з нахлистом на Горині

Ранок, пташки цвірінькають, легкий вітерець шуршить повз вуха.
Хотинь. Знов на хвості у колег)) Дообідній виїзд на Горинь та всім відомі стариці. Саня і Вітян оснащують спіни чепляють гуми і до води. Мене тягне до річки. Тихо підійшов до неї і просто почав спостерігати за поверхнею. В цьому є якійсь свій кайф)) Покайфував так зо 5 хвилин і привязав німфу під подьонку, думаю злапати когось вздовж берега і взагалі спробувати ловити на німфу в наших умовах без всяких індикаторів, бо в гірській ріці за рахунок течії і відносно не великої глибини контролювати німфу зручно. А в нашій вальяжній Горині ще поки не зрозуміло, що і як потрібно робити.
Отже спустився з крутого бережка до річки і почав проводити паралельно берегу кидаючи проти течії. Задумався як та німфа оре дно, шнур в цей час проходить повз мене і тут з глибини вилітає, швидко когось хапає і поважно опускається на дно ГОЛОВЕНЬ сантиметрів 60 завдовжки його траекторія співпадає з маршрутом моєї німфи, я завмираю в очікувані і ....
.... з маком така, велика! Нафіг йому непотрібна та німфа, він якесь справжнє мясо з'їв і потонув тихенько. Тут я звичайно шшввввиденько вяжу мацного жука і починаю бовтати вздовж і в поперек і знову вона... з маком.
Заспокоївся, прогулявся, вверх по ріці покупав німф і пішов на старицю)))
За 40 хв на річці бачив 4 виходи головника , в основному під протилежним берегом. Починає проявляти поверхневу активність, отже скоро його можна буде ловити на жучків.
На стариці теж видно активність, і комарів поїдають і тих хто комарів їсть теж покусують. Вирішую спробувати стрімер "Тульський кіллер".

Прокидую акваторію зі сторони входу в річку. На одній з проводок отримую чіткий удар і потяжку, але ще якийсь я сонний був і тому крім пробудження нічого не дістаю.
Тим часом спостерігаю, як з протилежного боку хижак не дає дрімати малявкам. Перехожу. Разом з Сашком і Вітяном вперто скородимо воду, хижак і далі влаштовує фітнес мальку. Я присів після забросу і почав робити стріпи (потяжки так називаються по нахлистовому) проводячи кіллерка сходинкою. Він спочатку, як тільки я його поставив, взагалі не хотів занурюватись поки добряче не намок. Він виготовляється з заячого хутра і майже немає підвантаження крім оченят з ланцюжка. Поки плотне хутро просякне водою проходить десь 10-15 хв. Отже я присів і він до того часу вже був у потрібній кондиції і на паузах досить кльово і повільно тонув граючи пір'їнами у хвості. Як раз на такій растаманській проводці біля лапуха відчуваю конкретний такий, як у спіні удар, підсічка і вже без маку)) але і без стрімера. Я в розрахунку більше на окуня поставив 0,18 флюр, для зубатої це був подарунок((( Але це все одно додає оптимізму. Все таки кіллер виправдав злегка свою назву. Дві покльовки заробив. Відразу подумки ревізую матеріали для його виготовлення і гадаю, що потрібно ще трішки збільшити вагу. Доречі привязав його по рекомендації автора через Рапалівський вузол. Він так набагато натуральніший і при стріпах впираючись коливається, як воблерок.
Порадившись вирішили прогулятись на дальню старицю. Вона виявилась теж живенькою, щоправда розміри рибок які там гасали був відверто юніорським. Але це не завадило Вітяну впертись і видурити п'явочку.

Пожбурляли ще троха і рушили назад. Була думка поїхати додому, але стандартних "ще пару забросів" перетворюються на 2 годинки активної роботи палками. Бо по поверненню побачили ще більш активного хижака. Вітян і Саньок зайшли з флангів, а я вирішив присісти на місці загибелі кіллерка. Поставив товщий флюр і одну з своїх інтерпритацій кіллера. Точніше одна з перших спроб його вязати)) Довго намагався його втопити але він був взагалі як корок, потім через хвилин 20 все ж вдається його трішечки притопити. Довожу до берега, з трави вилітає щось маленьке, зеленкувате і дуже злюче, кусає жадібно білоголового кіллера і миттєво звалює назад в траву, я навіть не зміг до кінця зрозуміти чи то щупачок був чи окунчик.
Замахався я короче з цим непотопляйком і віднайшов в флайбоксі подарованого olesом худенького, блакитного з великими незахищеними оченятами стрімерочка. Збереглось його "вологе" фото.

Починаю його юзати, він теж кльово і без тями розправляючись тоне на паузах і як медуза складується на стріпах. Починаю пробивати смугу трави вздовж берега, хочеться все ж таки глянути в ті малі очі які кусали стрімер. Одна з проводок співпадає з виходом невидимого хижака і черговим забігом малька. Я починаю активно вибирати ривками шнур імітуючи втечу і в 5-6 метрах заробляю черговий удар. Але на цей раз я готовий. Взяла надійно "в шахту".


Фото, і назад в воду. Радість переповнює. Вговорив таки.
З місця поки не йду, продовжую прокидувати, бо не зважаючи на щойно взяту щучку, хтось продовжує тероризувати піонерів. 10 хв і знову беееемц.


Оце так. Сам не очікував. Ця взагалі ще юніор, але пузько наїла))) в догонку за першою у воду.
Дуже хотілось провести близенько до берега і це згубило героя сьогоднішнього дня, він лишився на пам'ять стариці на одному з дерев. Прив'язую останній щучий стрімер , який був з собою, з синтетики і на базі офсетника. Змінюю місце слідом за розсипами малька. Заробляю таки ще удар, але напевне офсетник виправдав себе, тому ніхто не сів))) От і добре, на сьогодні вистачить. Як раз почав посилюватись дощик значить пора додомку.

[tohin]