Перемога в турнірі «Orient Monsters Carp Cup 2020». Або глиняні фігури 19 сектора.

Місце риболовлі: Мар'ївка

Початок риболовлі: вер. 15, 2020 08:00

Кінець риболовлі: вер. 20, 2020 10:00

Тип риболовлі: Карпфішинг

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Короп101

     Перемога в турнірі «Orient Monsters Carp Cup 2020». Або глиняні фігури 19 сектора.

     Якось так склалося що вже третій рік поспіль ми закриваємо свій спортивний сезон на водоймі Мар’ївське водосховище що в Донецькій області. Винятком не став і цей рік – турнір «Orient Monsters Carp Cup 2020», який став вже традиційним для нашої команди Carpfishing Team «Рівняни» і ми кожного року з нетерпінням чекаємо даного турніру. Можливо через підбір турнірів, або через накладки між турнірами в календарі, ми обираємо такі, в яких бере участь два учасники команди й тільки формат даного турніру дозволяє участь команд з трьох учасників, а з цього року було дозволено і четвертого повноцінного учасника. Тому на даному турнірі ми беремо участь в повному складі (Я - Стасік, Іван, і наш Супер Шеф – Олег).

     Коротко про сам турнір: П’ятидобові змагання – 122 години безперервної ловлі, які проходять по ловлі коропа та амура в яких приймає участь - 20 команд зі всіх куточків України, в складі яких 3-4 учасники. Залік ведеться з риби вагою від 10 кг. Переможець визначається по найменшій сумі балів двох таблиць (перша таблиця – вага найбільшої риби, та друга таблиця – загальна вага десяти найбільш крупних риб), тобто ти можеш спіймати п'ятдесят і сто риб, але серед них береться до уваги тільки десять найбільших. Якщо команда по першій таблиці на - 5 місці, а по другій таблиці на - 1 місці, то вона має в сумі – 6 балів. І коли інша команда має в сумі менше балів – 3, то перемагає команда з меншою сумою балів. В кормі тільки бойли й прикормлювання тільки карбоновою коброю.
Отже, турнір «Orient Monsters Carp Cup 2020», Мар'ївське водосховище — майже місяць тому, ми з Іваном вже були там на іншому турнірі, але подібного формату де посіли II місце, та вибороли номінацію Big Fish. Тому підготовка до «Orient Monsters Carp Cup 2020» не зайняла багато часу, оскільки були вже певні напрацювання і лишалося трішки скорегувати їх і розписати план дій на п’ять діб. До того ж ми вже перемагали в даному турнірі минулого року, але Мар’ївка змінилася в порівнянні з торішнім, і потрібно було трохи інший підхід у всьому, що показали змагання «2+2».

     Долю азарту вніс Олег, коли в міжсезоння як ми погоджувалися на поїздку на даний турнір в цьому році, він сказав що то не реально виграти два рази підряд, але погодився все одно, бо для нашої команди, даний турнір вже традиція. Тому після того, як Ваня розповів мені про цю розмову, я був ще більше мотивований і налаштований, як ми кажемо: - «Ламати стереотипи!»
Час пролетів швидко і настав день виїжджати в сторону Мар’ївки. Як і минулого разу приймаємо рішення виїжджати з вечора і поблизу Полтави ночувати, а далі добивати решту кілометражу, щоб приїхати якраз за годину-дві до жеребкування. Проте ми без пригод не їздимо і кожна наша подорож то суцільна авантюра, і ніколи не знаєш, що тебе чекає попереду. Так сталося і цього разу. З запізненням на годину до мене заїхав Олег, і по дорозі при виїзді з Рівного ми мали ще добрати продуктів для нашого гастрономічного меню. Ок, на годину пізніше, не страшно, адже ще купу часу і довга дорога попереду. Докуповуємо продукти і їдемо далі, близько 22.00 ми були в районі житомирської об'їзної та заїхали на заправку за кавою, цього разу без хот догів, оскільки Олегу зпакували в дорогу цілий величезний бокс бутербродів, ну я їх і лупанув аж шість штук. Через години півтори ми, під'їхали до передмістя Києва, де зазвичай трапляються аварії й утворюються тягучки на годину, півтори часу, так і цього разу – дві аварії. Ще через трохи ми проїхали та Київ, і тут почалися пригоди. Ще перед поїздкою я досить сильно траванувся і не до кінця пролікувався, потрібно було бути обережно з м’ясним та жирним, а тут та коробка з бутербродами. І мене понесло, точніше не мене, а п’яту точку. Зазвичай мені здавалося що починаючи від Борисполя і до Полтави самий, безлюдний відрізок дороги на якому нема нічого, але виявилося навпаки, заправки, громадські туалети і їх багато – ну відповідно я їх всі майже і відвідав, ставали разів 6-7, я не встигав пити таблетки. Що це був – ЖАХ, нічого не сказати, ніч тягнулася як вічність, а годинник на панелі автомобіля ніби завмер. Доїхавши до нашого улюбленого кафе «У Сестрер», я відмовився навіть від галушок і сказав , щоб хлопці йшли самі вечеряти, щоб я, не сидів біля них як знятий з хреста, в той час мене вроді як трохи відпустило і вдалося навіть трохи здрімнути, далі ми дотягнули до Полтави та зупинилися на заправці здрімнути, нажершись таблеток і мені це з горем пополам вдалося зробити, хоча ловив себе вже на думці що якщо не припиниться, то треба думати про можливу відмову в участі в турнірі…

     Настав ранок понеділка, а саме 5-6.00, мені наче легше, ще порція таблеток і помалу рухаємося в сторону водойми, по дорозі планую купити якоїсь дієтичної їжі, хоча машина набита продуктами для ситних м’ясних страв, які на перших порах мені взагалі протипоказані. Близько 12.00 ми були в Близнюках, де хлопці снідали якимись булками, а я печивом «Марія» з чаєм без цукру, їдло — не фонтан, але треба потерпіти та пройти курс таблеток.
Згодом ми під'їхали до знаку на якому було написано – Мар’ївка, а відповідно ми прибули на місце, де вже були присутні організатори та декілька команд. За годину, півтори часу зібралися решта команд, і як на диво цього разу нам не довелося нікого чекати. Настала хвилююча мить, і всім з нашої команди було цікаво, чи не доведеться спалити мої фартові шорти в які я вже не зовсім влажу, з кросівками та футболкою і на що я настраждав чи не в кожному туалеті траси Київ - Харків.

     Вступне слово організаторів змагань, адміністрації водойми, акцент на ключових моментах регламенту і понеслася лотерея з кульками. Цього разу знову мені довелося тягнути кульку з номером сектора одним з перших, якщо точніше то – 3 по черзі, кульок багато і серед них є сектора в які не дуже хотілося потрапити. І тут називають нашу команду Carpfishing Team «Рівняни», в середині легкий мандраж і підвищене серцебиття, занурюю праву руку в відерце з кульками та беру сам верхню, не перемішуючи їх в середині, та дістаю кульку з 19 номером сектора – «волейбольна площадка». Спочатку видихнув, що не витягнув не бажані сектори, далі задумався над тим що витягнув, відчуття двоякі, вроді та не погано що ліворуч купа вільного місця – край, праворуч теж нема команди, але є дамба (тупіковий край), по прогнозу вітер не на нашу користь з дамби, а водойма дуже залежна від вітру. Короче, в голові творилася каша, поки решта команд витягували свої сектора, хто радів, хто не дуже, трохи шкода було команду «Ace Carp» м.Полонне - Харьків, Сашко витягнув сектор – 23, напевно мало хто хотів в той сектор. Далі роз'їзд по секторам для облаштування табору в якому доведеться, ловити рибу, спати (якщо буде така нагода), їсти та боротися з командами суперниками, тому кожна команда не жаліє часу на облаштування комфортного середовища в якому доведеться перебувати протягом п’яти діб. По приїзду в сектор на нас чекав новий сюрприз, Іван на дерев'яних сходинках які вели від берега до урізу води знайшов дві глиняні скульптури чоловічих статевих органів, і закралася думка, можливо це знак і нам доведеться «соса…и» в цьому секторі? Проте час покаже і ми відставивши ті фігурки в сторону почали займатися логістикою в секторі.

     Цього разу Іван взяв якийсь тент, який ми вирішили натягнути посередині двох шатрів, що надалі було дуже правильним рішенням, захист від палючого сонця, яке жарило протягом двох днів, від шквального вітру який продував всього наскрізь – в нас був куточок комфорту, навколо якого розмістився стіл зі стільцями де ми проводили решту свого часу, оскільки більшу половину якого ми провели в воді.

     Поки всі команди розставляли табір, тим часом поряд з будинком адміністрації під бесідкою готувався невеличкий бенкет, з традиційними всіма улюбленими чебуреками й логманом. Але я на дієті, тому моя порція чебуреків осіла в животах Івана й Олега, мені лишилося радіти логману, ну і чарочка наливочки за компанію, щоб вбити мікроби. Як і завжди, на таких заходах ми довго не засиджуємося і йдемо одні з перших, оскільки ще купа незавершених перед стартом справ. Вже в таборі ми дороблювали те що не встигли до бенкету, Іван кинув декілька разів маркер, щоб протягнути без замірів, оскільки вітер який не припинявся не давав змоги нормально відмаркуватися. Далі підготовка оснасток з поводками та кормами й так близько 21-22.00 ми вже повлягалися , щоб відпочити перед стартом п’ятидобового марафону.



     День перший. Старт турніру. Перші залікові риби

     Ранок 5.00 почався зі звуку будильника який був наведений на підйом. На вулиці сонце з’явилося з-за горизонту і почало світати. Поки Олег займався приготуванням кави, ми з Іваном почали маркувати сектор, завдяки відсутності вітру, це вдалося зробити більш точно. Вивчення дна дало зрозуміти що особливо перспективних місць лову майже нема, хоча сектор був досить глибоководним в порівнянні з іншими секторами 2,9-3 метри, по всьому свіму на відстані від 70-65 метрів знаходилася ближня бровка і спостерігався чіткий стук, щось схоже на піщану косу, До дистанції 135 метрів яскраво виражених аномалій на рельєфі ми не знайшли, плавне заглиблення від берега. Досить перспективним на наш погляд місцем ловлі був лівий край де знаходився залив (зона спокою риби) а до сусіднього сектору з ліва було дуже багато місця, тому на 65 метрах ми вирішили зробити ближню точку. Другу точку ми зробили на відстані 105-110 метрах, не по центру свіма, а теж трохи завалено в ліву частину сектора на 15 градусів, тобто всі 4 вудилища були розвернуті трохи ліворуч. Чому таке розташування? З правої сторони нашого сектора не так далеко дамба, яка і так обмежує наші межі сектору, а трохи розвернувшись від неї ми утворюємо своєрідну буферну (вільну зону для підходу і руху риби), таким чином не запресовуючи дамбу ми мали можливість вільно стягувати й збирати рибу. Чому 105-110 метрів? Особливостей по рельєфу ми не знайшли, а лізти за 135 метрів і годувати коброю протягом п’яти діб там, як на мене, це безглуздо, тому обрали комфортну для себе дистанцію і розкормлювали її.

     Хоча кормити на такій дистанції стало простіше завдяки карбоновій кобрі: CRAZY CARP - CARBON CRAZY STICK 150 см з діаметром 27 мм. Зовсім інший високомодульний японський карбон в порівнянні з кобрами які ми маємо в своєму арсеналі. Дана кобра є цільною, в порівнянні з іншими кобрами такої ж довжини які складаються з двох частин. Внутрішній діаметр кобри 27 мм, що ідеально підходить для бойлів діаметром 20-24 мм. Дуже практична рукоядка, яка зручна навіть при тривалому використанні і забезпечує не слизьку рукоятку навіть у вологому стані. Зовнішній вигляд кобри також порадує кожного естета. Тому маючи таку кобру як - CRAZY CARP - CARBON CRAZY STICK 150 см з діаметром 27 мм, можна не переживати за дальні дистанції, головне привикнути до даної кобри, через її довжину техніка закиду трохи відрізняється від нами привичних кобр, але якщо вам вдасця «обуздати цю ключку» тоді проблем з дальняком у вас ніколи не буде – дану кобру можу сміло рекомендувати, якість на висоті.

     Згодом після маркування піднявся вітерець від дамби, який грав не на нашу користь. О 8.00 старт і полетіли оснастки в воду, а за ними й бойли з карбонових трубок, починаємо розгодовувати точки, але не квапливо й обережно, щоб при потребі можна було змінити точку не засравши сектор кормом. В 12.00 перше клювання з дистанції 85 метрів, але не залікова риба 8,000; риба взята в підсак, і це є хороша прикмета, а головне є відгук риби, тому дану дистанцію лишаєм для подальшої ловлі. І далі затишшя, жодного клювання. Проте ми не сидимо в очікуванні клювань і постійно працюємо в пошуках нових точок, постійні перекліпсовування вудилищ, зміна схем розташування в воді, постійний рух. І лише в 18.00-18.05 ми отримуємо другий відклик риби у вигляді дуплета з 85 та 115 метрів, і обидві риби беремо в підсак які вже є заліковими. З настанням вечора робимо потужне загодовування точок, але пилящим бойлом, а тим часом Олег почав смажити шашлик. Близько 21.50 знову клювання зі 115 метрів і цього разу короп 13,000; Активність не велика, але і в решти команд того немає, багато хто навіть не відійшов від «0». Так в постійному пошуку пройшов увесь день, і настала ніч, спати не хотілося, тому ми всілися у своїх кріслах під шатром і під жарти й історії чекали нових клювань, періодично підкидуючи бойли на точки. В 00.30 ночі ступінчате опускання свінгера, і далі підіймання зі звуком набираючого швидкість локомотива – підсікаю і відчуваю супротив на тому кінці жилки, передаю вудилище Івану, поки він викачує рибу на березі, я вдягаю забродні чоботи, а далі забравши вудилище йду з ним виважувати в воду, а Іван чи Олег тим часом вдягають чоботи та теж підходять з підсаком. Вся риба бралася з води, а не з берега, і на мою думку , щоб уникнути сходів, заходів риби за комиш, волочіння риби пузом по дну, потрібно не лінуватися і йти виважувати відразу в воду, в денну пору коли тепло, ми виважуємо не вдягаючи чобіт, босяком, але теж у воді, так є у вас «великий радіус» без жодних перешкод для маневру у виважуванні. Отже, ніч, а ми в воді неквапливо качаємо рибу і заводимо в підсак, вже біля берега коли той підсак потрібно було підняти , щоб занести рибу в мат, Ваня каже що не може сам його підняти, і тоді я зрозумів що там щось цікаве і хороше, вже у маті я побачив що риба достойна, а згодом ваги показали 19,300; Радості не було меж, адже така риба це хороший бонус в таблицю десяти крупних риб. Адреналін зашкалює, сон відступив взагалі, але більше звуку наших сигналізаторів аж до самого ранку ми не почули. І тільки о 6.10 запрацювало цього разу четверте вудилище, але риба не залікова, через годину знову клювання, проте піднявши вудилище риб не засікся і відразу зійшов.

Ось так минула перша доба змагань. В результаті нам вдалося отримати -7 клювань, з яких реалізовано було -6, і Біг Фіш доби – 19,300; Що дало нам очолити загальну турнірну таблицю. Але це тільки початок, і ми не до кінця розуміємо де нам потрібно ловити, щоб нарощувати й збільшувати темп, до того погода і вітер грають не на нашу користь і з такими розкладами, ловити нам лишилося не довго, оскільки передають шквальний вітер з поривами 12-15 м.с від дамби, а з таким вітром вмикаються решта секторів, але не «дамба».

     День другий. Завдання закрити таблицю десяти крупних риб.

     О 9.00 клювання і знову четверте вудилище яке приносить нам рибу 14,575; А за ним прикрий схід. Вже помалу вивчаючи динаміку кльову, помітив що мовчить ближняк і щось потрібно робити з даним вудилищем, але поки кормові точки не змінюємо і розгодовуємо далі.
Помалу почало підсмоктувати в животах, а риба не клювала, тому вирішили влаштувати сніданок, добре що залишився вчорашній шашлик, який пішов на зажарку і ще трохи інгредієнтів, томатна паста і ми всі разом під моїм керівництвом приготували – шакшуку (Ізраїльський традиційний сніданок). Страва так зайшла Вані – що він сказав що потрібно включити її в наше командне меню. Ми поснідали, а риба не клює. Протягом дня спека, з невеличким вітерцем, який постійно змінював свій напрямок, але який не міг зашевелити рибу, тому ми й решта команд сиділи без клювань, тільки де-не-де поодинокі покльовки.

     Що хотілося сказати про оснастки які ми використовували цього разу, то це наш улюблений скользящий монтаж TechnoCarp, а також монтаж «вертоліт» TechnoCarp. В загалом в наших сумках вся карпова «біжутерія» від TechnoCarp, починаючи від стопортків закінчуючи готовими монтажами та грузилами, продукція високої якості та доступна в ціні в порівнянні з закордонними аналогами. Стосовно гачків, то вже не перший сезон ми користуємося Hayabusa K-1 (№4 та №6), стосовно гостроти яких нема ніяких нарікань і зауважень, свідком того є мій пробитий палець через ніготь на минулих змаганнях. В якості поводкового матеріалу використовуємо - Fox Camotex 20-25 lb, основна ліска на котушках - Orient Rods Link Line 0,26 Fluo Yellow (крепка на розрив, хороші політні характеристики, але потрібно враховувати та те, що ми після кожних змагань її викидаємо і не перемотуємо задом на перед)

     Вернемося до змагань, другий день турніру який пройшов більш в очікуванні та пошуку риби. Тому більшість почало задумуватися і робити ставу на вечір і ніч. Поки Олег займався приготуванням Осетинського борщу, який він готує тільки на даному турнірі, нам вдається спіймати о 20.00 дві риби вагою 7,500 та 12,500; і далі затишшя. Вже стемніло і в гості до нас прийшов на борщ — Андрій Корденко і наш суперфан Віталій Шевяков. Ще минулого року ми запрошували їх на борщ, але навал риби не дав їм можливості з нами посидіти, проте цього разу ми попередили що двій чи кликати не будем, тому хлопці дотримали свого слова і прийшли в гості. Смачна вечеря під пару грам віскі, затягнулася до першої години ночі, а коли людям є про що поговорити час летить дуже швидко, дякуючи риба дала і повечеряти і поспілкуватися і цієї ночі навіть трохи здрімнути. Оскільки наступні клювання ми отримали під кінець другої доби, найменша риба турніру 5,000; та схід.

     Так пройшла друга доба змагань, за яку ми отримали – 5 клювань, та спіймали - 4 риби. По при слабий кльов, і поки не закривши таблиці по десяти крупним рибам нам вдається зберегти лідируючу позицію по водоймі. Значть не все так погано і не тільки в нас затишшя.

     День третій. Завдання закріпити позиції й все ж таки закрити таблицю по десяти крупним рибам.


     Ранок початку третьої доби змагань розпочався зі зміни напрямку вітру, який надував з хвоста водосховища в наш кут до дамби. І ми вже, бувало подумали, що ось наш шанс і можливість їм скористатися, ми понадіялися що зараз нам надує цілу купу риби та ми почнемо активно її ловити.

     І згодом ми почали отримувати перші клювання, спочатку четверте вудилище і риба 6,000; далі включилося перше вудилище з ближньої дистанції 70 метрів, але з даної точки ми отримали дві втрати підряд (схід, та зріз ліски). Почали активно працювати перше та четверте вудилища, а середні два чомусь просідали. Цього дня почали пробувати експериментувати з презентацією насадки, і нам вдалося підібрати таку насадку яка приносила швидкі клювання, і клювання залікової риби яка дала нам змогу швидко закрити до обіду таблицю. Поступово до пилящого бойлу ми почали підкидати варений бойл в надії максимально закружити та затримати рибу, оскільки вже на ніч погода мала змінюватися на кардинально протилежну, і вітер мав дути вже від дамби, видуваючи нашу рибу. Тому стояло завдання до зміни погоди вихватити максимум. Цього дня ми більше часу вже провели стоячі в воді з вудилищами та підсаками в руках. В постійному русі час летів теж швидко і ми поступово почали заходити в ніч. Близько 23.00; Ваня мав перезакинути планово вудилище, піднявши палку він відчув супротив «зачеп» почав помалу підмотувати, і виявилося що риба клюнула і стояла на місці, а сигналізатор мовчав. Виважування і згодом на маті риба яка заважила 12,000; План мінімум було виконано, таблиця закрита, і ми одна з не багатьох команд яка закрила 10 крупних риб (якщо бути точнішим то в трьох команд були закриті таблиці). Тепер стояло завдання зміцнювати свої позиції.

     Настала ніч, і постало нове завдання – розібратися з нічною ловлею, оскільки протягом двох попередніх ночей, клювань в нас практично не було, а на турнірах дуже важливо ловити протягом всіх 24 годин і бажано стабільно. Тому ми почали по трохи розбиратися, міняючи дистанції ближче до пятен, далі, змінювати насадки і їх презентацію, тому що часто буває що насадка яка працює в день, зовсім не підходить для нічної ловлі. І протягом ночі нам вдається підловитися і замінити існуючі три риби на більш важчі. Проте запустити 2 та 3 палку так і не вдалося 80% риби третьої доби клюнуло на 1 та 4 вудилище.

     В результаті за третю добу ми отримали - 15 клювань, з яких реалізували – 13; Максимальна риба – 14,400; І по турнірній таблиці ми все ще зберігали передову позицію з сумою балів – 3.

     День четвертий. Зміна погоди, переломний день турніру.


     З настанням ранку кардинально змінилася погода, похолодало, і замість звичних за три дні футболок і шортів, довелося кардинально змінити свій одяг на більш, теплий. Здійнявся сильний вітер з поривами 12-15 м/с, який за прогнозом надувати буде аж до самого турніру. І цього ми найбільше боялися, оскільки розуміли, що за два дні такий вітер видує все що запливло чи занесло в наш сектор. «І бойли які ми накидали теж видує» J - ЖАРТ. Але наші побоювання почали помалу зникати вже після 10.00; коли поступово почали спрацьовувати всі вудилища в хаотичному порядку. Хоча варто сказати що зі зміною вітру ми зробили певну рокіровку в розташуванні вудилищ і відмовилися від ближняка який нам приніс чи мало риби на третю добу (крок був ризикований, але ми не прогадали). В нашому секторі почалося «Ельдорадо» за яким більшість і їздить на Мар’ївку. Вудилища їхали кожні 15-20 хв, я практично з води не вилазив протягом всього дня, не встигав я запаркувати одну рибу в підсак, як Ваня вже стояв і неквапливо виважував наступну. Я забирав вудилище виважувати далі, а він з Олегом займалися звільненням риби від гачка, зважуванням та при потрібній нам рибі паркуванні в мішки, і швидко пере закидали оснастки в воду назад, і це все було вже відшліфовано до такого автоматизму, що риба тільки діставалася то відразу летіла оснастка з вудилища дубліката. Ми набрали такого темпу, що більшість команд були шоковані, як можна ловити так активно рибу біля дамби при вітрі який повинен її з відти видути в мить. Але разом з нами включився і другий сектор, а також сектор 2Б судді не встигали важити рибу, поки зважували в нас то вже викликали в другий сектор і навпаки, і тільки поодинокі виклики в інших секторах. Несподівано для нас спіймали рибу і наші сусіди з ліва – команда «Успіх», і не просто рибу, а коропа вагою 16+; по при повну відсутність кльову вони ловлять одразу таку крупну рибу, а ми полощимо снасті й човпемо безперестанку і нам така риба не «залітає», упродовж дня вони спіймали ще одну рибу, і теж в районі 16+. Тоді я вже задумався можливо не варто було лишати ближню точку? Хоча прекрасно розумів, що їх сектор знаходиться досить далеко від нас, і теорія що ми пропускаємо рибу – безглузда. Оскільки при вітрі 10-15 м/с з дамби в сторону хвоста, зупинити рибу в тупиковому секторі не реально, але про всяк випадок ми сипанули 2-3 кілограми вареного бойла на ближняк, щоб притримати рибу. Протягом всього дня ми виважували, підсачили, важили й пере закидали, міняли одну рибу на іншу, догодовували точки, знову догодовували точки, підливали Водяному за залікового карпа, наша таблиця постійно мінялася та укріплювалася більш крупними рибами, але серед того всього навалу риби, реальних трофеїв не було, вся риба до 15+. А нам вже хотілося більшого, хотілося «крові та м’яса».

     В районі обіду відбулося одне з чергових клювань на четверте вудилище, Олег підсік і сказав що буде виважувати сам, ніхто не був проти. Тому він навіть не вдягаючи чобіт, по при вже не сонячну погоду яка була попередні дні, поліз у воду босяком, головне що тепла безрукавка була на ньому J. Риб не давався і стравлював ліску, то праворуч до дамби, то ліворуч. Олегу вдавалося підмотати лише пару метрів як риб знову розвертався і забирав в рази більше ліски ніж Олег підмотував, я тим часом стояв на підсаці і за цим всім спостерігав. Спочатку пробував підказувати Олегу як краще зробити , щоб підвести рибу ближче, але після котрої підказки побачив що Олег почав нервувати, хоча рознервувати його дуже важко, тому замовк і спостерігав як той риб «тягає» Олега. Виважування тривало понад 30 хвилин, Олегу не вдалося підтягнути рибу хоча б до шок лідера, риб вперто давив і змотував ліску, і після ХЗ. якої спроби підвести рибу відбувся схід, і в цьому двобої переміг – РИБ. Я думаю Олегу було принципово виграти в цій дуелі, незважаючи, на вагу риби на тому кінці ліски, а тоді вже дізнатися реальну вагу, але не цього разу. Даний двобій трохи вибив Олега з колії, і по при наступні нескінченні клювання він відмовився виважувати, щоб трохи заспокоїтися, довелося трохи йому налити з «фляжки Водяного», і за годину Олег повернувся в командний ритм.

     В такому активному русі ми підходили до наступної ночі, а риба не збавляла темп, клювала і клювала. А в нас по меню – ЧАШОШУЛІ, грузинська страва з кукурудзяною палентою. Олег навіть купив окремо глиняний посуд, щоб максимально автентичною виглядала страва, ну і по традиції запросили в гості Андрія з Віталієм, які прийшли теж не з пустими руками, а з пляшечкою Болгарської Ракії. І як на диво коли прийшли хлопці відбулося невеличке затишшя, яке дало можливість нам спокійно повечеряти та поспілкуватися. Ми вже між собою жартували, коли приходить Андрій Корденко – всі карпи закривають рот, як на зло. Страва зайшла всім на ура. Хороша компанія – це супер, але ж ми приїхали зовсім за іншим, тому перекусили, Олег спілкувався з хлопцями, а я далі загодовував точки, а Ваня пере закидав по графіку вудилища. Потрібно конче спіймати пару риб 15+, і це основна задача на цю ніч.

     Що означає по графіку? На кожне вудилище є годинник з секундоміром, який вмикається після закидання вудилища, і чітко видно коли потрібно пере закидатися (скільки вудилище простояло в воді), після клювання чи пере закидання таймер знову збивається до нулів і вмикається по новому. Так ми чітко бачимо коли потрібно пере закидати вудилища, якщо ми ловимо з певним часовим інтервалом 1,5-2 години й т.д.

     На вулиці вже було темно, судді (Андрій та Віталій) пішли важити в якийсь сектор рибу, а в нашому секторі відновилося «Ельдорадо». Близько 01.30; клювання на друге вудилище, помалу не квапливо виважую рибу в воді, відійшовши максимально ліворуч, для того , щоб не дати рибі запчепитися за решту лісок що в воді, згодом заводжу рибу в підсак, і знову хтось з хлопців хто стояв на підсаці, каже що не може підняти рибу , щоб винести її на берег. Допомога товариша і риба на маті, де потім у світлі ліхтарів ми побачили рибу 18+. Радості нема меж, завдання мінімум на ніч виконано, викликаємо суддів , щоб швидко зважити й відпустити рибу в воду, після зважування вага показала 18,525; Цей риб додав сил, присутнє бажання прилягти на годинку і відпочити – зникло, спати не хотілося взагалі, адреналін зашкалював. Відразу після спійманої риби не забуваємо про Водяного, а собі по чашці кави. На даному турнірі, Водяний ще ніколи так не шикував, як цього разу, було все, а головне що після доливання Водяному – це приносило результат, ну принаймні ми в це віримо. Упродовж ночі вдалося розкачати сектор до того стану який був в день, вудилище не стояли на род поді понад 30 хвилин, інколи були випадки що не проходило і 5 хвилин, як палка «їхала» і основна маса риби 11-12 кілограмів, на яку ми так чекали перші дві доби змагань, але вже зараз нам потрібна була риба 15+. Тому ці 11-12 відразу після зважування відпускалися.
Поки в нашому секторі кипіла робота, решта частина водного плеса яке потрапляло в поле зору – спала, була суцільна тиша і жодного ліхтарика, жодного звуку кобри, складалося враження що ми ловимо в зовсім окремій водоймі.

     Згодом почало підійматися сонце з-за горизонту над Мар’ївкою сонце, розігріваючи землю своїми променями, а це означало за пару годин завершиться четверта доба і до фінішу залишиться 24 напружені, валідольні години, які розставлять всі крапки над «І».
Планове зважування перед завершенням четвертої доби протягом якої нам вдалося отримати 47 клювань з яких реалізували 43. І найбільша риба доби - 18,525; По протоколах ми на першому місці, з сумою балів – 2. За цю добу команді - «Ебіс-Royal Fish» м.Ізюм-Харків не вдалося спіймати крупної риби і вона трохи просіла, давши нашій команді Carpfishing Team «Рівняни» піднятися на першу сходинку по десяти крупним рибам, але почала піджимати інша команда - «GIP Fishing» м. Нікополь, якій навпаки вдавалося ловити крупну рибу.

     День п'ятий. Фінішна пряма. В очікуванні гостей, зустрічі яких ми чекали ще з початку сезону.

     З настанням останньої доби, ми для себе поставили завдання, не збавляти оборотів, боротися до останнього бойла, по максимуму дістати всю рибу без жодного сходу (щоб потім не мучила совість), і постаратися зробити хороший заділ по 10 крупним рибам, оскільки наш Біг Фіш могли перебитии в будь-який момент, що могло опускати нас по турнірній таблиці, тому хоча б в одній з таблиць, а саме по 10 рибам, нам потрібно було – 1 місце.

     Цього дня погода була без змін, шквальний вітер з поривами 10-12 м/с від дамби, але сонячно в порівнянні з минулим днем.

     Відразу після того, як судді покинули наш сектор по завершенню планового зважування в нас відбувся дуплет, обидві риби нам вдалося дістати, і далі відразу ще одне клювання яке теж реалізували. І це все відбулося в проміжку 10-15 хвилин, виважували всі троє, в результаті: 15,725; 16,375 та 17,000. Три риби які конче нам потрібно було в таблицю , щоб збільшити відрив, після фото яких в групі Vaiber, команда «Solas Baits» м. Одеса – сказала, що інтрига вмерла! Але вся інтрига та розв'язка була попереду.
Цього дня до нашої команди мали приїхати гості, за присутність яких ми попередньо повідомили організаторів та суддю. Ще в зимове міжсезоння я в месенджері познайомився з Олександром Колесніковим коропятником з міста Першотравенськ. Олександр має свій you tube канал, хоч і вже на пенсії, але по можливості старається їздити на різноманітні водойми та доволі успішно рибалить, по при те, що Олександр розповідав що мало хто розуміє їх в місті Першотравенськ: - «Як можна відпускати рибу? А додому взяти на котлети чи консерви?». Риба і водойми то все супер, але найбільше мене зацепило те, наскільки його дружина захоплена карпфішингом, яка намагається допомагати йому у всьому на рибалці, ще один приклад знаменитого подружжя Стіва Брігса (Steve Briggs) представника компанії Nash. Мені стало по білому заздрісно. І я теж хотів би щоб коли я буду на пенсії, у мене була можливість їздити разом з дружиною на рибалки й разом відпочивати та радіти кожному трофею як радіють вони. Тому в ході переписування в міжсезоння я запросив Олександра з його дружиною до нас в гості на один з турнірів, оскільки на звичайні рибалки на Мар'ївку ми не їздимо. Після чого ми домовилися що він приїде на турнір «Orient Monsters Carp Cup 2020», тому ми поприбиравши робочий балаган у своєму секторі чекали на гостей, точніше продовжували, закидати, виважувати й підсачити, адже «ельдорадо не припинялося».

     І ось об 11.20 клювання на четверте вудилище, Олег не хоче підходити підсікати й виважувати, тому беруся я, і відразу йду в воду. Риба починає давити та ходити то в право то в ліво вздовж берега, схожа поведінка риби як в Олега яку він спустив. А тим часом на горизонті помітили на дамбу заїхав автомобіль і хтось нам махає рукою з нього, ми зрозуміли що Олександр приїхав з дружиною Вікторією, тому максимально налаштований на виважуванні , щоб при гостях не спустити рибу, бережно виважую, але риба показує свій характер і не дається, давить вагою і починає вже при появі шок лідера кружляти навколо нас. Ще під час виважування підвівши рибу ближче, мені вдалося один раз її підняти до поверхні, і я побачив здоровезного хребта, тоді я зрозумів що там щось серйозне, максимально зосереджено не форсуючи втомлюю рибу. А тим часом в нашому секторі вже чути голос гостів, а ми з Олегом у воді, і десь після 15 хв бородьби нам вдається запаркувати його в підсак, і вже в підсаці ми з Олегом побачили ту рибу яка нам «кров з носа» була як ніколи потрібною. Підходячи до берега віддаю вудилище Вані, щоб допомогти Олегу з підсаком і кладемо того монстра на мат. Далі вітання та знайомство вже очне з Олександром та Вікторією, і інтрига скільки цей красень на маті заважить – вага показала 20,400; Оце так сюрприз для гостей, а для нас реальний бонус, як під замовлення, адреналін, радість на наших обличчях. Викликаємо суддів зважити рибу, а тим часом обмін подарунками, і потрібно приділити увагу гостям. Якось все так сумбурно відбувалося, зважування суддів, фото сесія під час якої в нас знову поїхала палка і нам не вдалося в трьох, командою нормально сфотографуватися, Ваня фотографувався присівши з вудилищем в руках, а на тому кінці риба. Тому відразу відпустили її в воду, і тоді я згадав що забув вдягти свої трофейні окуляри для фото з рибами 20+, тому сказав Андрію Корденко, що доведеться спіймати ще одну рибу 20+ для фото в окулярах.

     Через брак вільного часу гостинності та уваги яку б хотілося приділити гостям, на жаль не вдалося виділити. Постійні клювання, робота з коброю, не встигнеш присісти й почати про щось говорити, як клювання, треба йти в воду. Тому спілкувалися по можливості, але компанія сім'ї Колеснікових нам зайшла по душі. Дуже приємні та прості люди, з якими є про що поговорити. А бажання дружини Олександра нам допомогти було видно неозброєним оком. Змагання хоч і в розпалі, а потрібні сили — тому обід. Пригостили гостів чашошулі в Олеговому виконанні, а Олександр презентував нам пляшку вина власного виробництва, яке ми з Олегом та на пару з Водяним оприходували до ранку. Вані цікаво було у двійчи, бо Олександр взяв з собою квадрокоптер, щоб познімати для нас трохи контенту з висоти пташиного польоту. Про такий квадрокоптер наша команда мріє вже давно, думаю скоро ми ним обзаведемося.

     В хорошій компанії час летить швидко, і було видно як Колесніковим не хотілося їхати, а нам хотілося ще поспілкуватися, але темніло і час був їм їхати до дому, а попереду декілька кілометрів не дуже хорошої дороги яку бажано проїхати засвітла. Тому попрощавшись, ми домовилися що наступного року якщо ми знову приїдемо на один з турнірів на Мар’ївку ми обов’язково зустрінемося.
Протягом дня нам вдається перекрити ще дві риби 14+; більш? важчими, але паралельно з тим почала набирати обороти команда - «GIP Fishing» м. Нікополь, якій вдалося через декілька годин після нашої риби 20,400 спіймати більшу рибу – 23,100 і перебити наш Біг Фіш, а також посунувши нас по таблиці Біг Фішів на другу позицію, таким чином станом на 20.00 останньої доби ми на першому місці з – 3 балами, а попереду фінальна ніч. Даного протоколу я не бачив, бо організм не безкінечний і є якісь межі його роботи, втома накопилася і я думав прилягти на годинку, бо не дрімав вже понад дві доби, думав що на годинку, але вирубило мене аж до першої ночі, ніби провалився. Тим часом хлопці взяли ще пару не залікових для нас риб. Потім «ушатало» від втоми Ваню і той теж посунув здрімнути, лишився один Олег біля вудилищ. Замість того щоб прилягти й відпочити перед дорогою до дому він кобрився, і ще приготував нам м’ясне рагу посеред ночі. Коли ми проснулися від звуку сигналізатора Олег не спав.

     О 01.05 ночі, клювання, я вже виспаний вклинююсь назад в боротьбу. Спрацювало друге вудилище, а згодом короп 16,750 був на маті. Викликали суддів на зважування, поки вони прийшли 15 хв, і в нас знову клювання на четверту палку, по поведінці як попередня 20+, але трохи спокійніше. Заводимо рибу в підсак, і знову неможливо його підняти. Важили його вже судді які прийшли важити 16+. Вага другої риби показала – 22,375; Новий наш рекорд на Мар’ївському водосховищі, друга риба 20+ в наших таблицях і жирна крапка в нашому виступі на цьому турнірі, хоча ще і було достатньо часу для сюрпризів. Тому цього разу про окуляри я не забув, фотосесія і рибу назад в рідну стихію. Після цієї 22+ сон відійшов у всіх, хлопці навіть забули що їм по обіді за кермо і 1000 км в дорозі. Всі працювали як мурахи , щоб ще збільшити заділ. Потім Олег сказав що приготував вечерю, ми спочатку не повірили – «розводить», але під кришкою казана ми побачили гарячу страву. Я був просто шокований, як так можна ловити нон стоп і ще готувати посеред ночі. Цієї ночі суттєво похолодало, але добре що не було вітру – штиль. До ранку ми спіймали ще одну рибу якою перекрили рибу 14+, в результаті в нашій таблиці по 10 крупним рибам лишилася одна не перекрита риба 14+.

     Настав ранок, ми помалу почали збирати свій табір та речі, згодом пролунав сигнал фінішу, прийшли судді на останнє на цьому турнірі зважування. А ми тим часом розігріли те м’ясне рагу і сіли снідати, заодно і пригостили хлопців. І далі збори решти речей та вимотування вудилищ з води, що ми робимо вже відразу після сигнальної ракети.

     День шостий. Фініш.

     12.00 і всі команди зібралися на нагородження біля будиночка адміністрації, більшість ділилися своїми враженнями стосовно ходу турніру, засмучення на обличчях практично не було, кожен був задоволений що відпочив, половив риби, хто більше хто менше. Дехто вже вітав нас з перемогою, ми знали вже на перед що перемогли, але точних цифр не було.
Згодом всі зібралися навколо п’єдесталу та нагород. Вступне слово Андрія, трохи статистики про хід турніру, і почалося нагородження учасників змагань. Кожен отримав подарунок від титульного спонсора турніру компанії - Orient Rods. Далі призери: команда «CarpHouse Team» м.Київ 30 сектор - ІІІ місце (минулого року в цьому секторі ми виграли даний турнір), команда - «GIP Fishing» м. Нікополь 2 сектор – II місце і номінація Big Fish – 23,100; і перше місце – ми, команда Carpfishing Team «Рівняни» м. Рівне, а також в нашому активі номінація за першу спійману рибу 20+ (сертифікат на 2000 грн від компанії Crazy Carp)

     В цілому за турнір ми спіймали 101 рибу; Big Fish – 22,375; та 20,400. По десяти крупним рибам загальна вага – 170,125, середня вага десятки – 17,013.

     Попри не легку дорогу на водойму, не дуже фаворитний сектор на наш погляд після жеребкування, вітер який грав не на нашу користь нам вдалося поставити й закружити рибу, і змусити її не піти за вітром у хвіст, а затриматися в нашому секторі на стільки часу, скільки потрібно було для того , щоб досягти бажаного результату у вигляді – І місця. Хочеться в першу чергу подякувати своїм напарникам по команді – Олегу й Івану, без вас ми б не були тією командою - Carpfishing Team «Рівняни» про яку вже багато хто знає, і я думаю що зараз нас вже не недооцінюють як то було на перших наших турнірах, а поважають, можливо бояться (але останнє — жарт). Дякую що ви в мене є, з вами завжди весело, цікаво і надійно, на вас можна покластися не тільки на водоймі під час турніру чи звичайній рибалці, а й в житті в цілому. Ви справжні ДРУЗІ, навіть більше. Я радий що ви в мене є.

     Дякую адміністрації водойми за таке чудове місце як Мар’ївське Водосховище, поїздки на яке чекаєш з нетерпінням, куди хочеться їхати кожного разу по при відстань в 1000 км, ви робите велику роботу яку можливо багато і не бачить, але утримувати такий об'єкт і утримувати на високому рівні вартує багато зусиль та фінансів, приємно приїжджати з кожним роком бачити глобальні зміни у вигляді нових помостів, бесідки для учасників, цього разу в нас інтернет просто літав (навіть футбол вдалося подивитися і повболівати за «Динамо»). Дякую організаторам за турнір та формат, для нашої команди турнір «Orient Monsters Carp Cup», є особливим, і не через дві поспіль перемоги, тому ми завжди з радістю стараємося на нього потрапити. Дякую командам за боротьбу, не легку боротьбу, адже всі приїжджають перемагати, і ніхто не хоче поступатися, особливо дякую команді «Фантом» за жарти в групі і розуміння нашого сувеніра, хотілося вас «підстьобнути» і ні в якому разі не образити.
Хочеться подякувати спонсорам які підтримують нашу команду Carpfishing Team «Рівняни» в нелегкі часи для нашої країни: компанію Carp Classic Baits та компанію Techno Carp – Дякую вам величезне. Дякую хто нас підтримував та вболівав в різноманітних групах та соц. мережах підтримка ваша відчувалася навіть дистанційно, надихала і заставляла працювати по при втому і безсоння, особлива подяка нашому суперфану Віталію Шевякову (Харків тебе не забуде :) ). Дякую всім.

     P/S Фартові шорти з футболкою і кедами вже випрані й попрасовані, та чекають наступного сезону і наступного «Orient Monsters Carp Cup» - тому поборемося ;).

     Всім миру і добра - Carpfishing Team «Рівняни» м.Рівне

 


Коментарі