Бичаль, 06.06.2010

В минулу неділю разом із Свіриком Миколою, зкуштувавши "бибу" на 2-х водоймах в дачному масиві поблизу с.Новоукраїнка, ми вирішили психанути та поїхати в Бичаль.
Народу звісно було, як комах але жажда відігратися була більшою ніж здравий смисл. Зізвонилися з Юрою Vob_ler'ом, він люб"язно поділився інфою, що ловив за поворотом, куди ми і направилися, адже перед ним проміж ниряльщиків, купальщиків і купальщиць стати було ніде.
Приємно вразила глибина водойми вже біля берега, а тим більш красива підводна рослинність.
Спочатку на точку не потрапили, я пішов трохи далі, Микола залишився.
З першої проводки на новому місці відчуваю клювання, на другій чи третій беру окуня, на слідуючий вже навіть досить залікового дещо більше 100 гр. Кличу Колю, він також бере полосатого і ми потрапляємо в поле зору ниряльщиків за раками. Ну все, кажу, половили...
Ниряльщикі наближаються все ближче..., ось вони вже льопаються біля Миколи - побачили залізяку і намагаються її витягнути на берег. Один робить заключення, що це залізний сейф Далі вже риба не клює, видно спостерігає за діями ниряльщиків чи витягнуть скарб на берег
З лівого (з моєї сторони) боку пливе підводний мисливець, побачивши нас з спінінгами в момент лову в тому місці через яке він пливе, мисливець люб'язно... пливе далі повз наші з Кольою шнури - йому по-барабану, він тут плаває...
Розуміємо, що вже нам тут нічого робити та змотуємося з 3-ма окунями в заліку (ще 3 матроса Микола відпустив на попередньому місці).
Як не дивно але ниряльщикі нам становляться в пригоді - розповідають про стоянку окуня з протилежного боку, дякуємо та йдемо на другу сторону водойми.
Я їду машиною, Коля затримується на дамбі.
Під час переїзду, проїхавши близько 1 км вже по протилежній стороні за хатами, розумію, що "дірки", через яку можна попасти на водойму немає... Повертаюся до пляжу, залишаю авто і порадившись з Миколою, йдемо до першої хати. Тут знаходимо "вікно в Європу" і городами проходимо до водойми. Місце на яке ми потрапили має обмеження для закиду - гілки дерев, стадо комарів, які вже на перших кроках нас атакують і вміщає 2 рибалки майже "плече в плече".
Розмістившись якомога нижче та присівши починаємо закидати. Глибина хороша, думаю не менше метрів 5-6, на падінні помічаю тичкі, а після пари ступеньок отримую покльовку і бланк спіна гнеться доволі вражаюче. Шкода, що доволі заліковий окунь сходить на пів-шляху до мене.
Рівень адреналіну піднімається і ми продовжуємо рибалити. Зрозумівши тип проводки - окунь хотів невеличких підривів після падіння (якщо не клюнув ще під час нього) або легкої рівномірно-притухаючої проводки.
За десять хвилин лову беремо по 5-7 хвостів - комарі замість кусатися спостерігають також чим кінчиться.
Атаки окуня набувають агресивного темпу і я двічи поспіль, а Микола один раз залишаємося з відкушеними хвостиками на нашіх дюймових твістерках. Мене це вводить в "екстаз" і я психанувши ставлю Фішхантерівського віброхвоста 2-йку.
Перша проводка і гарненький окунець, за 100 гр сідає на гачок. Фішхантер спрацював на 4-х - 5-ти окунях, багато разів окунь супроводжував приманку кусаючи за хвіст і засмоктуючи його але нерви допомагали робити помилки і раніше потрібного підсікати, залишаючись ні з чим. Починаю згадувати, як на перших проводках окунь жадібно заковтував приманку майже до голови джигі



Щоб відчути впевнені покльовки, ставлю менший віброхвіст.Релаксівське Копитце-"00" також приносить декілька рибин. Відчуваю, що з лівого боку від нас починають "наганяти" рибу", стрибаючи у воду різними способами, що робить міцні як звукові, так і підводні коливання. Кажу для Колі, що зараз і тут "наловимо", як з тієї сторони... Практично залишаюся правий. Кльов спадає, ми повертаємося до дюймових приманок, окунь бере невпевнено, потрібно постійно якось виходити з положення, щоб він якимось чином засмоктав приманку після своїх тичків і кусань.
Комарі починають жерти - їм не цікавий неактивний кльов... І чому вони не полетіли кусати тих, хто пригав у воду і "робив хвилі"
Дивлюся на годинник, стає сумно адже потрібно починати змотуватися - через невеличкий проміжок часу за волею обставин нам треба їхати, кому в Рівне, а кому на дачу до знайомих.
Микола вирішує спробувати кинути пару разів на дамбі, придбавши холодного пива в торгівельному закладі поряд із водоймою, я стаю поряд з товаришем і з великими очима починаємо ловити. Чому з великими, а ось чому - на дачному масиві ми купували пиво по 4 грн за пляшечку, а тут видно ВІП земля, чи ВІП вода і воно тут по 7 грн , майже вдвічи дорожче... Я не алкогілик але мені це не сподобалося, видно і рибі також - кльов бувтакий..., що його і не було - по 1-му окуню за 10-15 хв часу.
Починаємо збиратися - потрібно вирушати в місто.
На згадку пара фоток





Окушки стали в пригоді на дачі, я зробив з них шашличок а-ля "від Андрія Балабанова", коли поставив блюдо на стіл, встиг "лише моргнути" як все було бистро розібране та з'їжене. На здоров"я дорогі гості



Ось так пройшла незапланована коротка риболовля недільного дня.
Усім НХНЧ!

[KYM]