Турнір "2+2" в с.Княжа Долина» 30.06-04.07.2020. Або битва «Карбонових Трубок»

Турнір «2+2 в с.Княжа Долина» 30.06-04.07.2020. Або битва «Карбонових Трубок»

Ще в міжсезоння 2019-2020 року мені на месенджер прийшло повідомлення від Анастасії з запрошенням взяти участь в турнірі який вона організовує у 2020 році - «2+2 - Червоний Прапор», на водоймі що знаходиться в с.Княжа Долина, що в Харківській області. Кількість команд обмежена 7-8, та всі по запрошенню, тобто відкритої реєстрації на турнір не планувалося. Я зателефонував своєму товаришу і напарнику по команді Івану і ми довго не задумувалися і відразу дали згоду на участь в даному турнірі.
Чому турнір «2+2 - Червоний Прапор»і Червоний Прапор»? Нам завжди подобаються турніри даного формату, де в команді два учасники і ловля відбувається на два вудилища, а годування лише коброю і розподіл призових місць по п’яти найбільш спійманим рибам максимально урівнює шанси на призові місця будь-якої команди. До цього всього серії турнірів «2+2» які організовує Анастасія – і на секундочку чи не єдина жінка в Україні, яка займається професійно карпфішингом і брати участь в змаганнях на рівних з великими фізично і дорослими дядьками, і досить часто «втирає їм ніс» займаючи призові місця. Сам формат турніру є задумкою - Анастасії, тобто її дітищем, якому вона віддала частину свого життя, багато часу, нервів і звісно фінансів, хоча інколи читаючи коменти на різних ресурсах стає прикро, коли таким людям починають заважати далі розвивати своє улюблене діло своїми хайповими коментами, різноманітними звинуваченнями й купою різноманітного бруду.

Її ставлення до організації від початку реєстрації, організації самого турніру, онлайн висвітлення, медіа сторона, та нагородження, просто вражають, і ця неоціненна праця яка зробила даний турнір одним із топових у своєму роді та форматі, про що свідчить реєстрація команд і кількість команд в резерві які бажають потрапити на даний турнір. Тому нашій команді «Рівняни» реально пощастило і ми вдячні що нас запрошують на такі турніри, а не ми реєструємося на них в порядку живої черги, тому з радістю погоджуємося і намагаємося по можливості відвідувати їх. В цьому році на нашу команду чекає ще не менш цікавий турнір за організацією Анастасії, на одній з наших улюблених водойм – турнір «2+2 на Мар’ївському водосховищі», але зараз не про це, стаття про участь на турнірі в с.Княжа Долина.
Після того як нас зареєстрували на турнір і попередньо виставили список команд учасників, ми почали збирати різноманітну інформацію по даній водоймі. Цим в основному в нашій команді займаюся – я. Було обдзвонено купу знайомих, переглянуто купу відео з даної водойми й не один раз підряд, перечитав безліч статей які знайшов в інтернеті, тобто різноманітної інформації було дуже багато, але велику роль відіграє і правильний аналіз отриманої інформації, і дуже часто буває що не все прочитане та сказане варто брати до уваги. З таких загальних висновків які я для себе зробив:

— водойма на половину дика, великою рибою зариблюється дуже рідко, практично не зариблюється
— водойму можна віднести до глибоководної з глибиною 5 метрів в русловій частині, від звичних 3 метрів як в більшості водойм України
— основна кількість секторів які залучені на змаганнях розташовані по одній береговій лінії, і ловля буде вестися +/- з під протилежного берега
— по всій водоймі велика кількість коряг, особливо на протилежному березі
— по даним знайомих і відео які там рибалити, є декілька топових секторів в яких рибалить більшість спортсменів
— популяція риби, прогонисті дикі сазани з досить агресивною поведінкою при виважуванні
— риба досить добре реагує на бойл, хоча формат тільки кобра вперше проводиться на водоймі

Виходячи з цих даних ми почали думати над кормовою програмою та можливими тактиками ловлі, хоча чітко розуміли що можливий варіант, що вже на місці в самому секторі наші плани можуть різко змінитися. Оскільки на даній водоймі ми не були жодного разу (і це була одна з причин чому нам був цікавий даний турнір), їхати на тренування ми не планували через далеку відстань до водойми – 760 км і карантин в нашій країні, так і наш риболовний графік вже був розписаний і розпланований на весь сезон.

Поступово наближався час до поїздки на турнір і все наче б то було готово, але за день до турніру я мало не загримів в лікарню – камінь в нирках, швидка допомога, три уколи в різні частини тіла, і благополучно камінь вийшов в цей же день. Як би я з ним поїхав на змагання - ХЗ як би то все закінчилося 😜 .

29 червня, третя ночі, і Іван під моїм під'їздом в завантаженому авто чекає на мене. Свій час поїздки ми розпланували таким чином, щоб не поспішаючи заїхати на водойму близько 13.00 (за годину до реєстрації) яка мала розпочатися об 14.00. Неквапливо ми проїхали Київ, далі на Полтаву де по дорозі ми традиційно заїжджаємо в кафе «У Сестер» на полтавські вареники. Кафе, точніше комплекс будівель до яких відноситься кафе, бо на території є ще готель і ще якісь будівлі, де можна як переночувати так і не дорого і смачно посидіти, Кафе «У Сестер» в традиційному Українському стилі, обслуговуючий персонал у вишиванках, все дотримано санітарно карантинних норм, кухня (меню) – українське. Після того як ви присіли за столик вам запропонують ознайомитися з меню і пригостять безкоштовним оперативом в який входить два види намазок з сала, аджика, хрін різноманітні сухарики та декілька видів хліба. Декілька разів бувало так що ще нічого не принесли з замовлення, а ти вже наївся тим оперативом. Ми ж в більшості випадків замовляємо різноманітні українські парові вареники на кефірі – це просто ТОП, смачніших я більш ніде не їв, хоча в меню повно різноманітних українських інших страв на любий смак, є навіть пісне меню.

Смачно поївши ми вже можна сказати більш ніде не стаємо, тільки за бажанням кава, вода, лате. Так за запланованим часом об 13.00 ми заїхали в с.Княжа Долина. По навігатору все досить зрозуміло і чітко, дорога хороша – траса майже до Харкова і перед ним з'їзд ліворуч на сільську не ідеальну, але терпимо нормальну дорогу протяжністю 20-25 км і ми на озері.

Відразу розумієш чому Княжа Долина - водойму розташовано біля самого села в такій своєрідній долині по одну сторону якої насаджено густо над берегом дерева, де затоплена купа коряг, по іншу сторону в густо засадному деревами березі розташовані сектора для рибалки, місцями позрізувані дерева і точать пеньки, присутні теж коряги. Водойма має дамбу по якій здійснюється під'їзд до озера та недалеко один рукав, та хвостову частину у вигляді двох рукавів з мілководною частиною. Середня відстань до протилежного берега 120-130 метрів, за винятком декількох секторів які розміщені до відкритої води й у хвостовій частині. Водойма цікава по своєму і не схожа ні на яку іншу, має свою ізюмінку і свій характер, через який облюбована великою кількістю спортсменів, для харківчан це можна сказати домашня водойма, і на яку щоб потрапити потрібно записуватися на бажані сектори завчасно.

Отже, по приїзду на будиночку адміністрації ми зустріли Анастасію й Анну, і відразу на думці один і той же жарт, що ті кому найдалі їхати, ті зазвичай приїжджають перші, оскільки решта команд всі харківські лише одна з Полтави. Відповідно і поборотися за призи буде дуже важко, на водоймі на якій в перше і проти команд які знають мало не кожну коряжку і поведінку риби й тим більше її вподобання, тобто більшість мали перевагу над нами. Але ми теж не пальцем роблені й завжди ставимо для себе амбітні та високі цілі, і по при результат, хочем щоб нас поважали та теж ставили в ряд хороших конкурентів, а не сусідів статистів.
Згодом за годину підтягнулися і решта команд, деякі вже знайомі, деякі стали знайомими в ході турніру, разом з оператором який знімає класні фільми зі змагань на «2+2», та вже всім добре знайомий суддя Андрій. І всі в очікуванні вступного слова і самого жеребкування, яке розставить всіх в сектора в яких прийдеться боротися протягом чотирьох діб.
В нашій команді після того як Олег витягнув нам на Орієнті на Мар’ївці у 2018 році – 27 сектор, після того він сектора вже не тягне. Тепер це не менш важливе діло доручили мені, поки я витягую те що треба J. В мене вже є спеціальний дрескод в якому я тягну сектора – то своєрідний ритуал. Шорти вже в дірках, кросівки теж розлізлися, але команда сказала що по приїзду до дому все перестірати й натягати на жеребкування до кінця сезона. Я вже кажу що як – БОМЖ на жеребкуванні, і командна форма в нас є, але за ради результату мушу вдягати хоча б на жеребкування. Так і було цього разу.

Спочатку всі команди по списку витягували чергу, мені дісталася 5 черга тягнути сектор, далі всі відповідно до витягнутої черги тягнули сектор, серед трьох останніх кульок я витягнув крайній 10 сектор, спочатку відчуття радості чи засмучення взагалі не було, на відміну від Анастасії в якої була перша черга і серед всіх кульок вона примудрилася витягнути сектор «дамба», судячи з її міміки на обличчі вона не дуже була задоволена сектором який витягнула. Я ж потім трохи зрадів, оскільки наш сектор був крайнім, а це вже хоч якась перевага. Далі роз'їзд і наведенням логістики у своїх секторах.
Наш сектор був доволі зручний, широкий, просторий, з великою дерев'яною бесідкою в якій ми вирішили розмістити свій «командний центр» і кухню, тим самим не розкладаючи палатку, а спати вирішили в шатрі, і як на диво в шалену нічну зливу він досить добре себе показав, нічого не підтікало і не протікало, але конденсат не виводиться весь через сітку в криші, а так в цілому все ок. Часу на розстановку табору було достатньо, тому ми не поспішали й в першу чергу вирішили промаркувати сектор, і потім займатися побутом.

Маркуванню сектори ми приділили дуже багато часу, було зроблено сім «лучив» і ще два додатково перероблювали щоб перепровірити, бо були сумніви що до них і як виявилося не дарма. В результаті ми промалювали чітку карту сектора де спостерігалася руслова частина з ближньою і дальньою бровкою яка тягнулася в праву сторону водойми де глибина була 5 метрів. По лівій стороні нашого сектора дане русло закінчувалося і виходило на плато з глибиною 4 метри тобто в даному місці утворювався таки «глибоководний язик» це була наша ближня ліва точка на відстані 85 метрів (вихід з русла на плато з відкритою половиною водойми) тобто з ліва від нас ніхто не стояв і була невеличка заводь но нашому березі. Друга точка в нас була на виході з дальнього русла на відстані 110-114 метрів, коли до протилежного берега було 151 метр. Більшість нам рекомендували не прижиматися до даного берегу через велику кількість коряг, тому ми намагалися виманити рибу кормом з них і тим сами лишити собі простору щоб не дати рибі зайти при клюванні в ті коряги в зачеп.
Карта промальована, лишилося до кінця розставити табір па підготувати вудилища й оснастки. Наша команда користується вудилищами Orient Bestia 13f. 3-5oz, катушки Shimano Ultrgra 14000; Що до оснасток, то всі розхідні матеріали від грузів і карпової біжутерії – ми користуємося TechnoCarp, цього разу наші улюблені скользящі монтажі та монтаж з безпечною кліпсою на тонучому без свинцевому лєдкорі. Гачки Hayabusa К1 №6-№4.

Кормова програма складалася з двох смаків бойлів як варених так і пилящих, загалом ми собою взяли орієнтовно 70 кг бойла — не любимо їздити на змагання з відчуттям, а може не вистачить корма… В якості насадки використовували сніговики, ті ж самі бойли що і в кормі які підрізалися і використовувалися з шапочками поп апа. Пробували одиночні бойли як пилящі так і варені, але реакція на сніговики була кращою. Всі закиди насадки відбувалися з використанням стік мікса з ПВА сіткою TechnoCarp.
Вудилища були всі відкліпсовані й все було готово до старту, лишилося повечеряти та добре відіспатися з дороги, до того на Харківщині як і в Донецькій області на Мар’ївці сонце сідає за горизонт раніше і відповідно сходить теж раніше 3.40-4.00 вже світло.

День старту. Завдання закрити п’ять риб.

Сигнал старту та у всіх команд оснастки полетіли в воду, для нас це був більше пошуковий день, доба за яку ми намагаємося максимально розібратися з сектором і розуміти що і як в ньому робити. Тому дану добу працюємо суто на пилящому бойлі, щоб дати атрактивний сигнал рибі, і тим сами не вбити сектор ще на старті, тому засипаємо по 0,5 кг пилящого бойла на кожну з точок. Перший пік ми отримали вже після 30 хв після того як закинули вудилища, але продовження не було. В 11.55 після того як закинуте вудилище простояло близько 17 хвилин, відбулося клювання, шалений звук сигналізатора на який ми навіть не очікували, копошилися у своєму командному центрі з в’язанням стіків і приготуванням сніданку, а тут паровоз, і то такої сили, яких я вже давно не чув, підсік, але від хвилювання і неочікуваності пережав фрікцион і риба зійшла. Дуже прикро, адже для нас дуже важливо щоб перша риба була заведена в підсак, а з іншої сторони відгук риби це теж добре. Пізніше знову спрацьовує дальня точка і цього разу рибу нам вдається завести в підсак, але не залік 6,600; а в залік ідуть риби від сіми кілограмів. Весь день проходив в пошуку тих самих робочих точок і дистанцій, трохи правіше, трохи лівіше, вперед, назад, постійне перекліпсовування, добре що в нашому арсеналі вісім робочих вудилищ, хоча цього разу ми взяли лише шість, але це дає змогу, мати вудилища дублікати (запасні) закліпсовані на дублюючі дистанції, або ж дає можливість поки одне в воді іншим кліпсувати інші дистанції і в майбутньому їх пробувати обловлювати – а коротко, більше запасних вудилищ, більше поле для маневрів. Так в постійному русі пройшов весь день, і близько 19.35 ми отримали клювання першої нашої залікової риби по відчуттях я розумів що риб не малий, тому обережне виважування яке спочатку проходить досить легко, адже більшість риб після підсічки йдуть легко до берега, але вони чітко розуміли куди вони пливуть. В нашому секторі було по обидві сторони з ліва затоплений пеньок, з права дерево з корягами, і всі риби намагалися туди зайти й звільнитися від оснасток з поводком, тому основне виважування відбувалося під берегом. Отже, дану рибу нам вдалося дістати й вага показала 9,650; і на фоні інших команд які взагалі без риби це був Біг Фіш  доби, але ще ніч попереду. Настала ніч і затягнуло небо грозовими хмарами, і більшість команд які сиділи на даний час без жодної залікової риби дуже сильно розраховували на переміну погоди та рух риби після даної грози яка затягнулася до другої ночі. А ми тим часом почали вже стабільно щось підловлювати, але не залікову рибу в районі 4-6 кг. Настав ранок, а з ним ранковий прохід риби, в ході якого нам вдалося спіймати ще одного сазана вагою 9,225; який став другою рибою в нашій таблиці й закріпив нашу команду «Рівняни» на першому місці, але коли з'явилися а протоколи першої доби, виявилося що наш Біг Фіш доби перебила команда «Славутич» коропом 10,300; так ми втратили перший ДЖЕК ПОТ, але ми приїхали не за джек потами (хоча вони теж добавляють долю адреналіну в хід змагань), а за перемогою, тому працюємо далі. Загалом за добу отримали 10 клювань, одну рибу спустили, я пере форсував виважування.

Друга доба змагань. Завдання все ж таки закрити таблицю по п’яти рибам.

Ранок даного дня розпочався з палючого сонця і зміною вітру з права на ліво. Цілий день нещадно парило сонце, вся водойма мовчала, десь поодиноко хтось підкидав по декілька бойлів коброю, але на загальному фоні, можна сказати що ніхто не годував взагалі й всі чекали вечора і спаду спеки. По всьому водному плесі яке потрапляло в охват ока спостерігалися темні силуети спин товстолоба, який завис над свімом в товщі води. Цього дня ми вирішили перемістити перше вудилище на дальню бровку, але розмістити її так щоб воно не перекривало і не заважало роботі другого вудилища. Але ближню точку кормимо далі вареним бойлом на перспективу, хоча там і не ловимо. І не прогадали, з першого вудилища беремо ще чотири риби й ще одну з другого вудилища, і серед них одна залікова 11,075; це був на даний час Біг Фіш другої доби, і все більше нас закріплювало на першому місці, у двох команд по одній рибі решта взагалі без риби. Ми постійно працювали коброю і розкормлювали свої точки й почали по троху підкидати варений бойл. Після кожного клювання ми підкидали додатково 20-25 бойлів в точку з якої відбувалося клювання. Наближався вечір другої доби, ми стабільно підловлювали риб, хоча і не залікову, решта команд сиділи без клювань в очікуванні ночі та нічної ловлі. Цієї ночі ми вирішили залишити два вудилища на дальній бровці й співставити результати першої та другої доби. І воно дало свій результат, спочатку спрацювала друга палка – шалене змотування ліски зі шпулі, рибу було практично не можливо розвернути, але вдалося і помалу я її підтягував до берега, і тут риба стала, я розумію що то зачеп, поставили на род под і відкрили дужку в надії що можливо риба вийде, але цього не сталося, довелося виривати, проте витягнули не обірвавши поводка та оснастки й зі своїм також чиюсь чужу ліску яка напевно і стала причиною зачепу, адже при маркуванні ми прошерстали той сектор вздовж і впоперек і на даному учаску дна нічого не було все було чисто. Далі об 00.00 шалений паровоз на перше вудилище, цього разу нам вдалося завести рибу в підсак і вага показала 11,750 ми подумали що цього разу Біг Фіш доби може бути нашим. О 03.10 знову клювання на перше вудилище, але біля берега обрив на вузлі, рибу вже було видно і на вигляд вона була в районі 5-6 кілограмів, не більша. В 06.35 і 06.36 у нас відбувся на цьому турнірі перший дуплет і нам вдалося благополучно завести обидві риби в підсак вага показала 5,000 і 2,000; Під кінець другої доби ловимо рибу вагою 7,100; і тим самим закриваємо таблицю по п’яти крупним рибам. Згодом виставили протоколи які свідчили що не тільки ми ловили в ночі, але лише ми закрили таблицю і далі очолювали першу позицію в цьому турнірі. Проте команді «Славутич» знову вдалося «наломати» наш Біг Фіш і отримати другий ДЖЕК ПОТ доби. Як підсумок цієї доби в нас 16 клювань, один зачеп і один обрив на вузлі.

Третя доба. Екватор змагань.

Ранок цього дня обіцяв бути не менш спекотним і повністю мала повторитися вчорашня погода, тому ми чітко розуміли що більшість команд знову будуть засмагати без клювань і чекати вечора і ночі, а ми працювали далі та перебирали всю рибу яка клювала в надії вихватити потрібну для нас залікову, яка повинна була укріпити наші позиції на верхньому щаблі.
Десь біля обіду у нас клюнув перший в нашому заліку амур, але вага не залікова. Близько 16.00, а потім через десять хвилин отримуємо два клювання, проте риба не залікова 6,000 та 6,200; і на цьому денні наші клювання закінчилися. День пройшов аналогічно попередньому, постійні клювання і в таблиці вимальовувався чіткий хід риби з похибкою в +/- 20-30 хвилин.

Почало темніти й ми всілися у своєму «командному центрі» готувати вечерю і в телефонній розмові зі своїм третім напарником Олегом аналізувати пройдешній день. Олег підтримував нас протягом всього турніру і переживав, телефонував щоб нас підтримати. Близько 22.30 я вийшов до род пода і помітив силует якогось «динозавра» у воді, підсвітивши ліхтариком помітив затоплене дерево 4-5 метрів довжиною, яке пливло в сторону нашого сектора вздовж берега, ми швидко підняли род под з вудилищами щоб під ним пройшло те дерево і сказали сусідній команді яка вже вмостилася спати. Уявляю як би вони не знали воно зібрало б їм всі снасті, але ми не стали псувати свою карму і сказати хлопцям. Трохи згодом як жест подяки водяний нам дає клювання і рибу 9,350; яка міняє в нашій таблиці рибу вагою 7,100; і протягом доби отримуємо ще декілька риб які клюють в ті ж самі години вже котру добу поспіль. В закінчення третьої доби виставили протоколи, і як потім виявилося сусідам вдалося спіймати рибу 14,450; і дана риба в кінцевому результаті стала Біг Фішем змагань і принесла даній команді гарні кубки. Результатом цієї доби було 13 клювань, з яких один схід не крупної риби.

Четверта доба. Фінішна пряма.

Станом на початок четвертої доби серед нас ще дві команди закрили свої п'ять крупних риб. Ситуація стосовно попадання нашої команди в призи та збереження першої позиції, дуже хитка, одна риба вагою 10-14 кілограмів у команд суперників скидала нас з першого місця. Ця доба для нашої команди була психологічно дуже напружена, і ми чітко розуміли що вся наша стабільна ловля протягом дня і ночі зводилася до «0» однією чи двома заліковими рибами для команд суперників. Ми робили все що від нас залежало, працювали та ще раз працювали та не збавляли темп, вижимаючи з сектора весь його потенціал який був можливий при даних обставинах та погодних умовах, але прекрасно розуміли що ніч розставить всіх на свої місця.

Погода беззмінна, але сонце все більш парило. Ми повипивали всі запаси питної води які взяли на змагання, довелося йти в село. На дану добу ставимо завдання дістати всю рибу яка клюне (відпрацювати без сходів), щоб у разі провалу не мучила совість що щось недопрацювали чи наробили помилок. Цього дня в ранці ми вирішили поюзати ближню точку яку ми постійно кормили вареним бойлом, але не ловили в ній, а на ніч трохи зменшили об'єм корму. І відразу протягом ранку отримали два клювання. І протягом дня ми теж підловлювали рибу, проте всю відразу відпускали, найбільша заважила 8,000; Під вечір ми знову зупинили прохід риби та вихватили три риби в районі 5-7 кілограм, цього дня туза 1,5-2 кілограма взагалі не попадалося. Зсилатися на корм не стану, оскільки пилящий бойл ми підкидали протягом всього ходу турніру, щоб в секторі завжди був атрактивний фоновий сигнал, кількість вареного бойла суттєво не збільшувалася, як це можливо на інших турнірах.

І так поступово на таблетках ми зайшли в ніч. Чому на таблетках, бо від пекельного сонця голови були готові вибухнути від перегріву, не допомагали навіть регулярні водні процедури, довелося закидатися цитрамоном. Риба продовжувала клювати, але не та що треба. Вивчаючи протоколи та спостерігаючи за точками ловлі сусідів праворуч, які для нас були темною конячкою з рибою 14+ і ще не суттєвими, але заліковими трьома рибами, проте одна дві 10+ могли вивести їх в призи. Ми вирішили зробити невеличку хитрість щоб виключити з боротьби за призи хоча б сусідів і зіпсувати або спробувати зіпсувати їм нічну ловлю, оскільки на команду «Славутич» ми впливати не могли. Ми взяли два-три кілограма варених бойлів якими кормили ближню точку і засипаючи їх по 5-6 шт. відразу в кобру почали просипати на краю сектора — стіну, своєрідний бар'єр починаючи від берега і до самої нашої ближньої точки, тим сами не даючи рибі яка могла рухатися як по ближній бровці так і виходячи з заливу що по нашому березі ліворуч від нас. А своїми вудилищами та кормом на дальній дистанції перекривали хід риби з 85 метрів і до дальної бровки яка знаходилася в нас на 110-120 метрах. І ця тактика спрацювала. Наші сусіди спали всю ніч і риби не бачили цієї ночі взагалі. Ми ж під ранок просто ловили нон стоп. В ранкову пору доби ми спіймали 8 риб, найбільша 8,000; Прийшов суддя Андрій і сказав що «Славутич» спіймали рибу 10+ і ми вже розуміли що перше місце втратили.

За декілька хвилин до фінішу до нас в сектор прийшов суддя Андрій та оператор, а також Артем з команди «Восток 21», ми всі спілкувалися в очікуванні фінальної сирени яку мав дати Іван клаксоном свого авто. Але за секунду до натискання у присутності п'яти чолові в нас відбувається клювання, о містика, я підсікаю і відчуваю шалений супротив і в голові промайнула думка: - «Невже нам вдасця повернути лідерство?», тому над делікатне виважування щоб не облажатися на камеру і дістати дану рибу, і це вдається, проте вага показала всього 8,200; На цьому турнір завершився.
Збори табору і зустріч з командами яких ти бачив чотири доби тому як товаришів, а протягом цього часу вони були твоїми затятими суперниками. Вже в бесідці біля будинку адміністрації загальний аналіз стосовно ходу всього турніру, стосовно самої ловлі та активності риби. Проте на будь-якому турнірі, є переможці та є переможені, є задоволені, є засмучені, це все життя і реалії та не варто так сильно реагувати на це, адже ми для того і їздимо на турніри щоб пережити дані емоції, все життя перемагати не можливо, адже всі ростуть і вдосконалюються.

Тому за підсумками команда «Славутич» посіла перше місце з відривом майже 3,5 кілограма, перебивши нашу трьох добову гегемонію і для того щоб нам закріпитися на вершині нам потрібно було спіймати рибу 13+, тому наша команда «Рівняни» м.Рівне посіла друге місце, а команда «Восток 21» посіла третє місце. Команда «Carps Not Dead» завоювала номінацію Big Fish з коропом 14,450;
В підсумку ми використали 30 кілограмів варених і пиящих бойлів, спіймали 50 риб і мали в загалом 57 клювань з яких решта 6 (зачепи, сходи та обрив на вузлі). Всі розхідні матеріали що ми використовували були компанії TechnoCarp, за що велике дякую - Сергію Спасьонову, а також дякую компанії СС Baits, яка нас постійно і скрізь підтримує (ваші кепки рятували нас від палючого Харківського сонця).

Загалом по при лідерство протягом всього турніру і втрату першого місця, все одно залишилися задоволені виступом. Друге місце серед команд для яких дана водойма є рідною, де більшість їхала в рази підготовленішим ніж ми, зі своїми напрацюваннями та секретами, що давало їм величезну перевагу стосовно нас, ми змогли їм дати бій і потріпати нормально нерви. Ми познайомилися з новими людьми, знайшли нових товаришів, відвідали нову і цікаву для нас водойму «Червоний Прапор», суцільні позитивні емоції та враження і в навантаження до цього такі бажані кубки ручної роботи — все супер. Дякую Анастасії – організатору, спортсмену й одній з найвідоміших в нашій країні жінок коропятниць. Не втрачайте дух, запал і надхнення, по при всі ті негативні моменти якими хочуть вас зломати, робити таке велике свято як турніри «2+2» яке стало одним із топових турнірів в даному форматі в Україні, за вами більшість. Дякую судді Андрію, відеооператору та Анні, всім людям які організували для нас це велике і захоплююче свято.

P.S команда «Рівняни» м.Рівне