Шпанів, 13.08.2013

Вийшли з дому ми о п’ятій годині ранку, на дворі вже почало світліти. Коли переходили поле, то небо буле надзвичайно красиве, ось фото.

Я ще з дому знав, що сядемо на новому місці, а не на дамбі. Вже на місці стало ясно, що на дамбі є вікна лише в одному місці — біля стоку води. А в районі бетонної плити майже все затягнуто водоростями. Тому ми пішли вперед вздовж східного берегу водойми. Знайшли нормальне місце з вікном навпроти недобудованої школи. Але трішки під деревом, тому закидати мою шестиметрову махалку було доволі проблематично. Після прикормлювання майже відразу почала клювати і в мене і в Романа маленька краснопірка. Цікаво, що вже третій рік поспіль клює та сама краснопірка і розмір її так і не змінюється!

Десь в годині о сьомій повз нас пройшли два місцеві рибалки. Один з них якось так не добре на нас дивився, як пізніше виявилось ми зайняли його місце, але він “не став проганяти вже раз сіли” нас. Вони порибалили буквально годинку лівіше від нас метрах в 50 і в активі у них був хорошенький лин. Сфотографувати вони себе не дозволили, а той рибалка, що впіймав лина, постійно безперестанно матюкався. Як це ж неприємно. Таке враження, що деякі люди по-іншому й говорити не вміють. Я від них ще раз дізнався, що ловити тут потрібно лише на мастирку, а карась тепер тут риба-дефіцит. Вони б може б і ловити на хробака, але ж “його ще б*я десь б*я накопати треба!”

Після цієї розмови в мене на мастирку клюнув сомик, а потім на хробака ще один.

Десь о дев’ятій тридцять мій поплавочок з мастиркою почав помаленьку рухатись і топитись, а не дьоргатись (як перед цим клювала краснопірка). Спочатку оце так поклювала на мою снасть, а потім нам так здалось, що риба просто перемкнулась на снасть мого напарника. В нього повело і красунчик линок показався з води після впевненої підсічки.

Після цього через хвилин 20 розпочалось клювання і у мене, але вже на хробака. Поплавець довгенько тягало туди-сюди і притоплювало. Але я набравшись терпіння вичікував, коли вже його потягне добряче. Таки дочекався і почав тягнути. Як же приємно було тягнути того линочка! Школа лише, що махалку я не міг підняти прямо вверх, бо заважали гілки здоровенного дерева. Довелось відходити назад в берег і підтягувати таким чином. Ура!! Нарешті і я злапав линка!

Вже другий раз переконуюсь, що риба тут починає клювати після дев’ятої ранку. Не знаю, чи це співпадіння чи ні. Також варто відзначити, що в мене окрім цих були й ще клювання, але не реалізовані. Сподіваюсь, що то була дрібна краснопірка 🙂

Всю рибку ми ж звичайно випустили, щоб вона радувала нас і в майбутньому своїм клюванням!