 239,66 кг.

День четвертий. Екватор турніру. Активізація сусідів праворуч

Четверта доба змагань розпочалася з покращення погоди і двох прикрих сходів. Цього дня вирішили додавати в корм більше вареного бойла (але обережно) оскільки ще не розуміли на скільки риба на даній водоймі пристосована до активного годування вареним бойлом. Аналізуючи таблицю, на даному етапі змагань нас цікавила риба вагою 15+.

Цього дня кардинально змінився напрямок вітру, він почав активно надувати з рукава праворуч на відкриту воду. На наш великий подив активно почали щось робити наші сусіди праворуч - команда «Arizona» м. Одеса, до цього часу ми про них навіть забули, перші три доби складалося таке враження що вони просто рибалять, ніяк нам не заважають ні своїми вудилищами, ні кормом якого майже не кидали в воду. А тут незрозуміло чому активно включаються, починають працювати у дві кобри, постійно пере закидати й паралельно в них почали з'являтися клювання (склалася така думка, що хтось їм щось підказав, чи сказав). Оскільки протягом трьох діб вони особо не проявляли ніякої активності в секторі.
Аналізуючи роботу даної команди ми вирішили змінити розташування одного вудилища, і протягом 30 хв, дане вудилище дає результат – короп вагою 18,160; Годуємо свої точки та починаємо активно готуватися до ночі та нічної ловлі, Потрібно мінімум перекрити риби 15+ на більш важкі. На вечір нарешті припинився дощ і з'явилася можливість просушити свої речі, а з припиненням дощу також з'явилася можливість все ж таки посмажити шашлик на мангалі, тому ми були в очікуванні смачної вечері та нових клювань.
Як на диво ніч пройшла рівно та спокійно. Цієї ночі Олег знову відсипався за всю команду, а ми з Іваном час від часу, ми пере закидалися та годували точки, інколи підловлювали, але залікової риби не було, не було дуплетів тому Олега не турбували й працювали у двох. Сусіди цієї ночі теж працювали і аналізуючи попередні ночі, трохи збили нам темп ловлі й підловилися декількома рибами, дві з яких були навіть пристойними 18+ та 17+; На ранок вирішили трохи вдатися до експериментів і застосувати тактику як її назвав Ваня «Тактика круживні труси» тактика полягала в одноразовій подачі на кормову точку великої кількості пилящого бойла (сипану за один захід, один раз і багато) і постаратися закружити максимально риби і тим самим кількістю корму який через три-чотири години розчиниться і його не стане – пресанути сусідів і віджати в них трохи риби, бо на нашому фоні вони хоч і почали працювати кобрами, але не в такій кількості. А варений бойл кидати максимально точково вже як докорм після кожного клювання.

Так пройшла четверта доба змагань на озері РБ «Крута Балка». Ми продовжували утримувати перше місце з загальною вагою десяти крупних риб 175,570. Всього ми отримали 19 клювань. Загальна вага спійманої риби за добу 148,160 кг.

 

День п'ятий. Вирішальні 48 годин турніру. Завдання спіймати кракена 16+

Погода стабілізувалася, дощ припинився повністю, а з ним і припинилися клювання по всій водоймі. Приймаємо рішення пошукати двома вудилищами рибу на над дальніх дистанціях, і це почало приносити результати, на фоні інших команд в нас кожні 30 хв. клювання риби 11-13 кг. Під час одно з клювань підсік Олег і почав відчувати шалений супротив, риба почала давити, і він розуміючи відповідальність кожного клювання, а тут окремий випадок клювання та поведінка риби не схожа на попередні, віддає мені вудилище, щоб уникнути відповідальності. На що я йому відповів: «Ти зможеш, помаленьку не переживай, пробуй сам»., возився він з тою рибою десь пів години, але потім все ж таки віддав вудилище мені, бо вже почала терпнути рука, я з тим рибом провозився теж хвилин з 20 в результаті він зібрав ще дві ліски до купи і я вже виважував три оснастки й риба на тому кінці, проте нам вдалося завести коропа в підсак, і як я очікував там був спортсмен вагою 11 кг який себе вів як «генерал» і потріпав всім нерви. Потім довелося розплутувати ті «бороди» з лісок, потратили трохи часу, три вудилища було на березі, що не дуже добре при активному кльові, але добре що все розплутали й не обрізали.

Аналізуючи свої записи ми помітили чіткий прохід риби й навіть було помітно неозброєним оком, коли всі команди повсідалися біля своїх род подів в очікуванні клювань. А на водному плесі штиль, легкий захід сонця і місцями кола на воді від виходів риби які збільшувалися з кожною хвилиною. Ми з Іваном теж всілися біля свого род пода в очікуванні клювання, і паралельно записували відео. За хвилину легке клювання і потім знову пік, далі вібрування свінгера, підсікаю, нетривале виважування і незалік вагою 6,500; на маті. З настанням ночі ми загодували точки лову і сіли вечеряти борщем з грінками натертими часничком які приготував Олег. Погода цього вечора була дуже класною, тепло, сухо і не вітряно. Пізніше я пішов вздрімнути, а хлопці лишилися чергувати. Цього разу риба не проявляла своєї активності в ночі і їм вдалося спіймати лише одного не залікового коропа.

Близько 04.00 мене будить звук сигналізатора, я підриваюся з просоння шукаю свої чоботи в болоті та стрімко мчу до род пода, але паралельно забуваю про «свинячу калабаню» яку ми замісили протягом попередніх днів, нога їде і я лягаю в тій калабані, встаю і вимазаний в грязюці біжу підсікати, в підсумку мої грязьові ванни були даремними, риб був не заліковим. Сну вже не було, тому тинявся по сектору, то займався поводками то насадками, трохи кобрився, потім проснувся Ваня. Згодом клювання і ми заводимо в підсак коропа вагою 14,500; - це біла найбільша риба яку ми спіймали за дану добу. Завдання спіймати рибу 16+ ми не виконали, тому за підсумками п'ятої доби наш результат не змінився - загальна вага десяти крупних риб 175,570. Всього ми отримали 12 клювань (2 не засікання та 1 схід). Загальна вага спійманої риби за добу 175,570 кг. Але даний результат нам все ще давав можливість утримувати перше місце

День шостий. Фінішна пряма. Все або нічого.

Остання доба змагань розпочалася з кардинальної зміни напрямку вітру та погоди в цілому. Вийшло сонечко і почала підійматися температура повітря, і ми вперше за весь турнір вдяглися в літній одяг (шорти та футболки), а хтось в нашій команді ходив взагалі з голим торсом і босяком.
Настала мить і розуміння того що хочеться тільки перше місце і ніякого більше, адже коли лідируєш протягом всього турніру то поступатися цим лідерством ні перед ким не хочеться. Хоча паралельно з тим набагато важче (як психологічно, так і фізично) стабільно утримувати лідируючу позицію, ніж поступово набирати темп і покращувати свій результат. Так і відбувалося з нами, а деякі команди такі як «GCF» м.Київ, поступово набирали обертів, і станом на середину турніру не представляли ніякої загрози, проте під кінець турніру їм вдалося розкачати сектор і в них пішов навал крупної риби, що почало спочатку насторожувати, а згодом трохи лякати. Упродовж двох днів ми практично по черзі у вільний час сиділи біля дальноміра і спостерігали за ним. Хлопці почали активно підловлювати потрібну для них рибу яка давала їм нові позиції в турнірній таблиці, і так поступово вони залізли на друге місце, та замахнулися на самі високі позиції. Ми стабільно підловлювали не залік, а в них вся риба 14+ і проскакують 18+, а ще раніше вони спіймали рибу 20+ яка дає нормальний зазор, і такими рибами можна нівелювати різницю маючи менші риби у своєму заліку. Тому потрібно було щось робити, щоб змінити ситуацію в нашому секторі й покращити як кількість клювань, так і якість клювань, адже загальна динаміка за останні дві доби в нас трохи впала.

Знову відкриваю свої записи та починаємо аналізувати, в результаті чого міняємо розташування вудилищ, і трохи вносимо корективи в презентацію та саму насадку. Загалом за весь турнір ми міняли розташування вудилищ – п'ять разів (не міняючи розташування кормових п’ятен), за для того, щоб покращити результат, і це приносило свої плоди, але якщо це все якось не записувати, то можна заплутатися і наробити дурниць (тому після цього турніру з’явилося декілька нових ідей як можна зробити «Щоденник карполова» ще більш кориснішим), адже всі нові ідеї перевіряємо безпосередньо в бойових умовах на турнірах. Даний турнір для мене перший де так часто ми міняли точки лову, це було занадто, але потрібно було для того, щоб покращувати результат, і кожного разу дана рокіровка приносила нам досить хорошу залікову рибу.

Протягом даного дня водойма ожила, всі команди активізувалися і почали активно працювати, склалося таке враження, що старт змагань і команди розкачують свої сектори, але на справді лишалося до фінішу трохи більш як 12 годин. Всі активно працювали, ніхто не хотів поступатися, а більшість прагнули зробити ривок і заскочити на п’єдестал. А ми не хотіли поступатися і віддавати своє лідерство, стояло завдання все, або нічого. Стоячи одним пальчиком ноги на найвищій сходинці, зовсім не хотілося з неї злазити, а стати твердо двома ногами, та підняти кубок над головою.

Попереду фінальна ніч яка вирішить все, хто на що напрацював. Тому спати ніхто не лягає і завдання дістати кожну рибу, незалежно від ваги та розміру, максимально уникнути сходів та не засікань. Але по при постійну працю в секторі ніч пройшла тихо і тільки під ранок наш сектор ожив знову, постійні клювання з різних дистанцій, але все одно не залік. Ми помалу почали збирати непотрібні речі в секторі, та досушувати одяг, паралельно з чим виважували рибу, і слідкували за «GCF» м.Київ, в них за нашими спостереженнями в ранці було спокійно без клювань, що нас не могло не тішити. Лишалося декілька годин і 22 сектору потрібно було «чудо», за моїми підрахунками їм потрібно було ловити рибу 20+ і ще одну рибу в районі 18-19 кг, щоб обігнати нас, завдання з ролі фантастики, але цілком реальне. В нас в першу чи другу добу (точно не пам’ятаю) було два клювання протягом пів години й ми дістали два коропи вагою 18+ кожен. Тому шанси в «GCF» м.Київ зберігалися до фінальної ракети.
І ось довгоочікуваний сигнальний вистріл, а за хвилину до того у нас клювання і я стрімко мчу до род пода, щоб встигнути підсікти вчасно, виважування і в голові думка, було б взагалі супер як би то був Біг Фіш турніру (ото я б наламав дров іншим командам які претендували на дану номінацію), але ні – короп вагою 9,000;

Отже, прозвучала фінальна сирена, завдяки протоколам онлайн ми чітко розуміли й бачили що нам це вдалося – ми перемогли, в дуже цікавому і важкому для всіх турнірі (не спіймавши жодної риби 20+). Перемогти хотів кожен, ставки були високі була високою відповідальність, в нашому випадку наше бажання перемогти, постійна та безперервна праця на ізнос, взаємодовіра, взаєморозуміння та постійна підтримка один до одного дали нам можливість зайти на найвищу сходинку на даному турнірі.

Загалом за шість діб нам вдалося отримати 131 клювання з яких (4 сходи; 6 не засікань та один обрив снасті). Загальна вага спійманої риби 995,360 кг. (всю без вийнятку важили своїми вагами). Загальна вага спійманої риби за добу 175,570 кг.

На нашу команду нахлинули незабутні емоції, щастя, радості, гордості за кожного в нашій команді. Ми були дуже щасливі. Я в котре переконався що маю можливість рибалити зі справжніми друзями які завжди поряд, підтримають та простягну руку на поміч, навіть по за турніром, нам вдається добре товаришувати й за межами риболовлі. Ваня та Олег – ви реально круті.
Згодом після зборів відбулося нагородження та визначення переможців в інших додаткових номінаціях. Було в котре приємно піднятися на п’єдестал та відчути ті незабутні емоції, коли тобі плескають в долоні як переможцю, а потім щиро вітають тебе з перемогою. Таких емоцій не замінить жодна рибалка, і з кожним разом втрачається інтерес до них, бо саме за адреналіном, хвилинами переживання і постійною боротьбою з рибою та суперниками їздиш на турніри.
Як підсумок. Мета побувати на водоймі РБ «Крута Балка» в цьому сезоні – виконана. Бажання перемогли на турнірі “PIRANHAS BAITS: TOP TEN MONSTERS” хоч і було «рожевою мрією» на початках, але нам вдалося здійснити її.

Але на цьому наші пригоди не закінчилися. Після нагородження в Олега заклинили гальмівні колодки та всі маніпуляції біля автомобіля не дали результату, довелося викликати евакуатор. Поки їхав евакуатор ми дістали газовий балон і влаштували міні пікнік (добре що в холодильнику залишилося м’ясо в вакуумі) тут воно стало в пригоді, ми смажили м'ясо з овочами, та чекали на евакуатор, особливо переживань як доїхати додому в нас не було, ейфорія та радість за перемогу нівелювала негативну поломку машини. Приїхав евакуатор і затягнув авто на свій кузов і ми попрямували слідом за ним в Кривий Ріг, я вже по дорозі почав засинати від втоми. А тим часом Олег моніторив разом з водієм можливі варіанти швидко відремонтувати авто, але була неділя і наші шанси швидко відремонтувати були рівні «0». Вже в Кривому Розі, Олег з водієм знайшли майстра який сказав що в ранці в понеділок все зробить. Олег сказав що ми можемо їхати додому, а він відремонтує машину і на наступний день помаленьку заїде, я ж сказав що ми приїхали разом на турнір і сюди в Кривий Ріг, разом і поїдемо додому, і байдуже що день вилетить. Згрузили авто з евакуатора на сервісі, а навпроти його був мотель, ми пішли та зняли там два номери на ночівлю, прийняли душ і пішли в одне з найближчих кафе повечеряти й заодно трішки відсвяткувати перемогу, а згодом повернулися в номер, де ще лишалося віскі після турніру яке ми везли до дому, в кафе ми сильно «не газували» тому в номері «освоїти» те віскі та у 22.00 як "груднічки" вже спали чистенькі в м'якеньких ліжечках. Проснувся я в 8.00 від стуку Олега у двері. «Вставайте - Сучкі, їдемо додому, машину вже відремонтували!» Мильно-рильні процедури й збори, через пару хвилин ми в авто, виспані, відпочивші та сповнені сил та енергії їдемо додому. По дорозі декілька разів зупинялися на каву і в районі 17-18.00 були вже в дома.

Завершилася нова історія під назвою “PIRANHAS BAITS: TOP TEN MONSTERS 2021” на РБ «Крута Балка». Попереду нові змагання та нові пригоди. Всім до зустрічі на водоймах України й не тільки, «кладец» від команди Carpfishing Team «Рівняни» з новими умовами розіграшу чекає на свого переможця (слідкуйте за відео на нашому you tube каналі)


Коментарі