Червона Калина, 04.01.2008

Домовилися із Костею (Konstantin) з"їздити на лід в район Мочулок на озеро, що перед Червоною Калиною. Це мій перший виїзд на лід у цьому сезоні.

Вночі, слухаючи завивання вітру у витяжці і дивлячись на градусник, якось не міг себе уявити на льоду в таку погоду. Але рішення прийнято, і в 7-45 ми з Костею в повній бойовій відправляємося на рибалку.

Водойма нас зустріла, м"яко кажучи, непривітно. Дуже сильний вітер, що дув вздовж озера, морозець, сніг, що летів паралельно землі , давали мало шансів на приємну рибалку. Але настрій був піднесений - все ж перша рибалка на льоду в сезоні.

Товщина льоду порядка 10 см, але лід постійно тріщав, прогинаючись - видно, вода в водоймі падає. Сама водойма дуже гарна, серед соснового лісу величезні простори води.

На русло йти перехотілося (здувало з ніг), хоча саме там мають брати трофейні екземплярчики. Пішли до хоч трохи підвітряного берега. Спробували половити близ коряжника. Мовчок. На коряжнику вже сидить компанія. Не будемо ж ми їх оббурювати. А вітер такий, що ні проводку, ні покльовку побачити не можна. Шукаємо затишніше місце. Черговий заливчик, весь занесений снігом, по берегах засохша рослинність, кілька пеньків, що торчать із води біля берега, - місце зразу сподобалося.

Перша ж лунка в прибережній зоні біля пенька приносить на "стоячку" кілька пристойних плотвиць. Ловили на мотиля. Плотва "поважала" "стоячку", або повільну гру. Окунь брав на гру. Костя шукав свою "кльову" лунку і знайшов її у мене за спиною під самим берегом. Глибина там взагалі сміхотворна, але з неї він витягнув найбільшого нашого окуня (грам 300). А "кльовою" виявилася вона ще й тому, що там лежав корчик. Так і крутилися в цьому заливчику. Брала, в основному, плотва, а окуньці особливо не радували розмірами. Пробував і на глибших місцях, але безрезультатно.

Склалося таке враження, що корчі, підводні острівки прошлорічної рослинності і є місцем скупчення риби, а на відкритих участках, хоч риба і попадалася, але поодинока, прохідна.

Вербальні заняття з іншими рибалками дали надію, що є крупний окунь, але стоїть на руслі.

В результаті скромних 600 гр на 20 хвостів у мене і так само у Кості (хвостів менше, зате який горбач) все ж не вплинули на наш чудовий настрій. Нове місце розвідане, як буде краща погода, можливо, й результат буде іншим. До речі, один окунець мав сліди щучого укуса.

[Юра]