Закриття сезону з карпфішинга 2019 оз.Ульяники.

Місце риболовлі: Уляники

Початок рибалки: жовт. 11, 2019 11:00

Кінець рибалки: жовт. 13, 2019 10:00

Тип рибалки: Карпфішинг

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Короп голий36.5002

З настанням осені та похолодань, наближається сама не бажана частина сезону – а саме його завершення. От і час прийшов для нашої команди «Рівняни» задуматися куди податися закривати сезон 2019 по ловлі коропа. З вибором водойми довго не тягнути, і вирішили їхати на озеро Уляники, що в Київській області. Заздалегідь ще за півтора місяця передзвонили й забронювали сектор, точніше обирали серед тих що лишилися вільними, хоча попередньо хотіли потрапити в наш улюблений сектор №14, проте не зклалося, серед вільних лишилися з 4-6 сектори. Ми вирішили обрати сектор №4, оскільки в ньому ніколи не рибалили та було цікаво який результат зможемо отримати в новому для нас секторі, а все нове завжди цікаве.

До виїзду ще було довго, аж півтора місяця, і кожен з нас займався своїми сімейними та робочими питаннями. Хтось любувався кожен день виграним трофеєм та турнірі Оrient Cup Cobra на Мар'ївському водосховищі, хтось проставлявся всьому робочому колективу за перемогу, а хтось готувався вже до закриття. Особисто я якось взагалі не думав про це і мені було байдуже як ми відловимся на закритті, хотілося просто спокійно відпочити. Проте кожен тиждень моніторив погоду, яка не вселяла надії на велику кількість трофеїв.
Наближався день виїзду, а саме 11 жовтня. Ваня займався завантаженням речей та покупкою продуктів, я ж маринуванням шашлику. За день до виїзду все готово і ми психологічно налаштовані на останню рибалку в цьому році. Будильники на 3.30 і о 4.00 зустрічаємося біля мене. Поки я в ранці ще підтягував свої робочі питання (рендерив картинки), Ваня вже почав мені наярювати на телефон щоб я висовувався з дому зі своїм мотлохом (шмотками) яких я беру завжди про запас. І так в 4.30 ми заїхавши на заправку випити кави рушили в сторону Києва. Їхали якось не квапливо, при під'їзді до Києва заїжджаємо на традиційні чебуреки, закидаємо по два штуки й далі в дорогу. Ми планували приїхати на водойму близько 10.00, щоб ще пройтися по секторах і трохи порозпитувати учасників турніру який там проходив і закінчувався в цей день, відносно кльову, а особливо зупинитися в секторі який ми забронювали, і дізнатися про кількість корму яку сипала команда яка там стояла, точки лову, і по можливості насадки. Проте трохи застряли в корку на Київській об'їздній, і поки ми доїхали вже команди зібралися на нагородження і питати щось не було в кого. Прийшлося все робити самому на свій розсуд.
Дякую адміністрації що запустила розміщуватися в секторі відразу, проте сильно не квапимося розставляючи табір, оскільки нема нікого в 5 та 6 секторах, і коли ставиш намет, то вона заважає під'їзду рибалкам які в них рибалять, тому більшу увагу приділяєм вудилищам, род поду та маркуванню. Проте довго чекати не довелося і приїхали хлопці на 5 сектор, після чого ми вже розкинули свій табір з шатра та палатки.

Настав час маркуванню сектора, перший промінь промаркували та на другому закиді рвемо маркерну оснастку, прив'язуємо інший маркер і після закидання знову обрив маркера. Шквальний боковий вітер не давав закинути маркерну оснастку, як тільки більше вкладаєшся щоб кинути далі відразу відбувається захльост за велике кільце й обрив оснастки. Дякуючи сторожу на човні ми дістали ті два маркера і перев’язали все знову, але і ті два обірвали й одного з них так і не знайшли. Мінус один маркер в нашому арсеналі. Вирішили почекати трохи поки стихне вітер щоб доробити карту, хоча Ваня вже не хотів маркеритися, по типу: - «Вистачить два промені, і обидва по правій частині». 3 та 4 палку було приблизно по карті видно куди закидати, а от 1 та 2, то взагалі хз., «Навмання, чи що?». Я наполіг доробити карту. І до обіду в нас була готова карта з п’ятьма променями, з якою вже можна було працювати. Дві точки ми визначили відразу, а от у двох інших не були впевненні. Друга – вихід з глибокої частини на мілководне плато, і четверта – середина русла з чіткою твердою ділянкою. Перша і третя палка лишалася під питанням і потрібно було пробувати, хоча і в запасі в нас не так багато часу щоб щось пробувати й експериментувати (це перша двох добова рибалка в цьому сезоні, решта були мінімум четверо діб), да і зовсім не та пора для пошуку риби яка і так мало активна.

В ролі насадок вирішили використовувати поп апи CC Baits Fluoro Pop-Ups, Honey [Мед] та CC Baits Fluoro Pop-Ups, Mulberry [Шовковиця] як одиночні так і з діпованими вафтерсами CC Baits Glugged Dumbells Spices [Спеції]; Squid Octopus [Кальмар & Восьминіг]; Squid - Cranberry [Кальмар & Журавлина], а також пиліки з підрізаним  поп апом. Також пробували ловити на пелет, як одиничний так і з половинкою поп апа. Всі насадки закидалися разом зі стіками в основі яких були дрібний мікс пелетів та стік мікс CC Baits Stick Mix Halibut [Палтус] та CC Baits Stick Mix Squid Octopus [Кальмар & Восьминіг].


Стосовно прикормки. Цього разу виходячи з активності риби, та холодної води в водоймі ми вирішили не зловживати кормом і не годувати багато, як ми це робимо на більшості наших виїздів. А годувати більш точно і в малих кількостях, і корм планувалося зробити максимально легким для риби. В основу нашого спод міксу ввійшли суміш дрібного пелету кріль та халібут (десь по кілограму), два кілограми коноплі, а також один кілограм пилящих бойлів CC Baits Professional HNV Soluble Squid-Cranberry [Кальмар & Журавлина]. Цей мікс заливався бустером для прикормки CC Baits High-Attract Squid-Octopus [Кальмар & Восьминіг]. Всього цього міксу загальною вагою 5 кг нам вистачило на дві доби.

Вудилища в воді, на дві точки в яких ми були впевненні ми кинули по 5 спомбів прикормки, а на дві інші по дві жмені пилящих бойлів. Спочатку вирішили 2 та 3 палку пере закидати частіше в пошуках можливо більш перспективних точок, де постійно міняли дистанції лову, а 1 та 4 лишали на довше 4-5 годин до пре закидання. Проте помітили що пилящий бойл підрізаний до 14 мм. спокійно стоїть 5 годин – настільки вода була холодною. Так пройшов перший день в постійному пошуку тих перспективних точок. В нашому заліку жодної риби, і по нашому березі теж ні піка, сусіди сказали що їх знайомі які стоять на протилежному березі теж без риби.

Наближалася ніч, ми в надії на клювання і прохід риби з глибокої води в ліву сторону у свій дім, розмістили палки драбинкою і догодували першу та четверту палку спомбом, на центральну частину знову підкинули коброю, і взялися за приготування вечері, де по меню – гаряча сковорідка, яку ще ми не готували в цьому сезоні. Трохи гемору нам доставила та жарка — точніше томління на балоні. Оскільки таку страву на тій сковорідці готують на мангалі чи на відкритому вогні, а не на балоні, який не прогріває сковорідку повністю, проте з горем пополам ми дожарили все що накидали туди. І з вигляду порції закралася думка що ми аби за цілу ніч її впихнули в себе, хоча доїсти було кому. Весь процес приготування нас оточували місцеві собачки й котенята яких там народилося цього року більш за 5 штук. (всіх не перерахувати, бігають як дикуни). Проте під енергетичний напій Burn, зайшло все як має бути, і хотілося добавки. І поки ми їли нас так і ніхто не потурбував (мається на увазі клювання риби). Спати не хотілося, кільканадцять разів пили, то каву то чай в надії що ось зараз щось да клюне, проте - тиша і повний місяць над озером. Так і не дочекавшись ми повлягалися спати, навівши будильник щоб пере закинути палки. Я заснув відразу і почувши звук будильника сказав Вані щоб той пре закинувся, а мені було в облом вилазити з прогрітого кубла і він то все робив сам, а я спав далі, до самого ранку. В ночі було тепло на вулиці та ми спали з відкритими дверима в палатку. Коли наставав ранок і почало підійматися сонце, перші промінчики почали будити своїм світлом в лице, проте залізши в спальник з головою, сон трохи можна було продовжити. Але ж тут Ваня якому вже не спалося. І зваривши кавуся він почав будити мене – відзнявши свої "ролікі" на камеру, йому стало скучно.

Не квапливо снідаємо і думаємо що тра щось робити, щоб спіймати бо дай одну рибу, щоб було з чим сфотографуватися, розмір риби вже не мав значення – головна задача спіймати рибу. В ранці сходив до сусідів дізнатися як в них справи, хоча чув в ночі по храпу з їхньої сторони, що справи в них такі ж як у нас, що надалі підтвердилось.

Ваня за спомба підкинути знову корм на точки, я ж займався поводками та насадками. Погода цього дня почала помалу покращуватися, і ми чекали що рибка вийде на мілководну частину погрітися, хоча не полишали русло. Але тишина спостерігалася протягом всього дня. В якусь мить здійнявся сильний вітер, і я вийшовши на помост помітив що хтось з сусідів плаває в тій крижаній воді, а згодом придивившись побачив один род под на березі з тих двох що стояли раніше. Той порив вітру перекинув один з род подів разом з двома сигналками, двома палками з котушками, і власник того род пода поліз у воду його діставати. А під берегом мінімум 1,5 метри глибини. Короче, хлопці закривали і риболовний і купальний сезон в водночас, добре що не в ночі той род под перекинуло, так би хз. як вони його в темноті діставали.

Наближався вечір другого дня, а ми сидимо без риби. Добре що до нас приїхав товариш і під шашличок з вінішком ми той час безкльов'я провели в цікавій бесіді під смачну вечерю. Товариш поїхав, сонце сіло за горизонт. І не пройшло пів години як одиничний пік сигналізатора (мені вже навіть і не вірилося), підходжу до род пода і знову пік, ну я підсік і відчуваю якісь посмикування, помалу виважую, і відчуття якісь двоякі, чи то риб зійшов, чи щось є. Вже ближче до берега бачу що все ж таки там є риба, заводимо в підсак і вага показує 5+. Клюнула риба на ту палку в розташуванні якої ми були впевнені 100%. Перекидає в ту ж точку. Я ще так ніколи не радів лавашикам як цього разу, закриття сезону можна рахувати вдалим, на водоймі були, м'ясо жарили, рибу спіймали. Але тепер Вані хотілося потримати палку з рибою на тому кінці, і я розумів, що при такій активності свою спробу спіймати дійсно трофея я вже стратив, черга виважувати Вані, звісно якщо щось клюне.

Клювання дало приток адреналіну в кров та постійне кавування та чаювання після якого спати не хотілося, але вудилища мовчали. Ця ніч була ще теплішою тому майже пів ночі ми просиділи на вулиці під зоряним небом. Але взавтра в дорогу і треба трохи виспатися, і десь під ранок ми прилягли, хоча довго спати не довелося, одиничний пік, далі ще один – Ваня вже біля род пода і підсікає, по відчуттю щось цікавіше ніж мій попередній, риб починає давити відразу, хоча і помалу йде до берега, виважування тягнулося десь 15 хвилин, ніхто не хотів здаватися, і особливо Ваня не хотів змарнувати свою спробу, тому старався завести його в підсак. Зважування і вага показала 18.500. Спрацювала знову друга палка яка принесла нам попереднього риба, перекидаєм всі прути та не проходить пів години як знову клювання, але вже з русла. Я підсікаю і швиденько паркую його в підсак, риба особо не пручалася, хоча і ваги показали 18.000. Вже можна сказати 100% що ми закрили сезон досить вдало в порівнянні з іншими рибалками по всій водоймі які так і риби не бачили, за винятком 6 сектора який спіймав одну рибу.

Настав ранок неділі третього дня перебування на оз. Ульяники. Сонце з самого ранку почало прогрівати воду, обіцяли +24 градуси. Але нам час був збиратися до дому і ми помалу почали пакувати свій карповий мотлох в машину, в надії що щось клюне, але ніколи під час зборів риба не клювала так і цього разу. Близько 11.00 ми виїхали з озера в сторону Києва, хоча і була думка лишитися на день. Вже по приїзду до дому я дізнався що в цей день більшість команд дуже добре відловилися, риба активізувалася, і вся в основному була за 20+, наші сусіди спіймали 24+, а знайомий дві риби за 20 кг.

В цілому закриттям сезону ми лишилися задоволені. Весь сезон 2019 виявився дуже цікавим і вдалим, ми для себе відкрили нові горизонти нові водойми й в перше виїхали за кордон на рибалку (хоча до того часу боялися їхати за кордон, і переживали за різні форс мажори та далекі відстані до озер), але як підсумок можемо сказати, що вони того варті щоб проїхати таку відстань і хоча б раз потрапити туди. Наша команда взяти учла участь у двох турнірах в цьому сезоні, в одному з яких зайняла перше місце, що добавило сміливості брати участь в подібних турнірах в наступному році
Ми помалу вже плануємо наступний сезон, звісно хочеться виїхати знову кудись за кордон і можливо ще на якісь нові водойми, але пріоритетом стоїть декілька змагань (і вже є попередні домовленості стосовно участі), проте час покаже.

Хочеться подякувати своєму спонсору — компанії СС Baits в лиці Тараса Чихмана, який підтримує своєю продукцією нас протягом вже двох років, і завдяки їй нам вдавалося досить непогано рибалити як в Україні так і за її межами, і не головне користуватися іноземними розпіареними брендами, а головне свіжий та якісний корм. Проте наша команда завжди відкрита новим пропозиціям стосовно співпраці….
Також дякую своїм напарникам по команді, хлопці ви найкрутіші. Вані що не дав задньої та погодився поїхати на Шумбар у двох, коли виїзд був під зривом, за те що не психанув на кордоні з Білорусією і все ж таки хоч і з четвертого чи якого там разу, але заповнив ту декларацію, за те що протягом сезону проводив час на водоймах разом з зімною, по при моє педантичне ставлення та фен-шуй у всьому що стосується рибалки, а також саркастично-егоїстичний характер. Ми вже звиклися і притерлися один до одного, і нам у двох їздити досить цікаво та комфортно. А також дякую Олегу, який в рази виріс в моїх очах, як спортсмен, ти тільки підсилив нашу команду, завдяки тобі п’ять діб промайнуло як один день. А твоя гастрономічна кулінарія (під нашим чітким контролем) навіть Мар'ївських адміністраторів не лишила рівно душними, тому наступний рік ти вже не відмажешся від Осетинського борщу, да і хлопців не прийдеться вмовляти довго.

Ну і дякую сім’ям, що відпускали нас на наші риболовні сесії, що брали тягар тата і чоловіка в той період на свої плечі. Якщо якийсь інший чоловік не з'являвся, коли ми за поріг 😀 .


З нетерпінням чекаємо нового сезону, та нових подорожей, команда «Рівняни»


Коментарі