Щекичин "Хутір Воронуха", 18.05.2013

Зараз така пора в природі, коли риба якраз нереститься і “хворіє” після нересту. Тому ми вирішили поїхати на рибалку туди, де риби дійсно багато і хоча б щось, але зловимо. Вибір впав на водойму поблизу села Щекичин “Хутір Воронуха”.

Виїхали ми в третій тридцять ранку. Дорога по повороту на село Світанок дуже добра. А далі все була гірша і гірша. Ями ставали все більшими, і то так багато, що їх було малоймовірно об’їжджати. Ми вже почали трохи хвилюватись, бо повороту на ставок все не було і не було. А навколо темінь і туман. Хлопці навіть жартували, що ось-ось біля дороги з’явиться табличка “Welcome to Silent Hill”. Добре, що в нас був GPS, так що до ставка ми все-таки доїхали.

Приїхали і ахнули: ставочок не дуже великий, зате все вкрай акуратно зроблено і облаштовано. Все дуже чисто і гарно. На північні стороні стоять будиночки для відпочинку та бесідки. Пару бесідок винесено прямо в ставок, це дуже гарно.
Ми десь хвилин 20 втратили шукаючи, в якому саме будинку спить сторож чи то охоронець. Але все вирішилось і нас провели на місця. Ми обрали південно-східну область ставку. Я і Ігор сіли на окремі пірси, а Сашко й Вова разом зайняли трохи більший пірс.

Я обрав собі місце для поплавцевої ловлі на 14 годин від свого місця і прикормив те місце своєю принадою. Буквально за кілька хвилин я зняв звідти першу рибку. Це був карпик, який відразу ж був ласкаво втоплений.

Ох, перш ніж далі писати про саму рибалку, то потрібно згадати про найбільшу проблему цього виїзду. Комарі. Їх було безліч, і постійно кусали у всі доступні місця. Мене попередили про цих зарання, і я готувався, що їх буде багато. Але їх просто міріади міріад. Якщо на самому пірсі їх ще хоч якось менше, то як тільки ступаєш на землю, то все — гайки. Ігор на пірсі не міг просто прив’язати гачка до ліски(довелось дати йому готовий). Я коли брав з берегу прикормку, чи відро, чи фотік, то просто бігав там. Швидко забігав і вибігав звідти. Будь ласка, якщо надумаєте їхати на рибалку, в перш за все думайте про комарів. Беріть з собою захисні засобі, всі які тільки маєте. Як я тільки не захищався, але ті гади зуміли закусати мені ногу через шкарпетку вище кросівка, да так, що нога зараз вся опухла і в червоні плями. Кляті комарі.

Повернемось до наших баранів карасів з карпами. На мастирку клювали карасики стабільно. Розмір був постійно різним, від мізинчику(буквально парочка таких попалось) до 300 грам. Переважна більшість була на ладоньку. Також я вудкою крім мастирки пробував ловити в непригодованому місці на хробака, то не клювало. Але якщо закидав по ближче до кормової плями, то теж брав карась

Я закинув свій улюблений пікер на опариша, і після 5-ти посланих годівничок теж відбулась покльовка. Загалом розмір карасів взятих донкою нічим не відрізнявся від тих, що брали на вудку.

Цікавий момент: як і очікувалось, всі виловлені карасі були з ікрою, тому роблю висновок, що переважна більшість цих риб на даний момент хворіє і не бере.
Також попадалось багато карпиків розміром до ладоньки. То мабуть минулорічний зарибок. І зважаючи на кількість риб, що клюнуло, то став зариблено дуже щільно. Доводиться лише вірити в порядність і благорозумність рибалок, які будуть випускати цих малюків.
Ще мені пощастило витягнути пікером різкого амурчика. Клюнув теж на опариша. Звісно, що він теж був відпущений набирати кілограми ваги.

Напишу кілька моментів з цієї рибалки. Ігор теж ловив на вудку і фідер. Довго в нього нічого на вудку не брало. І він вирішив змінити наживку. Почав витягувати поплавець, і на відстані, коли лишилось десь сім метрів до берегу бачить, що клює на фідер. Він відклав вудку і почав вичікувати фідер. Але воно “переклювало” і нічого не відбувалось. Дивиться Ігор, а поплавок по-малесеньку так починає пливту в сторону. Швидко бере вудку в руки і крутить котушкою, вибираючи провисшу ліску. Мій колега не глянув, що ліска почала накручуватись по зовнішній стороні котушки, і тільки “Луп!” — обрив. А поплавок собі так спокійненько і далі поплив по-тихенько ще й ховаючись під воду 🙂
Інший випадок стався зі мною. Я собі сидів над снастями і уважно слідкував, коли ж клюне. Тут щось мені знадобилось на березі, я відвернувся і почав йти в тому напрямку. І тут такий звук “Шувбись”, як щось звалилось у воду. Розвертаюсь, і бачу, що пікера немає. НЕМАЄ ПІКЕРА Shimano Naxave Winkle Piker з котушкою Ryobi Excia 2000MX. Мля, мля, мля!! Прямо ниряю у воду і шарю все під пірсом — нема! Благо глибина водойми не шибко велика, півтора метра. Я заплив на метрів 20 вперед і йшов мулом в поперек натягнутій ліскі. УРА! Зачепився. Фух! Пікер знайшовся, і ще я й витягнув дебелого карася. Треба завжди думати наперед і намагатись передбачити ось такі форс-мажори на перед. Закріплювати добре фідери на березі.

Також варто відзначити, що я пробував ловити і нормального карпа, застосовуючи волосяну оснастку на методі. Але ні кукурудза, ні кук, ні трофеєвські бойли не спрацювали. Іноді на кукурудзу влітали карпенята та й все.

Сашко з Вовою теж наловили нормально карасів, і малі карпики їм теж влітали. Звісно, що ми їх відразу ж випускали.

Загалом рибалка сподобалась, і місць для відпочинку вдосталь, і риби в ставку багато, і облаштовано все дуже гарно. Аби лише не комарі!

Спасибі, що прочитали мій звіт, буду вдячним за розшарення його в соціальних мережах 🙂