Прилбичі, 30.05-01.06.2015

Місце риболовлі: Прилбичі

Початок рибалки: трав. 30, 2015 00:00

Кінець рибалки: черв. 01, 2015 00:00

Тип рибалки: Карпфішинг

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Карась срібний15.00024
Плотва2

Їздили з братом на вихідні на Прилбичі трохи порибачити. Я їхав з настроєм побити свій особистий рекорд в 12,4 кг., брат споряджений двома фідерами збирався тягати прилбицьких карасів. Отаборились ми в секторі біля острову, так як там прогнози передавали на всі вихідні вітер “в харю”.

Чи то тоді короп на нерест пішов, чи то місяць повний, чи то ще яка біда, але риба клювати не хотіла ніяк. Неймовірні експерименти з наживкою та прикормкою, постійні перезакидання через кожні 1,5-2 години – глушман. Що тільки не вішав на волос, навіть вигрібав з дна сумки якісь п’ятилітньої давності бойли. Тільки карасі пілікали амурними покльовками… І не було різниці на які бойли – м’ясо, риба, солодкі, 8-ки чи 24-ки… :sh_ok:

Вже грішним ділом подумав, що то з мене такий рибак як деякі танцівники, але запитав в охоронця, що проїжджав в рейд по водоймі, яка ситуація на протилежному березі і він повідомив що там теж глухо. Я спочатку дуже зрадів, що не такий вже я і поганий рибак, а потім знову засмутився через те що не клює.

Але все таки, на другу добу експерименти дали результат і одна комбінація (в яку слабо вірив, просто повішав, бо ще такого не було) допомогла за кілька годин дістати 7-микілограмового амура та коропа 9-тку

Амурчик

Амурчик

Дев'ятка

Дев’ятка

 
 
Як казали на полі чудес – “пользуясь момєнтом”, хотілось вихватити ще пару рибин, тому швиденько підкинув пару спомбів прикормки та спорядив цю “секретну” насадку майже на всі палки. Але… радість була не довга… Все вмерло знову. Добре що хоч приїхала моя похресниця Катруся зі Львова до нас в гості і допомогла виважити того коропа. Без неї ми б не справились ніяк…
Катруська

Катруська

Єдиний плюс від тієї ситуації, коли риба не хоче клювати, це те що можна приділити час для приготування нормальної їжі, а не перебиватись бутербродом всухом’ятку.

    

Ах да, ще один плюс, це те що в ночі спиш як дядько і не бігаєш до вудок. Другу ніч ми теж проспали в солодких снах без покльовок. Раненько брат пішов фідерити, а я давав хропака десь до 8-ї години, аж поки мене не розбудив писк сигналки. Навіть то був не писк, а попискування. Я навіть подумав що то знову карась зазіхнув на бойла, який ледь що влазить йому до рота.

Але на перших метрах виважування стало зрозуміло, що то явно не карась. Було таке відчуття, що тягнеш здоровезну, важелезну колоду, яка другим кінцем скаче по дну. Легеньке погулювання цієї колоди то в право, то вліво дало зрозуміти що риба важка, так як прилбицькі коропи до 10 кг. зазвичай ганяють що срані віники, тільки встигай розвертати.

На зігнуту в дугу палку поназбігались роззяви подивитись що то там таке тягнуть. Підійшов на допомогу брат, я передав йому вудку а сам взявся за підсака. Коли рибина була в сітці стало зрозуміло, що рекорд буде побитий. Під голосні вигуки роззяв “ніх…я собі” провели зважування і циферки показали без кількох грам 16 кілограм!!!

Красавчег!!!

Рекорд!

Рекорд!

Важко втримати!

Важко втримати!

Ну, як завжди буває випадках коли б’єш рекорди, руки трусяться, ноги ватні. Але я зібрався і гайда перезакидатись з надією що він прийшов не один. Надія і теща, вони ж як завжди вмирають останніми…

 

Але риба вирішила, що з мене досить вражень. Та й збиратись вже потрібно було.

От інше діло карасі. То якісь скажені головорізи. Сидиш собі такий біля фідерів, дивишся на кінчики – ніяких коливань. І тут без жодних прелюдій – ХРЯСЬ – тринога перевернута, фідери у воді, фрикціон тріщить… Навіть не встигаєш зрозуміти що відбувається. До підсічки діло навіть не доходить – там просто повідок вже обірваний.

Попомучився брат трохи з тими божевільними карасями. Ставив грубіший повідок – не клює, тонший – все рве, навіть не встигаєш схопити вудку. Більше 20-ти обривів, 2 сходи але таки 24 карасі в 600-700 грам, 2 залікових плотви та красень окунь були впіймані.

Карасі

Карасі

Ось так ми і відрибачили. Коропових клювалок було мало, але радує те що в перший день літа маємо новий рекорд і ще весь сезон попереду, щоб знову його побити.

Да й таке…

Джерело інформації: блог Рівненського Карпового Клубу


Коментарі