Городок, 04.05.2013

Після карколомної рибалки в Прилбичах мені просто хотілось тихо і мирно посидіти на поплавочком. На роботі мене зголосився підтримати колега Ігор і я випадково ще в переддень зустрів Макса, який приїхав в рідне місце на Великодні канікули. Ось така зібралась в нас компанія для рибалки.

Ігор вже давненько читає мої звіти і хотів потрапити на рибалку зі мною. Але перш ніж пертись кудись далеко, я йому запропонував провести розвідку боєм, близенько до міста. Ну щоб передивитись його снасті, і спрямувати зусилля на апргейд в потрібне русло 🙂

Відразу по приїзді я закормив свої місце і поставив опариша. Кльов не забарився і перша рибинка краснопірка відправилась в садок!

Після цієї рибки через кілька хвилин підійшла друга і теж почала клювати. Клювало в Городку біля монастиря своєрідно: спочатку кілька тичків і потім потяжка в сторону. Якщо забарився з підсічкою під час тієї потяжки (яку ми між собою називаємо “повело”), то все. Рибки не побачити

Риба чітко встала на прикормлене мною місце, і клювала справно. От тільки розмір був маленьким. Зате вдалося досягти поставленої вдома мети: уважно слідкувати за поплавцем, своєчасно робити підсічки і радіти рибкам 🙂

У моїх напарників все було не так добре. Спочатку вони просто спостерігали, як я витягав карасиків. Макс закинув три поплавчанки, а Ігор поплавчанку та фідер.
Основна ліска на поплавчаній вудці у нього була десь 0.25 і років їй було мабуть не менше 10. Тому після кожного закиду на відстань метрів 12 від берегу та ліска збиралась кільцями пружиною і підтягувала поплавок на відстань метрів 5-6 від берегу. Далі, повідок 0.20 жовтняно блідого кольору з вузликом по середні і завершує картину тупуватий гачок восьмого номеру.

Я замінив повідок на 0.14 SLR з гачком Kamasan B983 №14 і відразу ж після цього в Ігоря почали реалізовуватись покльовки! На фідер у нього теж щось клювало, але через водорості витягнути ту рибку не було жодних шансів. Гачок там був ще більшим і ще старішим 🙂 Тому, коли мій колега при черговому закиді відстрілив кормушку через не зовсім досконалу дужку котушки типу “Crocodile” я тільки похлопав його по плечу.

Згодом і у Макса почали клювати карасикі, при чому на мій суб’єктивний погляд їхній розмір був трохи більший, ніж в нас.

Для доброго кльову потрібно було постійно докидати в місце маленькі порції прикормочки. Карасикі відразу ж жвавішали.
Вдосталь відтагнувшись в вудкою я походив по всій території пофотографувати місцевість. Порозпитував інших рибалок, у них теж клювали лише мілкі карасі.

Наші сусіди справа ловили лише донками, і продирали карасів через зарослі водоростей. То їм вдалось спіймати парочку трішки крупніших. У мене теж відбулась дуже здорова покльовка на пікер, кінець сильно потягнуло в сторону води, і я навіть відчув рибу на тому кінці, коли взяв палку до рук. Але водорості зробили свою чорну справу, і не дали вивести противника на берег 🙁 А можливо то був тутешній знаменитий дикий коропчик.

Після восьмої ранку кльов став помітно слабшим, а рибка все більш прошеною. Крім цього піднявся не кислий вітерець, який робив дратівливі хвилькі-брижі, в яких ледь помітні потяжки було важко бачити
Ще я зустрів на ставочку свого дружбана Сашку RIPsys. Надіюсь він теж черкане пару слів про рибалку, я лише коли бачив його то результати були такі ж як і в нас: з десяток мілких карасиків.

Чудово відпочивши і достатньо натагавшись карасів на поплавчані вудки ми з легким серцем поїхали додому.

Спасибі, що прочитали мій звіт, буду вдячним за розшарення його в соціальних мережах 🙂