Хотинь, 01.06.2013

Тиждень тому я з цією ж компанією мав їхати в Бочаницю на карася, але потім вони передумали і вирішили їхати на Горинь. Оскільки в ту п’ятницю цілий день валив дощ, то вони знову передумали і ми взагалі нікуди не поїхали. Довелось мені тоді самому йти на рибалку, бо я вже був на неї настроєний 🙂

Так ось, телефонують мені ці хлопці знову і кажуть, що вже точно поїдемо, не зважаючи на погоду! Ну їдемо, то їдемо. Я напередодні навчив свого кума робити салапанську кашу і ми з чудовим настроєм і цілий відром тієї каші поїхали на річку Горинь! Нам пощастило в тому, що з самого ранку дощу ніякого не було, але вже в дорозі виявилось, що в машині, на якій ми їхали, поламалось зчеплення. Наслідки поломки були в тому, що дуже важко було переключати передачі і машина ніяк не могла тронутись з місця. Тому зупинятись нам не можна було в дорозі ніде, лише їхати.

Якось ми таки доїхали на місце і зайняли нормальні місця. Рівень води в Горині високий, хороші місця просто залиті водою, тому закидати фідер було трохи не зручно.
Далі ми зіткнулись ще з однією проблемою: комарами. Їх було дуже багато і постійно кусали, а я як на зло десь заникав вдома засіб проти них. Покусало нас всіх дуже добряче… Я поки в’язав метрові повідки (на короткі нічого не хотіло клювати), то був покусаний за руки і лице у всіх можливих місцях, жах!

Ну так ось, коли дійшло діло, щоб ставити на фідер котушку, я ніде не міг знайти свій shimano exage 3000! Це було дуже прикро, але нічого не вдієш. Я позичив якусь китайську катушку в нашого колеги і поставив її. На ній була ліска діаметром десь 0.3, і її постійно зносила течія, бо та парусила в товщі води 🙁 Я вже й ставив годівнички в 50 грамів, але нічого не допомагало. Горинь дуже повноводна й потужна. Також дуже “обрадував” скид котушки при закиданні, одна годівничка відірвалась від того і полетіла собі у воду.
Клювань я на фідер не бачив взагалі! Чи то ліска так сильно розтягувалась і не передавала покльовок, чи то прикормка в нас була така погана, чи то місце якесь таке. Але факт залишався фактом: у нас з кумом нічого не клювало. Натомість у наших колег кльов був хорошим і вони планомірно діставали з води густеру та іноді плотву.

Я перейшов на тоненькі повідки 0.12, але Володя (на форумі zvod) використовував ще тоньші 0.1. Я поставив гачок десь 14-16 номеру, а у Володі гачки були ще менші! Ось такий гачок на фото:

Не знаю, я до таких тендітних снастей взагалі не звик. Майже завжди ставлю повідки 0.17 на фідер і проблем ніколи не було, а тут… Коротше, мені вдалось виловити якось одного бичка, а моєму куму пощастило дістати нано-плотву. До цього всього настрій “покращував” постійний дощ.

Вже трохи пізніше я знайшов все-таки свою котушку, я чомусь заховав її у свій величезний садок 🙂 Навіть переробив снасть, але кльов так і не з’явився. Навіть опариші ніхто не їв!

А от у Володі і у Борі клювало постійно. Навіть було три хороших сходи. Дві риби рвали повідки прямо на покльовці і один півкілограмовий підлящик зійшов прямо в прибережній рослинності. Незважаючи ні на погоду, ні на комарів, ні на інші неприємності настрій у всіх був просто відмінний!
Я ще підійшов до одного хлопця, який рибалив неподалік на фідер. То в нього в улові густери було дуже мало, зате були присутні хороші такі підлящики. Фотку його улову можна бачити зліва.

Вволю нарибалившись ми поїхали додому. Про це треба написати ще окремо. На мене поклали місію останнього, хто буде сідати в машину, ви ж пам’ятаєте, що в ній не працювало зчеплення, тому треба було її штовхати, щоб вона поїхали. Так от, це запригування в салон був екстрим ще той 🙂 Спочатку ми завели машину прямо на мосту через Горинь в Хотині, потім довелось зупинятись біля виїзду на трасу Рівне-Луцьк, і ще один раз вже в місті. І кожного разу я був останнім, хто біг біля машини і пригав в двері.