Верховодка яка змогла

Цей звіт я назву - "Найкраща рибалка за останні 2 роки!" або "Верховодка яка змогла"


Почну з далекого. раніше я ловив рибу майже кожен тиждень літом та весною, рідше восени. Я не можу жити без рибалки як і більшість тих хто буде читати цей брєд Я думаю у всіх схожі історії, дитинство чи юність, рибалка десь в селі, на дачі, в місті.. перші враження, коли ти вперше витягаєш рибу, адреналін який зашкалює, перериває подих, не дає спати. Одразу виникає безліч питань, що і як правильно робити, як це дід в’яже ті повідки, як навчитися тих узлів, як робити хліб для рибалки, навіщо він добавляє в хліб олію, чому на хробака клює зеленувата рибка в полоску і заковтує по саму сраку-пердяку, чому вчора клювало а сьогодні ні, чому перед грозою я натягав карасів більше ніж за весь тиждень, як зробити донну оснастку, як взагалі на неї ловити і чого це вона донна і де поплавок Думаю ви мене розумієте. Всі ці питання вирішуються з роками, спочатку як базис, потім як практика і набуття свого опиту в тому чи іншому методі ловлі. Коли я виріс і зміг сам собі купляти снасті, я став найщасливішою людиною на світі, І питань до риболовлі виникло ще більше. так продовжувалося все життя, я перепробував, в умовах можливостей, усі методи ловлі, крім нахлисту. В кінці кінців частіше ловив на звичайну поплавчанку, якось вона в душі засіла. Аж поки не зацікавився фідером… Це був мабуть переломний момент який я дуже ціню, бо разом з фідером до мене прийшов і спортивний інтерес до ловлі. І бажання відпускати рибу при не потребі в ній, і поважне ставлення до старих екземплярів тощо. Я ніколи не приймав участі в якихось значимих чи регіональних змаганнях, хоча завжди мріяв про команду і нажаль майже завжди був форевер алоун в цьому ділі..але підхід до рибалки змінився цілковито. Велике спасибі всім тим сотням роликів на ютубі які допомагають гарно провести час взимку, чи в період коли за якихось умов немає можливості поїхати та половити рибку. Суть в тому що я змінив своє відношення до рибалки, до того які цілі і як я ставлю до кожної риболовлі. разом з фідером у мене з’явилося бажання знаходити ключик, підбирати варіанти, вирішувати пазли на місці ловлі. Більше не цікаво прийти і просто сісти ловити, робити все так, як ти планував вдома, та й майже завжди це не є оптимально чи максимально вдало. з’явилося бажання адаптації на місці ловлі. Звісно кожен з нас вдома перед рибалкою має певну стратегію, але тільки відносно швидкі та адаптивні рішення - винагороджують вас найбільше, і це стосується звісно не тільки рибалки.
В кінці 2014го року у мене стався досить переломний момент, я б сказав фатальний, в деяких напрямках. Деякі речі до яких я йшов роками, пов’язані як з роботою так і з взагалі життям та справами різного характеру, полетіли в тар тарари(чи куда вони там летять коли дупа . Я залишився без роботи на досить тривалий термін. Враховуючи що сфера в якій я працюю дуже не розвинена в нашому регіоні, знайти альтернативу було важко.та й обирати мусив з варіантів які були не схожі на попередні, бо в деяких моментах, тип і класс проектів над якими я працював почали викликати огиду, ну що б ви розуміли, місць де б я в рівному міг працювати мабуть 2 - 3 І там явно не треба нові люди, кому буде цікаво шо я роблю, погугліть таку штуку як Game Design. Так от, я без роботи, працюю беручі деякі аутсорсні проекти, сидячи вдома майже рік, розчарований з деяких причин в людях, іноземцях і навіть в самому собі. Мабуть в америці мені б поставили діагноз - хронічна депресія останнього ступеню Грошей враховуючи становище стало дуууже мало, розійшовся з попередньою роботою, в яку вклав всю душу та натхнення дуже погано, по свинські, чого ще було очікувати від людей які хочуть працювати як в америці але роблять все як у нас… Так я протягнув десь рік. Звісно коли я схуд на майже 30 кілограм, лише із за небажання готувати істи, та недостачі грошей, продавши майже все що у мене було, техніку, снасті, все.. Я переборов цей дебілізм, та взявся за голову. мені дуже допомогли пару друзів, які виявилися справжніми, які були як колишніми колегами, так і просто людьми далекими від того чим я займаюся. Тільки в таких ситуаціях видно хто є хто, і хто є справжня людина. Цінуйте таких людей, бо можете втратити когось з них в любий момент. Я взявся за створення своїх нових проектів, якими займаюся і досі, і у мене з’явилося нове дихання продовжити робити те що я робив ці роки, продовжити те раді чого я пішов колись з звичайної але комфортної і теж перспективної галузі.
На рибалці, починаючи з кінця 2014го року я був десь 2 - 3 рази за весь час. Я така людина що коли не можу собі щось дозволити, то просто на-просто не дам вигляду, і краще відмовлюся від цього, мабуть це гордість або дурість, зі сторони видніше, але вважаю що це вірно. Я проігнорив тонну запрошень на риболовлю, і від не можливості нормально половити, на довго відбив бажання, втратив пристрасть яка не залишала мене з дитинства...
На рибалці, найголовніше це враження а не улов. звісно якшо ви живете десь в далекому глухому селі, та і взагалі риба є не відмінною частиною вашого “корму”, все навпаки, але для мене це саме емоції та розгадування пазлу, адреналін та спогади, немов прочитані книжки чи фільми які вам до вподоби, деякі рибалки згадуєш як вчора, і здається ніколи їх не забудеш...Цих емоцій сильно не вистачало, не тільки для відпочинку, але й для того щоб переосмислити важливість тих чи інших вчинків, вісомість проблем та всього іншого. Тільки висунувши голову з лайна можливо побачити де ти… рибалка мені в цьому дуже допомогла.
Остання моя подорож за рибкою була аж 10-11.05.2015.. тоді ми поїхали в Стару Мощаницю, я, Вітя Малафєй, Андрій Попович та Віктор Сікідін (сподіваюся що я твою фамілію правильно написав%)).

Це був останній раз коли я половив рибку, ще й перший мій лин, ще зовсім малий, але ж перший. до того моменту не доводилося їх ловити, то не там, то не на то, ну ви розумієте


Після тієї рибалки я ні разу не був біля води, змотані снасті стояли в шафі, а більша частина була розпродана. У мене залишився лише один фідер, пікер та пару поплавчанок. Катушкі та всякі дрібниці довелося продати, уявіть, навіть камуфляжі та деякі речі з комфорту(стільчики і тд). На те були деякі причини, фінансові, які потребували грошей. Але на той час це був реальний вихід, і до речей ставитися в принципі потрібно як до речей. Вони приносять користь, від використання, позбавлення, отримання, будь як, це лише знаряддя для того що б щось робити, здобувати. Багато хто не погодиться з цим, але то моє бачення.
Все літо не було нагоди виїхати кудись та половити, зима була трішки важкувата але наповнена купою крутих речей! Наступного року, у 2016-му, влітку, я став батьком, і мій світ змінився назавжди. Все лайно яке здавалося ( сподіваюся що слово лайно не сприймете за нецензурщіну:) важкими чи великими проблемами, одразу стало непомітним. На фоні у мене з’явилося те, заради чого можна, хочется і потрібно жити, у мене народилася донька. Я потрошку почав вирішувати проблеми, мріючи про рибалку, з роботою й досі не дуже стабільно, але на життя вистачає та й профіль змінювати не довелося, завжди є вихід, просто треба шукати його з відкритими очима.
Я не ловив рибу до цієї Неділі, до 02.04.2017. Я чекав на цю рибалку довго, довго бо з нового року, лежав з зірваною спиною, а останній місяць перехворів пневмонією, і це було не дуже то й приємно Але, от я зібрався на рибалку. зі мною мали йти ще 2 близькі мені людини, але у них не вийшло. Звісно я не міг відкласти це і вирішив відправитись на Басів Кут.
Прихопивши 2 типи мотиля, одного не дорогого і дуже мілкого та сонного, так би мовити ГУПІЙНОГО, я взяв для прикорму, ну і гарненького крупного для насадки, взявши опаришів, траперську Лящову прикормку та деяку саморобну для зміни механіки корму, банку меласси та свою фідерну палку, я пішов на Басік.
Прийшовши на місце я був не те що б здивований, але такої кількості людей я не бачив вже давно, дуже давно. На пляжі місця не було зовсім, не те щоб для фідера, а навіть для поплавчанки. Звісно я пішов далі до кущів, шукати містечко. Я не сподівався наловити риби, я мріяв лише про одне, побачити покльовку, відчути закидання снасті, зв’язати патерностер на березі, закормити, принаймі трішки підбадьорити точку в цій ще холодній воді, скласти це все, зручно сісти, налити кави, і глибоко вдихнувши, чекати.
Замішавши прикорм, на повному автоматі не думаючи зв’язав снасті, набрав в годівницю трішки мотиля, вибрав напрямок і відстань, закинув першу порцію.. закинув другу, п’яту..
Вже через 20 хвилин я зрозумів шо діла може і не бути взагалі. Всі навкруги сиділи без риби, взагалі мертво. Можливо на пляжі і тягали верховодку і розповідали басні про мегакарпа вчорашнього та вчорашній кльов, але ж я прийшов не за тим. Я почав оцінювати ситуацію. Походив подивився на що ловлять люди, у половини опарищі + мотиль, у другої половини довбані пружинкі з купою гачків. Всім доречі повністю насрати що це був офіційно перший день заборони ловлі в нерестовий період, і є чіткі обмеження та правила. Мабуть лайно ще в тому, що ми до того звикли, що можна ловити, бо то така заборона, ну знаєте не сер’йозна, то ж рибалка все понарошку, і закони теж…. Суто морально я не міг собі дозволити поставити другий фідер, я з самого початку хотів ловити так як потрібно, один фідер - один гачок.
Я почав адаптуватися до ситуації. Перед тим як вибратися на рибалку я написав Славіку Воронцову, і запитав чи будуть у нього якісь поради на рахунок ляща та Басіку взагалі, бо як я бачив він з хлопцями дуже добре відловився в минулі роки, дуже добре. Звісно спочатку я почав гратися з насадкою.. перестав кормити, забрав з бутерброду опариша, все одно в холодній воді він перетворюється на замерший шарік білого кольору, і про якусь привабливість окрім запаху там говорити важко. От же я почав пробувати все що міг, тільки мотиль, 3 - 4 закидання з малим інтервалом, результату не дали, спробував навіть один опариш, але це була дурна ідея і втрата 20 хвилин, пробував бутерброд з сочною половинкою опариша, що б він трішки випустив сок, хоча що може бути конкурентом запаху мотиля в воді..(ну ладно, навозний черв гарний конкурент перебравши всі варіанти, пропорції, почав гратися з поводком. Спочатку довгий, десь 60 сантиметрів, потім довший на метр з гаком, потім середній, потім маленький, змінив 3 рази гачка з 18го номеру до 14го, з срібного до червоного ультра тонкого для мотиля. І о чудо, через приблизно півтори з гаком години я бачу перше клювання! В комбінації 3х жирних мотилів + половинка опариша + кориця.. сильний удар, коротке підтягування, тримке, і повне падіння шнура в воду.. я просто завіс, я так чекав цей момент, що прогавив його, просто дивлячись на клювання. Уявляєте, я чекав цю покльовку і просто завмер, мабуть мозок проаргазмірував в цей час і відключив мені всі рефлекси )))))) Звісно на гачку вже нікого не було, від опариша залишилась єврейська шкурка а мотильом навіть і не пахло Поводок був короткий, дуже, ще з запасів для пікера, може сантиметрів з 30.. домашній атрактант якшо його можна так назвати, з кориці, мабуть привабив рибку, хоча я сподівався на щось з кислинкою чи гостре:) В цьому ж сетапі, в тому ж місці, при тих самих умовах я побачив ще з десяток ударів, але всі вони були не впевнені. І от, я нарешті дочекався клювання, впевненого, удар, удар, тряска, підсік.. Тягну і розумію що це щось маленьке, годівниця в 40 грам ледь ледь передає рух рибкі. Достаю, а там верховодка, жирна як для верховодкі, але верховодка Я ніколи ще не був такий радий спіймати цю рибку. До мене почали підходити деякі люди які сиділи поруч і питати на що взяла, бо був майже повний галяк, ну і останні хвилин 15 я дьоргав фідера кожні 2 - 3 хвилини і виглядало на фоні повної тиші мабуть дійсно подразнюючи Зробивши ще один заброс, мені подзвонила жінка, і на цьому моя рибалка припинилася, потрібно було йти додому, допомогти з дитиною Але я вже був задоволений, бо останній заброс приніс ті самі удари. Надуривши себе що я розловив те місце і заспокоюючи що якби я залишився там ще, то я б надьоргав би тих рибок ще тонну, я повільно зібрався, допив каву, і пішов додому. Я релаьно був щастливий, не зловивши жодної плотви чи підлящіка, чи карася, я вже мовчу про ляща..

Попереду ще цілий сезон, і він має бути чудовим! Ну і збирання снастей майже з самого початку, це теж цікаве заняття. Все що не робиться, все на краще.
Верховодка звісно не постраждала

p/s на днях я прочитав пост Андрія Поповича, про те що у нього вставили гараж, обчистили і винесли всі рибацькі снасті. Його легендарні ківери для ультрафіолету які так секасно світяться вночі, все.. Давно так не розстроювався, тримайся Андрюха, все буде добре, а нове буде краще старого!


p/s Мабуть дорослішаючи, змінюючи цінності, набираючись досвіду, своїми, чужими помилками та порівнянням, починаєш думати вже не за себе, це і рухає нас як людство до розмноження, розвитку, любові.. Я не можу дивитися на те як ми самі нищимо своє богатство, рибу, природу. Можна нескінченно згадувати всі методи які до того призводять, починаючи від бурштину і закінчуючи Алконафтом який ставить сітки.. чи мєгарибалками які луплять по 5 - 10 донок з купою гачків.. Це заставляє мене злитися кожен раз..
Мені тільки 30 років, а я вже пам’ятаю часи коли риби було більше, риба була більша, природа була чистіша, відновлювальна галузь працювала краще. А я вже не можу просто взяти і показати своєму куму чи брату що таке рибалка, просто привести його і 100% бути впевненим що він зрозуміє і відчує що це таке. Навіть нам вже важко знайти гарне місце для ловлі окрім спортивних ставків, або дорогих малодоступних еліток. Я мовчу про наших дітей, що і де будуть ловити вони?? Дотримуйтесь норм яких вам вистачить, поважайте рибу якою б вона не була, не беріть лишнього, задумуйтесь над цим та переймайтесь! Поважайте старих карпів, линів, амурів тощо, бо можливо їх бачите в останнє саме ВИ!!! Хочеться закінчити цей потік думок виразом з одного маловідомого муві, хай прибуде з нами сила!
Всім нхнл!

RIPsys