Місце риболовлі: Великі Озера
Початок риболовлі: серп. 15, 2015 18:00
Кінець риболовлі: серп. 16, 2015 10:00
Тип риболовлі: Фідер
Риба яку було спіймано | Вага, кг | шт. | на що клювало |
---|---|---|---|
Плітка | 1.500 | 30 | Опариш, Хробак, перловка |
Йорж | 2 | Хробак | |
Окунь | 0.200 | 3 |
Компаньйони: Ярослав Грабар. Крім нього було ще 25 людей, але в більшості їх рибалка не цікавила. Ох, ледве не забув, ще й Діма Калязін ловив на резинку, але трохи в іншому місці. Він не впіймав взагалі нічого.
Погода: гарна тепла й сонячна літня погода. Вітер східний 2-3 м/с. Тиск стабільний 741 мм.рт.ст..
Рівень води: нижчий норми. В мілкому місці, де ми відпочивали торік вода відійшла від берегу на метра 2.
Час ловлі: 18:00-10:00. Вночі не ловив.
Місце: північно-західна сторона озера Велике, на пірсі біля доволі великої бесідки.
Вартість рибалки: тут ловити безкоштовно.
Зловлено: пару десятків плотви, кілька окунів, 2 йоржа.
Наживка: опариш, хробак, перловка.
Прикормка: Traper Leszcz special, Traper Belge, Megamix Великий Лящ.
Відбулась наша щорічна поїздка до північних земель нашого краю автентичним іграшковим потягом з місцевою назвою “Кукушка”. Про минулі мої виїзди сюди на рибалку можна читати ось тут і тут.
Цього разу жодного підлящика мені на превеликий жаль так і не потрапило. Клювала лише плотва. Як під берегом так і на глибині понад 10 метрів.
Рибалити я почав десь о шостій вечора. Замісили дві різні прикормки: одна з суміші двох траперівських лящових. Друга – наша, українська мегаміковська, теж на ляща. 5 стартових годівниць полетіли у воду на відстань 24 обертів пікерної екусімки 2000. Це десь метрів 15 від берегу, і там вже глибина просто вражає. Риба не заставила себе довго чекати і під загальні аплодисменти всіх відпочиваючих з нашої компанії було виловлено перше чорну поліську плотвичку! Цього вечора було ще з пару десятків таких же.
Другого свого патичка я спорядив грузиком для “прощупування” дна. Після 15 хвилин дослідів я знайшов кам’янисто-хрящувате дно на 32 обертах котушки. Там і пробував ловити. Але за цілий вечері з такої середньої відстані не було жодної покльовки.
У мого напарника аналогічна ситуація, він закидав теж на середню дистанцю, правда десь метрів під 40, але жодної покльовки там не бачив. Довелось кидати набагато ближче, щоб клювала хоча б плотвичка.
Що дивно, якщо минулого року нас тут діставали комарі, то на цей раз було безліч ос. Мені пощастило, ні мене ні членів моєї сім’ї вони не жалили, а от інших учасників нашого походу трохи покусали. Оси постійно крутились біля столу з продуктами. Іноді підлітали й шершні, ото вже монстри!
Щось я трохи відхилився від рибалки. Ще в день я пройшовся вздовж берегу і знайшов там компанію рибалок, які тут були ще з вівторка. Вони ловили білу рибу. Самі з Кузнецовська, їздять сюди щороку. За стільки часу вони перебрали різноманітні насадки й наживки і зупинились на перловці, які готують прямо на водоймі. Минулого року повезли додому два п’ятнадцятилітрових відра почищеного підлящика, а цього року кльов набагато гірший. Лише кілька підлящиків і плотвичка. Найбільший лящ був менший кілограма, його я й сфоткав в їхньому садку. Ці хлопці люб’язно поділились зі мною перловкою.
Взагалі отак дуже приємно поспілкуватись на рибалці з відкритим і хорошими людьми.
Ця перловка мене не спасла, на неї клювала теж лише плотвичка.
Після заходу сонця покльовки припинились, адже загальновизнаний факт – вночі плотва не ловиться. Десь біля часу ночі я витягнув йоржа. У Ярослава взагалі снасть простояла дубом кілька годин, поки він її не змотав перед сном. А Дімині перловку і опариші ніхто не чіпав з вечора й до ранку. Журбинка.
Коли не щастить з рибалкою, везе з чимось іншим. Це була найзоряніша ніч в моєму житті. Нашу галактику Молочний Шлях було видно так, ніби дивишся фотку в журналі National Geographic. Це було вперше, коли я своїми очима побачив в бінокль іншу галактику – Андромеду. Моїм радості, подиву і збудження не було меж 🙂 Подивитись на неї було цілим атракціоном, треба було стати у чітке місце на горбочку біля дуба і дивитись якраз над великою гілкою здоровенної берези. Всі охочі з нашої компанії користувались так біноклем, але щось я не бачив в них стільки радості, яка переповнювала мене.
Як завжди я пробував фотографувати зоряне небо зі штативу, але як зажди вийшла кака, а не фотка.
Вночі, десь о четвертій ранку до нашої табору приїхали місцеві хлопці на мопеді. Питали дозволу поставити палатку, бо не знайшли ніде іншого місця на березі. Потім просили пляшечку води – отримали бутля. Потім просили випити з ними по 50. Потім ще щось просили й кричали. Думав, що закінчиться все бійкою, але обійшлось. Блін, завжди знайдеться якесь бидло, що хоче зіпсувати свято.
Ярослав з четвертої ранку до шостої не бачив покльовок, а потім за цю справу взявся я і тягав плотвичок фідером в режимі non-stop. “Ну де ж ви підлящики?” – постійно я питався в озера Велике, що не дуже далеко від села Острівськ, Зарчінянського району, Рівненської області в Україні. Але відповіді так і не отримав.
Я був трішки розстроєний рибалкою. Але коли вже почали збиратись назад, пішли по лісі, чекали на кукушку прямо на рельсах і особливо їхали в цьому іграшковому потязі – настрій піднявся кардинально. Адже напевно найкращий час в моєму житті, отак от подорожувати з друзями і радіти життю.
А найбільше в пам’яті мені залишиться той момент, коли я сидів з сином на вході у вагон і ми просто дивились на красу нашого Полісся.
Буду вдячний за “лайк”, ↓↓↓ кнопки знизу ↓↓↓