Городище березнівське "Кльова дача", 09.05.2013

Місце риболовлі: Городище, березнівське

Початок рибалки: трав. 09, 2013 06:00

Кінець рибалки: трав. 09, 2013 11:00

Тип рибалки: Поплавок, Фідер

Риба яку було спійманоВага, кгшт.на що клювало
Карась срібний2.00020Опариш, Хробак
Короп2.0005Мастирка, Опариш
Амур білий3.0002Хрущ


























Компаньйони: Роман Вальчук, Роман.
Погода: безхмарне чисте небо, температура градусів +27, тиск високий 1000 гПА і всю ніч перед цією рибалкою він стрімко зростав. Вітер західний, помірний.
Рівень води: вищий норми на кілька сантиметрів, бо деякі стежки попід берегом ще залиті водичкою.
Час ловлі: з 06:00 11:00.
Місце: пірс, який виходить най далі в ставок.
Зловлено: орієнтовно кілограм з 5 риби. 20 карасів, 5 карпиків, 2 білі амури.
Наживка: я наліг на опариші. Хоча першого карпа взяв на мастирку, а Рома ловив на кукурудзу. Також на фідер клювало й на хробака. Окремо слід відзначити таку наживку як хрущі, але детальніше про них буде нижче.
Прикормка: власного виробництва + ароматизатор Fishdream Big Fish з додавання солодкої кукурудзи.
Снасті: пікер. Також пробував ловити на метод своїм фідером, де в якості наживки ставив гранули і cucc pufi scopex+кукурудза.

На цій рибалці мене поставили в такі умови:

  • У кума ніяк не виходило виїхати з ночівлею. Довелось виїзджати в три тридцять ночі;
  • нас мав везти його двоюрідний брати, який зовсім не рибалка. Пізніше цей факт виліз боком, коли нам потрібно було повертатись додому мало не в десять ранку;
  • для того, щоб мій кум нормально порибалив ми попередньо купили йому необхідні снасті і до десятої вечора в переддень все в’язали і налаштовували;
  • на рибалці я був як нянька і постійно для своїх колег в’язав повідки, налаштовував наживку, закидав фідери, etc. На себе улюбленого часу було дуже мало 🙁

Приїхали ми на місце, зателефонували охоронцю, номер телефону якого був написаний на шлагбаумі. За мить на мотоципледі примчався приємний дядько і люб’язно вказав нам на вільні місця. Про кльов говорити взагалі не хотів, бо як він сам виразився: «Не ловлю, то й не знаю!»

Поки ми закинулись і почали прикормлювати вже було десь о пів на шосту. Людей на ставку доволі було доволі, вільні пірси можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Свій стандартний сценарій з розкачки місця мені було робити трохи важко, бо крім своїх снастей я ще й займався снастями колег. Сподіваюсь, що далі ми будемо їздити на рибалку, вони наберуть більше досвіду та не будуть мене так експлуатувати 🙂
Десь мабуть на четвертій закормочній годівниці я зустрів світанок. Перші промінчики такого сильного і впевненого весняного сонця через соснові дерева. Краса.

І тут моя вудка, яка була закинута з мастиркою почала співати фрикціоном котушки екусіма ріобі. Сильна риба намагалась заховатись у корчах, але я дуже постарався не дати їй зробити це. Перший коропчик зловлений!

Після цього на вудці у мене наступило затишшя, але дійшла черга вже прикріпляти повідок до пікеру. Прикормку я використовував свою традиційну, що лишилась у мене ще з минулого сезону. Також я з собою взяв ще й прикормку на амура/товстолоба і залишки венгерської Q44. Останню я віддав хлопцям, щоб вони покормили свої місця для поплавчанок. Трішки пізніше, коли я хотів догодувати своє місце для поплавчанки, то виявив що я дав конкретного маху. Вчора ввечері я з морозильної камери, в відділі для мого рибальства дістав здоровий чорний пакет з замороженою прикормкою з минулого року, яка лежала ще в жовтому пакеті, а той в прозорому пакеті і на кінець це все було ще в одному пакеті. Коротше, на рибалці виявилось, що то не прикормка, а якесь м’ясо 🙂

Поки ми оце мудохались з прикормами і налаштуванням снастей, наш сусід з права вже активно щось там тягав з-під очерету. Він навіть разів 5 лазив у воду, щось там розплутувати. І вже о восьмій годині скрутився додому. Я до нього підійшов і дізнався, що прикормлював він майже суто кукурудзою, а ловив на бутерброд кукурудза+опариш. Наловив він добряче. При цьому далеко не кожна риба йому давалась, бо втікала в комиші.

Мої компаньйони майже не бачили покльовок, тому я запропонував куму піти на оте місце з права. Він там влаштувався до кінця рибалки. Риба у нього клювала, але на жаль (чи то на щастя?) лише крупна, тому він нічого витягнути ніяк не міг. Все заводило в корчі, зривалось з гачка або рвало снасть

У мене ж на пікер почали прокльовуватись карасі. Спочатку клювали рідко, але потім щоразу частіше і частіше. Розмір був різнокаліберним, основна маса це грам 120-200. Деякі карасі були і меншого розміру, але вкрай гарнюні. Такі кругленькі і лапаті.

Відбулась дуже потужна покльовка на пікер, і я не зміг нормально повоювати, риба зірвалась. І я подумав, що пікер тут ніяк не підходить і жбурнув метода. Там теж відбулась суперовійша покльовка, справжній паротяг. Але рибу я не витягнув і тут. Хитра потвора пірнула перед самим пірсом і заплуталась в залишках коріння минулорічного комишу. Ну нічого, нічого.

Як мій інший колега Ромка Марчук не старався — у нього нічого не виходило. Я йому допомагав як міг: начиняв годівницю на фідері, вішав наживку і точно жбурляв. Лише підсікати мав він сам. Якраз це в нього і не виходило.
А у мене клювало добре. Я навіть вивів загальну формулу хорошого кльову: коли немає часу на сніданок, то це хороша рибалка. Ось так і було й цього разу, хлопці спокійно собі їли домашню ковбаску і бились пасхальними яйцями, а я все підсікав рибу. Довелось навіть повитягувати снасті з води, щоб поїсти 🙂
Потрібно написати, що тутешній карась клює дуже по-особливому. Або саме так клював в цей день. Дивишся собі на кінчик, дивишся… Стоїть не рухомо. Потім кілька ледь помітних різких рухів в напрямку води з амплітудою 3-5 міліметрів! Тобто кінчик ледь-ледь нагинається до води, тому я на цьому ставку користуюсь кінчиками 0.50 oz. Після цього пауза, на хвилину, чи навіть на три. Після цього клювання повторюється. Знову пауза. Але вкінці кінців відбувається упевнена потяжка. Ось тут і потрібно не баритись та підсікати! Сам карась тут взагалі не засікався, і якщо прогавити ті доленосні моменти з підсічкою то все. Риби не буде.

Десь о дев’ятій ранку я вирішив скористатися порадою, яку отримав про цей ставок зробив наступне. Взяв поплавцеву вудку по-потужніше, підняв грузило до самого поплавця і на гачка начепив хруща. Жбурнув подалі. Ви, мої любі читачі, не повірите на що саме я розраховував. На білого амура.

Перше клювання не заставило себе довго чекати. Риба-красень добре засіклася і в нас тривала боротьба хвилин з 5-10. Я вже підтягував його до пірсу, коли Ромка всунув прямо перед його очима підсак. Все, кошмар. Саме тут я побачив розворот з переворотом амура доволі великого розміру, кілограм не менше двох з половиною. Він стрімко пішов в дно і там завертів-закрутив повідок навкого якогось комишу. Кінець битві.

Я пере закинув вудку, змінивши повідок, приблизно на те саме місце. Покльовки не було довгенько, потім до мене дійшло просто закинути хруща в зовсім інше місце. Тільки це зробив — майже відразу покльовка. Дуже сумно, але і цього разу рибу злапати не вдалось, бо поки я її тягнув, то на метод сіло щось знову конкретне. Його почало тягнути до води, а не до кінця розпущений фрикціон покрикувати. Я прикинув, що білий амур то добре, але мабуть якийсь дебелий карасюга, красунчик дзеркальний короп чи легендарний лин все-таки важливіший. Я передав вудку з амуром Ромці, а сам взявся за метод. На тому кінці лески дійсно була дуже і дуже хороша рибина. Я зараз точно не можу пригадати чому саме я її не витягнув, але застерігаю усіх тих, хто читає ці рядки і вже думає який я криворукий: перевіряйте свої насті, будьте готові до бонусів і будьте дуже впевненими в своїх діях. Коротше та хороша рибина чи зірвалась чи порвала снасть.
Я повернувся до вудки з білим амуром, але той гад вже втиг заплутати снасть в комишах. Тобто вийшло як у фільмі «За двума зайцями». Ну й грець з ними, з тими зайцями рибами 🙂 До цього часу піке рочок вже достатньо прокачався і покльовок не потрібно було чекати довго. Ловився мірний карась, я вже потім навіть лінився його підсачувати і брав просто руками

Від кума на сусідньому пірсі долинали матюки і плюхання водички. Жодної риби він витягнути так і не міг. Тоді я замінив йому гачок з номер 16 на номер 12, і також збільшив грубину повідка з 0.14 до 0.17. Це відразу дало ефект, він витягнув дебелого такого карася на кукурудзу! Але після нього все-одно не зміг взяти карпа. Загалом він дуже радів кожній впійманій рибці у вікні минулорічного комишу. Дійсно, це вам не фідером в чистій воді рибу тягнути котушкою.

В той час у мене знову відбулось клювання на хруща і врешті-решт я переміг рибину. От напишу зараз про те, що білий амур ловиться на звичайного хруща і ніхто ж не повірить.

І тут не жданно, не гадано наш водій Ромка каже, що пора збиратись додому. На такій водоймі! В такий кльош! Це було дуже прикро. Коли вже наступить той день, коли я ні від кого не буду залежати?

Ми відтягували виїзд як тільки могли, але водій був непохитний: їдемо і все. Ну з іншої сторони я його розумію, він ніяк не міг взагалі нічого піймати і рибалка для нього була вже мукою. А тим часом я затягнув в підсак ще одного білого амура на хруща.

На пікер клювало славно, метод теж постійно подавав якісь сигнали, але на нього вже не клювали гіганти, а теж карасі. Можливо я ще дістав якогось коропчика на метод, вже не пам’ятаю. І на відміну від кума, у мене на вудку взагалі нічого не клювало, не зважаючи на наживку. А кум ловив суто поплавцем.

Все хороше колись закінчується і ми були змушені поїхати додому. Вже коли ми збирались то стався один неприємний інцидент. Мій кум якось там намагався мені зібрати фідер з методою флет годівничкою. В його руках був гачок і годівниця. І та годівниця пару раз випадала, а гачок (№8 Iseama) вколювався йому в долоню, на що кум казав «Ай!» та знову розплутував снасть. І тут годівниця впала набагато нижче, так що гачок пробив пальця наскрізь. Це видовище не для слабо нервових. Це реально дуже боляче. І зробити нічого не можна. Спочатку він пробував так сяк вийняти і лише більше кричав, бо боліло дійсно. Пробували перекусити гачок, розрізати його. Де там. Тоді плоскогубцями прижали бородку як тільки можна ближче до жала, залили все горілкою і через біль просунули назад. Фух… Люди, будьте будь ласка завжди обережними і возіть з собою аптечку! Кровавого пальця з гачком наскрізь публікувати не буду, ось як все закінчилось. Палець куму болить ще досі.

Про що я не написав? Сонце було сильне, без капелюха можна отримати мабуть удар. Нас абсолютно ніхто не турбував, рибалити тут затишно, до найближчої дороги дуже далеко. От зараз пишучи ці рядки в тишині, я в голові чую спів соловейка і ще якихось пташечок. А закриваю очі і бачу кінчик пікеру 🙂 І ще, зранку було безліч якоїсь мошки і комарів, що не кусають. Залітали аж до рота.

Спасибі, що прочитали мій звіт, буду вдячним за розшарення його в соціальних мережах 🙂

 


Коментарі